3. «Медицина доказова і не дуже» — Андрій Сем’янків
Загальне враження: 9/10

Більшість препаратів, названих і «розвінчаних» у книзі, я раніше не знала, але мені було дуже цікаво дізнаватися про принципи доказової медицини та клінічних випробувань. Особливо цінними виявилися перший і заключний розділи. Лаконічно, корисно і щедро приправлено гумором — рекомендую!

А ви читали якусь із цих книг? Якщо так — діліться враженнями, коментуйте! А якщо формат із прочитаними книгами для вас цікавий, залишайте реакції🧡

Памʼятаю, що раніше обіцяла вам ділитись своїми думками про навчання, які проходжу, тож сьогодні опишу тут кілька думок із семінару Раса Гаріса "ACT for adult ADHD"

Тож, РДУГ у західних спільнотах розуміють як нейровідмінність - тобто відмінний від типового спосіб функціонування нервової системи.

У країнах Заходу близько 5-7% людей мають РДУГ, біля 3% - аутизм (що теж є нейровідмінністю) та близько 1% і те, і те.

Зі свого досвіду я знаю, що це не якісь там люди, а часто це наші знайомі, близькі, а, можливо в тій чи іншій мірі нейровідмінні ознаки ви можете помічаєте у собі також. Саме тому так важливо відкрито та з цікавістю, розширити своє сприйняття особливостей власної психіки та інших, щоб краще розуміти один одного, та жити у більш відкритому та приймаючому світі.

продовжувати у цій темі?

А вам не здається, що від нас вимагають забагато?

Якщо ти жінка (сорі, чоловіки, мені як жінці легше говорити про "жіночі" болі), то ти маєш бути:
🔺красива, доглянута, спортивна — і не дай боже пару зайвих кг набереш!
🔺і хазяйка, і готувати, і прибирати, але й кар'єру мати, бо як це так просити гроші у чоловіка
🔺і секс-богиня, і матір 3 янголят
🔺ну і не забуваємо про те, що ти ще чиясь донька + можливо, сестра; а ще, скоріше за все, у тебе є подруги, тож і їм треба присвячувати час.

І це я мовчу про те, що ми всі живемо у країні, де є війна, яка всіх нас виснажує.

Вибачте, але якщо очікувати від себе ідеальності, "10/10 "по всіх пунктах, можна чокнутись 👀

Вихід тут = прийняти свою неідеальність, зняти із себе чужі (та і свої) очікування), а також пріоритезувати.

Наприклад, якщо у мене зараз у фокусі моя самореалізація + гроші, то я дозволяю собі не тримати дім в ідеальній чистоті. Я не пропагую срач вдома — вчора я пилососила, речі лежать на місцях, пил витерто, а посуд помитий — але деякі полиці та шухляди я наразі перебирати не буду, а також все ніяк не зберусь помити вікна. Не в пріоритеті.

Ба більше: пріоритезація — шлях не вигорати.

Саме про те, як відділяти важливе від неважливого, ми будемо говорити вже у суботу 19 липня о 10.30 за Києвом на закритому прямому етері для учасників Практикуму "Від хаосу до цілей". Нагадую, що такі етери відбуваються для учасників що2місяці, щоб допомогти тримати фокус, справлятись із труднощами та рухатись до бажаного життя ✨

Долучайтесь 💛

P.S. з 20 липня вартість Практикуму зросте до 3000 грн. Тож встигаєте долучитись за старою вартістю 😌

Продовжую тему РДУГ у дорослих. Нагадаю, що вивчаю семінар Расса Гарріса — одного з провідних АКТ-терапевтів сучасності — і ділюся своїми думками та спостереженнями.

🔸 Перша частина — тут 🔸

Попри те, що нейровідмінні люди мають багато сильних сторін, які можна використовувати у кар’єрі чи творчості, вони стикаються з труднощами в світі «нейротипових». Інколи особливості РДУГ заважають досягати цілей, фокусуватися на важливому та жити змістовно. Відволікання, гіперфокус імпульсивність чи складнощі в управління емоційним станом (тощо) можуть стояти на заваді щоденним ціннісним діям. Коли ти знаєш, чого хочеш (а іноді — ні), розумієш, що важливо, але не можеш зробити потрібні кроки. Буває боляче усвідомлювати, що іншим ці звичні речі можуть даватись простіше.

Тому перше, на що варто звернути увагу, — це розвиток навички самоспівчуття. Приймаємо свої особливості та пов’язані з ними труднощі, даємо простір почуттям. Не вважаємо це «прокляттям», а з розумінням і доброзичливістю знайомимось із собою.

Новини із світу наукових досліджень у психології:

1. Депресія та тривожність передалися між партнерами разом із бактеріями з рота

"У дослідженні опублікуваному в журналі Exploratory Research and Hypothesis in Medicine, взяли участь 268 пар, у яких один із партнерів мав проблеми зі сном і депресію чи тривожність, а інший був здоровим. Результати виявились доволі цікаві, хоча на мою думку не тільки мікробіот, але й "емоційне зараження" (міжособистісний резонанс) могло мати вирішальне значення".

2. Дослідження на понад мільйоні дітей про про зв’язок вакцин й аутизму.

"Науковці вирішили використати базу даних про щеплених протягом 1997-2020 років дітей, щоб оцінити безпечність вакцин зі вмістом солей алюмінію. Як виявилося, щеплені діти мали не вищий, а місцями й трохи нижчий ризик появи 50 хронічних захворювань".

3. Гормональна контрацепція у перші 12 місяців після пологів майже удвічі збільшила ризик депресії в породіль

"Початок гормональної контрацепції після народження дитини збільшив ризик появи післяпологової депресії в матерів, які народжували вперше. При цьому чим раніше починали приймання препаратів для контрацепції, то вищим був ризик депресії".

4. Молочні продукти та солодке пов’язали з кошмарами та гіршим сном

"Нездорові харчові звички, такі як невміння розпізнавати голод і насиченість, їжа перед сном і пов’язані з цим неприємні симптоми у травній системі збільшували ймовірність кошмарів і негативних снів загалом. Водночас здорове харчування було пов’язаним із кращим запам’ятовуванням снів і більшою їх позитивністю".

Кидайте реакції, якщо вам цікаві такі підбірки із науковими гіпотезами, що можуть допомогти покращувати якість життя🤗

(я так, до речі, завжди роблю: саме на основі подібної інформації частково вводжу у своє життя зміни і звички, які мали б допомогти мені дожити до 100 років)

Поділилась вправою, яка допомагає вийти із застою та покращити свій емоційний стан, у сториз 😌 Встигніть переглянути, поки не зникли)

Друзі, вже завтра о 10.30 за київським часом присвячуємо час підсумкам перших 6-ти місяців 2025-го та поговоримо про пріоретизацію за її місце у системі постановки цілей і планування, висвітленої у Практикумі🍀

Якщо ви поки не з нами у Практикумі постановки цілей та планування – ви ще встигаєте долучитись за привабливою ціною - 1800 гривень. Із 20 липня вартість Практикуму буде 3000 гривень.

🔸 Більше про Практикум 🔸

Всіх чекаю!

Залишилась година до етеру 🤗

Тема етеру: пріоритезація — шлях не вигорати.

Саме про те, як відділяти важливе від неважливого, ми будемо говорити вже сьогодні о 10.30 за Києвом на закритому прямому етері для учасників Практикуму "Від хаосу до цілей". Нагадую, що такі етери відбуваються для учасників що2місяці, щоб допомогти тримати фокус, справлятись із труднощами та рухатись до бажаного життя ✨

Долучайтесь 💛

P.S. Від завтра, з 20 липня, вартість Практикуму зросте до 3000 грн. Тож встигаєте долучитись за старою вартістю 😌

💬 Партнер розділяє чеки, гроші лише позичає. Мене це ранить. Як із цим бути?

Нещодавно у нас був День питань про стосунки в інстаграмі, тож хочемо поділитись деякими відповідями звідти, щоб вони не канули в Лету.

Якщо «поговорити» не допомагає, є 3 варіанти:

1️⃣ Залишити, як є

2️⃣ Змінювати своє ставлення до ситуації, працювати із власними емоціями та поглядами, залишитися, бачити це в якомусь іншому світлі, адаптуватися під цей формат стосунків, так, щоб це не приносило так багато болі (але не факт, що ви зможете прийняти цей формат)

3️⃣ Не обирати чоловіка надалі, адже ваші погляди на «нормальне» у стосунках різняться

Якщо і ви, і ваш партнер прагнете зберегти стосунки, проте не можете знайти "спільний знаменник" у цьому питанні, який би задовольняв обидві сторони, ви можете звернутись до парного психолога, який спробує налагодити цей місток між вами.

Психологи нашого сервісу, які працюють із парами:
🔺Катерина
🔺Гліб
🔺Іван

А як би ви вирішили цю дилему? Як розподіляються фінанси у ваших стосунках? Розкажіть у коментарях ✨

💬 Як зрозуміти, що він/вона той/та самий/а?

Я ніколи не шукала «того самого» і не вірю у цю концепцію.

Навпаки я вірила, що є достатньо чоловіків, з якими я зможу побудувати гарні стосунки. Якісь чоловіки мені будуть підходити більше, якісь менше. Але зрозуміти це можна тільки на основі активного спілкування та спільної діяльності.

Коли я знайшла хлопця, з яким ми проживали дуже багато прекрасних досвідів разом — спочатку як друзі, потім як закохані — спільним рішенням ми дійшли до того, що хочемо ці стосунки на все життя і одружились.

Мені не подобається концепція своєї людини, тому що вона виглядає так, ніби задача ТІЛЬКИ в тому, щоби знайти ідеальну, підходящу нам людину, яка десь там ходить, можливо одна на весь світ або кілька — і як ніби тоді стосунки прям попруть.

От все піде, як за помахом чарівної палички, вуаля — і щастя, шлюб, весільний торт, голуби, яких ви випускаєте в небо. І я думаю, що це якесь абсолютно магічне мислення, тому що, на моє переконання,

Якщо у людини систематично, за активних спроб, при сильному бажанні, не виходить будувати стосунки, то важливо працювати із собою, щоби зрозуміти причину і знайти способи, як бути людиною, яка може побудувати стосунки. Не шукати людину для стосунків, а стати такою людиною.

До речі, маю змістовне відео про те, чому у вас можуть не складатись стосунки.

Якщо ж ви вже довго без стосунків і тривожитесь із цього приводу, запрошую подосліджувати свою ситуацію, розібратись із причинами, а також знайти способи це змінити у роботі із психологом 💛 19 психологів, у різних цінових політиках і методах, різного віку і статей, об'єднані спільними цінностями та професійною етикою — на сервісі «Твій психолог».

🧩 4 пазли гармонійних стосунків

Емі Бенкс — американська психіатриня, науковиця, яка створила концепцію C.A.R.E, де складовими гармонійних стосунків є:

1️⃣ C — Calm / Спокій: здатність почуватись у безпеці поряд із іншою людиною [і тут одразу питання: чи безпечно вам у цих стосунках? Чи можете ви у них бути собою?]

2️⃣ A — Acceptance / Прийняття: здатність почуватись окейним/ою у контакті , коли ми знаємо, що і з нами все гаразд, як і з іншою людиною теж; ми можемо приймати одне одного без критики, засудження, безглуздих вимог [чи є це у ваших стосунках?]

3️⃣ R — Resonance / Резонанс: здатність бути у контакті з емоціями іншої людини, відгукуватись на них [а для цього важливо у першу чаргу бути у контакті зі своїми — із цим допомагаємо тут]

4️⃣ E — Energy / Енергія: здатність відчувати задоволення і емоційний підйом у контакті з іншими людьми

Продовження 👇🏻

🧩 4 пазли гармонійних стосунків
👉🏻 попередня частина

Українського перекладу книги Amy Banks ми поки не зустрічали, але є хороша новина — маємо вижимку цих 4 компонентів у відео українською (30 хв).

Також нагадуємо, що якщо у вас є труднощі у стосунках, ви відчуваєте невдоволення, смуток, розмови ні до чого не приводять, ви можете розібратись у майбутньому цих стосунків у роботі із психологом — індивідуальній або парній 😌 Не витрачайте час та нерви на черговий конфлікт без подальших змін — почніть зміни сьогодні ✨

💬 Що я сказав/ла: Може, тоді нам розійтися взагалі?!
❤️ Що я хотів/ла сказати: Розмова непроста, і мені складно у ній бути. Я кохаю тебе і не хочу завершувати стосунки, але поки не бачу варіантів, як нам це вирішити. Давай поміркуємо разом?

💬 Що я сказав/ла: Ти ніколи не робиш те, що я тебе прошу!
❤️ Що я хотів/ла сказати: Коли ти забуваєш про мої прохання, мене це дуже злить і непокоїть, бо виходить я не можу на тебе покладатись. Як мені наступного разу знати, що ти мене почув і бути певною, що ти це зробиш?

💬 Що я сказав/ла: От знову ти за старе! Скільки можна?
❤️ Що я хотів/ла сказати: Мені здавалось, ми це вже обговорювали і прийшли до рішення, та, здається, воно не до кінця тебе задовольняє. Розкажи, що хвилює тебе цього разу — і ми спробуємо знайти інший варіант 💛

Як багато стосунків руйнується просто тому, що люди говорять різними мовами: мають на увазі одне, а говорять те, що ранить іншу людину (часто — згарячу). Або ж взагалі замовчують невдоволення у стосунках (мовляв, «у хороших стосунках немає конфліктів») — а потім дивуються, що живуть як сусіди: без близькості, без тепла; відсторонено, беземоційно 😔

Та хороша новина в тому, що з цим можна впоратись — за активного бажання обох. Як говорити так, щоб конфлікти не руйнували стосунки, а зміцнювали близькість між вами — розповіли у лекції.

Не поглиблюйте прірву у стосунках; натомість — прокладайте місток між вами 💛 Лекція тут.

Ідентичність — це відповідь на запитання: «Хто я?»

Це не лише ім’я, стать чи професія. Це — цілісна картина: які в тебе цінності, в що ти віриш, якими ролями ти живеш і в якому напрямку хочеш рухатись.
Коли вона сформована, ти чітко знаєш: «Ось це про мене, а ось це точно ні».

Проте буває і так, що настає криза ідентичності: стан, коли звичне уявлення про себе руйнується. Ролі, які були знайомі, більше не працюють. Ти можеш більше не відчувати себе дочкою, як раніше, фахівчинею, якою була, жінкою, яка була сильною або більш ніжною.
І в цьому є великий страх: а хто ж я тоді?

Про те, як знову віднайти себе, розповідає психологиня сервісу "Твій психолог" Наталія у своєму новенькому відео на YouTube:
https://youtu.be/jyreXp0euU0

🔺Мені здається, я себе втратила
🔺Мені нічого не цікаво
🔺Не розумію, чого хочу
🔺Моя професія більше мене не подобається
🔺Я не знаю, яка я тепер
Це всі ті запити, з якими можна попрацювати із Наталією в індивідуальному форматі, щоб нарешті віднайти контакт із собою спражньою, відчути нарешті опору та впевненість. Більше про Наталію тут.

👉🏻 Як працювати із психологом
👉🏻Як обрати психолога
👉🏻 Який метод психотерапії обрати

Як навчитись більше покладатись на партнера?

Коли ми домовляємося про манікюр, то ми очікуємо, що отримаємо манікюр. Тобто покладаємося на здатність іншої людини виконати свою частину зобов'язань. Чи коли ми купуємо одяг, ми покладаємося на те, що він прийде гарної якості і в тій самій ціні, на яку ми розраховували.

Так чи інакше, ви постійно покладаєтеся на інших людей – на роботі, в сфері послуг, в сім'ї, де завгодно. Але якщо є трудність покладатися саме на партнера у стосунках, то поширеними можуть бути дві причини:

1️⃣ партнер вас уже підводив, і покладатися на нього просто нерозумно, тому що він не може виконати те, що ви від нього очікуєте, чи те, в чому ви би хотіли на нього покладатись

2️⃣ через ваші власні бар'єри в тому, щоб покластися на іншу людину.

Якими можуть бути внутрішні бар’єри?
🔺страх втрати контролю/незалежності
🔺негативні переконання: «хочеш щось зробити, зроби це сама» чи «ні на кого не можна покластися»
🔺страх приносити дискомфорт партнеру, бо «він мене розлюбить», якщо я буду його напрягати
🔺несвідома конкуренція з партнером («я можу краще», «він має бути мені вдячний»)
🔺інші причини, пов’язані із вашим досвідом, що заважають

Зрозумівши причину, ви побачите, над чим саме у собі потрібно працювати. Приходьте у роботу із психологом — у контакті зі спеціалістом ви можете дослідити причини труднощі у стосунках, зрозумієте, над чим варто попрацювати, щоб покращити стосунки, та навчитесь новим, більш ефективним для вас моделям поведінки 💛

Через співбесіди та тестові демо-сесії з кожними фахівцем зібрали команду із 19 адекватних спеціалістів:
✅ у різних цінових політиках
✅ у різних напрямках (КПТ, клієнт-центрована, гештальт, схема-терапія, транзакційний аналіз тощо)
✅ онлайн і офлайн (Київ, Львів, Житомир)
Щоб ви могли обрати свого психолога.

👉🏻 Як працювати із психологом
👉🏻 Як обрати психолога
👉🏻 Який метод психотерапії обрати

Мене лякає приписка psy у нікнеймі, адже людина, виглядає так, взагалі не знає, про що пише.

Те, що раніше психічні розлади не діагностували, не означає, що їх не було.

Те, що раніше не використовувати слова "депресія", "тривожні розлади" чи "ПСТР", а казали "стражденний", "дурна", "після того спився" чи "все життя такий тяжкий характер", не означає, що люди не стикались із ментальними проблемами.

Називання ментальних хвороб і психічних розладів у межах загальноприйнятих систем потрібне, не для того, щоб всіх лякали "хворим суспільством", і тим "як зараз все погано".

А для того, що підбирати ефективне медикаментозне лікування, психотерапію, а також здійснювати профілактику, зокрема шляхом психоосвіти.

Нижче я приділю кілька дописів тому, щоб довести на прикладах літератури, міфології та із історичних свідчень, які будуть підтверджувати абсурдність висловленої паном у цьому тредсі думки.

Якщо цікаво, кидайте реакції

Свідчення, що люди стикались із ментальними проблеми протягом всієї історії можемо знаходити, досліджуючи навіть найперші цивілізації.

Тільки колись людей із ментальними проблемами стигматизували. І боялись.

🔸 Людей із дивною поведінкою вважали одержимими — і проводили ритуали вигнання демонів, не розуміючи, що це може бути епілепсія, шизофренія чи важка травма.

🔸У стародавніх культурах застосовували трепанацію черепа — висвердлювали отвори в кістках, щоби «випустити зло» або «полегшити страждання». У сучасному розумінні це могла бути спроба допомогти людині з важким психічним станом.

🔸 В багатьох племенах та ранніх цивілізаціях людей з дивною поведінкою віддавали шаманам або жерцям — ті «лікували» піснями, травами, ритуалами, іноді — ізоляцією або вигнанням (якщо не смертю).

🔸 Уже Гіпократ писав про "меланхолію" — стан, який сьогодні назвали б депресією. Він вважав, що проблема не в духах, а в "порушенні тілесних рідин". І це був перший крок до медичного розуміння психіки.

(продовження далі)

Де ще брати приклади? Звісно, у міфології та літературі.

Люди здавна описували власний досвід, навіть не підозрюючи, що словами нинішньої психотерапії, робили "концептуалізації" (тобто описи) клінічних випадків.

🔸Арес — грецький бог війни, у міфах уособлення сліпої агресії, імпульсивності й руйнівної сили.

Людині із такими рисами зараз, ймовірно, діагностували б розлад регуляції злості.

🔸Пан — лісовий бог із рогами й козлячими ногами, чия присутність викликала неконтрольований страх. Звідси й походження слова, яке ви чудово знаєте – «паніка».

Міфи описують людей, які, побачивши його, втікали чи завмирали на місці, блідли, "припиняли" дихати, втрачали орієнтацію, та контроль через сильний страх "на межі життя і смерті".

Тож дійсно, раніше не було цих ваших модних "панічних атак"?

🔸Локі — скандинавський бог обману. Руйнує та маніпулює без почуття провини, знецінює будь-які правила, але водночас викликає захоплення.

Зараз у такій поведінці клініцист спостерігав би риси нарцисичного або антисоціального розладу особистості.

🔸 Мара — словʼянський нічний дух, що "сідає на груди уві сні", викликає почуття жаху, сковує тіло. Це досвід, який описували багато століть до того, як наука розпізнала явище нічного паралічу або посттравматичної реакції уві сні. Мара була символом страху, з яким людина не могла нічого зробити, який жив усередині неї й міг «повернутись» будь-якої ночі.

Те, що тоді називали злим духом, ми сьогодні називаємо симптомом психотравми.

І золотої й дорогої
Мені, щоб знали ви, не жаль
Моєї долі молодої;
А іноді така печаль
Оступить душу, аж заплачу.
А ще до того, як побачу
Малого хлопчика в селі.
Мов одірвалось од гіллі,
Одно-однісіньке під тином
Сидить собі в старій ряднині.
Мені здається, що се я,
Що це ж та молодость моя.
Мені здається що ніколи
Воно не бачитиме волі,
Святої воленьки. Що так
Даремне, марне пролетять
Його найкращії літа,
Що він не знатиме, де дітись
На сім широкім вольнім світі,
І піде в найми, і колись,
Щоб він не плакав, не журивсь,
Щоб він де-небудь прихиливсь,
То оддадуть у москалі.

Коли я була дитиною, де був мій улюблений вірш Шевченка (я загалом багато читала вкрай депресивної літератури).

Зараз на сесіях чую, як у схожих словах, виразах люди описують симптоми депресії:

– приливи сильного смутку ("часто плачу");
– байдужіть до себе та свого життя (я не заслуговую за співчуття);
– песимістичний погляд у майбутнє ("на мене не чекає нічого хорошого");
– труднощі у здійсненні життєвих виборів, не розуміння своїх бажань ("не знаю, що мені робити", "нічого не хочу).
– пасивна згода із важкими життєвими обставинами, зневіра, що щось може бути змінено ("буде тільки гірше", "я не можу впливати на своє майбутнє")
– "втрата себе" (я не впізнаю людиною, якою я став/ла").
– важкі спогади, повʼязані з минулим ("не знаю, звідки це приходить", "я часто згадую, як..").

Прикладів з літератури можна привести незліченну кількість.