Багатьом, хто має дітей шкільного віку або проживає у будинках з ОСББ, знайоме комунікаційне пекло, на яке часом перетворюються шкільні або будинкові вайбер-групи. Здавалося б, люди в таких групах об'єднані спільними інтересами - точніше, одним спільним інтересом. Тож спілкування мало б бути конструктивним. Але дуже часто воно перетворюється на хаотичне, беззмістовне або навіть деструктивне.

Чому так відбувається?

І що з цим робити? Адже вайбер-групи - це той майданчик, який мав би допомагати вирішувати важливі питання нашого повсякдення. Як досягти того, щоб це відбувалося - без зайвого інформаційного шуму, непорозумінь та взаємних образ?

Ми попросили двох фахівчинь - професорку соціології та кандидатку психологічних наук, конфліктологиню - проаналізувати анонімізоване листування у кількох вайбер-групах, накопичене за 3-5 років. Разом з ними ми шукали відповіді на вказані вище запитання. Читайте, що з цього вийшло

Вайбер здорової людини: як досягти комфортного спілкування і дієвого вирішення проблем у вайбер-групах

І ось тут - пряме посилання на статтю

Вітання! Свіжий дезінфомоніторинг:

Коли ми читаємо матеріали роспропагандистських ЗМІ для нашого моніторингу дезінформації, ми вкрай рідко погоджуємося з тим, що там пишуть. Але винятки все ж трапляються.

От, наприклад, як цього тижня. Російські ЗМІ написали: "США бояться Медведчука, як вогню". І тут важко не погодитися! Адже для того, аби добряче настрашитися, вистачить лише одного погляду на цього пекельного упиря. А якщо ще й трохи знаєш, як він потрапив у політику і як робив свою кар'єру... Дійсно, страшна людина.

Але росЗМІ пояснюють все зовсім не так. Вони за звичкою ставлять реальність з ніг на голову і пишуть про те, що в Україні от-от запанує (чи навіть уже запанував) тоталітаризм. А Медведчук - єдиний політик, який може стати цьому на заваді. Водночас, організаторами цього тоталітаризму, вочевидь, є Сполучені Штати Америки - адже, згідно з писаниною дезінформаторів, саме ця країна управляє всіма процесами в Україні. Тому-то США й бояться Медведчука - а раптом завдяки його зусиллям вони втратять можливість налаштовувати в Україні все під себе? Але між словом США і словом демократія можна ставити знак "дорівнює". То що насправді заважає Медведчуку - тоталітаризм чи демократія? Упс, наратив виходить на слизьке і колапсує!

Це - не перший і не останній приклад "плюралізму думок в одній голові", інакше кажучи, шизофренії, яку раз за разом продукують пропагандистські ЗМІ сусідньої держави. З огляду на це, краще вже бути "Антиросією", як нещодавно назвав Україну незмінний багаторічний президент РФ - адже це є свідченням того, що зі здоровим глуздом у нас все в порядку.

Тож зберігайте спокій, плекайте розум - і читайте свіжий дезінфомоніторинг!

Як Медведчук рятував дев'яте травня, а Україну рятували від Медведчука. Свіжий дезінфомоніторинг

Якщо це зручніше, то ось тут можна перейти за прямим посиланням

Іноді журналісти змушені робити те, чого не стали б робити ніколи в житті, якби це не було їхнім професійним завданням: переглядати пресконференції президентів.

Ми мусимо, не жаліючи своїх очей та вух, дивитися і слухати, як вони силувано посміхаються, набирають поважного або пафосного вигляду, вихваляють себе і розтирають на порох конкурентів, вдаються до десятків різних вихилясів та викрутасів - і обіцяють, обіцяють, обіцяють.

Але деякі журналісти мають добру пам'ять і згадують, що частину з того, що президенти обіцяли раніше, зараз вони якось сором'язливо обходять своєю увагою.

Наприклад, "країна без війни" явно перестала бути головним пріоритетом Зеленського. Зараз під його прицілом олігархи, яких він досить послідовно залякує санкціями. Санкції, легальність яких не до кінця зрозуміла, взагалі останнім часом стали улюбленим інструментом чинного президента.

Ми переглянули пресконференцію повністю і розповідаємо, кого збирається "закошмарити" Зеленський, для кого він готує видовища замість хліба, які чужі заслуги він приписує лише собі (спойлер: буцімто до Зеленського в Україні не будували доріг), та як він забуває про обороноздатність.

Ми не втрималися від того, щоб наприкінці статті зробити добірку свіжих "зеленізмів". Е-е-е і ме-е-е на письмі не передавали, але "весело" й без цього

Зеленський 2.0: забуті пріоритети та свіжі обіцянки

Перейти за прямим посиланням можна тут

Вітання! Сьогодні пропонуємо до вашої уваги інструмент, який має на меті зробити трішечки легшим життя людей із діагнозом гепатит С або В.

Гепатит С мають 3,6 % людей в Україні. Ще 1,5 % хворіють на гепатит В. І це досить серйозні захворювання - за відсутності лікування вони можуть призвести до цирозу та раку печінки. За законодавством, ці люди мають право на безкоштовне лікування. Ми створили цей проєкт, аби допомогти їм дізнатися, де стати на облік і знайти потрібні ліки.

За допомогою мапи можна знайти всі медзаклади, де наявні такі ліки. Показано й кількість доз, наявних у кожному медзакладі.

Якщо ви знаєте людей з діагнозом гепатит С або В - будь ласка, поділіться з ними цією інформацією.

Для коректної роботи інтерактиву даємо пряме посилання

https://texty.org.ua/d/2021/phc_hepa/

Останнім часом у світі помітно зростає кількість приватних розслідувачів та неурядових розслідувальних організацій. А якщо є пропозиція, то є і попит. Але хто готовий за це платити?

Одне з припущень полягає в тому, що люди, які часто потребують послуг приватних оперативників і багато за це платять, навряд чи є хорошими хлопцями. І що великі гроші робляться не на викритті істини, а на її прикритті. Якщо це так - то де тоді межа між "чистими" та "брудними" розслідувачами?

Якщо припускати, що всі недержавні розслідувачі, які копають під урядові таємниці, "чисті" - то як тоді пояснити дії WikiLeaks, кооптованої російським ГРУ? Але якщо припускати, що всі такі розслідувачі "брудні" - в цю картину не впишеться Bellingcat зі своїми знахідками, які заслуговують на повагу.

В будь-якому разі, де гарантія, що приватних розслідувачів не використовують "в темну" спецслужби та розвідки різних держав?

Над цими неоднозначними питаннями замислився вашингтонський кореспондент The New York Times Чарлі Севедж. Які відповіді йому вдалося знайти - читайте в нашому перекладі його матеріалу

Приватні розслідувачі: незалежні чи контрольовані?

І ось тут - пряме посилання

Вітання! Відтоді, як в Україні утворилися об'єднані територіальні громади, самозайняті мешканці відповідних територій платять у бюджети громад ПДФО - податок на доходи фізичних осіб (за найманих працівників його сплачують роботодавці). Грошима розпоряджаються органи місцевої влади. Логічне запитання: як ці кошти витрачаються?

Сьогодні до вашої уваги проєкт з журналістики даних, який допомагає аналізувати, куди місцеве самоврядування спрямовує гроші, акумульовані в бюджетах ОТГ (частину з яких складає вже згаданий ПДФО).

Знайти конкретний населений пункт можна у віконечку пошуку. І подивитись на результати: які підрядники отримали найбільше контрактів, та на які саме роботи було виділено найбільше коштів.

От, наприклад, можна подивитися смт. Козин Київської області, в якому проживає чимало наших можновладців. Картина вражаюча: левову частку коштів (понад 85%!) направляють на одне-єдине ТОВ.

Для коректної роботи інтерактиву даємо пряме посилання: https://texty.org.ua/d/2021/top10_contractors/

"Снайперська війна". Так називають зараз війну на сході України. І так триває вже кілька років поспіль: починаючи з 2017 року, кількість українських бійців, які загинули від снайперських куль ворога, невпинно зростає.

Та чому ця війна стала саме снайперською? Росії стає дедалі важче фінансувати бої на сході України, але конфлікт мусить продовжуватись, і саме снайпери є відносно дешевим способом підтримувати бойову активність і нагнітати внутрішню інформаційну ситуацію. Крім того, ворог отримує можливість завдати нам удару там, де ми не захищені.

Однією з причин того, що українські бійці не надто добре захищені від снайперського вогню, стала заборона на використання безпілотників. Як і в більшості випадків, коли йдеться про "перемир'я", дотримувалася цієї заборони лише українська сторона. Тим часом, поки ми не бачили дій бойовиків, вони комфортно зуміли підготувати чимало снайперських "льожок", з яких тепер ведуться обстріли.

Інша причина - відсутність достатньої кількості технічних засобів для розвідки. Держава не забезпечує українських військових ані мобільними комплексами спостереження, ані тепловізорами, ані квадрокоптерами. Як завжди у таких випадках, це завдання лягає на плечі волонтерів. Але вони не в силах надати стільки обладнання, скільки необхідно.

Що потрібно зробити, аби мінімізувати втрати від снайперських куль? Читайте в нашому матеріалі

Скільки українських бійців гине від снайперських куль (інфографіка), і що потрібно зробити, аби зменшити втрати

А ось тут є пряме посилання

Уляна Супрун бере реванш - і Доктор Смерть повертається! Щоправда, тепер зловісна істота ховається не під личиною самої Супрун, а постає перед нами в чоловічій подобі. Новим Доктором Смерть офіційно визнано нещодавно призначеного міністра охорони здоров'я України Віктора Ляшка.

Про це писали впродовж тижня російські дезінформатори - а ми розповідаємо у нашому свіжому дезінфомоніторингу.

Але не тільки Доктор Смерть викликав неабиякий переляк у російських дезінформаторів. Того тижня вони також боялися української вишиванки. І стривожено писали про те, що вишиванку вигадали лише для того, аби штучно розділити "великоросів та малоросів" та переконати українців у тому, що вони є "самобутньою древньою цивілізацією". А таки потужно росіянам припікає в третій четвер травня ось уже кілька років поспіль! І це зрозуміло: вишиванка є символом нашої самоідентичності - і вдіяти з цим вони нічого не можуть. Адже, всупереч писанині пропагандистів, ніякий "київський режим" нам її віднедавна не нав'язував - наша вишита сорочка з нами уже багато-багато століть.

Ще одна річ, яка постійно лякає роспропагандистів - це те, що Україна стає дедалі більш незалежною. Тиждень за тижнем, рік за роком вони пишуть про Україну як про "недодержаву" - ось і цього разу ми читали про те, що Захід хоче перетворити нашу країну на мілітаризовану зону і втягти в війну з Росією. При цьому пропагандисти вказують, що Росія ну просто таки мусить захищати все російське в Україні - в тому числі й "русских", які живуть в нашій країні повсюди. Що ж, свіжий приклад того, як Росія захищає "русских" - це її ставлення до своєї громадянки Софії Сапеги, яку разом з Романом Протасевичем затримали в Білорусі.

Про інші фантомні болі, страх та ненависть, а також баттхерти роспропагандистів великої та малої потужності читайте в нашому свіженькому дезінфомоніторингу!

Польща хоче Галичину та Волинь, диванна армія готується до наступу на Крим, а Зеленський з Гітлера перетворився на хвалька та наркомана. Свіжий дезінфомоніторинг

Для переходу за прямим посиланням тисніть сюди

Вітання! Однією з ключових характеристик генералів, як відомо, є те, що вони готуються до минулих війн. І мало хто говорить про генералів, які готуються до війн, яких ніколи не було, нема і скоріше за все не буде. Але саме в такому контексті можна говорити про українську оборонну стратегію, яка чомусь взялася за посилення військово-морського флоту.

Очевидно, що головним військовим ворогом України залишається Росія. Але чи буде Росія вдаватися до "морського бою" проти України? Звісно, навесні цього року російські навчання містили і морську компоненту, і навіть переводили у Чорне море великі десантні кораблі з інших флотів та десантних засобів Каспійської флотилії. Однак куди більш суттєвою загрозою виглядають сконцентровані біля українських кордонів пів сотні батальйонно-тактичних груп.

Ще одна очевидна річ: Україна, яка стоїть на 34 місці в світі за військовими витратами, навряд чи зможе здобути перемогу, якщо Росія (зі своїм четвертим місцем за військовими витратами в світовому рейтингу) таки вирішить почати проти нас повномасштабну війну. Проте Україна може зробити ціну своєї потенційної військової поразки такою високою для Росії, що вона не зважиться на нас повномасштабно нападати.

З огляду на ці очевидні факти, у автора матеріалу, який ми пропонуємо сьогодні, виникає закономірне запитання: навіщо Україна викидає великі кошти на розвиток того напрямку, який навряд чи буде ключовим в протистоянні, а саме - на посилення флоту? Давайте подивимося, які висновки він робить

Україна витрачає гроші на військово-морський флот: що з цим не так

А ось тут - пряме посилання

​Бути захищеним від маніпуляцій, розвивати критичне мислення та отримувати якісну наукову інформацію.

З уcим цим допоможе канал Клятого раціоналіста.
"Клятий раціоналіст" - інформативний та корисний, якісно знятий та змонтований україномовний наукпоп. Підписуйся, і ти дізнаєшся як про те, чим небезпечні чорниці, так і про те, чому варто припинити сміятися з "британських вчених".
І навіть про те, чи можна гріти мед.
Купа цікавого на каналі "Клятий раціоналіст"

Інвестиції від українців - для українців. В умовах, коли банки пропонують кредити з відсотками, які "кусаються", не так і просто запустити свій стартап. Але, окрім банківського кредитування, існують інші шляхи.

В нашому сьогоднішньому матеріалі розповідаємо про кілька таких ініціатив. Кожен із цих стартапів залучає мікроінвестиції від українських громадян. Після того, як стартап запрацює - вкладники зможуть отримувати прибуток від своїх інвестицій.

Як це працює? Читайте на прикладах хабу "Промприлад. Реновація", проєкту "Сімейні молочні ферми" та підприємства з органічного рослинництва "Родинний добробут"

Інвестиції громадян для українських стартапів: як це працює

І ось тут - пряме посилання

Вітання! Сьогодні продовжуємо наш цикл про сучасну українську забудову свіжим матеріалом архітектора Олега Гречуха про забудову сателіта Києва - міста Ірпінь.

Сто двадцять років тому тут виникло поселення робітників, які прокладали залізницю. До 90-х років 20 століття це було живописне містечко серед лісів, і зараз ще багато хто пам'ятає письменницькі дачі, піонерські табори та знаменитий Будинок творчості письменників "Ірпінь".

Але після того, як почався будівельний бум, місто сильно змінилося. У 2015 році Ірпінь був другим за кількістю новобудов після Києва.

Як і в столиці, забудовники часто ігнорують те, що для життя потрібні не тільки житло, парковка, магазин. Усі типові столичні проблеми, пов'язані з відсутністю соціальної інфраструктури, ми бачимо й тут. Але ірпінській владі, яка поки що ці проблеми ігнорує, буде важче, ніж столичній. Адже, споруджуючи в своїх межах по суті "спальні райони" для тих, хто працює в Києві, тутешня влада не отримує податків від людей, які заробляють гроші - а відповідно, й оподатковуються - у столиці.

Але є серед тутешнього забудовного "пекла" й окремі клаптики "раю". Як вони могли виникнути серед хаотичної забудови, і на що варто звертати увагу тим, хто вирішив оселитися в Ірпені - читайте

Колишній курорт, який перетворюється на кам'яний мішок: як не схибити при виборі житла в Ірпені

І пряме посилання - ось тут

Вітання! У своїх публікаціях роспропагандисти та дезінформатори невтомно називають російський, український та білоруський народи "братськими". Цей ідеологічний конструкт неодноразово використовували в радянських підручниках з історії, а тепер - за традицією - він використовується і в російських. Але якщо копнути глибше, у цього "братерства" є й зворотна сторона. І одну з ілюстрацій ми бачимо в свіжому дезінфомоніторингу.

Одночасно із запевненнями у братерстві, роспропагандисти знову і знову зневажливо називають українців "хохлами". Ну а що, це ж по-братньому, це не образливо, вони ж завжди так говорили? При цьому називати себе "москалями" або "кацапами" автори публікацій чомусь не поспішають.

Але й на "хохлах" вони не спиняються. Вкотре обмусолюючи тему продажу землі в Україні, говорять про те, що іноземці збираються відібрати землю в "українських папуасів". Ну а те, що в кожній другій публікації українці постають як "нацисти", читачів наших дезінфомоніторингів, мабуть, уже не дивує.

Виникає запитання: якщо вони вважають нас такими вже "братами", то чому вживають принизливі слова на нашу адресу? Можливо, теза про "братерство" потрібна для чогось іншого?

Одна з можливих відповідей: без концепції "братерства", яке утворилося ще в часи Київської Русі, зруйнується підгрунтя для російської історії, так само як зруйнуються й їхні претензії на київський спадок і в цілому на українські землі. А обгрунтовувати своє походження від угро-фінських народностей (як воно й є насправді), від "чуді", "мері" та "весі", росіянам зовсім не кортить. Бо тоді їм доведеться залишатися в своїх межах, і претендувати на чужі території буде вже неможливо.

На щастя, нам усе краще вдається виплутуватися з цих "братніх" обіймів - у нас навіть є поширений мем "мишебраття". Чого не скажеш про інший псевдо-братній народ - білорусів. Схоже, вони приречені загрузати в російських обіймах дедалі більше. Читайте в свіжому дезінфомоніторингу

Як Зеленський втрапив у полон до націоналістів, Лукашенко зловив "нациста", а українські села хочуть заселити африканськими гастарбайтерами. Свіжий дезінфомоніторинг

А ось тут тисніть на пряме посилання

Чи варто вакцинуватися, якщо перехворів на коронавірус? Коли після закінчення хвороби це слід зробити? Чи можна комбінувати різні вакцини? Чи всі наявні в Україні вакцини - ефективні та безпечні? Якими можуть бути реакції організму після вакцинації?

Після того, як в Україні запрацювала масова вакцинація, питання про те, робити чи не робити щеплення, для багатьох українців перестало носити теоретичний характер. Відтепер мешканці дедалі більшої кількості міст можуть отримати свою вакцину. Ми підготували короткий гайд, який відповідає на основні запитання щодо вакцинації. Читайте докладно

Все про вакцини та вакцинацію: основні факти та практичні рекомендації

Ось тут можна перейти за прямим посиланням

Вітання! Сьогодні хочемо розповісти про те, як стрімко обростають "старими" рисами деякі люди, які називали себе "новими обличчями". Йдеться про управлінців в сфері української культури.

За попередньої влади заснували кілька інституцій, які працювали на створення українських культурних проектів. В умовах прозорого призначення посадовців, чітких та зрозумілих правил роботи ці установи почали працювати дуже потужно - і заробили собі гарну репутацію. Та після приходу чинної влади ці надбання почали поступово, крок за кроком, часто - малопомітно для спільноти - руйнуватися. І це зрозуміло: адже там, де йдеться про розподіл чималих коштів, виникає спокуса, аби їх розподіляли "потрібні" люди.

Йдеться, зокрема, про такі інституції, як Держкіно, Українських культурний фонд та Довженко-Центр. В останні два роки ці установи почало добряче лихоманити. Ми зібрали усі факти - і розповідаємо, що саме і як саме змінилося. Читайте в нашому лонгріді

Свій до свого по своє: як за нової влади змінюється управління українськими культурними інституціями

Ось тут маємо пряме посилання

Привіт! Сьогодні ми оголосили збір коштів на підтримку нашого проєкту "Закупівлі" (Z. texty. org. ua).

Трохи про цей інструмент. Ми створили Z ще в 2012 році, коли до Прозорро було ще дуже і дуже далеко. А портал державних закупівель тоді функціонував таким чином, що просто взяти й скачати дані про тендери з нього було неможливо. Ми написали спеціальні програми (скрейпери), які імітували дії людини та вишукували всі можливі оголошення про тендери.

Зараз на Z містяться дані про всі закупівлі від 2008 року. Відтоді, як в 2016 запрацювало Прозорро, ми додаємо нову інформацію про тендери і з їхньої бази. Це означає, що наша база є єдиною найповнішою - адже містить і нову, і давнішу інформацію. Чимало наших читачів пишуть нам, що наша база є ще й найзручнішою.

Фінансування Z припинилося давно. Останнім часом цей проєкт потроху виходить з ладу. Код потроху застаріває, пошук можна вдосконалити, потрібні кошти й на обробку та збереження даних (обчислювальні потужності, сервер).

Тому ми просимо про вашу допомогу. Для оновлення цього ресурсу потрібно не так уже й багато - 75 тисяч гривень. Або - по 375 гривень від двохсот користувачів сервісу.

Тому, якщо маєте змогу, долучайтеся. Будемо вдячні кожному.

Докладніше почитати про проєкт можна тут. А здійснити пожертву - за цим посиланням: https://bit.ly/2Ro1lWf

Чи знаєте ви, що в січні цього року найпопулярнішою в Україні партією була ОПЗЖ Віктора Медведчука? І що тоді ж більше половини українців хотіли, аби російську вакцину "Спутнік V" виробляли в Харкові? А чи відомо вам, що майже половина українців не святкує День незалежності України?

Усе це може бути відомо вам лише в одному випадку - якщо ви належите до аудиторії медіаресурсів, близьких до Віктора Медведчука. Або якщо ви десь бачили результати "соцопитувань", "проведених" близькою до цього політика "соціологічною компанією".

Виявляється, є "соціологія", спрямована не на те, аби досліджувати суспільну думку, а на те, аби її формувати. Така "соціологія" процвітає в сусідній РФ, але є приклади й в Україні.

Відтоді, як ми вперше описали схеми, за якими працює імперія медведчуківських піарників, минув рік. За цей час, на жаль, масштаби їхньої діяльності лише зросли. У цьому матеріалі ми детально аналізуємо їхні маніпуляції на прикладі однієї зі структур, яка публікує сумнівні опитування в інтересах Медведчука та його партії. Ця структура називається ТОВ "Роботизовані телесистеми", а керує нею колишній помічник колишнього українського міністра російського походження, який після Революції гідності втік в РФ. Читайте докладно

Як "Роботизовані телесистеми" створюють варіант реальності, потрібний Медведчуку та його російським "друзям"

За прямим посиланням статтю можна прочитати тут

Привіт! Пам'ятаєте, усю зиму не вщухала інформаційна атака роспропагандистів щодо їхньої вакцини Спутнік V, яку вони всіма можливими і неможливими шляхами намагалися нав'язати українцям? І хоч для кожної людини, у якої лишилася хоч крапля здорового глузду, було очевидно: Україна не купуватиме цю (самогонку) вакцину у ворога, який веде проти неї війну, гальмівний шлях у росіян виявився аж надто довгим, і це розуміння докотилося до них лише тепер. Нарешті, готуючи наші щотижневі дезінфомоніторинги, ми маємо можливість не позіхати з нудьги, натрапляючи на чергові марні спроби дезінформаторів "продати" нам їхню бодягу.

Зате тепер з'явився інший тренд. Судячи з усього, тепер вони намагатимуться "продати" нам "поганого Зеленського".

Яким постає український президент в творіннях пропагандистів? Раніше ми вже писали про те, що вони намагаються з нього зліпити "радикала", ба більше - ледве не "нациста" та "бандерівця", а один раз його порівняли навіть із Гітлером. Втім, спроби "радикалізувати" образ Зеленського вочевидь приречені на провал. Тож давайте подивимось, якими особистими характеристиками його наділяють дезінформатори. Серед них: дебільність, гнусавість, брехливість, продажність, безвольність, непрофесійність.

Ці характеристики вказують: не зумівши створити Зеленського-нациста, вони намагаються показати його як такого собі недорікуватого дурника, контрольованого ззовні. Для чого це робиться, і чому Зеленський, який раніше їм так подобався, раптово так "опоганився"? Ми вже згадували, що демонізація або дискредитація українських лідерів потрібна росіянам для того, щоб дестабілізувати становище в Україні, посіяти сумніви, розбрат, непевність та зневіру серед українців. Адже не впевнений в собі, дестабілізований супротивник - це значно краще, ніж самовпевнений, згуртований і налаштований на боротьбу, якого голими руками не візьмеш.

Ми не можемо сказати, що нам дуже подобається Зеленський: як і до більшості політиків, у нас є до нього обгрунтований скепсис. Однак це не означає, що ми маємо підхопити "зраду", яку нав'язують нам вороги, і вступити в бій із самими собою. Натомість варто запастися попкорном, і поки не настане час протидіяти, поблажливо спостерігати, як ворог відчайдушно витрачає зусилля та ресурси, аби цю зраду створити. Тож зберігаймо спокій та критичне мислення - і читаймо свіжий дезінфомоніторинг!

Кравчук "випалює" опозицію, Зеленський готує манну кашу, а іноземні посольства рятують Стерненка. Свіжий дезінфомоніторинг

Пряме посилання - ось тут

Вітання! Навіть журналіст-початківець знає: отримавши певну важливу інформацію, її слід перевірити щонайменше в трьох незалежних одне від одного джерелах. А якщо, крім базової освіти, журналіст побував ще й на тренінгах, то він чув: якщо твоя мама каже, що любить тебе - попроси докази.

Аналіз та зіставлення отриманої інформації з реальними фактами, спілкування з усіма дійовими особами окреслених подій, ретельна перевірка джерела, з якого походить інформація. Це той мінімум, який робить розслідувальну журналістику журналістикою. Фахівець не пропустить ці етапи. Він не дозволить згодувати собі неперевірену, тенденційну, упереджену інформацію - і тим більше не піде на те, аби нагодувати такою інформацією свою аудиторію.

Вміння виконати хоча б цю роботу - а насправді такої роботи значно більше - це те, що відрізняє справжнього журналіста від того, хто журналіста з себе лише вдає. Ось чому можна стверджувати, що Денис Бігус - людина, далека від журналістики. Насправді робота, яку він робить, називається дещо по-іншому.

В цьому матеріалі медіа-експерт, колишній голова Незалежної медіа-профспілки України Юрій Луканов пояснює, чому Бігус та його команда не виконали й частини необхідної роботи, коли готували так зване "розслідування" про "плівки Медведчука". І чому це "розслідування" має не більший стосунок до реальності, ніж, скажімо, художній фільм або розважальне шоу. Читайте докладно

Чому Бігус - не журналіст, а його робота - не журналістика

Пряме посилання

Привіт) Сьогодні розкажемо про один із видів злочинного бізнесу, який набирає обертів у всьому світі. Йдеться про секс-шантаж через онлайн-платформи.

Мішенями злочинців здебільшого стають чоловіки віком від 20 до 40 років. В пандемічні часи, коли багато людей змушені були обмежити живе спілкування, знайти ці мішені не так уже й важко. З ними намагаються подружитися онлайн симпатичні жінки (причому, іноді це діп-фейк). Спокусливою поведінкою вони підштовхують жертв вийти за рамки, а потім починається шантаж.

Багато людей по всьому світу вже змушені були платити. Були й випадки самогубств: наприклад, накладали на себе руки підлітки, які не могли заплатити і боялися, що їхнє інтимне відео побачать усі, кого вони знають.

Як все влаштовано? Як цьому протидіють, і чому дії правоохоронців часто приречені на невдачу? Чому неповороткі соцмережі та платіжні системи лише сприяють розвиткові цієї небезпечної діяльності? Читайте в нашому перекладі матеріалу гонконзької South China Morning Post

Секс-шантаж: як працюють кіберзлочинці, і чому їм важко протидіяти

Пряме посилання