📌 09:00 – Загальнонаціональна хвилина мовчання
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує оборонців Луганщини, які загинули у бою

Солдат Олег Бервецький, позивний Журба, загинув 21 листопада 2022 року у бою з окупантами поблизу села Стельмахівка на Луганщині. Ворожий танковий обстріл обірвав життя воїна, якому на початку місяця виповнилося 38 років.

Олег народився і жив у Львові. Навчався у середній загальноосвітній школі №100. Потім здобув фах автомеханіка у Львівському вищому професійному училищі №20. Вищу освіту отримав у Національному університеті «Львівська політехніка» за спеціальністю «інженер-механік автомобільного господарства». Також здобув післядипломну освіту в Українській академії друкарства. 10 років працював інженером у структурній одиниці «Львівенергоавтотранс». Легко засвоював нові знання. Знав англійську та польську мови. За кілька місяців освоїв німецьку. Знав багато народних пісень напам'ять. Любив мандрувати Україною, займатися велоспортом, ходити в гори. Подобалося насолоджуватися природою в тиші. Уникав конфліктів, в усьому любив порядок.

З початком повномасштабної війни Олег приєднався до лав 103-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Закінчив курси та став оператором БПЛА. Брав участь у визволенні Лимана на Донеччині.

«Постійно проводив час з сім'єю. Люблячий батько, коханий чоловік. Навіть побратими і командири згадують, що як Олег говорив про сім'ю – аж очі світилися. Тому без вагань пішов захищати родину. Він пишався сім'єю, прислухався до нас, був працелюбним і відповідальним, не нарікав. Довіряв Богові. Навіть після виконання складних завдань та безсонних ночей завжди молився і за все був вдячний Богу», – розповіла дружина загиблого Наталя.

Поховали захисника на Марсовому полі Личаківського цвинтаря у Львові.

В Олега залишилися дружина Наталя, сини Ярослав і Роман, батьки, троє братів і дві сестри.

📌 ❗️росіяни намагалися наступати на Білогорівку та на Кремінському напрямку (Невське та Макіївка)

орки продовжують потужно обстрілювати деокуповані населені пункти вздовж лінії фронту, знаючи, що там знаходяться мирні мешканці

❗️Збільшилася кількість ворожих атак дронами-камікадзе «Ланцет». Вже працюємо з нашими міжнародними друзями щодо отримання обладнання, яке унеможливить спокійну роботу цих ворожих БПЛА

📌 ❗️У Кадіївці сталася "бавовна", там на території заводу росіяни намагалися сховати фури з боєкомплектом

Відео з соцмереж

📌 09:00 – Загальнонаціональна хвилина мовчання
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує захисників України, родом із Луганщини

Військовослужбовець Іван Змислий загинув 12 лютого 2023 року у бою з окупантами під Кремінною на Луганщині. Воїну було 30 років.

Іван народився в місті Сєвєродонецьк Луганської області. Закінчив місцеву школу №11. Жив і працював у рідному місті.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Іван разом із родиною був змушений виїхати із Сєвєродонецька. Оселилися на Львівщині. Потім Іван разом із братом приєднався до лав Збройних сил України та вирушив звільняти свій дім. Однак до перемоги йому дожити не судилося.

«Не можна знайти слів, які б допомогли родині та матері Героя пережити біль і розпач…Ми дякуємо за те, що виховали справжнього відважного чоловіка, воїна, захисника. За те, що став на нашу оборону ціною власного життя. Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях. Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас! Хай Господь дарує Царство Небесне та вічний спокій його душі!» – написали у Заболотцівській сільраді.

«Перестало битися серце порядної, доброї, чесної людини, ніжного сина і надійного друга. Важко стримати сльози усім, хто знав Івана. Він віддав своє життя за наше щасливе майбутнє, за вільну Україну. Легких тобі хмаринок, Герою! Герої не вмирають! Героям Слава!», – зазначили у Сєвєродонецькій школі №11.

Поховали військовослужбовця у селі Заболотці на Львівщині.

В Івана залишилися мама Ірина та брат Володимир, який продовжує захищати Україну.

📌 ❗️Недолугі експериментатори.
російска тактика атакувати малими групами не працює
орки щодня втрачають на Луганському фронті свою хвалену новітню техніку та особовий склад

📌 09:00 – Загальнонаціональна хвилина мовчання
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine
вшановує оборонців Луганщини, які загинули у бою

Старший стрілець Олексій Дзизюк загинув 22 березня 2022 року в бою з окупантами під Попасною на Луганщині. Боєць намагався допомогти витягнути пораненого побратима, але сам отримав поранення. До останного не залишав поле бою, давши товаришам можливість відійти. Йому було 46 років.

Олексій народився в селі Новопрокопівка Запорізької області. Після школи вступив на біологічний факультет Запорізького державного університету. Під час навчання вів дуже активну наукову, громадську та природоохоронну діяльність. Став засновником Дружини з охорони природи при Запорізькому державному університеті. Працював над науковими статтями в галузях орнітології та екології. У 1997 році здобув фах мисливствознавця, був направлений на роботу в мисливсько-рибальське господарство «Майдан». У 2000-2013 роках обіймав посаду його директора. Під час роботи активно співпрацював з природоохоронними й еколого-натуралістичними організаціями. Продовжував займатися науковою діяльністю, написав багато статей. Мешкав з родиною у селі Верещиця Львівської області. Тричі обирався громадою депутатом місцевої ради. Добре знав історію та літературу України.

Олексій був активним учасником Революції Гідності. З 2016 року пішов служити за контрактом до ЗСУ. Воював у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Брав участь в АТО/ООС на Донбасі. До повномасштабної війни за станом здоров’я був переведений на тилову посаду, але після вторгнення відразу перейшов у бойовий підрозділ. Сказав, що не може лишити своїх хлопців. Побратими зверталися до нього лише «Іванович», бо дуже поважали.

Посмертно старший солдат Дзизюк нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали воїна у селі Верещиця.

В Олексія залишилися дружина Ольга, донечки Вікторія та Наталія.

📌 ❗️Після провальних атак на Білогорівку, ворог розстрілює селище важким калібром

❗️На Кремінському напрямку росіяни експериментують у способах наступу, атаки малими групами виявилися не ефективними, тепер рашисти кидають в бій більше важкої техніки, з‘явився вже новий «Термінатор» - бойова машина підтримки танків (попередній наші захисники знищили)

❗️На Сватівському напрямку більш спокійно, минулої ночі наші воїни накрили ворожу колону, у ворога чисельні втрати, як людські, та і в техніці

📌 Загальнонаціональна хвилина мовчання
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує оборонців Луганщини, які загинули у бою

Лейтенант Андрій Свистула загинув 4 листопада 2022 року поблизу Майорська на Донеччині внаслідок ворожого мінометного обстрілу. 20 днів він не дожив до свого 47-річчя.
Андрій родом з міста Петровське Луганської області. Закінчив Національний аерокосмічний університет імені Миколи Жуковського «Харківський авіаційний інститут». Жив у Дніпрі. Працював начальником сектора в «Конструкторському бюро «Південне» імені Михайла Янгеля».

У перші тижні повномасштабного російського вторгнення Андрій приєднався до лав Національного гвардії України, де командував взводом. Брав участь у боях за Рубіжне і Комишуваха на Луганщині, Слов’янськ на Донеччині, Ізюм на Харківщині та багато інших.

«Чудовий друг, талановита людина з гарним почуттям гумору, патріот свого міста та країни. Справжній, чесний і справедливий чоловік, батько двох дітей. Він неймовірно любив своїх доньок і дружину!» – розповіли побратими Андрія.

«Він був не військовим, але був воїном, не гучним політиком, але свідомим громадянином, не відчайдушним оптимістом, а діючим реалістом. Ми завжди пам’ятатимемо Андрія, який боровся за нашу незалежну Україну, який віддав в цій боротьбі своє життя. Ми втрачаємо найкращих заради рук без кайданів», – написала донька воїна Анастасія.Поховали офіцера на Краснопільському цвинтарі у Дніпрі. В Андрія залишилися дружина і доньки.