Цікаво, авторів скасування санкцій проти рф вже розмістили на сайті Миротворець?

Адміністраторам сайту треба ж бути послідовними - якщо люди туди потрапляють за пропозицію поступового послаблення санкцій в ході переговорного процесу, то за скасування санкцій вони повинні туди потрапляти автоматично.

Нашу команду використовують як ширму, - заявив Зеленський.

Як добре, що з цією владою ми набули суб'єктності та ваги на міжнародній арені.

Здається написи на футболках пора міняти.

рф заробить $4,5 млрд після переговорів Трампа й путіна, - ЗМІ.

Ми теж скоро заробимо.

Проголосуємо за конкурсний відбір Генерального прокурора і за інший ідіотизм Железняка і ко.

Але це не точно.

На восьмому році при владі вони почали щось підозрювати.

Як добре, що країною керують професіонали.

Саме так - національні інтереси попри все.

Весь світ живе за цим правилом.

Воно жорстоке та можливо несправедливе до інших. 

Але воно правильне.

Не здача національних інтересів в обмін на бурхливі оплески, не голосування за будь-що в обмін на гроші, не проведення реформ в обмін на лояльність інших держав та міжнародних інституцій, не крадіжка у власної країни "жалкіх мєшков дєнєг", не ігнорування норм Основного Закону задля того, аби наздоганяти політичних опонентів, а чітка, послідовна, конструктивна політика в інтересах своєї країни і свого народу.

Інколи непоступлива, інколи скандальна, але водночас вірна у своєму корені, патріотична і ціннісна.

Ніхто не повинен нас любити. Ніхто. Це треба прийняти.

Вміння домовлятись і знаходити спільну мову в такій системі координат це теж про відстоювання національних інтересів.

Будь-які світові домовленості треба вміти сприймати та максимально використовувати на власну користь.

Домовились вчора між собою росія та США - так буває у світовій геополітиці і таких домовленостей, не тільки між цими державами, може бути багато.

Не треба злитись, ображатись та ненавидіти, а треба з холодним розумом та власним розрахунком сприймати те, що відбувається.

Продовження нами ударів по російських НПЗ, звісно, можливе. Але ми будемо завдавати ударів по тих точках, які впливатимуть на формування ціни на паливо по всьому світу, що не на руку Трампу, особливо перед виборами.

Внаслідок цього ми можемо втратити основного та найбільш впливового союзника.

І якщо почитати сьогоднішню світову пресу, то такі варіанти вже розглядаються.

А можемо використати цю угоду для власних інтересів і отримати щось взамін ненанесення ударів по НПЗ. Щось велике і суттєве.

Але для цього не треба показово покидати Маямі, а сідати за стіл переговорів і висувати свої вимоги та ставити свої умови.

І не треба на весь світ називати себе "ширмою", бо це принижує і нівелює повагу до тебе.  

Вміння миттєво орієнтуватись ситуації це велике мистецтво, яке не під силу кожному.

Я не претендую на істину, але я так відчуваю.

Треба говорити попри все.

Зеленський заявив, що Україні достатньо 60-денного припинення вогню для організації виборів.

Сьогодні пряму заборону на проведення виборів встановлює ст. 19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»: в умовах воєнного стану не можуть проводитися вибори Президента, Верховної Ради, місцеві вибори та референдуми.

Нинішній строк дії воєнного стану продовжено з 05:30 2 серпня 2026 року на 90 діб Указом Президента №596/2026, який Верховна Рада затвердила Законом №4928-IX.

За цим рішенням він діє до 05:30 31 жовтня 2026 року.

Тому, якщо буквально виходити з ідеї проведення виборів найближчим часом, перша необхідна юридична передумова - припинити воєнний стан або просто не продовжувати його після 31 жовтня.

Але разом із можливістю проводити вибори держава втратить і правову основу для цілого комплексу спеціальних заходів, які сьогодні існують саме завдяки режиму воєнного стану:

1.комендантську годину;

2.особливий режим в’їзду та виїзду, а також обмеження свободи пересування громадян та руху транспортних засобів;

3.можливість встановлювати спеціальні правила перебування громадян у певних населених пунктах і обмежувати вибір місця перебування чи проживання;

4.спеціальні повноваження військового командування та військових адміністрацій щодо запровадження режимних заходів;

5.трудову повинність і залучення працездатних осіб до суспільно корисних робіт у передбачених законом випадках;

6.спеціальний режим примусового відчуження майна для потреб держави за правилами воєнного стану;

7.особливе регулювання роботи електронних комунікацій, медіа, видавництв та інших інформаційних ресурсів;

8.можливість здійснювати спеціальні евакуаційні заходи, евакуацію матеріальних і культурних цінностей та запроваджувати нормоване забезпечення населення товарами;

9.встановлені саме режимом воєнного стану обмеження щодо масових зібрань, акцій і страйків.

Більше того, навіть якщо після 31 жовтня не продовжувати воєнний стан і таким чином прибрати пряму законодавчу заборону на проведення виборів, самі вибори від цього автоматично не призначаються.

Для президентських виборів потрібне окреме рішення Верховної Ради України про їх призначення.

Крім того, чинна модель виборчого процесу розрахована на 90 днів, а не на 60. Тобто одного лише непродовження воєнного стану недостатньо.

Щоб реально вкластися у 60 днів, парламенту доведеться окремо визначити правовий режим таких виборів, ухвалити необхідні зміни до виборчого законодавства, встановити строки кампанії, порядок голосування військових, ВПО та мільйонів українців за кордоном, а також вирішити питання роботи виборчих дільниць у регіонах із підвищеними безпековими ризиками.

«Партію капітулянтів» підтримує тилове СБУ і буданівський ГУР. Мені було цікаво, як про цей двіж «партії капітуляції» напишуть анонімні мільйонні телерам-канали СБУ та ГУР. Вони розповсюджували ці меседжі. Без стьобу, без засудження, у дуже комплементарних формах. Комунікаційні спроможності що Гончаренка, що, тим більш, Гетманцева не сильно великі -  заявив Шабунін в ефірі з Ніколовим.

Без прізвищ, але чи правильно я розумію, що капітулянтами людей називає той, хто ховався від армії в НАЗК, за що отримав підозру і справу в суді?

А потім раптово осліп, купив машину і тепер з Ольгинської в Києві всіх вчить моралі.

А потакає йому той, хто сховався за доглядом мами, а перед тим вирішував питання, щоб його відпустили з райвідділу після затримання та доставки за результатами розшуку на підставі звернення ТЦК від 16.07.2025.

Світ зійшов з розуму.

Сидять двоє, які сховались від армії, і називають когось капітулянтами.

Мова тут не про Гончаренка, Гетьманцева, СБУ чи ГУР.

Мова про суть.

14 жовтня 2026 року виповнюється рівно 12 років із дня ухвалення Верховною Радою Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України».

Дата начебто й не ювілейна. Але посвяткувати хочеться.

Щоправда, робити це в Україні - під повітряними тривогами, вибухами та можливими відключеннями світла - вочевидь не дуже комфортно. Не дуже комфортно буде також потім пояснювати широкий та помпезний захід в час війни.

Саме тому, за інформацією джерел у правоохоронних органах, 19 жовтня планується виїзд за межі України, на територію однієї з країн ЄС, керівників антикорупційних органів, їх довірених осіб, заступників, а також низки громадських активістів.

Офіційно метою поїздки має бути участь у формальному семінарі.

Справжня мета виїзду - святкування річниці створення НАБУ за участю представників країн Європейського Союзу.

Фінансування заходу, здійснює Антикорупційна ініціатива Європейського Союзу в Україні - EUACI.

Солодке життя антикорупціонера.

Прийшов час оголошувати реформу віденської поліції і прокуратури та запроваджувати конкурс на посаду керівника поліції та, відповідно, прокурора.

Обов'язково з переважним голосом міжнародників.

Австрійські реформи не спинити.

«Українська правда» повідомляє, що після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, за період з березня 2022 до липня 2026 — країни ЄС заплатили Росії за викопне паливо близько 197 млрд євро, це приблизно 209 млрд доларів.

Це офіційні статистичні дані Євросоюзу.

І вони спростовують заяву Трампа про 250 млрд доларів, нібито витрачених ЄС на російські викопні енергоносії протягом вказаного періоду.

Це ж докорінно міняє суть справи.

Не 250, а 209.

Тим часом Львівська обласна рада 59 голосами проголосувала "за" підтримку пропозиції депутата Бучка щодо звернення до Президента США Дональда Трампа.

Такого потужного удару Трамп ще не отримував.

Не знаю чи справиться.

«Сьогодні ми починаємо торгувати нашим суверенітетом!», з переляку заявив кум Єрмака Микола Тищенко.

Тобто починаємо?

Триває фінальний розпродаж.

От же є нерозумне. 

Київ буде повністю готовий до зими наприкінці березня 2027 року. Це офіційний прогноз директора енергетичних програм Володимира Омельченка.

От всі, хто прочитав цю новину, ржуть як коні крізь сльози, а дарма. 

В кінці березня наступного року ми технічно будемо випереджати графік наступні 8 місяців перед наступною зимою.

Смішно їм, ви подивіться…

Між тим сьогодні минає місяць з дня повідомлення про підозру випадковому директору НАБУ Кривоносу.

Такі дати варто пам'ятати.

Скоро треба буде строки слідства продовжувати або завершувати слідство і давати йому знайомитись з матеріалами.

Про угоди та благодійні фонди.

Учора на ZN.UA вийшла стаття Transparency International Ukraine про практику укладення угод про визнання винуватості у топкорупційних справах.

Стаття: https://zn.ua/ukr/anticorruption/fair-deal-chi-spravdi-pratsjujut-uhodi-zi-slidstvom-u-topkoruptsijnikh-spravakh.html

У матеріалі чимало слушних тез: про непрозорість окремих вироків, відсутність зрозумілих критеріїв укладення угод, перевірку походження коштів та належне відшкодування шкоди державі.

Проте з деякими висновками автора принципово не погоджуюсь.

По-перше, щодо результативності угод. За статистикою САП, завдяки викривальним показанням осіб, які співпрацювали зі слідством, вироки отримали ще 15 осіб. Водночас за весь період роботи ВАКС затверджено 218 угод у справах НАБУ/САП.

На цьому тлі 15 засуджених не виглядають переконливим свідченням ефективності механізму викриття.

Хоча не кожна угода передбачає викриття інших осіб, така статистика ставить питання про реальні результати співпраці.

Однією з причин такої ситуації, на мою думку, є так зване ноу-хау, про яке я згадував багато разів, - «перехресне викриття». У справі Одеського аеропорту Кауфман «викривав» Боруховича, з яким вони спільно вчиняли інкриміновані їм злочини. У справі ОПЗ помічниця колишнього нардепа Грановського Ткаченко викривала Чумака, а Чумак - Ткаченко. При цьому Грановський, а згодом і Пашинський, після перекваліфікації перестали фігурувати в обвинуваченні як організатори злочинів.

Фактично співучасники формально «викривають» один одного, створюючи умови для укладення угод. Вочевидь, не таку модель співпраці передбачав законодавець.

По-друге, щодо інфляції та відшкодування шкоди державі. Автор визнає проблему знецінення відшкодування, але пояснює її переважно недосконалістю законодавства та строками давності.

Проте у справі Пашинського угода передбачає відшкодування державі 600 млн грн протягом 30 місяців, тоді як 100 млн грн фонду «Спільнота Стерненка» - протягом 30 днів, а 400 млн грн фонду «Повернись живим» або озброєння на цю суму - протягом шести місяців.

Якщо сторони погоджують настільки значні благодійні внески приватним фондам, чому за рахунок цих коштів не можна збільшити відшкодування державі, якій і завдано шкоди від злочину?

Адже розмір і строки майнових зобов'язань можуть бути предметом угоди.

Станом на сьогодні маємо картину, коли єдиним вигодонабувачем від угод є фонди.

По-третє, щодо самих благодійних фондів. Автор пропонує оцінювати їхню участь в угодах через прозорість роботи та ефективність закупівель для ЗСУ, відводячи на другий план питання вибору конкретних отримувачів коштів.

Цитую: «Питання "Чому саме ці фонди?" треба адресувати сторонам угоди, а не суду. Однак варто поставити його чесно. Чи є обґрунтовані претензії до прозорості роботи фондів, які фігурують в угоді? А якщо таких претензій немає, у чому відмінність для держави між надходженням до бюджету і надходженням до фонду, який фахово й підзвітно закуповує озброєння для армії?»

Проте проблема не в тому, хто і як звітує про благодійні внески, а в ручному визначенні конкретних приватних фондів отримувачами коштів за угодами.

За якими критеріями прокурор погоджує платежі саме цим організаціям? Чому кошти спрямовують приватним фондам, а не безпосередньо державі чи ЗСУ?

Навіть бездоганна фінансова звітність фонду не відповідає на ці запитання.

І нарешті, щодо ролі суду. Суд не може самостійно змінювати умови угоди, але це не означає, що він повинен формально затверджувати домовленості прокурора й обвинуваченого без перевірки їх відповідності закону, суспільним інтересам і правам інших осіб.

Саме тому відмова ВАКС затвердити угоду у справі колишнього нардепа Качного викликала значний суспільний резонанс і схвальну реакцію.

Інститут угод потрібний. Але його застосування має бути законним, прозорим і підконтрольним суду.

Інакше він ризикує перетворитися на механізм кулуарних домовленостей, за яким обвинувачений, сплативши частину незаконно отриманих коштів, фактично зможе уникнути співмірного покарання та завершити справу на вигідних для себе умовах.

Стали відомі умови угоди Артема Шила із САП у справі так званого «бек-офісу Укрзалізниці».

ВАКС визнав його винним за ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 209 КК України.

Суд призначив Шилу 8 років позбавлення волі, але звільнив від відбування покарання з випробуванням на 3 роки. За умовами угоди він має сплатити 204 млн грн штрафу, відшкодувати 60 млн грн збитків Укрзалізниці та перерахувати ще 80 млн грн фонду «Повернись живим». Окремо суд застосував спеціальну конфіскацію 325,7 млн грн та трьох квартир.

Тобто лише грошові наслідки угоди та спеціальної конфіскації становлять близько 670 млн грн, і це без урахування вартості нерухомості.

Шило фактично все своє професійне життя провів у державних органах. Із 2012 року він служив у СБУ, згодом працював у центральному апараті Служби, у 2021 році був позаштатним радником Офісу Президента, а в 2022 році повернувся до СБУ, де очолив Головне управління «І» і працював там до березня 2024 року.

Останнім часом стало модно окремо відстежувати, хто і за рахунок яких коштів вносить багатомільйонні застави за підозрюваних.

Але чомусь ніхто не ставить такого самого питання у справах про угоди.

Звідки у людини, яка практично все життя працювала в державних органах, можливість сплатити сотні мільйонів гривень за умовами угоди?

Так, частина коштів уже визначена судом як така, що підлягає спеціальній конфіскації, а самому Шилу інкримінували легалізацію майна, одержаного злочинним шляхом.

Але окремо він має сплатити 204 млн грн штрафу, 60 млн грн відшкодування та 80 млн грн благодійного внеску. Це ще 344 млн грн.

Якщо ці кошти мають законне походження то воно має бути зрозумілим і підтвердженим.

Якщо походження цих коштів не відповідає офіційним доходам людини, яка роками перебувала на державній службі, то не це слід дивитись з точки зору незаконного збагачення та легалізації майна, одержаного злочинним шляхом.

Яка влада, такі і лозунги.

Місто-герой Хаків.

Досягнення сьогодення.

Тільки чомусь від них ніяк не радісно.