Відсьогодні я більше не є Радником міністра оборони Федорова.

Шановні виробники, розробники та військові, відтепер я не можу вам нічим допомогти на рівні Міністерства оборони 😞 Вибачте.

Бути у команді Федорова для мене було честю. Було дуже багато планів та ідей на майбутнє, але, на жаль….

Про свої особисті виклики та проєкти, які я тепер не зможу завершити, я не можу розповісти. Над ними хтось має працювати далі. Війна триває.

У мене було багато доступів до різних систем і я міг аналізувати дії нашого ворога. Прогнозувати його подальші кроки. Більше не зможу :-((

Ворог по своїм групам радіє, що мене більше немає в МО 😞 Настрій жахливий. Але свій шлях я не кину і далі захищатиму країну і допомагатиму військовим побратимам.

Михайло Федоров дякую тобі за усе.

Це був 1995 рік. Я навчався на 3 курсі військового інституту і почав підробляти, встановлюючи супутникові антени. Тоді це коштувало шалено дорого.

Мені вдалося купити конвертер, викупити й полагодити супутниковий тюнер, але грошей на супутникову тарілку у бідного курсанта не було.

На допомогу прийшла мамин тазик для білизни. Я розрахував фокусну відстань, усе закріпив і приймав сигнали супутника HOT Bird з позиції 13 градусів.

Це було дивом для мене та моїх друзів, які приходили в гості, щоб подивитися MTV.

Технології «Сколкова» продовжують розвиватися. На БПЛА «Молнія» встановили компас, і камера періодично опускається, щоб подивитися на нього.

Друзі, сьогодні я мав довгу розмову з Президентом про технологічні виклики у війні. Їх ставатиме дедалі більше, і вони ставатимуть дедалі складнішими.

Президент запропонував мені повернутися до нового складу Міністерства оборони, але я відмовився. Я є членом команди Федорова, я прийшов до Міноборони на його запрошення як його особистий радник і не можу з моральних міркувань залишитися в Міноборони без Михайла .

Федоров — це людина, яку я безмежно поважаю, і надалі буду максимально допомагати йому в питаннях захисту нашої країни та не тільки.

Але війна триває, і я не можу зі своїми знаннями залишатися осторонь, адже від цього виграє лише ворог. Президент надає мені можливості та повноваження зміцнювати нашу обороноздатність на найвищому рівні на посаді Радника Президента з питань розвитку оборонних технологій.

Для мене це все не пов’язано з політикою, для мене це можливість впливати на технологічні процеси в оборонній сфері, і тепер не лише в ЗСУ.

Дякую за довіру.

«Шахеди» дедалі частіше відходять від тактики масових атак до поодиноких, але складних ударів у режимі ручного керування.

На відео «Шахед» для атаки цілі опустився до рівня 22 метрів.

Задум полягав у тому, щоб вийти з-під зору наших РЛС та перехоплювачів.

Але наші хлопці впоралися.
Усі кроки ворога вимагають швидкої адаптації наших контрзаходів

Вперше з часу прильоту Шахеда приїхав оглянути зруйнований будинок. Жахливо боляче дивитися на те, що колись будував своїми руками.

З хорошого — відкопав кулемет. Сподіваюся, відремонтую його.

З усіх актуальних проблем, над якими я планую працювати в першу чергу, я виділяю захист прифронтових зон від локальних повітряних атак.

Федоров та наша команда почала опрацьовувати це глобальне питання, але не завершила.

Наш ворог атакує Харків, Суми, Херсон, Запоріжжя та всю прифронтову лінію. Далі все буде тільки гірше.

Питання захисту є комплексним і має включати в себе дії ЗСУ, НГУ, та місцевої влади.

Варто зауважити, що деякі регіони вже організували ефективний процес захисту, і цей досвід потрібно масштабувати далі.

Тут і РЕР, і РЕБ, і перехоплювачі, і ППО, і МВГ, і оповіщення, і укриття, і сеті. Весь комплекс заходів.

Війна змінюється на очах. І це не перебільшення. Щотижня я бачу нові технічні рішення у ворога.

Якщо військове керівництво не буде сучасним і динамічним, не буде реагувати на виклики ворога, ми приречені.

Нам потрібна сильна, сучасна, дружня та продуктивна трійка: Міністр оборони — Головнокомандувач — Начальник Генерального штабу.

Я вам обіцяю — ви будете вражені тим, що це дасть і на що ми здатні.

Проаналізував балістичні влучання цієї ночі. Цього разу росія завдавала ударів по підприємствах Києва (відомих ще з часів СРСР).
Куди саме влучили ракети, я не можу вам сказати (хоча вони й самі побачать усе зі своїх розвідувальних супутників).

Що потрібно розуміти.
1. Якщо підприємство дійсно займається чимось критично важливим і військовим, це виробництво буде під землею. Атакувати його марно. Ворог це розуміє.

2. Підприємства у нас в країні виживають за рахунок оренди. Території величезні, цілі гектари. У якомусь орендованому цеху розміром 10 на 20 метрів можуть робити щось дрібне на субпідряді. Якісь антени для РЕБ, пропелери для FPV. Керівництво заводу взагалі не знає про це. Інформація витікає до ворога, і підприємство отримує удар.

3. Інший варіант коли хтось використовує територію заводу як тимчасовий безкоштовний склад для того, що там зберігати не можна.

4. Підприємство може взагалі нічого не робити, головне, що воно в Києві. Київ треба залякувати. Завод чудовий привід для цього.

Треба розуміти, що агентура ворога працює, і нам потрібно бути дуже обережними та не допускати помилок.

Поїхав я на Банкову позавчора. Під’їхав до блокпосту в урядовий квартал. Номер моєї машини у списку є, і прізвище теж. Все нормально.

Питають: «Можна відкрити багажник?» Кажу: «Звісно».

І тут ззаду починається галас і метушня. Думаю, що ж таке відбувається. Підходить охорона до мене і з широко розкритими очима каже: У вас же там… Шахед.

І тут я згадую, що мені тиждень тому дали на долідження всю електроніку з нового Шахеда і хвіст, з частиною корпусу. І я з цим усім їжджу.

Кажу: «А можна я «Шахед» у вас тут на деякий час залишу, а потім заберу? Чесно слово». Від цієї чудової пропозиції вони ще більше жахнулися.

Довелося їхати у «Віктори Дрон» і прилаштувати там «Шахед» на деякий час.

Коротше кажучи, з Шахедом до урядового кварталу не пускають, якщо що.

Друзі, на жаль, тимчасово не можу приймати від вас трофеї для вивчення. У ворога є план, як цим способом нашкодити мені.

Підставляти друзів і колег на пошті я теж не можу.

Складна ситуація. Трофеї дуже потрібні, а люди довіряють мені й готові надсилати їх на моє ім’я.

Можливо, у вас є ідеї, що робити?

Розповім вам про ці довгі незрозумілі антени на Шахедах.

Що придумав ворог:
Через соцмережі шукають зрадників. Зраднику треба купити радіоприймач і диктофон. У певний час зрадник повинен налаштувати приймач на вказану порожню частоту, наприклад 85,5 МГц, і покласти поруч диктофон у режимі запису. Потім запис потрібно надіслати на вказаний акаунт у Telegram.

У цей же час на «Шахеді» встановлюють FM-передавач, який постійно транслює в ефір умовно-кодовану інформацію про політ.

За цією технологічно ідіотською операцією явно стоїть якийсь полковник ГРУ віком за 60, який вважає себе генієм та мабуть ще і нагороду отримав :-))
Ви тільки уявіть собі — роздути такий шпигунський «движ» раді якось херні :-)))

Ну а для всіх любителів легких грошей нагадую, що невелика послуга може коштувати довічного ув’язнення