Черговий шабаш відьом.

Зібрання клонів, які будуть розмовляти самі із собою.

Цікаво скільки коштів донорів організатори та модератори списали на цей «надпотужний» захід, на якому всі будуть повторювати одні й ті самі мантри.

Радіну можна запитати про аудити НАБУ, САП, НАЗК, Арма - а вірніше їх відсутність. Маселко, який в одній панелі з Козловим, можна запитати про конфлікт інтересів, коли той голосував за Козлова як за члена ВККС, не розкривши інформацію про знайомства та близьке спілкування. Козлов може розказати як оформив бронь, накупив крипти та квартир під час війни тощо.

Соколенко можна запитати про Бубку 😂

Ми теж агітуємо незалежних журналістів, адвокатів, експертів прийти й поставити питання. Не зайвим буде відвідати захід й представникам ТЦК СП.

https://t.me/sbronik/708

Непослідовність ВРП

Памʼятаєте історію із першим, і поки що останнім, «збитим» у Вищій раді правосуддя раімовцем.

16.09.2025 завдяки принциповій позиції члена ВРП Сергія Бурлакова - дисциплінарний інспектор Олег Ільницький - товариш одіозного Романа Маселка не був рекомендований на посаду судді Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішенням КАС ВС від 12.02.2026 у справі 990/480/25 рішення ВРП від 16.09.2025 скасовано.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/134292703

Вища рада правосуддя, діючи непослідовно, не подала апеляційну скаргу на це рішення!

У аналогічних випадках: скасування судом рішення ВРП у разі не набрання кандидатами на посаду судді необхідних 14 голосів, ВРП оскаржувала рішення КАС ВС до Великої палати.

Це і щодо кандидата на посаду судді Верховного Суду Павла Пархоменка, суддів місцевих судів Олександри Шуліки, Костянтина Медведєва та багато інших.

У цьому випадку, Вища рада правосуддя вирішила не подавати апеляційну скаргу тому що свій - раімовець та друг Романа Маселка.

Непотизм у дії.

❗️ОФІС ОЧИЩЕННЯ ⚖️ НАДІСЛАТИ НОВИНУ
🚀 Читай більше на нашому FaceBook…

Вчора випадково дізнавалась, що в секті адептів Жернакова зʼявився ще один експерт з реформ.

Лачен, який пише, але як правило якусь тупу комерційну чи то пропагандистську х@йню.

По паспорту цей Лачен - це Лаченков Ігор Борисович.

Як ви вже могли здогадатися із Жернаковим його обʼєднує те, що вони представники ЛГБТ.

Лачен - гей, та наразі (як повідомляють наші джерела в правоохоронних органах) - є коханцем чи то коханкою або утриманцем прес-секретаря президента Литвина, який, як знов-таки кажуть джерела у правоохоронних органах, мав раніше стосунки й з ще одним «експертом із реформ та антикорупції» Сергієм Лещенком - видатним залізничником сучасності. Але це днем, а вечором - потужним DJ чи MC, який у війну проживає своє найкраще життя.

Саме через нього Жернаков просить поширювати свої недолугі пости та наративи Лачена.

Якщо вам цікаво, як Лачен пєтляє від мобілізації, доповідаємо.

Він не тільки працівник ротом, який їздить по ресторанах Києва, типу ресторан 45 де його часто бачать із охороною. Він - робітник обʼєкту критичної інфраструктури. Отакої. Працює він у ТОВ «МІЛВУС ГРУП».

Цікаво, що на обліку Лачен стоїть у Бучанському ТЦК, так само як й два члена деструктивної фундації Де-юре, Зелінський та Кузишин, які виявились «вчителями».

Тут явно має місце якась схема, яку мають перевірити правоохоронці.

Від сьогодні будемо приділяти більше уваги робітнику ротом Лачену, та нахабному корупціонеру Лещенко. Не перемикайтесь.

Нагадаємо разом Міші Ж., що прізвище особи, на яку працює Жернаков, та яка була бізнес - партнером Медведчука, за каденції якої Медведчук став власником трьох телеканалів - саме Порошенко.

https://t.me/sbronik/714

Наша традиційна рубрика «Підрахуйка» в якій ми рахуємо гроші одіозного члена ВРП Романа Маселка через Великдень виходить у понеділок.

💰Станом на початок квітня 2026 року найодіозніший псевдоактивіст одержав від держави 12 297 888 грн, а залишок коштів до виплати становить 1 489 639 грн.

🔍Аналіз декларацій Маслека свідчить про одне – всі гроші були проїдені та вибачте просрані на унітазі.
🖇️Жодних активів за 4 роки синекури псевдоактивіст не набув - нової нерухомості, автівки чи заощаджень не з’явилося.

🦞🦀🥩Розкішне життя, де лише на побутові забаганки йде понад 300 000 грн на місяць, остаточно поглинуло нашого «активіста». Але ми переживаємо не за совість Романа Анатолійовича (там усе стабільно), а за його... унітаз.

💩 Річ у тім, що керамічний друг звик «споживати» орієнтовно 8 тисяч доларів щомісяця. Тепер ми не на жарт хвилюємося: раптове припинення державних виплат може спровокувати невідворотні процеси.

⁉️Чи витримає система такий різкий перехід на «економ-режим»? Питання риторичне, але наслідки можуть бути по-справжньому брудними.

Примітка: зображення є колажем селфі-фото іншого видатного псевдоактивіста.

❗️ОФІС ОЧИЩЕННЯ ⚖️ НАДІСЛАТИ НОВИНУ
🚀 Читай більше на нашому FaceBook…

Нова Антикорупційна стратегія під диктовку грантоїда?

НАЗК, яке мало б стояти на сторожі закону й уникати конфлікту інтересів, схоже, вчергове вирішило змінити фокус на протилежне.

Агентство активно імплементує в проєкт Антикорупційної стратегії на 2026-2030 роки побажання одіозного псевдоактивіста та виконавчого директора грантової ГО «Фундація DEJURE», дохтора неук Михайла Жернакова, більш відомого юридичній спільноті як Міша Ж.

Його організація, яка тільки за 2023 рік отримала майже 36 млн грн від USAID, NED, ЄС та інших, вже давно відома своїми брехнею, образами та маніпуляціями. А тепер, за потуранням НАЗК, схоже, отримала чергову можливість писати правила для всієї судової та адвокатської системи, щоб їй не урізали гранти.

Що ніколи не запропонує Жернаков, але щоб б мало бути у цьому документі, щоб покласти край брехні, маніпуляціям та грантовій корупції!

У нас є декілька слушних пропозицій, які обовʼязково мають бути відображені у стратегії!

***

Проблема: Дефективність складу Громадської ради доброчесності, залежність її членів від грантових ГО та їх очільників, корупційні ризики та практики, вибіркові підходи та подвійні стандарти до оцінки кандидатів.

Очікувані стратегічні результати : виключено Громадську раду доброчесності (ГРД) із процедури добору та оцінювання суддів.

·заборонено приймати будь-яку участь в оцінюванні суддів особам, які входили до складу ГРД;

***

Проблема: Надмірний вплив та втручання представників грантового середовища на формування суддівського корпусу та здійснення правосуддя.

Очукавані стратегічні результати :

· Заборонено залучення осіб, які отримують фінансування за рахунок міжнародної технічної допомоги, до будь-яких перевірок, оцінок чи процедур у суддівській сфері. Можливість таких осіб брати участь в обговоренні будь-яких законодавчих змін у сфері судоустрою та статусу суддів здійснюється виключно після розкриття інформації про іноземне фінансування.

· Створено публічний реєстр осіб, які отримують міжнародну технічну допомогу у сфері реформ правосуддя, до якого включено інформацію про суми, донорів та цільове призначення коштів.

P.S. Сподіваємось депутати не дадуть можливості пройти цій жернаковщині у парламенті!

16 квітня 2026 року вся Україна – ба більш того, усе прогресивне людство – святкує визначну подію: 11 років тому Петро Порошенко, грубо порушивши Конституцію України, призначив на посаду директора Національного антикорупційного бюро України колишнього начальника слідчого відділу прокуратури Київської області Артема Ситника.

Упродовж семи років Артем Сергійович, попри рішення Конституційного Суду України, який визнав його призначення нікчемним, за допомогою бронетранспортера та загону спецпризначенців, озброєних антикорупційними шкарпетками вартістю 375 грн., рішуче викоріняв гідру корупції серед голів селищних рад, суддів низової ланки, водіїв зерновозів та екс-керівника САП Назара Холодницького. Тож можна констатувати, що створення НАБУ стало найуспішнішою реформою в Україні, яка обійшлась українським платникам податків у суму понад 6 млрд. грн. Саме стільки було витрачено на утримання НАБУ за час незаконного керування Ситником цією богадільнею, з них майже 20 млн. грн. було сплачено Артему Сергійовичу як зарплатня.

До числа найгучніших звитяг самопроголошеного директора НАБУ за роки нужденної праці, безсумнівно, належить продаж Ситником своєї земельної ділянки (оформленої на дружину) в Севастополі за російськими законами з приховуванням отриманого виторгу від декларування. На другому місці – історія з імітацією розслідування справи про «наплічники Авакова». Але на першому місці серед трудових подвигів Артема Сергійовича, безсумнівно, історія про те, як Ситник смоктав гроші з магната Бахматюка, а начальник служби безпеки Бахматюка Новак, який за сумісництвом працював заступником Ситника в НАБУ, коли йому набридло носити Артему Сергійовичу гроші, взяв і записав п’яні вихваляння Ситника про те, як той втручався у президентські вибори в США.

16 квітня 2022 року самопроголошений директор НАБУ Ситник, нарешті, покинув кабінет на вулиці Сурикова (нині – Дениса Монастирського), де він провів найприбутковіші роки свого життя, розбагатівши, щонайменше, на 50 млн. доларів. Згідно з українським законодавством він мав бути мобілізований і направлений на фронт. Але закони України на борців з корупцією, як відомо, не поширюються і цей хабарник був спочатку прилаштований заступником голови Національного агентства з питань запобігання корупції, а потім – заступником голови Агентства оборонних закупівель

Шість років тому я зняв півгодинний фільм, присвячений цьому видатному борцю з корупцією: про те, як він продав справу про земельні оборудки, яку розслідував у прокуратурі Київської області разом з Калужинським (нині – радник начальника ГУР МО) та Олефіренком (нині – заступник директора ТУ ДБР у м.Києві), і на виручені гроші купив квартиру в Броварах. Якщо хто не бачив – рекомендую для перегляду.

https://youtu.be/YEz13xNE7b4?si=PIbksCA1XFd2JDTN

Пам’ять про Артема Сергійовича назавжди залишиться в наших серцях.

Отакої… Несподівана «зрада» від голови ВРП Григорія Усика? Або ж — довгоочікуване прозріння?

Виступ Григорія Усика на конференції за участі очільника ЄСПЛ вийшов доволі красномовним. І хоча, як бачимо, пану Григорію було непросто, він таки озвучив позицію, яка розходиться з нещодавнім сумнівним опусом «групи 11» (і де, нагадаємо, був і сам Усик).

Він заявив, що практика ЄСПЛ дозволяє брати факти, встановлені у кримінальній справі, для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності. Навіть якщо є виправдувальний вирок або закриття провадження.

Але ключове тут — після оцінки доказів судом. Тобто коли рішення вже ухвалене, а факти встановлені та перевірені компетентним судом — тоді ВРП може використати їх через призму своєї дисциплінарної процедури.

Це означає, що оцінка суду — важлива.

І це точно ближче до істини ніж той опус, який Григорій Усик, будучи на лікарняному, «на удальонці» підписав з 11 іншими раімовцями та представниками криворізької школи права, які є залежними від мантр Маселко та його кураторів із НАБУ. На жаль.

Колеги зазначають, що пані Оксана Кваша написала окрему думку у справі судді Артимовича.

Але текст її на сайті ВРП наразі відсутній.

Ми теж завжди вітаємо коли хтось у ВРП нарешті прочитав положення КПК в їх системному звʼязку, й не лише пере копипастив фрази із рішень ЄСПЛ, а ще й подивився про що в них йде мова.

Може колись у членів ВРП викличе здивування й наступна інформація, на яку в контексті порушеного питання, все ж варто звернути увагу.

Стаття 222 КПК України встановлює чіткий порядок доступу до інформації досудового розслідування. Аналіз цієї статті свідчить, що її частини не є ізольованими, а утворюють єдину систему.

Зокрема, вбачається, що частина 1 статті 222 КПК України визначає, що розголошення відомостей можливе лише з письмового дозволу слідчого або прокурора у визначеному ними обсязі.

У той же час, частина 2 статті 222 КПК України обмежує коло осіб, на яких поширюється цей дозвільний механізм.

Це особи, яким відомості стали відомі виключно у зв’язку з їхньою участю у досудовому розслідуванні.

Відповідно, дозвіл слідчого (частина 1) не є універсальним документом для будь-кого — він адресований лише вузькій категорії учасників процесу, визначеній у частині другій.

В свою чергу, КПК України визначає, що:
- досудове розслідування — стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК).

- учасники кримінального провадження — сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, а також інші особи, які беруть участь у кримінальному провадженні у випадках, передбачених цим Кодексом (п. 25 ч. 1 ст. 3 КПК).

Відповідно до положень КПК України, Вища рада правосуддя (ВРП) стає суб'єктом (учасником) досудового розслідування лише у двох чітко визначених випадках:

1. Розгляд клопотання про тимчасове відстороненнясудді від здійснення правосуддя (стаття 155-1 КПК України);

2. Надання згоди на затримання, утримання під вартою чи арешт судді (статті 482 КПК України).

Отже, вбачається, що саме в межах цих процедур ВРП є учасником процесу, і саме в цих межах слідчий чи прокурор мають право розголошувати відомості досудового розслідування членам ВРП з дотриманням вимог ст. 222 КПК України.

А не те, що відбувається зараз, коли САП/НАБУ здійснює повноваження не в межах та не в спосіб, передбачені законом, направляючи дисциплінарні скарги на суддів з окремими матеріалами досудових розслідувань, яким не була дана оцінка компетентним судом та розголошуючи вибіркові відомості досудового розслідування всім кому не лінь.

Тож іноді корисно просто читати закон, а не слухати мантри Маселко.

У мене є мрія – зняти фільм про те, як професійні «громадські активісти» допомагали начальнику Департаменту спеціальних розслідувань Генпрокуратури Сергію Горбатюку торгувати «справами Майдану» та використовували ці кримінальні провадження для обслуговування корупційних схем колишнього директора НАБУ Артема Ситника.

Благо, і привід для цього є. 21 квітня 2026 року Вища рада правосуддя має залишити без змін рішення Третьої дисциплінарної палати ВРП від 20 березня 2024 року, яким визнаний чистим, мов сльоза немовляти, поплічник Горбатюка – суддя Чернігівського апеляційного суду Геннадій Салай.

Фільм буде починатись з того, як детективи Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів разом зі співробітниками ОТУ НАБУ встановили апаратуру для негласного зняття інформації в приміщеннях Департаменту спеціальних розслідувань Генпрокуратури на вулиці Борисоглібвській у Києві. Що цікаво – приховані мікрофони встановлювались не в ході розслідування якогось кримінального провадження, а в межах оперативно-розшукової справи (щоби не залишати слідів у ЄРДР).

Після того, як були зібрані докази того, що Горбатюк торгує «справами Майдану», Сергій Вікторовича отримав від керівника Головного підрозділу НАБУ Калужинського пропозицію, від якої не зміг відмовитись, і став обслуговувати бізнес Ситника.

За аналогічних обставин «добровільним помічником НАБУ» став і суддя Чернігівського апеляційного суду Салай, який, як і Горбатюк, перед тим мав досвід негласного позаштатного співробітника СБУ.

Горбатюк і Салай були вкрай потрібні Ситнику для виконання «заказняків» через те, що Артем Сергійович посварився з керівником САП Назаром Холодницьким – високі достойники не поділили гроші від продажу справ. І Холодницький перестав підписувати НАБУїнам процесуальні документи та погоджувати слідчі дії, якщо бачив, що йдеться про виконання комерційного замовлення.

На той час прокуратура втратила функцію органу досудового розслідування й лише завершувала розслідувати старі кримінальні провадження, але Горбатюк знайшов вихід: на замовлення Ситника Горбатюк брав списану в архів «справу Майдану», писав клопотання про надання згоди на проведення НСРД у цьому провадженні й направляв клопотання в Чернігів. А суддя Салій, який не мав жодного відношення до судового контролю в «справах Майдану», виготовляв ухвалу з дозволом на проведення НСРД стосовно людини, щодо якої Ситник взяв замовлення.

Найпродуктивнішим у цьому сенсі була справа про побиття Тетяни Чорновол на Бориспільській трасі в 2013 році. Ця справа на той час не тільки давно була направлена до суду, але й закрита через те, що обвинувачений покінчив життя самогубством у слідчому ізоляторі. Але суддя Чернігівського апеляційного суду Салій такими нюансами не переймався й видав Горбатюку ухвали в цьому провадженні з дозволом на проведення НСРД стосовно заступниці генерального прокурора Стрижевської й заступника міністра з питань тимчасово окупованих територій Гримчака.

В «іншій справі Майдану» Горбатюк на замовлення Стиника й на підставі ухвали Салая прослуховував кабінети суддів Окружного адміністративного суду Києва (надійшло замовлення від колишнього заступника глави Адміністрації Президента Філатова) й навіть проводив візуальне спостереження за детективами НАБУ, які викрили Ситника в отриманні хабарів. Щоби встановити апаратуру в кабінетах НАБУ, Горбатюк і Салай на завдання Ситника залучили Головне управління розвідки МО, а для візуального спостереження за детективами НАБУ – розвідку Державної прикордонної служби. Єдине, чим Горбатюк не займався – так це «справами Майдану», оскільки до них у нього просто не доходили руки.

Коли ж усе це викрилось і до ВРП попрямували скарги на суддю Салая, Третя дисциплінарна палата не побачила нічого протиправного в поведінці «його честі», на захист якого грудьми стали професійні «громадські активісти», які вже 12 років харчуються на «справах Майдану». Тож фільм має вийти не на одну серію.

Єдине, з чим я ще не визначився, так це з жанром: це буде документальна комедія чи фільм жахів.

Во время проведения судебного заседания неконституционного #ВАКС по рассмотрению жалобы Тимошенко Ю.В. на ее уведомление о подозрении, стало известно, что эксперты НАБУ, в нарушении действующего законодательства Украины - использовали российское оборудование и программное обеспечения для формирования выводов эксперта, которые доказывают ее причастность к совершению преступления.

Хотим обратить внимание Юлии Владимировны, политическая сила которой в свое время так усердно поддерживала создание всей этой неконституционной аникоррупционной инфраструктуры, что ничего нового здесь нет, - НАБУшники давным давно к проведению експертиз и получению необходимых выводов привлекают "своих" частных експертов, которым щедро оплачивают услуги за счёт государственных средств, подменяют выводы экспертов справками "специалистов", роль которых исполняют сами детективы, регулярно используют шантаж и угрозы в отношении экспертов системы Минюста, с целью получения "правильных" и "быстрых" экспертиз, в нарушении существующих методик и правил.

Все эти органы НАБУ, САП, ВАКС, НАЗК были созданы только для одного - внеправовой расправы с неугодными чиновниками и политиками, наплевав на принцип верховенство права и установленные законом процедуры.

При этом, как показала жизнь, вся их такая «правоохранительная» деятельность, направлена на моментальное, бездоказательное и публичное признание человека виновным в совершении правонарушения, устранение его от общественно-политической деятельности, зачастую с лишением свободы, полной общественной дискредитацией, и последующей «искусственной легализацией» вины такого фигуранта в неконституционном #ВАКС.

И во всем этом, по большей части виновны те, кто бездумно за это голосовал, думая что это их никогда не коснется.

Сейчас грантовая мафия протягивает очередной месседж о необходимости создания «независимой»
экспертизы в структуре НАБУ, чтобы все назначенные этим органом экспертизы заканчивались необходимыми для следствия выводами о доказательствах вины фигурантов дел, цементируя наработанные годами "схемы" получения нужных экспертиз, превращая их в «свои» и легализируя таким образом все больные фантазии набушников и саповцев в политических мотивированных делах.

Что ж, в случае положительного голосования за такой законопроект, Юлия Владимировна окажется далеко не последним народным депутатом Украины с кем вся эта неконституционная антикоррупционная инфраструктура свела свои политические счета в борьбе за власть и место под солнцем!

🇺🇦 Українець — головний у процедурі обрання суддів ЄСПЛ

На сайті ЄСПЛ з’явилася промовиста новина: 20 квітня 2026 року суддя ЄСПЛ, обрана щодо Іспанії, Марія Елосегі, разом із Сергієм Власенком — головою Комітету ПАРЄ з обрання суддів Європейського суду з прав людини — та заступником Генерального секретаря Ради Європи Бйорном Берге відкрили виставку до 75-річчя Європейської конвенції з прав людини.

🔗 https://www.echr.coe.int/w/inauguration-of-an-exhibition-dedicated-to-the-75th-anniversary-of-the-european-convention-on-human-rights

‼️ Так-так, саме Сергій Власенко, народний депутат України, з 26.01.2026 значиться головою Комітету з обрання суддів ЄСПЛ.

🔗 https://pace.coe.int/en/members/7032/vlasenko

🫵 І це саме той Власенко, який на очолюваній ним ТСК жорстко й без реверансів проганяв через публічні запитання членів ВККС, ГРД, Фундацію DEJURE та одіозного Мішу Ж.

🤡 Після цього ВРП, за зверненням ВККС, раптом побачила «втручання» — бо, виявляється, парламентський контроль за суддівськими конкурсами є страшною загрозою незалежності.

А от коли члени ВККС, ВРП, їхні родичі, помічники та «свої люди» заходять у суддівські конкурси й чудесним чином отримують найкращі результати — це, звісно, просто «незалежна процедура».

📌 У зверненні ТСК, до речі, прямо описано проблему участі членів ВККС, ВРП, їхніх родичів і працівників цих органів у конкурсах на суддівські посади, а також згадано вже народний термін — «раімовщина».

🔗 https://www.rada.gov.ua/uploads/documents/76337.pdf

⚖️ І ось після всього цього ПАРЄ не відсторонює Власенка, не «занепокоюється», не читає моралі — а фіксує його як голову профільного комітету, який займається обранням суддів ЄСПЛ.

👍🏻 Це і є справжня оцінка: і діяльності Сергія Володимировича, і сміхотворної істерики ВРП та ВККС навколо ТСК.

📌 Тому суддям Великої Палати варто згадати цей епізод наступного разу, коли Міша Ж. знову принесе їм черговий «сигнал з Європи».

Бо, схоже, справжній сигнал з Європи вже прийшов.

І він зовсім не той, який їм хотілося б почути…

❗️ОФІС ОЧИЩЕННЯ ⚖️ НАДІСЛАТИ НОВИНУ
🚀 Читай більше на нашому FaceBook…

Ну що ж

Маселко таки знову зашкварився.
Член ВРП Роман Маселко, якому КДКА Закарпатської області впаяла дисциплінарку у вигляді попередження за порушення адвокатської етики, про що я вже писав, вирішив оскаржувати це рішення у суді.
Але і тут облажався.

Позов подав чомусь у Львівський окружний адмінсуд, хоча вже давно живе у Києві, хоч і має львівську прописку.
А далі цікавіше.
Так як до Львова Маселко не поспішав їхати на суд, звернувся із заявою взяти в ньому участь онлайн. Проте про…бав строки подачі заяви в 5 днів до розгляду справи, бо чи то ну дууууже заклопотаний, чи то взагалі не знає закони.

Звісно, суд відмовив, роз’яснивши Маселку елементарні речі.
Ось такі у нас «освічені» особи здійснюють правосуддя.
Іспанський сором…

Підпишись на канал