Портников

Дискусія, яка виникла навколо чергової порції «миротворчих» висловлювань Олексія Гончаренка мала б сенс, якщо б Росія дійсно пропонувала нам якісь реальні умови перемир’я чи була би зацікавлена хоча б в якомусь процесі перемовин. Але якраз цього і не відбувається. Путін продовжує війну не тому що штовхає нас до домовленостей, а тому що хоче нас знищити.

Чи можна цього не бачити? Звісно. Якщо цього не бачать звичайні люди, чому це має бачити Олексій Гончаренко? Так, коли він це говорить, він може себе переконувати в тому що створює для себе електоральні перспективи. Ну кому хочеться собі сказати, що виборів може взагалі не бути, якщо ти присвятив своє життя політиці? Кому хочеться собі сказати, що може не бути держави, депутатом якої ти був? Слюсар — він і в Росії слюсар. Депутат — він тільки в Україні депутат, звичайно якщо це не Деркач чи Арбузов 🙂.

Окрім того Олексій дотримується, я б сказав традиційної української політичної культури, яка свідчить, що з росіянами, коли ти не можеш їх здолати можна домовитись. І вони тобі залишать Україну для домашнього пользованія. Домовлялися ж сторіччями? І козацькі полковники, і боротьбисти, і про дешевий газ. І щось там їм залишали.

Просто зараз історичний період, коли у Москві переконалися, що якщо українці продовжують існувати, то вони обов’язково кидають своїх великоруських переможців при першій-ліпшій нагоді. Так, до речі, це теж завжди було всю українську історію. Якщо навіть Янукович хотів підписати угоду про асоціацію з Європейським союзом і Путіну його довелося зупиняти, то що вже говорити про інших?

Тому Путін зробив абсолютно логічний для себе висновок: не буде українців — не буде проблеми. Якщо Олексій поставить себе на місце Путіна, він побачить наскільки це зрозумілий висновок для російського президента. І перестане думати що з цією людиною можна домовитись про щось, окрім беззастережної капітуляції України.

Тому коли я кажу що єдиний шлях до закінчення війни — це коли втрати Росії будуть більшою ціною за продовження агресії, ніж намагання вирішити українське питання, це не образ, а констатація факту. Коли Путін зрозуміє що втрачає Росію, а не знищує Україну, тоді він може подумати про перемирʼя.

Ну а згодом в Росії і дійсно на тлі цієї очевидної поразки може з’явиться людина, яка буде готова знову зробити вигляд що повірила у концепцію співіснування двох «братніх народів». І з цією людиною можна буде про щось колись домовитись.

Але для цього потрібно вижити й примусити Росію зупинитись. Не дуже приємний шлях без будь-якого вибору. Але іншого не існує.