З 2019 року, відколи до влади прийшов президент Володимир Зеленський зі своєю командою, в Україні часто перейменовують чи реорганізовують міністерства. Змінюються назви, «кочують» між міністерствами функції.

Постійні зміни та переформатування призводять до потрясінь, які надовго паралізують роботу на рівні рядових виконавців і керівників департаментів у міністерствах. Ці зміни марнують державний управлінський ресурс, гальмують роботу робочих груп із євроінтеграції, послаблюють економіку.

А головне - вони ускладнюють життя мільйонам людей, що постраждали від війни.

Раніше в новітній історії України такі радикальні зміни в Кабміні за незмінного тривалий час премʼєр-міністра відбувалися в часи Януковича.

До яких наслідків призводить цей управлінський хаос - читайте в нашому матеріалі, і дивіться на інфографіці

"Зеленський винний у смертях українців", "Пенсіонери вмирають із голоду через Зеленського", "Зеленський реалізує плани єврейського лобі", "Зеленський не хоче закінчувати війну". Це - проросійські наративи, виявлені командою Texty.org.ua в тіктоці.

Їх поширює велика ботоферма, яка працює досить специфічно. Деякі акаунти можуть з'явитися вранці, поширити відео, частина з яких стане вірусними - а вже ввечері цих акаунтів не знайдеш. Вони просто зникають.

Тому цю діяльність важко відстежувати. Однак, поспостерігавши за нею, ми виявили, що ця ботоферма систематично працює проти України.

У нашому матеріалі ми розповідаємо, як влаштована ця робота. Показуємо на інфографіці патерни, які нам вдалося виявити. І пояснюємо, наскільки все погано: а саме, чому російській дезінформаційній машині легко вести кампанії проти України в тіктоці, і чому Україні важко протидіяти цій ворожій діяльності.

Що можна зробити? Давайте поміркуємо разом в коментарях

Сунуть швидше, вмирають менше. Такою є коротка і дуже узагальнена характеристика просування росіян цьогоріч.

Чому це відбувається? Де це відбувається? Про це в нашому сьогоднішньому матеріалі.

Навесні росіяни широко анонсували великий літній наступ. Тоді багато українських військових аналітиків схилялися до думки, що вони зосередяться на якомусь одному напрямку — швидше за все, на Покровському. І справді, цей напрямок упродовж весняних та літніх місяців перебуває під великим тиском. Але не тільки він.

Куп’янськ, дорога на Слов’янськ, Добропілля, Степногірськ — на всіх цих напрямках ворог збільшує свою активність. Великою вона є і на Сумському напрямку, водночас там українським захисникам вдається скувати і відігнати росіян.

Як ворог зумів тиснути на стількох напрямках одночасно? Чому криві, яку ви бачите на інфографіці, не підпадають під визначення "складної, але контрольованої" ситуації? Читайте в нашому матеріалі — і дивіться на мапах

В Україні головні "наркозлочинці" - не продавці наркотиків, а їх споживачі, які зберігають невелику кількість для власного вжитку. Серед них від початку повномасштабної війни побільшало військових. За минулий рік із більш ніж шести з половиною тисяч засуджених військових кожен четвертий був засуджений за наркотики. Для більшості з них це була перша судимість, і більшість була затримана з невеликою дозою для власного вжитку, без мети продажу.

Так влаштована українська система боротьби з поширенням наркотиків: адже споживачів легше ловити і притягувати до відповідальності, ніж по-справжньому боротися з великою наркоторгівлею.

Про це - у нашому новому відео. Чому система працює саме так, що треба зробити, щоб її змінити, і які кроки потрібні, щоб Україна перейшла від радянської моделі переслідування до сучасної європейської політики, орієнтованої на здоров’я і безпеку людей? Розповідаємо - дивіться в нашому відео

І не забувайте підтримувати нас вподобайками, а якщо маєте змогу - донатами! В описі відео вказані способи, якими ви можете нас підтримати. Дякуємо ❤️

Попри меншу кількість пленарних засідань Київради у 2025 році, у столиці діє 15 постійних комісій, що готують та контролюють виконання рішень, формують порядок денний для сесій.

Утім за 2025 рік третина комісій збиралася менше 5 разів, а 3 комісії — лише одного разу. Про те, як працюють постійні комісії Київради і яка з них не може провести засідання через нестачу депутатів у складі, дізнавайтесь в аналітиці ЧЕСНО.

"Я ніколи в журналістиці не відчував стільки позитиву. Ти лягаєш спати щасливий, прокидаєшся щасливий, тобі щодня вдячні десятки людей".

Так каже Петро Шуклінов - до повномасштабного вторгнення керівник суспільно-політичної редакції Liga.net, тепер - військовослужбовець і засновник автохабу Nesemos. У нашому сьогоднішньому матеріалі - екскурсія цим автохабом.

Ідея виникла прямо на дорозі. Петро та інші колеги-волонтери доставляли машини для військових. Якось пригнали машину для близької подруги. Віддали на ремонт, а коли забрали - прямо по дорозі до Харкова в неї почали відвалюватися колеса. Їх не прикрутили, а просто прихопили, хтось на СТО не розібрався, і машину віддали неготовою. Петро та його друзі збагнули: військові часто розраховують на те, що надані волонтерами машини повністю відремонтовані, а насправді - не завжди.

Тоді й захотіли зробити власну службу з ремонту авто. Щоб було якісно, зрозуміло і без бюрократії.

Відколи виник автохаб, він перетворився, як каже Петро, на "генератор добра". Машини для військових тут ремонтують безкоштовно, платять за ремонт лише цивільні. Та це не покриває всіх потреб, тож Nesemos збирає донати, робить і продає сувеніри з російських трофеїв, залучає гранти. В автохабі підлаштовують машини під потреби людей з інвалідністю і взяли на роботу ветерана, який втратив руку.

І хоч багато що тут створено за копійки, з подарунків і навіть з металу, який викинули на сусідній смітник - ідея хабу та його атмосфера багатьом подобається. Дехто навіть хоче взяти франшизу.

Як все влаштовано в Nesemos - розповідаємо

Сонце може впливати на те, що відбувається зі зв'язком у наших бійців на фронті. Важко в це повірити, але так є: наше небесне світило продукує не тільки світло і приємне тепло, а й деякі інші, значно менш приємні речі.

Наприклад, сонячні спалахи, корональні викиди маси (величезні хмари плазми з магнітним полем) і потоки заряджених частинок. Сонце постійно викидає їх в міжпланетний простір. Досягаючи Землі, вони взаємодіють із нашою іоносферою, змінюючи її на певний проміжок часу.

Усі ці "сонячні удари" залежно від своєї сили можуть впливати на короткохвильовий зв'язок, а також GPS, Starlink і навіть дрони. Так, що GPS дезорієнтується, Starlink збоїть, а безпілотники падають.

У нашому матеріалі - приклади впливу на події на фронті. Ми також пояснюємо, чому при плануванні слід враховувати "космічну погоду", чому іноді варто перенести деякі важливі операції, і де можна подивитися актуальну інформацію про "сонячні витівки" на найближчі дні. Читайте докладно

"Коли приїздив у Київ, зрозумів, що боюся підійти до води. Одразу майнула думка: стоп, на тому боці ж росіяни".

Так каже Максим Ревега, голова Херсонської філії благодійного фонду "Патріот ЮА", у якого річка стійко асоціюється з небезпекою. Це вже рефлекс: "за рікою - росіяни". Він виробився у херсонців, які залишаються жити в своєму місті - таких близько 25% від довоєнного населення. Вони ходять вулицями, усвідомлюючи, що щомиті можуть стати ціллю для ворожого дрона.

А росіяни й не приховують, що полюють на звичайних містян і селян на правому березі Дніпра. В своїх каналах із садистською радістю вони хизуються "людським сафарі", виставляючи відео з ураженнями цивільного транспорту, перехожих і людей, які просто поралися у своїх дворах.

Від початку року на деокупованій частині Херсонщини суттєво збільшилася кількість дронових атак. Якщо раніше росіяни піддавали правобережжя невибірковим артилерійським обстрілам, то тепер змінили тактику: вони полюють на мирне населення. Роблять усе, щоб "вичавити" людей з деокупованої частини Херсонщини та обласного центру. З тим щоб, можливо, у майбутньому знову атакувати Херсон.

На нашій інфографіці показуємо, як змінилася кількість атак. 70-80% дронів наразі збивають або подавлюють засобами РЕБ. Але попереду - осінь, а з нею і нові труднощі. Що роблять і що планують робити на Херсонщині, аби зменшити ризики - читайте в нашому матеріалі

"Звідти постійно тхне чимось неприємним. Час від часу там ремонтують труби. Коротше кажучи, ніхто туди не ходить".

Так відгукується про укриття в своєму будинку на Позняках киянин Сергій. Він - один із тисяч і тисяч столичних мешканців, які під час навіть дуже небезпечних повітряних тривог не ходять до укриттів. І на це є об'єктивні причини.

Під час чергових російських дроново-ракетних атак на Київ - таких, як цієї ночі - питання укриттів виникає знову і знову. Ми опитали киян, щоб зрозуміти, як вони ставляться до цієї проблеми, чи ходять до укриттів і якщо не ходять - то чому.

Серед відповідей - багато цілком очевидних. Наприклад, поруч просто немає укриття. Або туди не пускають. Або там брудно, дискомфортно і просто небезпечно (!). Є й інші, менш очевидні причини, які спонукають мешканців столиці пересидіти вдома. Читайте за посиланням, дивіться на інфографіці. І поділіться своїм досвідом в коментарях

Чи поширює американський штучний інтелект проросійські наративи про Україну? А як щодо китайського ШІ?

Спільно з OpenBabylon, дослідницькою організацією із Сан-Франциско, ТЕКСТИ оцінили 27 великих мовних моделей на предмет проросійських упереджень. Ми підготували 2803 запитання про Україну англійською мовою і надали мовним моделям чотири варіанти відповідей - від проукраїнських до проросійських. Моделі ШІ мали обрати правильний, на їхню "думку", варіант відповіді.

Ми досліджували LLM (large language model - велика мовна модель) з кількох країн: США, Китаю, Канади, Франції. До списку увійшли моделі від різних провайдерів, зокрема Microsoft, Google, DeepSeek, Cohere, Alibaba Cloud, Mistral і Meta.

То які ж із них найбільш упереджені і обирають проросійські відповіді?

Коротка відповідь: найчастіше - китайські.

Однак ключовий висновок нашого дослідження полягає в тому, що LLM з різних країн по-різному дивляться на Україну. Деякі з них обирають проукраїнські відповіді, інші ж, якщо й не обирають проросійських, дотримуються зручної нейтральності.

Які найпоширеніші упередження моделей ШІ станом на зараз? Які проросійські упередження вони просувають? Чому так відбувається? Чи можна цьому якось запобігти?

Читайте в нашому дослідженні

​Відкриті дані = нові можливості для бізнесу та банків.

11–12 вересня Texty.org.ua проведуть дводенний тренінг про те, як шукати, аналізувати та візуалізувати дані, автоматизувати роботу з ними та уникати ризиків. Лекції, практика, дискусії й нетворкінг з провідними експертами.

👉 Реєструйтесь зараз — кількість місць обмежена!

Форма реєстрації за посиланням: https://tinyurl.com/3vvxpr88

Більше інформації про тренінг: https://texty.org.ua/d/2025/opendata-showcase/

Коли український письменник Андрій Курков кілька років тому побачив Музей медуз на місці колишнього громадського туалету на Майдані Незалежності, це здалося йому трохи абсурдом. "Я подумав, що це якийсь божевільний жарт", - каже письменник. Це було ще до "великої війни".

Курков дуже добре пам'ятав це місце, ще коли воно було вбиральнею. Навіть планування. Тож йому важко було уявити, як він ходитиме там, споглядаючи медуз.

Але тепер його думка міняється. Нещодавно його син побував у цьому музеї - і вийшов звідти в абсолютному захваті. Як і багато інших українців, дорослих і дітей. Під час війни цей музей став одним із нагадувань про стійкість українців - і вміння жити нормальним життям, шукати щось добре навіть у прикрому повсякденні з постійними повітряними атаками.

Американське видання The Wall Street Journal пише про цю українську стійкість - і розповідає історію дивовижного порятунку музею у перші дні війни і під час численних блекаутів у наступні роки. Медузи багато разів були на волосині від загибелі і навіть гинули - та їх "відроджували" знову.

Цей порятунок став можливим завдяки натхненному іхтіологу Артему Єрусалимському і групі його друзів, які сім років тому втілили свою мрію. Читайте історію про те, як музей медуз, який колись здавався дивною витівкою, тепер заворожує і тішить українців під час війни

"Чимось іншим, окрім як розпилом грошей, я це назвати не можу".

Так каже про встановлення сітки від дронів вздовж небезпечної ділянки траси Херсон - Миколаїв наш співрозмовник. Це військовий, який зателефонував нам після нашої публікації про постійні обстріли Херсона.

Він каже, всім відомо, звідки працюють російські дронарі — з підвалу багатоповерхівки в Голій Пристані. Її відстань від обстрілюваної ділянки траси — близько 20 кілометрів. Для дронів на оптоволокні це далеко, тож працюють радіокерованими FPV.

"Тому трасу легко можна захистити РЕБом. Причому там є місця, де його можна поставити, накопано багато бліндажів другої лінії оборони. Треба взяти потужний багатоканальний РЕБ, аналізатор дронів, генератор, розрахунок із двох осіб — і траса захищена", — каже наш співрозмовник. А на додачу, каже він, слід сформувати дві команди дронарів, щоб вони полювали за ворожими операторами, які працюють по трасі. Разом це буде близько десяти військових.

Чому ж тоді так не роблять? Чому тягнуть сітку, і її наявність по боках дороги викликає у військових сумний сміх, а майбутня поява вгорі — сумніви щодо ефективності?

Є багато таких "чому" й для Херсона: "хазяйновитість" тамтешньої адміністрації і навіть мирних мешканців може обернутися для них великим лихом.

Про це — в нашій розмові з військовим

Що таке "Пласт", і чому туди складно потрапити? Українська скаутська організація користується популярністю — багато батьків хотіли б віддати туди своїх дітей.

Втім, є й деякі стереотипи щодо "Пласту" — наприклад, що це релігійна або мілітарна організація. Або що там проводять "національно-патріотичне виховання".

"Цей термін вже віджив своє, — каже Юрій Юзич, ветеран і колишній голова наглядової ради "Пласту". — Займатися національно-патріотичним вихованням — це все одно, що будувати путінську систему під українськими прапорами. Короваї, шаровари і портрети на стіні — це повторення радянських наративів. Якщо прийде окупант, то можна змінити прапор, портрет і все працює далі".

В організації українських скаутів все по-іншому. Діти отримують демократичне середовище, де можуть саморозвиватися. "У нас часто кажуть, що “Пласт” — виховна організація, але це дуже неправильна теза, бо “Пласт” — це самовиховна організація. Бо ми створюємо умови, де дитина може самовиховуватися", — пояснює Юрій Юзич.

Під час війни "Пласт" стикається з низкою проблем і викликів. Наприклад, багато виховників пішли воювати. Їх треба кимось замінити. Традиційно бракує фінансування на організаційну роботу. Бракує пластових домівок у містах — їх часто доводиться проводити на роботі, в офісах дружніх організацій. Через загрозу прильотів поменшало місць, де можна проводити пластові табори.

Та навіть в таких умовах "Пласт" дає собі раду і шукає можливості для розвитку. Докладно читайте в нашому матеріалі. І дивіться добірку гарних світлин.

Матеріал створено в рамках проєкту ІСАР Єднання за підтримки фонду "Аскольд і Дір"

Це історія про завзяття і працьовитість закарпатських прикордонників. Які варті кращого застосування.

Причина для завзяття - урядова постанова № 1292. Вона передбачає спеціальний режим: для перебування в прикордонній смузі завширшки 5 км треба отримати спеціальний дозвіл у ДПСУ. Постанова доцільна і в теорії мала б допомагати затримувати людей, які намагаються незаконно перетнути кордон. А на практиці виходить зовсім інше.

Аспірант-біолог з Харкова Віталій розповідає, як його затримали прямо на залізничному вокзалі Ужгорода. Адже Ужгород - за 4,5 км від кордону, а дозволу на перебування в прикордонній смузі у Віталія та його колеги не було! Хлопців доправили у відділок, і хоч Віталій та його колега пояснили, що приїхали на наукову конференцію і мають всі належні документи та зворотні квитки, їм приписали намір незаконно перетнути кордон. І - виписали штраф. Який потім був благополучно оскаржений в суді.

20-річного Олександра Дядика, студента-еколога з Черкас, також затримували в червні цього року в Кострино на Закарпатті, куди він їздив із науково-дослідницькою метою.

А 27-річний аспірант Богдан заздалегідь вивчив карту і переконався, що ніде за маршрутом експедиції в Берегівський лісгосп у п’ятикілометрову зону не заходитиме, але це йому не допомогло.

Уся ця бурхлива діяльність прикордонників, як уже було сказано вище, варта кращого застосування. Навіщо вони взагалі до такої діяльності вдаються? Навіщо додають роботи суддям, які потім мусять розглядати справи і скасовувати штрафи? Що робити, щоб під час звичайного походу в Карпати раптом не згаяти купу часу на примусове відвідування відділків та прикордонних застав? Розповідаємо

✍️21 серпня Верховна Рада ухвалила закон про засади державної політики національної пам’яті. Він має зібрати докупи вже зроблену роботу з деколонізації та декомунізації й допомогти завершити ці процеси.

За останні роки з мапи України зникли десятки тисяч російських і радянських топонімів та пам’ятників. Але повної картини станом на 2025 рік немає — дані розпорошені між різними органами влади.

🔎Рух ЧЕСНО в новому матеріалі проаналізував, чому так відбувається і що це означає для нашої пам’яті.

За три роки війни Росія зруйнувала понад 300 000 будівель в Україні. Величезна частка цієї вражаючої цифри - житлові будинки.

Попри всі заборони та конвенції, Росія не зупиняється в своєму варварстві. Країна-терорист націлює на будинки ракети, артилерійські снаряди і авіабомби.

Але чому деякі будинки витримують удари, зазнають лише певних ушкоджень, які підлягають ремонту - а інші миттєво "складаються", як карткові будиночки, і перетворюються на руїни?

Ми розглянули удари по багатоповерхівках різного типу ж інженером конструктором Дмитром Макогоном. Що відбувається з будівлею, коли в неї влучає ракета? Як вибухова хвиля змінює структуру навіть найміцніших стін? Чи можна створити конструкцію, яка витримає будь-яку атаку?

Розповідаємо в нашому новому відео

Тиха ерозія когнітивних здібностей людини. Це — можливий наслідок широкого залучення штучного інтелекту в навчальній та професійній діяльності.

Науковці Пол Раст та Ніна Васан пишуть про те, що використовувати технології для когнітивного розвантаження — практика, яка завжди була притаманна людям. Наприклад, рахувати на калькуляторі, записувати нотатки, щоб щось запам’ятати, або покладатися на GPS для навігації замість того, щоб самостійно прокласти маршрут на карті.

Після появи ШІ йдеться вже не про якісь окремі навички, які ми можемо замістити за допомогою технологій, а про формулювання цілих концепцій та готові відповіді на складні, розгалужені завдання. Тобто, використовуючи ШІ, ми вже не просто "заощаджуємо" на виконанні простих функцій — ми по суті вимикаємо мозок. І якщо деякі люди піддають сумніву відповіді чатів ШІ і завдяки цьому розвивають креативність — інші сліпо довіряють відповідям і поволі втрачають як креативність, так і критичне мислення.

Як цьому можна запобігти? Дослідники вказують на чотири звички, які допоможуть вибудувати більш усвідомлені стосунки з ChatGPT. На їхню думку, ці звички не послаблюють, а зміцнюють наші когнітивні здібності.

Про що йдеться? Читайте за посиланням

Німеччина — країна, яка зазнала найбільшої кількості операцій впливу, диверсій, саботажу та інших гібридних атак з боку Росії від початку російського повномасштабного вторгнення в Україну. На другому місці Франція, далі йде Польща.

Загалом країни, які мають вихід до Балтійського і Північного морів, найчастіше у "прицілі" російських гібридних атак. Значно менше Росія працює по країнах на півдні Європи. Зокрема, випадки гібридного впливу наразі не фіксувалися в Італії, Португалії, в балканських країнах (окрім Румунії та Болгарії).

Британський IISS (Міжнародний інститут стратегічних досліджень) зібрав дані про такі операції впливу — на їх основі ми створили інтерактивну карту, яка показує характер операцій та їх розгортання в хронології.

Навіщо Росія це робить? Мета таких дій — дестабілізувати європейські уряди, підірвати громадську підтримку України та послабити колективну здатність НАТО і ЄС реагувати на російську агресію. Росія діє нижче порогу, який міг би спровокувати повноцінну військову відповідь НАТО. Однак її дії є частиною масштабнішої війни, яку Кремль веде проти всього західного світу, намагаючись підірвати його зсередини.

У нашому матеріалі розповідаємо про об’єкти, на які найчастіше полює РФ, і про зміну в тактиці, яку називають гіг-економікою саботажу. Читайте — і дивіться інтерактивну мапу

Texty.org.ua запрошують на курс з основ аналізу даних у сфері екології “Клімат і вода: навички аналізу даних для журналістів”. Наймотивованіші учасники отримають стипендії на підготовку власних матеріалів. Покваптеся – заявки на курс приймаються до 19 вересня!

Цей курс допоможе журналістам впевненіше працювати з екологічними темами та розповідати про вплив війни на довкілля. Програма розрахована на журналістів з регіональних медіа, які мають певний досвід у екологічній журналістиці та хочуть поглибити свої навички 🎓

Програма складається з трьох компонентів:

🌐 Навчальний онлайн-курс, що допоможе опанувати навички аналізу даних і отримати базові знання у сфері водних ресурсів;

💬 Менторська підтримка журналістів у реалізації власних ідей розслідувань та статей;

🏆 Стипендії журналістам регіональних видань для підготовки публікацій (за результатами навчання).

Навчальний курс триватиме протягом жовтня-листопада 2025 року і охоплюватиме наступні теми (перелік не вичерпний):

🔸джерела даних щодо водних ресурсів
🔸супутникові та просторові дані: де шукати і як з ними працювати
🔸основи гідрології
🔸показники якості води
🔸як влаштована система управління водними ресурсами.

Тренерами цього курсу будуть дата-журналісти Texty.org.ua, а також запрошені експерти, зокрема:

Петро Тєстов – аналітик ГО "Прироодоохоронна група", експерт з питань державного управління в сфері охорони довкілля;

Євгенія Дроздова – керівниця напряму журналістики даних у Texty.org.ua;

Михайло Мікіцей - еколог, гідрогеолог, провідний хімік лабораторії моніторингу вод Західного регіону Дністровського БУВР.

Перелік спікерів буде оновлюватися.

У практичній частині ми зосередимось на роботі з даними (пошук, аналіз, візуалізація). У теоретичній – на отриманні знань у сфері водних ресурсів в контексті змін клімату та війни в Україні зокрема.

Деталі програми повідомимо пізніше відібраним учасникам.

Ми очікуємо, що учасники зможуть приділяти навчанню загалом 4-6 годин на тиждень, з урахуванням спільних навчальних зустрічей (1-2 на тиждень) та самостійної роботи. Усі відібрані учасники отримають менторську підтримку. Наймотивованіші – також стипендії на підготовку власних матеріалів.

Участь у програмі можуть взяти журналісти українських регіональних медіа видань, а також журналісти-фрілансери (за умови, що матеріали, створені під час навчання, будуть опубліковані в регіональних виданнях).

Для участі в програмі ми відберемо 20 учасників за наступними критеріями:

▪️відповідність цільовій групі;

▪️досвід у екологічній журналістиці (приклади публікацій). Зокрема, але не обов’язково, у сфері водних ресурсів;

▪️зв’язки з певним регіоном України, глибинні знання екологічних проблем одного або кількох мікрорегіонів, громад;

▪️рекомендація від редактора локального/регіонального видання (де працює журналіст чи планується публікація);

▪️наявність ідей та планів відповідних розслідувань/публікацій.

Щоб зареєструватися, заповніть форму (до 19 вересня): https://tinyurl.com/bdfwd3xh

Навчальна програма “Клімат і вода: навички аналізу даних для журналістів” є першим з кількох цьогорічних навчальних курсів для журналістів у межах Школи журналістики даних, яку команда Texty.org.ua традиційно проводить в Україні упродовж кількох років.

Команда Texty.org.ua впроваджує цей курс за підтримки Journalismfund Europe.