А чим тоді гримати? 🥲

В контексті останніх новин:

Я закінчую четвертий курс на вчителя української мови, тому підхопила вірус 😴

Організм почав показувати, що він не сприймає українську мову 👌

🤩 у перекладах я нерідко натрапляю на слова типу «глухий», «дальтонік» чи «інвалід». і проблема тут не лише в тім, що частина з них звучить неточно (як-от, наприклад, «мова жестів»), грубо або застаріло: такі назви ніби зводять людину до однієї її характеристики — діагнозу, стану чи особливості.

❗тому я зібрала невеликий словник інклюзивної та недискримінаційної лексики (тут формулювання, пов’язані з інвалідністю, станом здоров’я, нейровідмінністю, гендером, сексуальною орієнтацією, віком та іншими особливостями людини). це не перелік заборонених слів, а радше робоча шпаргалка: які формулювання краще не вживати в нейтральному тексті та чим їх можна замінити.

❤ один із базових принципів, на якому ґрунтується така лексика, — people-first language, буквально «спочатку людина». тобто не «дальтонік», а людина з порушенням сприйняття кольору; не «інвалід», а людина з інвалідністю.

‼️ і ще один нюанс, особливо важливий для художнього тексту: якщо грубе, застаріле чи дискримінаційне слово характеризує героя, епоху або ставлення одного персонажа до іншого, цю маркованість варто зберегти.

Цієї осені я офіційно закриваю гештальт із "Сутінками" 🌟

Переглянувши перший фільм, можу сказати, що це комедія з дуже осіннім вайбом ✉️ 🍎

welcome to the new era 🫣☕️