​Як створювалася зброя, призначена винищувати совок

На цю мить Україна отримала вже 12 одиниць САУ PzH 2000 і вони вже активно нищать ворога. Мрії, як бачимо збуваються.

Та в чому унікальність легендарної німецької артилерійської установки та як це диво воєнної техніки було створене?

Робота над створенням нової досконалішої 155мм САУ почалися у 1986 році за домовленістю між Великою Британією, Німеччиною та Італією. Попередній німецький артилерійський проєкт PzH 155-1 уже на етапі розробки мав багато недоліків. Тому країни вирішили спільно попрацювати над вдосконаленням існуючих наробок та використати увесь сучасний досвід з розробки такої військової техніки для створення нової установки — PzH 2000.

Було закледено базові характеристики, яким мала відповідати нова панцергаубиця — зокрема, шасі від танку Leopard 2 та нову довжину у 52 калібри, на заміну застарілої у 39 калібрів, також були висунуті вимоги по усуненню дефектів та надійності. Після пропозицію по створення САУ з цими характеристиками було виставлено на тендер, під час якого німецькі військово-промислові компанії змагалися з проєктами по найкращій їх реалізації.

Із запропонованих конструкції PzH 2000 була обрана конструкція, розроблена баварською компанією Wegmann, однією з найбільших компаній з виробництва гусеничної техніки у ФРН на той час. Врешті у 1996 році з Wegmann було підписано контракт на постачання 185 одиниць PzH 2000 для сил швидкого реагування Німеччини, а потім ще 410 для головних сил.

PzH 2000 найбільше з усіх існуючих САУ відповідає вимогам сучасної війни — з великої відстані уразити ціль одним залпом і швидко залишити позиції. Вона має високий рівень автоматизації усіх процесів — від заряджання до вогню. PzH 2000 є найбільш далекострільною САУ у світі, на одному з випробувань їй вдалося влучити у ціль на відстані 67 км, і це не межа. Також панцергаубиця має відмінну скорострільність — за хвилину вона здатна випустити від 10 до 13 снарядів.

У Panzerhaubitze застосована цікава технологія MRSI, сенс якої зводиться до наступного: роблячи траєкторію кожного наступного пострілу більш пологою, PzH 2000 може накривати ціль одночасно п'ятьма снарядами. Дивізіон з 24 PzH 2000 може обрушити на ворога 120 снарядів за 2 секунди!

Дотепно, що будучи головним ініціатором створення нової САУ з довжиною ствола у 52мм Британія так і не придбала PzH 2000, натомість, простимулювавши розвиток німецьких та італійський військ.

І нині у вас є чудова можливість придбати нашу футболку з принтом PzH 2000 та іншими принтами з технікою української перемоги. При цьому ви допомагаєте українській армії — з кожної проданої футболки 100 грн іде на ЗСУ!

https://weaponsforvictory.com.ua

Бачиш, наскільки ми відрізняємось? Ти продовжуєш читати кацапською про відеоігри, а я давно підписаний на GameStreetUA

👉🏻 Тут діляться ігровими новинами
👉🏻 Трощать лиця москалям
👉🏻 Поширюють контент українською

🇺🇦Прокинься, ґеймере! Час приєднатися до Ігрової Вулиці

питун нападе?

@privatnamemarnya

Якщо розділити на всю нашу аудиторію, то виходить по 68 копійок 😂

https://send.monobank.ua/jar/V6gHPxh24

Зібрали вже 16 тисяч всього за 20 хвилин на джип Слава ISUZU Христу

https://send.monobank.ua/jar/V6gHPxh24

"Багато вбитих та поранених", — мер Слов'янська Вадим Лях.

За його словам, місто зазнало масованого обстрілу з РСЗВ "Смерч". Лях назвав обстріл наймасштабнішим за останній час.

@privatnamemarnya

Чисто львівський двіж

@privatnamemarnya

6 загиблих, 15 поранено

@privatnamemarnya

Шо ви там, як неділя?

Знявши з себе головняк з ппо - будемо мати більше часу на поставки бавовни в бнр, викупайте троха, нє?

До речі, Маріна Овсяннікова більше не співпрацює з німецьким виданням Die Welt. У них закінчився контракт.

Бажаємо Маріні рухатись кар'єрною драбиною в напрямку нахуй ❤️

@privatnamemarnya

Туреччина затримала судно, яке прибуло з окупованого росіянами Бердянська. Ймовірно, російська залупа вивозила на ньому наше зерно.

"Судно зараз стоїть перед входом до порту, воно затримане митними органами Туреччини. Завтра буде відомча нарада, на якій визначать подальшу долю цього судна. Наш запит передано, запит Генеральної прокуратури. Сподіваємось судно арештують, а майно конфіскують і притягнуть до відповідальності всіх хто причетний до цієї оборудки", — посол України в Туреччині Боднар в ефірі Суспільного.

@privatnamemarnya

Ситуація з Сєвєродонецьком і Лисичанськом у військовому плані повністю себе вичерпала. Як би важко не було, а було надзвичайно важко, всі поставлені завдання вищого керівництва були виконані. Далі не було ніякого сенсу утримувати цей «апендицит», який кожного дня міг завершитись оточенням.

Те, що відбувалось на цьому напрямку, важко назвати бойовим зіткненням, більше підходять слова хаос і пекло. Але українські підрозділи навіть у незручному для себе становищі змогли нанести ворогу величезних втрат. росія за кожен сантиметр просування платила ріками крові своїх солдат. Командир однієї з наших груп разом з ще двома хлопцями, за два дні, знищили 10 одиниць ворожої техніки. Уявіть собі: троє людей на позиціях, на які безперервно повзуть танки і бмп. Згодом про це напишу.

Тут не було простих доріг чи позицій. Все масовано обстрілювалось і штурмувалось кожного дня. Авіація, артилерія всіх типів, фосфорні заряди, ракетні удари, тут було все і дуже багато. В книжках і фільмах такого не пишуть і не показують. Кожен, хто брав участь в цій кампанії, заслуговує на повагу і визнання. Прості хлопці і дівчата показали, що битись можна навіть тоді, коли логіка це заперечує.

Ви знаєте, тут я для себе зрозумів дві глобальних речі. Перше: ця війна не за звільнення того чи іншого міста. Це війна на повне знищення московської орди, яка зупиниться лише тоді, коли всі її виродки лежатимуть в землі. Друге: деяким місцевим жителям ти можеш зробити найкращі дороги, збудувати нові школи і лікарні, але вони всерівно будуть тягнутись за брудом і бідністю, яку несе росія. Так їм чомусь простіше жити. Ну незмінні деякі речі і все. Єдине шкода дітей і тих, хто дійсно вірить у щось добре.

Ми повернемось в Лисичанськ з Сєвєродонецьком і в Гірське з Золотим. Ми звільнимо всі наші території. Але інколи доводиться робити крок назад, щоб згодом зробити два вперед. І в цьому випадку - це єдиноправильне рішення. Нема ніяких поразок. Війна триває! Рівно місяць тому, коли ми сюди потрапили, я написав, що наше основне завдання - вижити. Український воїн є набагато важливішим, аніж зрівняна з землею територія якоїсь промки чи НПЗ.

Далі нас чекає чітка лінія фронту. Це буде пряме протистояння на відстані десятків сотень кілометрів і тут головне показати нашу витривалість. У таких ідеологічних війнах найважливіше тримати удар і не розслаблятись.

Всім Героям, що незважаючи нінащо, виконували до кінця завдання і загинули в боях на Луганщині - вічна слава і честь. Ваша жертва ніколи не буде марною.