— …Схоже, я таки надто легковажно поставився до самого поняття пробуджених. Герцог Діака пробурмотів це зі спотвореним обличчям. — Мені доповідали, що навіть якщо їхня сила подібна до магії, то все одно вона слабша за силу магів, а якщо й нагадує ауру, то…

«Схоже, з Хартану він безпечно дістався додому». Побачивши, як той без жодних вагань демонструє небажання тут бути, Юдер подумки цокнув язиком, але раптом відчув чийсь погляд, спрямований просто на нього, і повернув голову. «……» Власником цього погляду був…

— То про що йдеться? — …… Ще мить тому такий рішучий, тепер, коли настав час говорити, хлопець ніяк не міг зважитися відкрити рота. Юдер, який мовчки чекав, зрештою зітхнув і озирнувся довкола. — У мене не так уже й багато часу. Єдина причина, з якої я погодився…

— …Прошу, дозвольте й мені піти з вами. — Можливо, там вестимуться розмови, які не варто чути стороннім. — Я збережу це в таємниці. У карих очах перевтіленого Кішіара на мить промайнула нерішучість. Юдер подумки вирішив, що якщо той відмовить, він усе одно…

— То чому ж тоді ти, зараз стоячи переді мною, виглядаєш настільки здоровим? Те, що Кішіар першим озвучив, було саме тим, про що він навіть Юдеру не розповідав. Коли і Юдер, і Ревлін водночас здивовано подивилися на нього, Кішіар показав трохи винувату усмішку.…

Повіки Ревліна ледь помітно здригнулися, та хлопець лише раз зітхнув, стиснув кулак і заговорив: — Я вважаю, що допомога, надана з жалю, є тимчасовою. Але якщо допомога, яку ви надаєте, є платою за корисну для вас інформацію, то це незрівнянно краще. І… Ревлін…

— …Що це таке? — Називається «Таємна мрія молодшого сина дому Апето». Глядачами стануть усі, хто завтра візьме участь у святі роздачі священного полум’я. А спеціальним запрошеним актором виступить один із дванадцяти старших жерців, а також авторитет у дослідженнях…

— …Зрозумів. — Про інші, детальніші моменти зараз говорити ще зарано, тож повідомлю, коли все буде визначено точніше. — Добре. Юдер усвідомив, що розмова завершена, й поклав виделку на тарілку з уже з’їденим тортом. На обличчі Кішіара з’явилася ледь помітна…

Коли Лусан прошепотів так тихо, що інші не могли почути, золотаві очі хлопця з дому Апето злегка розширилися. — Усе… гаразд. — Це маловідомо, але божественна сила добре допомагає не лише від ран, а й для зняття надмірної напруги. — Га? Почувши це, хлопець…

— Командире. Чоловік у чорній формі, який розтрощив скриньку для пожертв, звернувся до герцога Пеллети — постаті, чия присутність була настільки приголомшливою, що вся площа миттєво стихла. Лише тепер люди знову усвідомили, що герцог Пеллети водночас є і…

— Я не хочу ані золота, ані коштовностей. Є лише одне, чого я бажаю… — Кажи. Кішіар одразу ж підштовхнув його до відповіді, і Ревлін із напруженим виразом обличчя відкрив рота: — Я давно чув про ваш корпус і щиро захоплювався… Я хочу стати бійцем Кавалерії.…

Щойно Кішіар дав дозвіл, старший жрець Белтрейл з холодним поривом розвернувся й пішов. Люди, що спостерігали за цим, відчули, як напружена атмосфера миттєво розсіялася, й один за одним з полегшенням перевели подих, обмінюючись між собою сповненими цікавості…

«І мріяти не смій. Мені не потрібна просто здорова дитина! Ейшес, хай і має слабке тіло, ніколи не робив нічого подібного до ваших витівок. Кров у вас інша — от і все!» — Батьку… Ленор із побілілим обличчям звернувся до герцога. Мати чинного спадкоємця й…

— Неймовірно, щоб у світі існували такі величезні маєтки… Столиця й справді вражає. — Імператорський палац ще більший, Евер онні. Там узагалі одна стіна — це вже цілий палац. — Справді? Навіть уявити важко. Юдер мовчки дивився на захоплені обличчя Евер і…

«Здатність Данденіона, про яку розповів Ревлін, — сковувати тіло того, з ким він перетнеться поглядом. Він казав, що не може скувати всіх одразу, тож проти Евер йому не вистояти». Навіть якщо стан Данденіона, якого довго тримали в ув’язненні та накачували…

Бельтрейл одразу ж передав власникові листа, що готовий призначити зустріч. Відповідь надійшла сьогодні вранці — через того самого слугу, який і доставив листа. «Я був глибоко вражений мудрими поглядами шанованого старшого жерця і з нетерпінням чекаю нагоди…

— «Зоря Награну». Незнайоме слово, що зірвалося з його вуст, Бельтрейл не зрозумів. — Яка ще… зоря? Він помітив, що Бельтрейл не збагнув сказаного, й тихо хмикнув. — Це гарне слово зі значенням «рай». Зоря раю. Місце, створене винятково для того, щоб рятувати…

«Місце, де їх сховали, більш ніж очевидне… але мене непокоїть те, що Нахан навряд чи прийшов сюди сам». Ілюзорні здібності Нахана були справді вражаючими, але для того, щоб вивести назовні й утекти з кількома людьми, цього було замало. Імовірність того, що…

«Повернення назад — певно найкраще в цьому те, що тіло знову молоде». У минулому житті він не раз отримував поранення, від яких був за крок від смерті, тож здоров’я ніколи не було хорошим. Навіть після лікування залишалися обмеження — ближче до кінця життя…

— Інноне. Може, вже час їсти щось інше, а не тільки це? — Якщо просять — давай, йолопе. — Я зараз зайнятий, тож просто залиш монету й візьми сам. Інон кинув одну монету в порожню бляшанку, що стояла біля ящиків із фруктами, і взяв два лимони. Один поклав…