Юдер спостерігав за тим, як Кішіар, розправивши плечі, наближався йдучи ідеальним маршем. Сама його присутність випромінювала настільки колосальну велич, що все довкола вмить здавалося безмежно малим. Дивлячись на його невимушене обличчя з легкою, спокійною…

Під пильними поглядами всіх, хто зібрався в кімнаті очікування, Юдер дивився, як Кішіар розвертається. Очі людей, сповнені суміші найрізноманітніших емоцій, жадібно й благально проводжали його поглядом. — Скоро настане наша черга. Кішіар окинув поглядом усіх…

Якийсь час у залі панував безлад, але зрештою, коли галас усе ж вдалося вгамувати, слуга Ленора, Піф, зумів договорити все до кінця. Оскільки він довгі роки прислужував Ленору, то знав передісторію та всі деталі цієї справи набагато краще, ніж можна було…

— Що за нісенітниця! Представники роду Апето здійняли галас, проте заява судді про те, що ніхто не має права залишати свої місця, була непохитною. — Це робиться задля безпеки всіх присутніх тут осіб, а також для того, щоб запобігти можливій втечі причетних.…

Судовий процес між Кавалерійським корпусом на чолі з герцогом Пелеттою та родом Апето завершився, як багато хто й передбачав, поразкою останніх. Проте шторм, який здійнявся внаслідок цього вироку, виявився зовсім не таким, як очікувалося. Рід Апето, який…

Показувати свої приховані хвилювання перед іншими — це шлях, який веде лише до небезпеки. Юдер вважав, що немає жодної потреби щодня зчиняти галас лише через те, що він занепокоєний, тому просто мовчки чекав. Проте з боку така поведінка, очевидно, виглядала…

— Юдере. Чув, останнім часом ти тренуєшся на світанку разом із Евер Бек. — Що? — Здається, ти почав це з якоюсь метою. Все іде вдало? — А... Так. Здивований раптовою зміною теми, Юдер усе ж кивнув. Останнім часом він і справді щосвітанку тренувався разом…

Навіть на перший погляд обидва листи виглядали далеко не звичайними. Відчувши, як тривожний настрій, викликаний щойно закінченою розмовою з Кішіаром, миттєво вщухає, Юдер зі спокійною зібраністю першим відкрив запит від Теорадо ван Тайна. Текст, що починався…

Невже, навіть переконавшись, що лист був зухвалим, він через лише одне крихітне питання, що зародилося в нього в голові, попри зайнятість увесь цей час продовжував стежити за ситуацією на заході? Це була здатність, від якої не просто захоплювало дух — від…

У найвіддаленішому закутку провулку бідняцького кварталу біля Сьомого муру імперської столиці спалахнуло світло й простір розірвався. Двоє чоловіків у вбранні жерців, які з'явилися з відкритого простору, байдуже озирнулися довкола, анітрохи не зважаючи на…

— Діака і кронпринц. Хіба Мудрець і про це знав? — …Ні. Не знав. Дюрман… якщо це той самий барон Дюрман, якого я знаю, то він досить впливовий дворянин із боку герцога Діаки. Якби я знав, хіба б я сюди прийшов? Супроводжуючий так сказав, але Нахан не кивнув…

— Але оскільки Юдере ви бачилися з ним особисто, я думала, що ви чули щось детальніше. Юдер озирнувся довкола. Навчальний майданчик був порожнім, імовірно тому, що ранкове тренування вже майже закінчилося. Минуло близько трьох днів відтоді, як Кішіар оголосив…

— Прокляті Діака. Що минулого разу, що зараз — жодної користі. Герцог Тайн з лайкою повернув голову вбік і приклав долоню до чола. — Теревенив, ніби варто використати герцога Пелетту для вирішення проблеми на заході й усе владнається, а сам просто хотів подивитися…

— Пане Айль. Чому ви тут стоїте? Через деякий час після того, як Канна, попередивши, що квапиться вниз на тренування, зникла швидкою ходою, з протилежного боку з'явився Натан Цукерман. У руках він тримав знайому скриньку. — Я гадав, ви вже закінчили справи...…

— Нічого не поробиш. Коли повернеться мій учень, ми детальніше розглянемо ці нові відкриття. Я виявив дещо вельми цікаве. За якийсь час з’явився Алік, учень Таїса, тримаючи в руках цілу купу речей. — О, Юдере. Коли ви прийшли? — Щойно. — Поклади це й підійди…

«Можеш пояснити, як це сталося?» Зізнатися чесно, відповідати не хотілося. Проте довелося. Кішіар мав такий вигляд, ніби просидить тут хоч до самого ранку, поки Юдер не розтулить рота. Поки Юдер мовчав, було відчуття, наче його проколюють і прокручують у…

«Тепер вже у нього самого не запитаєш, тож певності бути не може, але...» Від самої лише думки, що це може бути правдою, голова раптово стала абсолютно холодною та тверезою. Юдер провів долонею по обличчю й кілька разів глибоко перевів подих. «Зараз думати…

Це був холодний і сухий шепіт, схожий на темряву, що намагалася поглинути тьмяне світло ліхтаря. У цьому голосі Юдер відчув незнайомі досі емоції — усе те, чого він ніяк не очікував побачити в Кішіара. У горлі раптом защеміло, а всередині все перевернулося…