Залізниця - ключова ланка російської логістики, через яку постачаються її війська. Після того, як ми знайшли больову точку російської воєнної машини - нафтопереробні заводи - наступною больовою може (і має) стати залізниця.

Залізничні трансформаторні підстанції - це відносно легкі цілі. Для постачання на фронт Росія використовує електричну тягу на залізниці. Тож виведення з ладу трансформаторів спричинить затримки. Або їм доведеться використовувати дизельні тепловози, а якщо нафтопереробка й далі палатиме, то дизель теж буде в дефіциті.

Знищення залізничних підстанцій на території Росії буде не таким видовищним, як спалення НПЗ - але користь буде відчутною! Ми створили карту цих підстанцій - дивіться на інфографіці

Друзі, останнім часом циркулюють чутки щодо можливого обмеження використання Телеграм, або навіть закриття доступу українців до цієї платформи. З останніх новин - в Іспанії блокують телеграм через піратські дії на платформі. Буде чи не буде таке в нас - ми не знаємо, але, щоб перестрахуватися, ми створили канал у Whatsapp, ось він. Підписуйтеся! До речі, контент у нас там трошки відрізняється від того, що тут в телеграм-каналі - більше новин, більше тематики "лайф". Напишіть в коментах, чи відкривається у вас канал за посиланням. Дякуємо! Залишайтеся з ТЕКСТАМИ

Ракета, яка пролетіла над Польщею, була однією з тих, що цілилися на найбільше в Україні Дашавське газосховище у Стрийському районі. Ці ракети летіли з Курської та Брянської областей РФ, а з окупованого українського Півдня в бік Дашави прямували "шахеди". Як це було 23 і 24 березня - дивіться на мапі

Два роки тому здавалося - про жодну участь західних військових в російсько-українській війні не може бути й мови. Зараз, після заяв президента Франції Макрона та низки політиків з інших країн, це вже не здається настільки фантастичним.

Користь для України від безпосередньої допомоги західних військових зрозуміла. А що отримають самі ці військові? Про який практичний зиск, про які здобутки для них можна говорити? Над цим розмірковує автор сьогоднішньої статті.

"Я ніколи не брав участі в навчаннях, де наша армія програла б”, - так казав один іноземний офіцер, згаданий у матеріалі. І справді, між будь-якими навчаннями і сучасною війною - прірва. Можна скільки завгодно займатися моделюванням, симуляцією чи імітацією, але жодне тренування не передає реального перебігу бойових дій, тим більше проти такого суперника, як РФ.

Робота розрізнених засобів ППО проти різної номенклатури засобів повітряного нападу. Знищення механізованих колон ворога. Дронова війна. І це - ще не все. Навіть перебуваючи далеко за лінією фронту, західні військові можуть багато чому навчитися.

"Це безцінний у всіх сенсах досвід справжньої сучасної війни із сильним противником", - каже співрозмовник нашого автора.

Про який досвід ідеться, і чому він такий цінний - читайте за посиланням

Брехати, красти, знову брехати. Саме так діє країна-агресорка РФ, яка тисячами тонн вивозить зерно з окупованих українських територій.

Про те, що Росія краде зерно на українських землях, знає вже увесь світ. Ще торік ТЕКСТИ випускали матеріали з інфографікою та візуалізацією, які потім процитували кілька авторитетних світових видань. Згодом деякі видання провели власні розслідування, аби засвідчити російські крадіжки.

Та, крадучи, кремлівський режим щосили намагається уникнути відповідальності - зараз або в майбутньому. Тому фальсифікує навіть внутрішні російські документи, аби на юридичному рівні не було жодних доказів.

Кілька місяців тому нам до рук потрапило понад 18 тис. документів, які стосуються перевезення зерна до зернового термінала “Авліта”, що в порту Севастополя. Ми розпізнали, обробили та проаналізували ці документи. І, звісно ж, вкотре виявили російську брехню щодо українського зерна - наприклад, чимала його частина зненацька стала "кримським". Дивовижно, як посушливий Крим у російських паперах став продукувати якусь неймовірну кількість збіжжя - такого доти ніколи не бувало! Що ще ми виявили - дивіться в нашому матеріалі

Протести польських фермерів - настільки дошкульні для українців, що слабка протидія тамтешніх урядовців протестувальникам викликає неабияке обурення. "Чому Туск нічого не робить?!" - поширене запитання. Відповіді, здавалося б, на поверхні, але це - емоційні відповіді.

Які ж тоді аргументи насправді мають сенс?

Наш лонгрід розкриває деякі несподівані речі:
- фермерство - здебільшого спадкова діяльність у Польщі
- купити там сільськогосподарську землю - непросте завдання
- польським фермерам важко здобути добру освіту, а от користатися своїм особливим статусом, аби тиснути на владу - легко
- польські політики цінують фермерів як велику і активну електоральну групу, яка може сказати їм своє рішуче "ні"

Окрім того, дискусії щодо українського зерна в Польщі мають дуже виражений емоційний характер. Без сумнівів, Росія намагається цим скористатися.

Якщо ви хочете глибоко розібратися в цій темі і володіти всіма аргументами - прочитайте цей лонгрід

Привіт з великого бодуна від Марії Захарової! Виявляється, терористичну організацію ІДІЛ створили США - і тепер джихадисти виконують завдання проти ворогів Америки по всьому світу.

Це - одна з версій, озвучених представницею російського зовнішньополітичного відомства з приводу теракту в "Крокус Сіті".

Щойно стався цей теракт - для нас було абсолютно очевидно, що Україну спробують до нього прив'язати. Але як? Адже джихадисти Ісламської Держави швидко заявили про свою відповідальність - де Україна, а де ІДІЛ? Версія кремлівського диктатора про "вікно" на кордоні з Україною була настільки жалюгідною, що не могла викликати нічого, крім гомеричного реготу. Було зрозуміло - потрібні інші обґрунтування. І вони з'явилися - з подачі тієї самої Захарової.

Ось як все було на її думку. США створили ІДІЛ, який бореться проти американських ворогів: наприклад, талібів в Афганістані, Ірану, влади Сирії - а тепер і проти РФ. Оскільки ІДІЛ - маріонетка США, і водночас США давно "маріонетять" Україною - отже, це все єдине ціле, яке має єдині цілі, а отже, винні всі - не тільки ІДІЛ, але й США та Україна!

А тепер роздвоєння цієї конспірології від Захарової: якщо (створений американцями) ІДІЛ каже, що відповідає за теракт, це не означає, що це правда. Це - всього лиш навсього спроба України заперечити свою відповідальність, тобто, ІДІЛ бере на себе роль "стрілочника", аби відвернути увагу від справжнього виконавця злочину.

Подвійне бінго! В обох цих версіях Україна винна на 100%.

Попри всю абсурдність цих версій, покірне російське стадо настільки потребує якоїсь "перчинки" в житті, що відчуває неймовірну втіху від конспірології. А отже, маячня Захарової зайде росіянам, як по маслу. Згодом вони забудуть усю цю химерну логіку, але "факт" про винуватість України - зафіксується.

Але це - не єдина спроба російських пропагандистів підмінити реальність на ту, яка потрібна їхньому верховному вождю. Про інші версії - читайте в нашому свіжому моніторингу роспропаганди

Росія продовжує атакувати енергетику і бити по газових підприємствах та підземних сховищах. В останні дні березня країна-агресорка застосовувала балістичні та керовані ракети, дрони-камікадзе. Ми візуалізували їхні маршрути на карті - дивіться у повному розмірі за посиланням

Вдягатися чи не вдягатися у секонд-хенді? Ми й самі не очікували, що публікація на цю тему викличе таку бурхливу дискусію серед наших підписників. Вона не вщухає в фейсбуку та інстаграмі, а сьогодні хочемо запитати й вас.

Видання The Guardian написало, що навіть нова редакторка Vogue не цурається секонд-хенду, і у своєму дебютному номері поставилася до вінтажного одягу з такою ж повагою, як і до нових розкішних фасонів. За носіння вживаного одягу зараз не прийнято шеймити - адже люди, які купують одяг у секонді, часто роблять це з етичних причин. Наприклад, хочуть продуманіше робити свої покупки, знизити тиск на працівників швейної промисловості і на планету в цілому.

Крім того, секонд-хенд пропонує велику варіантивність вбрання. Тут є щось для кожного, а не тільки для молоді, яка традиційно задоволена цінами та творчими можливостями секонд-хенду. Шанувальники моди можуть знайти знакові речі відомих брендів, а батьки - забезпечити потреби своїх дітлахів, на яких нові речі просто "горять".

Чи вважаєте ви цей тренд позитивним? Чи купували б одяг у секонд-хенді, маючи широкі можливості придбати його де-інде? Який у вас підхід до комплектування гардеробу - мінімалізм чи побільше різних варіантів? Напишіть в коментарях

Електрогенерація на Півдні та Сході України страждає найбільше. Відтоді, як Росія відновила удари по енергооб'єктах, вщент зруйновано кілька важливих потужностей. Ми показуємо на карті усі об'єкти, які опинились під ударом. Також розповідаємо, що зміна тактики повітряних обстрілів РФ означає для України, і чому наступний опалювальний сезон - під серйозною загрозою

У столичному районі один спортивний автомобіль може розбудити десятки тисяч мешканців. У частини з цих зненацька розбуджених людей посилиться серцебиття, в когось підскочить тиск, а в когось розболиться голова. Здоров'я людей, які живуть у містах зі значним рівнем шуму, з часом може помітно погіршуватися.

Дізнавшись про цей вплив, ми вирішили перевірити, наскільки шумним є найбільше місто України. Ми створили спеціальний пристрій і за його допомогою почали вимірювати рівень шуму в Києві. Згодом, аби отримати матеріал для порівняння, ми відправили цей пристрій знайомим у Прагу.

В обох столицях встановлено однаковий максимально допустимий рівень шуму. Але чи дотримуються його на практиці? Як можна досягти більш комфортного життя у гамірних містах за допомогою засобів шумоізоляції?

Відповіді на ці питання - в нашому матеріалі з журналістики даних. На додачу, ви можете прослухати звуки з наших досліджень. В ньому також є мапи та інфографіка, яка допоможе вам зрозуміти, які звуки є екстремально гучними для сприйняття людини, а які можуть перевищити ваш больовий поріг.

Читайте, дивіться, слухайте!

"Країна не досягне своїх політичних цілей, якщо вона не може вигравати битви або якщо вона не може розробляти і застосовувати найсучасніші концепції ведення бойових дій, засвоювати нові технології, навчати військовослужбовців або використовувати логістичну і промислову підтримку". Це - рецепт військової ефективності від американського військового історика Алана Міллета, якого, в свою чергу, цитує відставний австралійський генерал, дослідник війни Мік Раян.

Ми вже не раз наводили грунтовні та прагматичні міркування Міка Раяна - і нова його стаття, на нашу думку, гідна вашої уваги.

В цьому матеріалі Раян згадує про те, що в 2023 році, поки тривав український контрнаступ, західні дослідники, політики та військові фахівці не могли визначитися - а що вважати успіхом чи поразкою контрнаступу? Природно, тому що в них не було мірила успіху, каже Раян.

Цьогоріч свій наступ планує розпочати вже Росія. Загальна мета її дій зрозуміла. "Риторика Путіна, як і дії його уряду з мобілізації промисловості та населення демонструють, що Росія налаштована на знищення України. Але як може виглядати російський успіх у 2024 році?" - питає дослідник.

І ось тут ми приходимо до військової ефективності. Які складові свідчитимуть, що Росія домагається успіху? Що буде ознакою невдач? І, нарешті, найцікавіше: як можна спровокувати поразку Росії під час цьогорічної кампанії? Читайте докладно в матеріалі Міка Раяна

Країни НАТО мають сукупний ВВП, який у 20 разів перевищує російський. Вони витрачають на оборону вдесятеро більше, їхня техніка краща, а війська професійніші. То як так сталося, що Альянс не може або не хоче рішуче перемогти російське вторгнення?

Старший науковий співробітник Atlantic Council Ян Бжезінський знає відповідь. Він нагадує, що від самого початку повномасштабного вторгнення Путін застосовує ядерний примус для стримування Заходу від прямого втручання на захист України.

Поки що йому вдавалося використовувати цей примус навіть ефективніше, ніж він очікував. Саме за допомогою цього інструменту російський диктатор змусив Альянс пообіцяти "не ступати чоботами на землю", а союзників залякати так, щоб вони обмежили постачання військової техніки в Україну.

Але останнім часом стратегія Путіна дає тріщини, натомість риторика представників НАТО посилюється - взяти хоча б заяви Макрона. На Заході починають розуміти справжню ціну поразки України - і думають над тим, як її уникнути.

То що треба зробити, щоб поразки зазнала якраз Росія? Бжезінський пропонує п'ять кроків, які необхідно здійснити. Читайте його висновки

Терористам з ІДІЛ дуже не пощастило з російською пропагандою. Що більше вони запевняють, що теракт у Крокус-Сіті - їхня робота, то більше пропагандисти впевнюються: винні українці.

Пропагандистам знадобився всього лише тиждень, щоб перетворити припущення про причетність українців на доконаний факт. Звичайно ж, ніякі об'єктивні розслідування їм для цього не потрібні. А докази? Докази у них залізобетонні: мовляв, якщо українці причетні до ліквідації Іллі Киви, Дар’ї Дугіної та Владлена Татарського - отже, і теракт в Крокусі на їхній совісті! "Вбивали тоді - вбили і в Крокусі", кажуть дезінформатори.

На цей "доконаний факт" у пропагандистів уже працюють і якісь китайські експерти, і єгипетські фахівці, і власні Z-блогери, чиновники та політики. Вони відчайдушно намагаються довести, що вірять в український слід, волаючи про це з усіх прасок. Бо якщо ти не віриш, що теракт вчинила Україна, тоді ти не справжній патріот.

У цій ситуації усі подальші спроби ІДІЛ довести свою причетність матимуть жалюгідний вигляд. Усі спроби - крім однієї.

Бо те, що зараз робить російська державна пропаганда, вперто ігноруючи причетність ісламістів, схожа на дії безнадійно хворого, який наполегливо заперечує наявність смертельної хвороби. Фінал трошки передбачуваний: смертельна хвороба дійде до своєї кульмінації і вб'є цього хворого.

Тож почекаємо.

А тим часом в Росії дістається не тільки українцям. Таджики як "виконавці організованого Україною злочину" опинилися в самому епіцентрі оголтілої антимігрантської риторики. Та скільки б росіяни їх не цькували, вигнати таджиків та інших мусульман з Росії вони не зможуть. Читайте в свіжому моніторингу пропаганди

Ці люди помилково припускають, що можна запросто перепливти бурхливу гірську річку в гідрокостюмі і з трубкою - так, ніби плавати доведеться десь на лагідному морському мілководді біля єгипетського готелю, а не в шаленій течії, весь час ризикуючи побитися об гостре каміння.

Ще одна помилка: не маючи жодного досвіду гірських походів, вони запевняють, що можна знайти "кабанячу" стежку в глушині і пройти нею аж до румунського кордону. Без підготовки, в спортивних штанях і в невідповідному взутті. Взимку або в міжсезоння.

В них ще чимало смішних стереотипів - втім, не таких уже й смішних, коли йдеться про реальну небезпеку. Наприклад, вони більше бояться зустрічі зі своїми співвітчизниками, які служать у ТЦК, ніж із голодним, розлюченим ведмедем десь у глибині Карпатських гір.

Знайомтеся - "утіканти". Так ми назвали людей, про яких ідеться у сьогоднішній статті. Вони - це щось середнє між утікачами та ухилянтами.

Навколо них стільки інформаційного шуму, що здається, ніби утікантів - легіони. А що насправді? Скільки людей ладні бігти світ за очі від потенційної військової служби (до якої їх, можливо, і так ніколи б не залучили)? Як вони конектяться між собою, хто їм дає поради, і чому навіть російська пропаганда не дуже ними цікавиться? Читайте в нашому матеріалі

Скільки нас, українців, зараз в Україні? Від відповіді на це питання багато чого залежить. Наприклад, наскільки стійкими ми будемо в протистоянні зі значно демографічно більшим ворогом - особливо, якщо це протистояння затягнеться на роки.

Міністерство соціальної політики оприлюднило Демографічну стратегію-2040. Очікувано, 2023 рік став провальним у плані народжуваності: так мало немовлят на тисячу мешканців в нас не бувало вже триста років. Але є в статистиці міністерства й інші цікаві цифри. Ми вибрали інформацію про поточний стан справ і перетворили її на інфографіку.

Відповідаємо на ключові запитання:

- скільки нас, українців, зараз в Україні, на вільних та окупованих територіях?

- скільки серед нас чоловіків, жінок, дітей, стареньких?

- скільки виїхало, і чому офіційна статистика з цього приводу, вочевидь, помітно завищена?

Читайте - і дивіться інфографіку

За пів години скласти усі необхідні речі в маленьку сумку чи наплічник - і рушити світ за очі. Цю ситуацію на початку повномасштабного вторгнення пережило чимало українців. Згодом виявилося, що тієї дрібки речей, які вони взяли в дорогу, цілком вистачило на місяць, а то й на два.

Тож у багатьох виникло запитання: чи й справді мені потрібно більше вбрання, ніж можна помістити в одну валізу? Або по-іншому: яким має бути мій одяг, аби його можна було скласти в одну валізу - і цього вистачило надовго?

Над цими запитаннями розмірковує авторка нашої сьогоднішньої статті, яка спостерігала за великими чергами киян біля магазинів Zara, Oysho, Massimo Dutti, Bershka, Pull and Bear, які після довгої перерви повернулись у Київ. Спостерігала байдуже - хоч і ідентифікує себе як "шмоточницю".

Річ у тім, що ці бренди іспанської компанії Inditex пропагують зовсім інший підхід до одягу, який називається "швидка мода". Вони копіюють одяг з подіумів, швидко його відшивають з дешевих, штучних тканин, використовуючи низькооплачуваних працівників, а часом навіть примусову працю, швидко доправляють до крамниць, аби швидко продати - поки воно актуальне. А потім буде наступна швидка колекція.

Етично? Ні! Але чим українець або українка може замінити собі західний мас-маркет середньої якості і середнього ж цінового сегменту, якого до повномасштабного вторгнення було повно в наших крамницях?

У цій статті пропонуємо відповідь. І про більш зважений та етичний підхід до одягу, і про те, які українські бренди "матчаться" з цим підходом. Читайте докладно

Штучний інтелект дає оборонцям України дедалі ширші можливості. Наприклад, ChatGPT використовують як відправну точку для пошуку інженерних рішень щодо зменшення вразливості від російських "глушилок". Також ШІ допомагає ідентифікувати ворожі цілі. А модель, розроблена американською фірмою Palantir, допомагає виявляти людей, "схильних до зради". І це ще не все.

Видання The Economist поговорило з цілою низкою людей в Україні. Серед них - OSINT-аналітики, фахівці з безпеки, розвідники і чиновники. Усі вони застосовують штучний інтелект у своїй роботі. Деякі моделі, про які йдеться в матеріалі, здатні виконати справді вражаючу роботу.

Зокрема, дуже хвалять стратегічно орієнтовану модель, створену і керовану РНБО, яка поглинає текст, статистику, фотографії та відео (СОТА). Цю модель називають "конструктором", оскільки вона містить результати роботи менших моделей, таких як програмне забезпечення Palantir і Delta. Вона здатна видавати рекомендації з чутливих питань - і створює велику "загальну картину".

Втім, є і ризики. Як усе працює, і де є слабкі місця - читайте в нашому перекладі матеріалу

12 енергетичних об'єктів в Україні стали мішенями російських повітряних атак лише за три дні квітня, з 8 по 11 число. Серед них були великі, як Трипільська ТЕС або газосховище у Дашаві, і менші - які, втім, виконують важливі функції у нашій енергосистемі. Ми зібрали на карті усе, що потрапило під приціл за ці три дні - дивіться в повному розмірі за посиланням

"Клуб русофобів" розростається. У цьому російські пропагандисти запевняють свою здатну повірити у будь-що аудиторію. Серед "недружніх" країн - віднедавна кілька новачків, які чомусь дуже і дуже не люблять хорошу і добру Росію та її миле добропорядне населення.

Францію хейтять ще з лютого. Відколи Емманюель Макрон заявив про французьких легіонерів, які можуть поїхати в Україну, роспропаганда ввімкнула щодо Франції режим лютої параної. Пропагандистам буквально всюди ввижаються легіонери, а якісь сторонні події називають "невипадковими" - як от, наприклад, візит держсекретаря США до Парижа напередодні 75-річчя НАТО. Ну звісно ж, Блінкен поїхав туди, аби трошки "помаріонетити" Макрона, аби той не зволікав з відправкою військ! При цьому офіційна позиція США з цього приводу до уваги не береться - а навіщо, якщо є параноя!

Віднедавна до клубу доєдналася ще одна країна на Ф - Фінляндія. Мовляв, влада цієї країни навмисно розпалює русофобію та воєнну істерію. Пригадують і якісь уявні старі гріхи - виявляється, фіни вже кілька років поспіль "не люблять" злостивих людей зі Сходу. А ще у випадку з Фінляндією роспропагандистам знову засвербіла їхня імперськість. Спостерігаємо, але схоже, з'явилися ознаки того, що Фінляндію невдовзі оголосять "нацистською" - з усіма потенційними наслідками.

Але найгіршою країною виявився Киргизстан. Саме він "встромив Росії ніж у спину". Аби уникнути можливих санкцій, там відмовилися від російської платіжної системи "Мир", чим викликали у пропагандистів неабиякий батхерт, стенання про нікому не потрібний плов і кляте озеро Іссик-Куль. Слідом за цим пішли погрози.

Можливо, російським пропагандистам так не здається, але на нашу думку, русофобія цих країн явно недостатня. Та й узагалі, де пролягає та межа, за якою русофобія стає достатньою? 🤔

Тим часом у самій Росії панує повний порядок, особливе благоденство настало на територіях, підтоплених уральськими річками. Пропагандисти запевняють: очільники Кремля взяли під контроль неслухняну річкову воду! Але вона чомусь і далі невпинно переповнює вулиці Орська, Омська та Оренбурга - читайте в свіжому моніторингу