📌 Українські спецпризначенці дали на горіхи російським окупантам неподалік Кремінної

Під час проведення спеціальної розвідки в районі міста Кремінна воїни ССО України натрапили на скупчення сил противника.

Оператори Сил спеціальних операцій одразу прийняли рішення вступити в бій.

Вогневе ураження російським окупантам нанесли, зокрема, і з мінометів.

Джерело: ССО ЗСУ

📌 У Білогорівці наші захисники знищили ворожу техніку

За допомогою FGM-148 Javelin було уражено російську позицію, на якій в цей час знаходився транспортний засіб, який, імовірно, привіз БК. Тепер ні позиції, ні БК у окупанта)

Джерело: СтратКом ЗСУ

📌 09:00 – Загальнонаціональна хвилина мовчання
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує захисників України, родом із Луганщини

Старший солдат Михайло Шевченко загинув у ніч проти 15 листопада 2022 року під час виконання бойового завдання на рідній Луганщині. Воїну було 38 років.
Михайло народився у селищі Комишуваха Луганської області. Після школи закінчив Попаснянський професійний ліцей залізничного транспорту. Жив у Попасній. Працював монтером колії.
Після повномасштабного вторгнення російських окупантів Михайло пішов захищати рідні землі у лавах Десантно-штурмових військ Збройних сил України. Був водієм-санітаром інженерно-саперної роти. Брав участь в обороні Донеччини. Влітку отримав поранення, але незабаром повернувся до побратимів. Згодом їхній підрозділ направили обороняти Луганщину. Там чоловік і прийняв свій останній бій.
«Вічна пам'ять тобі, Міша. Хороший був хлопець. Дуже шкода. Співчуваю мамі і сестрі. Тримайтеся», – написала колега загиблого Неля.
«Після перемоги Михайло планував відбудовувати рідний край та відновлювати залізничну колію. Він був порядною, чесною, чуйною людиною, найкращим і найдобрішим батьком, сином і братом», – зазначили у Попаснянській адміністрації.
Поховали захисника у Слов’янську на Донеччині. У Михайла залишилися мама, сестра і донька.

📌 Святкували Водохреща: окупанти у Старобільську напилися та отруїлися «русской водкой»

Уточнюємо дані з фото старобільської зрадниці та її куми-колаборантки:
20 рашистів більше не в строю)
Померли від гіркої або крапаються у лікарні у важкому стані до двох десятків «асвабадітєлєй».

Навіть «водка» працює на Україну, настільки їй росіяни осточортіли)

📌 ❗️На Сватівсько-Кремінському напрямку розмаїття рашистів: від свіжомобілізованих, зеків до професійних кадрових військових

❗️На Луганщину росіяни стягують все більше особового складу та техніки, намагаються завадити просуванню ЗСУ, але безрезультатно

❗️Кількість постраждалих російських алкоголиків у Старобільську зросла до 30. орки святкували Водохреща і напилися, «водка» була не якісна, тож рашисти отруїлися, деякі вже на концерті кобзона

📌 09:00 – Загальнонаціональна хвилина мовчання
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує оборонців Луганщини, які загинули у бою

Солдат Микола Сухарєв загинув 11 вересня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі селища Білогорівка Луганської області. Захиснику був 41 рік.
Микола народився в селі Островське в українському Криму. Навчався у місцевій загальноосвітній школі I-III ступенів. Згодом чоловік оселився у місті Семенівка Чернігівської області. Неодноразово брав участь у навчальних зборах військовозобов’язаних

Після повномасштабного вторгнення російських окупантів Микола приєднався до лав 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи. Обіймав посаду стрільця-санітара. Разом із побратимами чоловік боронив від окупантів Донбас.

«Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти в серці рідних болючу рану втрати, адже загибель найріднішої людини – велике випробування. Це невимовний біль та непоправна втрата, яку не пробачимо окупанту і ніколи не забудемо», – зазначили на сторінці Семенівської громади.

Поховали військовослужбовця у Семенівці на Чернігівщині.

📌 ❗️Повільно просуваємося в бік Кремінної через щільну замінованість території - це найбільша проблема

❗️Після Перемоги на повне розмінування всієї області знабиться від 10 років
Але відновлення зруйнованого розпочнеться одразу, адже розміновуватимуть об‘єкти та території за пріоритетністю.
Гуляти луганським лісом, на жаль, буде неможливо ще довго

📌 09:00 – Загальнонаціональна хвилина мовчання
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує захисників України, родом із Луганщини

Сержант Олександр Жердов, позивний Громкий, загинув 9 липня 2022 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Біля міста Сіверськ захисник потрапив під ворожий артилерійський обстріл й отримав смертельні поранення. Йому було 40 років.
Олександр народився у Первомайську на Луганщині. Закінчив місцеве ПТУ. Після проходження строкової службиу вступив до Київського національного університету будівництва і архітектури. Після завершення навчання займався улюбленою справою: будував будинки, торгові центри і заводи. Брав участь у відбудові кінотеатру «Жовтень».
«У своїй роботі Сашко був майстром. Підлеглі казали, що він не подобався вищому керівництву, бо мав загострене почуття справедливості. Завжди боровся за те, щоб усе було за правилами, щоб керівництво не ображало робітників», – розповідає дружина захисника Юлія.
У 2014 році Олександр пішов на навчання до ГО «Український Легіон» – завжди казав, що буде повномасштабне вторгнення, тому хотів бути готовим.
24 лютого 2022 року, коли це сталося, Олександр міг виїхати за кордон, бо один із його синів має інвалідність. Та він вирішив захищати Батьківщину. Приєднався до 112-ї окремої бригади територіальної оборони. Був командиром відділення. Спочатку брав участь в обороні Києва та області, а потім вирушив на Донбас.
«Коли я запитала у чоловіка: «Сашко, ти ж боїшся крові. Як же ти йдеш воювати?», відповів, що його страхи вже не мають ніякого значення. Адже він мусить захищати своїх дітей», – додає Юлія.
Поховали захисника у Києві на Лісовому кладовищі. В Олександра залишилися дружина та двоє синів-двійнят.