📌 ❗️На Сватівсько-Кремінському напрямку розмаїття рашистів: від свіжомобілізованих, зеків до професійних кадрових військових

❗️На Луганщину росіяни стягують все більше особового складу та техніки, намагаються завадити просуванню ЗСУ, але безрезультатно

❗️Кількість постраждалих російських алкоголиків у Старобільську зросла до 30. орки святкували Водохреща і напилися, «водка» була не якісна, тож рашисти отруїлися, деякі вже на концерті кобзона

📌 09:00 – Загальнонаціональна хвилина мовчання
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує оборонців Луганщини, які загинули у бою

Солдат Микола Сухарєв загинув 11 вересня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі селища Білогорівка Луганської області. Захиснику був 41 рік.
Микола народився в селі Островське в українському Криму. Навчався у місцевій загальноосвітній школі I-III ступенів. Згодом чоловік оселився у місті Семенівка Чернігівської області. Неодноразово брав участь у навчальних зборах військовозобов’язаних

Після повномасштабного вторгнення російських окупантів Микола приєднався до лав 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи. Обіймав посаду стрільця-санітара. Разом із побратимами чоловік боронив від окупантів Донбас.

«Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти в серці рідних болючу рану втрати, адже загибель найріднішої людини – велике випробування. Це невимовний біль та непоправна втрата, яку не пробачимо окупанту і ніколи не забудемо», – зазначили на сторінці Семенівської громади.

Поховали військовослужбовця у Семенівці на Чернігівщині.

📌 ❗️Повільно просуваємося в бік Кремінної через щільну замінованість території - це найбільша проблема

❗️Після Перемоги на повне розмінування всієї області знабиться від 10 років
Але відновлення зруйнованого розпочнеться одразу, адже розміновуватимуть об‘єкти та території за пріоритетністю.
Гуляти луганським лісом, на жаль, буде неможливо ще довго

📌 09:00 – Загальнонаціональна хвилина мовчання
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує захисників України, родом із Луганщини

Сержант Олександр Жердов, позивний Громкий, загинув 9 липня 2022 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Біля міста Сіверськ захисник потрапив під ворожий артилерійський обстріл й отримав смертельні поранення. Йому було 40 років.
Олександр народився у Первомайську на Луганщині. Закінчив місцеве ПТУ. Після проходження строкової службиу вступив до Київського національного університету будівництва і архітектури. Після завершення навчання займався улюбленою справою: будував будинки, торгові центри і заводи. Брав участь у відбудові кінотеатру «Жовтень».
«У своїй роботі Сашко був майстром. Підлеглі казали, що він не подобався вищому керівництву, бо мав загострене почуття справедливості. Завжди боровся за те, щоб усе було за правилами, щоб керівництво не ображало робітників», – розповідає дружина захисника Юлія.
У 2014 році Олександр пішов на навчання до ГО «Український Легіон» – завжди казав, що буде повномасштабне вторгнення, тому хотів бути готовим.
24 лютого 2022 року, коли це сталося, Олександр міг виїхати за кордон, бо один із його синів має інвалідність. Та він вирішив захищати Батьківщину. Приєднався до 112-ї окремої бригади територіальної оборони. Був командиром відділення. Спочатку брав участь в обороні Києва та області, а потім вирушив на Донбас.
«Коли я запитала у чоловіка: «Сашко, ти ж боїшся крові. Як же ти йдеш воювати?», відповів, що його страхи вже не мають ніякого значення. Адже він мусить захищати своїх дітей», – додає Юлія.
Поховали захисника у Києві на Лісовому кладовищі. В Олександра залишилися дружина та двоє синів-двійнят.

📌 ❗️Ситуація стабільна і контрольована: метр за метром наші захисники деокуповують Луганщину

❗️Коли ЗСУ звільнять Кремінну, то відкриється шлях на Рубіжне та Сєвєродонецьк. І є така імовірність, що з тимчасового обласного центру росіяни будуть тікати, коли ми підійдемо впритул до Сєвєродонецька.

📌 Єдність мільйонів людей, які захищають свою країну, змінила світ

Нація, яка надихає
Українці Єдині, а тому і непереможні - ми це доводимо щодня

Моя рідна Луганщина зараз - це вся Україна, наші люди повсюди
Ми вдячні всім регіонам, які прихистили мешканців Луганщини і усіляко нас підтримують

Для нас цей день особливий - Ми Разом, не дивлячись на тисячі кілометрів
Сьогодні луганський Ланцюг Єднання тягнеться через всю країну, ми тримаємося за руки поки віртуально, але вже скоро пройдемо ходою рідними містами…

Луганчани - сильні люди, ми тримаємося і віримо у повернення додому! І обов’язково повернемося!

Тільки в єдності - Наша Сила!

З Днем Соборності України!

📌 09:00 – Загальнонаціональна хвилина мовчання
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті @memorial_ukraine вшановує захисників України, родом із Луганщини

Майор Олександр Винокуров загинув 16 вересня 2022 року біля села Василенкове на Харківщині. Під час виконання бойового завдання офіцер підірвався на протитанковій міні. Йому було 44 роки.
Олександр народився в місті Алчевськ Луганської області. Закінчив Сумський інститут артилерії і ракетних військ. З 1999 року жив у Сумах. Майже 30 років служив у Збройних силах України. У 2022-му мав вийти на пенсію. Мріяв придбати власний будинок і більше часу проводити із родиною.
Однак 24 лютого 2022 року почалася повномасштабна війна. Олександр служив заступником командира самохідного артилерійського дивізіону з озброєння бригадної артилерійської групи 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа. З перших днів брав участь в обороні рідної країни від окупантів.
«Він був надзвичайно доброю людиною, ніколи ні в чому не відмовляв і завжди тримав своє слово», – розповідає дружина загиблого Яна.
«Ми знайомі давно, певний час служили разом. Це був справжній офіцер і справжній друг, який жодного разу ні в чому не відмовив. Біль переповнює. Спочивай з миром, Саша», – зазначила посестра Олександра на прощанні.
Поховали офіцера на Алеї Слави Баранівського кладовища у Сумах. В Олександра залишилися дружина і дві доньки.

📌Деокупація кожного метра Луганщини - це героїзм українських військових

Дуже багато рашистської живої сили та замінованість території роблять наше просування повільним, але тим не менш ми щодня крокуємо вперед

Ми зберігаємо вогневий контроль над трасою «Сватове-Кремінна», логістика орків значно порушена

«Бавовна» у «джахід-готелі»: у Кадіївці накрили кадирівців, загинув не один десяток вбивць