Разом із колегами з KSE ми давно планували провести літній табір ThinkLab 2.0. І нам це вдалося.
200 молодих людей з різних куточків України та різними сферами зацікавлень. Вони вже сьогодні думають про те, як змінювати державу.
Я переконана, що досвід України сьогодні безцінний. Його потрібно передавати, масштабувати й використовувати.
Саме тому ми зібрали спікерів, які щодня працюють для держави — як всередині системи, так і поза нею. Людей, які змінюють застарілі підходи й будують нові рішення.
Дякую всім, хто поділився своїм досвідом і говорив про виклики, рішення та відповідальність. Дякую начальнику Генерального штабу Збройних Сил України Андрію Гнатову, начальнику Запорізької ОВА Івану Федорову, Тарасу Качці, головному конструктору та співвласнику компанії Fire Point Денису Штілерману, співзасновнику «Нової пошти» Володимиру Поперешнюку, блогеру й волонтеру Ігорю Лаченкову, керівниці патронатної служби «Янголи Трійки» Олені Толкачовій, керівнику ветеранського відділу патронатної служби 3 Армійського Корпусу Богдану «Ласуну» Клімюку, засновнику творчого об'єднання МУР Олександру Хоменку, засновниці GUNIA Project Марії Гаврилюк і засновнику Fedoriv Group Андрію Федоріву. Ваші історії доводять, що справжнє лідерство починається з готовності діяти.
Дуже надихає бачити, з якою енергією, допитливістю й бажанням молоді люди готові вчитися, шукати нові рішення та генерувати нові підходи. Вони ставлять непрості запитання і готові брати на себе відповідальність. Саме такі люди вже сьогодні будують сильну державу.
Дякую команді Київської школи економіки, Тимофію Милованову, Тимофію Бріку та Наталі Шаповал за створення цього майданчика.
200 молодих людей з різних куточків України та різними сферами зацікавлень. Вони вже сьогодні думають про те, як змінювати державу.
Я переконана, що досвід України сьогодні безцінний. Його потрібно передавати, масштабувати й використовувати.
Саме тому ми зібрали спікерів, які щодня працюють для держави — як всередині системи, так і поза нею. Людей, які змінюють застарілі підходи й будують нові рішення.
Дякую всім, хто поділився своїм досвідом і говорив про виклики, рішення та відповідальність. Дякую начальнику Генерального штабу Збройних Сил України Андрію Гнатову, начальнику Запорізької ОВА Івану Федорову, Тарасу Качці, головному конструктору та співвласнику компанії Fire Point Денису Штілерману, співзасновнику «Нової пошти» Володимиру Поперешнюку, блогеру й волонтеру Ігорю Лаченкову, керівниці патронатної служби «Янголи Трійки» Олені Толкачовій, керівнику ветеранського відділу патронатної служби 3 Армійського Корпусу Богдану «Ласуну» Клімюку, засновнику творчого об'єднання МУР Олександру Хоменку, засновниці GUNIA Project Марії Гаврилюк і засновнику Fedoriv Group Андрію Федоріву. Ваші історії доводять, що справжнє лідерство починається з готовності діяти.
Дуже надихає бачити, з якою енергією, допитливістю й бажанням молоді люди готові вчитися, шукати нові рішення та генерувати нові підходи. Вони ставлять непрості запитання і готові брати на себе відповідальність. Саме такі люди вже сьогодні будують сильну державу.
Дякую команді Київської школи економіки, Тимофію Милованову, Тимофію Бріку та Наталі Шаповал за створення цього майданчика.
Коли Україна проголосила відновлення незалежності, мені було п’ять років.
Я майже не пам’ятаю себе без незалежної України. Я в ній виросла, навчалася, дорослішала, будувала плани.
З роками все більше розумієш: це зовсім не даність. Це велике щастя і велика відповідальність. За ним — мрії, боротьба і життя багатьох поколінь українців.
Особливо часто думаю про це, коли зустрічаю наших дітей — у садочках і школах, в університетах, у різних містах і селах України.
Мені дуже хочеться, щоб вони так само виростали з відчуттям, що бути вільними — природно. Що вони мають право обирати свій шлях, говорити своєю мовою, мріяти, будувати своє і самим визначати майбутнє своєї країни.
У цьому і є наша відповідальність перед тими, хто виборював Незалежність до нас, — зберегти її і передати далі.
Безмежна вдячність нашим Силам оборони і всім поколінням борців за незалежну Україну.
І вічна пам’ять тим, хто віддав за неї найдорожче.
З Днем Незалежності, Україно🇺🇦
Слава Україні!
Я майже не пам’ятаю себе без незалежної України. Я в ній виросла, навчалася, дорослішала, будувала плани.
З роками все більше розумієш: це зовсім не даність. Це велике щастя і велика відповідальність. За ним — мрії, боротьба і життя багатьох поколінь українців.
Особливо часто думаю про це, коли зустрічаю наших дітей — у садочках і школах, в університетах, у різних містах і селах України.
Мені дуже хочеться, щоб вони так само виростали з відчуттям, що бути вільними — природно. Що вони мають право обирати свій шлях, говорити своєю мовою, мріяти, будувати своє і самим визначати майбутнє своєї країни.
У цьому і є наша відповідальність перед тими, хто виборював Незалежність до нас, — зберегти її і передати далі.
Безмежна вдячність нашим Силам оборони і всім поколінням борців за незалежну Україну.
І вічна пам’ять тим, хто віддав за неї найдорожче.
З Днем Незалежності, Україно🇺🇦
Слава Україні!
24 лютого 2022 року слово «неможливо» для нас просто перестало існувати.
Не тому, що ми стали безстрашними. А тому, що не мали права зупинитися.
На запрошення Олени Зеленської мала честь розповісти про урядовий досвід забезпечення стійкості держави за роки повномасштабного вторгнення під час шостого Саміту перших леді та джентльменів.
За ці роки я багато разів була у прифронтових регіонах. І щоразу поверталася з одним відчуттям: стійкість держави має обличчя.
Фермера, який виходить у поле під атаками дронів, вирощує та збирає врожай.
Лікаря, який у бронежилеті їде на виклик під обстрілами.
Підприємця, який працює за кілька десятків кілометрів від фронту і щоразу після обстрілів відновлює виробництво.
Виховательки, яка під ударами КАБів у підвалі дитячого садка перевдягається у фею, щоб діти не переставали мріяти.
Україна живе передусім завдяки людям, які щодня залишаються, працюють, лікують, навчають, будують і рятують.
Саме завдяки вам вона живе❤️
Не тому, що ми стали безстрашними. А тому, що не мали права зупинитися.
На запрошення Олени Зеленської мала честь розповісти про урядовий досвід забезпечення стійкості держави за роки повномасштабного вторгнення під час шостого Саміту перших леді та джентльменів.
За ці роки я багато разів була у прифронтових регіонах. І щоразу поверталася з одним відчуттям: стійкість держави має обличчя.
Фермера, який виходить у поле під атаками дронів, вирощує та збирає врожай.
Лікаря, який у бронежилеті їде на виклик під обстрілами.
Підприємця, який працює за кілька десятків кілометрів від фронту і щоразу після обстрілів відновлює виробництво.
Виховательки, яка під ударами КАБів у підвалі дитячого садка перевдягається у фею, щоб діти не переставали мріяти.
Україна живе передусім завдяки людям, які щодня залишаються, працюють, лікують, навчають, будують і рятують.
Саме завдяки вам вона живе❤️
За роки роботи у системі держави я впевнилася, що державна служба має бути професійною. Це одна з найскладніших і найвідповідальніших робіт, яка вимагає глибокого розуміння процесів, якісної підготовки та здатності швидко ухвалювати рішення.
Саме про це говорила на лекції у Київській школі державного управління імені Сергія Нижного з нагоди відкриття XV потоку програми «Школа міністрів».
Це практична освітня програма для тих, хто вже працює в державних інституціях і публічній політиці та хоче краще розуміти механіку впровадження змін.
Ділилася власним досвідом адаптації держави до викликів повномасштабної війни — від перших рішень до трансформації економічної політики.
Головний урок: системні державні інструменти мають бути достатньо гнучкими, щоб швидко реагувати на нові виклики.
Дякую Анні Міщенко та команді КШДУ за запрошення і можливість говорити з тими, хто вже сьогодні формує та впроваджує зміни в державі.
Саме про це говорила на лекції у Київській школі державного управління імені Сергія Нижного з нагоди відкриття XV потоку програми «Школа міністрів».
Це практична освітня програма для тих, хто вже працює в державних інституціях і публічній політиці та хоче краще розуміти механіку впровадження змін.
Ділилася власним досвідом адаптації держави до викликів повномасштабної війни — від перших рішень до трансформації економічної політики.
Головний урок: системні державні інструменти мають бути достатньо гнучкими, щоб швидко реагувати на нові виклики.
Дякую Анні Міщенко та команді КШДУ за запрошення і можливість говорити з тими, хто вже сьогодні формує та впроваджує зміни в державі.
Рада була зустрітися з учасниками Ukraine Trek 2026 -студентами зі США, Філіппін, Мексики та Перу, які приїхали в Україну, щоб побачити її на власні очі, поспілкуватися з людьми та краще зрозуміти, чим сьогодні живе наша країна.
Поділилася нашим досвідом роботи в умовах повномасштабної війни. Говорили про виклики, з якими сьогодні стикається Україна, про бізнес, економіку та про те, як країна продовжує рухатися вперед і розвиватися навіть у таких непростих умовах.
Для мене такі зустрічі -це завжди двосторонній діалог. Було цікаво почути їхні запитання, думки, побачити Україну їхніми очима та поговорити про те, що сьогодні цікавить молодих людей з різних країн світу.
Дякую за відкритість, цікаві запитання і, найголовніше, за щирий інтерес до України. Рада можливості ділитися нашим досвідом і більше розповідати про Україну тим, хто хоче побачити та зрозуміти її ближче.
Поділилася нашим досвідом роботи в умовах повномасштабної війни. Говорили про виклики, з якими сьогодні стикається Україна, про бізнес, економіку та про те, як країна продовжує рухатися вперед і розвиватися навіть у таких непростих умовах.
Для мене такі зустрічі -це завжди двосторонній діалог. Було цікаво почути їхні запитання, думки, побачити Україну їхніми очима та поговорити про те, що сьогодні цікавить молодих людей з різних країн світу.
Дякую за відкритість, цікаві запитання і, найголовніше, за щирий інтерес до України. Рада можливості ділитися нашим досвідом і більше розповідати про Україну тим, хто хоче побачити та зрозуміти її ближче.