Привіт! Про що думає нормальна людина зі здоровим глуздом, коли їй погано? І коли її спільноті теж погано? Мабуть, про те, щоб зробити собі краще - і своїй спільноті теж. В цьому є певна життєва і навіть еволюційна логіка. І тільки росіяни діють інакше: коли їм погано, і їхній спільноті погано - вони готові стерпіти що завгодно за умови, що всім, хто за межами цієї спільноти - буде ще гірше.

Ну от, наприклад: у січні РФ отримала такий дефіцит бюджету, від якого пропагандистам уже важко просто сором'язливо відвести очі. Провал настільки помітний, що мовчанкою, як зазвичай, цього не оминеш. Нестерпно? Нестерпно! Але зненацька стає стерпно, коли виявляється, що іншим ще гірше.

Наприклад, погано ненависним англосаксам з британських островів - у них взагалі-то "зима тривог" і мітинги через низьку зарплату. Погано ненависним німцям: з їхнім ВВП коїться щось таке, що уже в наступному році Росія обжене їх за зростанням. І, звичайно ж, погано, дуже погано ненависним американцям. Їхній долар от-от знеціниться, фінансова система буде зруйнована, настане зовнішній дефолт.

Але американцям має бути ще гірше. Це ж вони, а не Путін, розпалили війну в Україні, це вони штовхають увесь світ до третьої світової. А все тому, що вони хочуть, аби інші гинули за їхні інтереси, поки вони багатіють.

Але ні, на цей раз американцям не дозволять розжитися на чужому горі - на них чекає ядерний попіл! Та оскільки погрожувати своєю ядерною зброєю роспропагандистам зараз трохи не з руки, вони погрожують північно-корейською. Запевняють: уже зараз Пхеньян готовий відповісти на провокації США "приголомшливою ядерною міццю!"

І тоді росіяни, нарешті, відчують безтурботне, нічим не затьмарене щастя.

Читайте в свіжому моніторингу російської пропаганди

Привіт! Можливо, ви - як і багато людей в усьому світі - використовували додаток Duolingo для вивчення іноземних мов. У нас в редакції теж є користувачі цього додатка, а крім цього, він викликає суто прикладний інтерес - адже ми працюємо зі штучним інтелектом, а Duo активно застосовує його алгоритми. Як вони влаштовані?

Коли розробники запустили цей додаток у 2012 році, то, як іммігранти, розуміли важливість хорошого вчителя для того, хто вчить іноземну мову. Вони визначили кілька рис такого вчителя:

- гарне знання матеріалу
- вміння утримувати інтерес та увагу учня
- обізнаність щодо рівня учня, аби пропонувати йому матеріали, що не є ані занадто легкими, ані занадто складними для засвоєння.

Третя риса гарного репетитора означає, що вам даватимуть матеріал, який стимулюватиме вас вчитися далі. Це не було б так, якби він був занадто легким - адже вам стало б нудно. А якби він був надто складним і недоступним для розуміння - то це б вас демотивувало, бо нагадувало б сізіфову працю.

Саме з цією рисою працюють алгоритми штучного інтелекту, які застосовує Duo. Причому, вони враховують рівень знань кожного конкретного користувача додатка, аби пропонувати йому релевантний матеріал у персоналізованих уроках. Ці алгоритми мають стимулювати учня до подальшого азартного, зацікавленого вивчення мови. Як це працює? Читайте за посиланням

P.S. До речі, якщо вчили або вчите мови в цьому додатку - поділіться досвідом в коментарях. Які враження? Чи достатньо було отриманих знань, щоб заговорити іноземною мовою? Ми про свій досвід теж розкажемо)

​​Волонтерський марафон Воксу
Вебінар Любомира Остапіва «Участь українського інвестора у відбудові України»

«Вокс Україна» вже провів 9 подій у межах волонтерського марафону, залучив 234 учасники, які задонатили на підтримку ЗСУ та фондів понад 258 000 гривень!

На черзі — десята подія💸 Економіст, письменник, партнер iPlan та засновник соціального проєкту «Сімейний бюджет» Любомир Остапів розповість про те, коли і куди краще інвестувати в Україні.

Ви також дізнаєтеся:
👌 якими є глобальні інвестиційні тренди;
👌 як виглядає Україна у глобальних трендах;
👌 як приватному українському інвестору тримати баланс ризиків і можливостей.

⏰Вебінар відбудеться на платформі Zoom 23 лютого о 17:00.

✍️Для участі реєструйтеся ⬇
https://forms.gle/jeZsjNtboTHh1z4P6

❗❗❗ Увага! Подія є благодійною. Участь у ній оплачується вашим внеском від 100 грн на рахунок благодійного фонду «Діти героїв»: https://childrenheroes.org/donations/

@vox_ukraine

Привіт! Сьогодні у нас - один із серії матеріалів про "бактерій русского міра". Так ми називаємо російських агентів впливу, які діють за кордоном - нещодавно у нас був великий матеріал з журналістики даних на цю тему. А сьогодні розповідаємо про один з різновидів "бактерій" у цій "чашці Петрі".

На перший погляд вони - статечні бізнесмени, законослухняні громадяни, органічна частина своїх країн проживання. Вони заробляють, платять податки, ведуть активне соціальне життя, ручкаються з можновладцями. Однак в окремі дні вони надягають кителі та папахи за модою 1920-х років, беруть до рук шаблі - і перетворюються на "казаків". У такому вигляді вони проводять різноманітні події, на перший погляд досить безневинні, які навіть подобаються місцевому населенню. Та все це - на перший погляд.

За всім цим маскарадом приховується агентурна діяльність на користь РФ. І ні, ця сила не "м'яка" - організація, до якої належать європейські "казаки", є і в самій Росії, і звідти її представники їдуть на війну, щоб убивати українців. А всіх казацьких отаманів в РФ призначає особисто Путін.

В цій історії ще багато цікавого - наприклад, взаємозв'язки казаків із "русскімі домамі" в європейських країнах - ці "дома" навіть особливо не приховують, що працюють на спецслужби. Читайте докладно

Привіт! Невеличка замітка про Олексія Арестовича, який, перебуваючи в ролі "позаштатного радника Офісу Президента", був "поживним джерелом" для російської пропаганди. Ворожа пропаганда звикла висмикувати, перекручувати та підтасовувати його слова, аби використати на свою користь. Не остання причина цього явища: частина цих слів звучала саме так, як пропаганді РФ було потрібно.

Кількість згадувань Арестовича в російських телеграм-каналах можна оцінити на нашій інфографіці.

Після свого перетворення на "екса" Арестович, звісно, звучить уже менш переконливо. Тож пропагандистські канали трохи втратили до нього інтерес. Втім, з огляду на те, що пропаганда здатна використовувати в своїх інтересах навіть таких динозаврів, як "бывший советник экс-президента Украины Леонида Кучмы", питання про те, наскільки активно Арестович "годуватиме" пропагандистів після свого звільнення, залишається відкритим.

Докладніше читайте за посиланням, і дивіться інфографіку

Привіт! Сьогоднішній наш матеріал породжує цілу низку запитань. І якщо на частину з них відповідь можна давати практично на "автопілоті", то з іншими ситуація не настільки очевидна.

Отже, чи є російська культура зброєю в умовах війни? А якщо війна закінчилась і давно лишилась у минулому? А якщо йдеться про спільне культурне надбання - наприклад, українсько-російське або російсько-європейське? Чи можуть українці презентувати дуже затребуваний російський культурний продукт в умовах, коли росіянам це заборонили? А якщо після відмови українців це робити їхнє місце одразу ж займуть представники інших народів - і непогано при цьому зароблятимуть?

Петро Чайковський - один із улюблених композиторів Путіна. Його твори дуже затребувані в Європі: європейські поціновувачі балетів "Лебедине озеро" та "Лускунчик" на кожне Різдво охоче відвідують ці вистави. Раніше спектаклі давали переважно російські балетні трупи. Але зараз ситуація змінилась.

Внаслідок російської агресії проти України росіяни цьогоріч не поїхали в Європу на осінній та зимовий сезони. Тож відкрився солідний ринок цих самих "Лускунчиків" та "Лебединих озер". Публіка їх прагнула, готова була за них платити, а українські балетні колективи добре знаються на цьому репертуарі. Тож цей ринок вони швидко і спритно освоїли.

Водночас, і самі артисти, і їхні керівники усвідомлюють: це дуже сумнівне досягнення. Та яка цьому альтернатива? Адже розробка, постановка й просування інших творів - це чималий шмат грошей і часу, та й прихильність публіки залишається під питанням. А твори Чайковського дають можливість працювати й заробляти прямо зараз, користуючись уже наявними розробками, костюмами, реквізитом.

Скільки "Лебединих озер" у Європі ставлять українці? Як можна зарадити цій дещо абсурдній культурній невідповідності, коли, з одного боку, ми "кенселимо" все російське, а з іншого - заробляємо на просуванні популярного російського культурного продукту? Читайте в нашому лонгріді - і дивіться інфографіку

Привіт! До російських пропагандистів почало доходити: попереду на них не чекає нічого хорошого, одні лиш "пекельні борошна". Тамтешні аналітики вже не бачать успішних для себе сценаріїв закінчення війни, і починають усвідомлювати масштаб халепи, яку Росія сама ж і створила. В цій ситуації дуже цікаво спостерігати, як роспропаганда намагається викручуватися.

Це дуже давній прийом пропагандистів: взяти якийсь окремий малозначущий випадок, роздути його до велетенських розмірів і зробити з нього висновки космічного масштабу (і космічної ж глупоти).

От, наприклад, їм потрібно пояснити, чому їхня армія вже "знищила всю українську військову техніку" - а ця техніка звідкись все одно з'являється. Вони знають, що техніка з фронту проходить ремонт у європейських країнах. Що ж, із цього вони розвивають конспірологію про 600 танків, які ще до війни, в 2021 році, були відправлені на відновлення за американські гроші до європейських країн - а тепер повертаються у стрій.

Або, наприклад, вони хочуть показати, що Захід перестає підтримувати Україну. Ігноруючи усі заяви офіційних осіб, які цьому суперечать, вони знаходять якогось американського конгресмена від Республіканської партії Метта Гетца, який думає, а чи не забагато грошей на Україну витрачає Вашингтон, "розпалюючи при цьому конфлікт".

Або беруть свою ж проплачену акцію в якійсь із європейських країн, на якій є кілька людей із російськими триколорами та георгіївськими стрічками та транспарантами проти НАТО, "натовського актора" Зеленського та за переговори - і кажуть, що це були "звичайні європейці", які втомилися від війни.

Якою б поганою не була ситуація на фронті для путінського війська, з яким би тріском не провалилися всі задуми та наративи російських імперців, позбавлятися своєї великоруської пихи піддані російського диктатора категорично не бажають. Тож, вказуючи на окремі випадки "втрати підтримки", висувають українцям ультиматуми, та пропонують - здаватися! Читайте в свіжому моніторингу російської пропаганди

“Плідного робочого дня, вбийте їх якомога більше!” Така фраза звучить наприкінці ранкової планірки в Херсонському ситуаційному центрі, де аеророзвідка збирає дані з різних джерел і наносить їх на карту в системі “Дельта”.

Саме ця система допомагає військовим із, якщо говорити їхньою фаховою лексикою, "покращенням ситуаційної обізнаності". "Дельта" являє собою комплекс продуктів: це і цифрова карта, і захищений месенджер, і відеостріми з усіх видів БПЛА та стаціонарних камер. Серед військових найпопулярніша саме цифрова мапа, куди стікається інформація від різноманітних джерел.

Для того, щоб ухвалити рішення, командир відкриває кілька шарів на карті та вивчає їх, співставляючи агентурні зведення з супутниковими даними. Сукупність різних даних враховується перед тим, як розпочати атаку на ворога.

Як працює ситуаційний центр, як бачить свою місію, і як влаштована "Дельта", з'ясувала наша кореспондентка, яка побувала в Херсоні. Читайте репортаж

Привіт! Якби Україна після 24 лютого 2022 року не продемонструвала приголомшливу мужність та здатність до опору агресору, все могло б скластися зовсім інакше. Якби путінські війська не зустріли нашої рішучої відсічі, вони могли б окупувати куди більшу частину нашої країни - з тим щоб потім окупувати, впокорити та приєднати до якогось варіанту СССР 2.0 і решту.

В такій ситуації Заходу залишалося б лише вкотре продемонструвати "глибоку стурбованість" та застосувати чергову порцію санкцій, мало здатних на щось вплинути.

Натомість Україна опиралася, а Захід по-справжньому прокинувся від свого ситого напівсну. І сьогодні від цього багато хто виграє.

Напередодні 24 лютого публікуємо переклад важливого тексту The Economist - про те, що Україна зараз означає для світу.

Чому завдяки Україні Північноатлантичний Альянс перестав страждати від "смерті мозку"? Як війна знову зробила США провідною європейською державою? Як економічно потужний Євросоюз перетворюється з "політичного карлика" на більш вагому геополітичну силу? На що претендує Азія, і чого варто стерегтися Африці? І, нарешті, яку роль відведуть Росії у новому порядку, який встановиться після війни? Читайте докладно

Привіт! Сьогодні у нас матеріал, який вносить ясність щодо того, як допомагають Україні західні країни. Скільки саме, коли саме, як саме надають допомогу різні країни, і скільки це коштує для їхнього ВВП - йдеться у звіті німецького Кільського інституту світової економіки (IfW). Там дуже багато цікавих графіків, і частину з них ми наводимо.

Мабуть, загальновідомо, що найбільше допомагають США. І справді, в грошовому вираженні за рік війни вони надали понад 50 % підтримки. А тепер кілька цікавинок. США, виявляється, надають допомоги більше, ніж усі країни Євросоюзу, взяті разом - і це при тому, що війна триває в безпосередній близькості до кордонів ЄС.

Інша історія: якщо брати у відсотковому відношенні до ВВП, то країни Східної Європи, такі як Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чехія і навіть Болгарія - роблять більше, ніж значно багатші Франція, Італія та Іспанія! Те саме стосується й утримання українських біженців: вісім із десяти країн, які в цьому допомагають найбільше, розташовані у Східній Європі.

Є й інші приклади, які, зокрема, стосуються швидкості допомоги, її своєчасності, а також співвідношення того, що пообіцяли, і того, що вже надали.

Втім, це не означає, що ці країни слід звинувачувати, це взагалі не про шеймінг. Ідеться про гарну координацію допомоги, впевнений Крістоф Требеш – керівник аналітичної групи, яка відстежує надану Заходом допомогу Україні. Ми підтримуємо його висновки і перекладаємо його колонку, в якій він розповідає, як зробити координацію допомоги для України кращою. Читайте докладно

Привіт! Учора з певних причин не змогли вийти на зв'язок, зате сьогодні буде аж два матеріали.

Цей рік називають непростим, важким і навіть украденим. Але водночас варто зберігати оптимізм - адже це був рік, коли ми зрозуміли, що таке наша незламність - і цього вже ніколи в нас не відбереш. А також ми побачили багато українських перемог - і обов'язково побачимо нові!

До річниці російського повномасштабного вторгнення ми створили матеріал, для якого зібрали усі головні дані за цей рік. Ми візуалізували ці дані - тож ви побачите багато інфографіки.

Отже, скільки цьогоріч було обстрілів та тривог, і як вони розподілялися на території України? Як від 24 лютого минулого року й дотепер змінювався рівень освітлення в Києві? Як ЗСУ послідовно витискали окупантів з нашої території? Які втрати поніс ворог? Дивіться в нашому епічному проєкті

А трошки згодом очікуйте на свіжий моніторинг роспропаганди. Там буде пікантна тематика 😉

Ми знову на зв'язку - настав час для нашого щотижневого моніторингу російської пропаганди. Давайте подивимось, які теми дезінформатори просували незадовго до річниці повномасштабної війни.

Якщо російські ЗМІ щось і люблять більше, ніж вдаватися до маніпуляцій, то це - упиватися чужою слабкістю. Минулого тижня ці соціал-дарвіністи взялися доводити, що США та їхні союзники ось-ось опиняться у безпомічному становищі. Мовляв, Вашингтон, який вирішив постачати озброєння для Києва, здійснив "смертельну помилку" - адже так він виснажить власні запаси зброї. Хм, виявляється, у Штатів так мало озброєнь, що витративши на Україну лише 5 % свого оборонного бюджету, вони залишаться ні з чим? Втім, якась там статистика роспропагандистам на думку зовсім не спадає - мабуть, вони певні, що теза про "безпомічність" США доведень не потребує.

А що ж тим часом відбувається із безпомічністю у самій Росії? Як би не хотілося пропагандистам заперечити її наявність, та шила в мішку не втаїш. Минулого тижня стало помітно: у чималої частки тамтешнього населення чоловічої статі є певні проблеми з чоловічою силою. Ні, не з тією, яку застосовують на полі бою (хоча чому? і з нею також!), а з тією, яка потрібна для інтимних стосунків.

Якою є частка населення, яка стикається з подібними труднощами? Тут важко достеменно відповісти - як уже було сказано, зі статистикою роспропагандисти не дружать. Однак шквал публікацій, якими наповнилися росЗМІ після того, як було оголошено про припинення постачань пігулок "Віагра" в Росію, свідчить: заспокоювати довелося дуже багатьох.

Пропагандисти намагаються не хнюпитися з цього приводу й обіцяють: вони знають спосіб, який допоможе підтримувати потенцію. Ні, не якийсь екзотичний - йдеться про банальне імпортозаміщення. Одна з ключових ролей в цій діяльності дістанеться підприємству під назвою "Сєвєрная звєзда" (не знаємо як вам, а нам починають лізти в голову сороміцькі віршики про ситуації, в яких простому москалю може допомогти ця сама звізда).

Втім, все ускладнюють кілька нюансів. Виявляється, "Віагра" для росіян продукт настільки стратегічний, що довелося в ургентному порядку формувати "запаси". А поки їх проїдатимуть, треба ж іще провести клінічні випробування для вітчизняного аналога - в не менш ургентному порядку для цього запускають цілу державну програму! Та навіть після неї дезінформатори не можуть обіцяти, що вітчизняні виробники зуміють "наситити" увесь ринок.

Від усіх цих перипетій, докладно описаних в російській пресі, у чоловічої аудиторії, мабуть, падає ще більше - от і доводиться шукати якесь заміщення у вигляді похвалянь щодо американського безсилля. Втім, заспокоїтися намагаються не тільки цим - читайте в свіжому моніторингу російської пропаганди

Вітання! Нещодавнє рішення про те, щоб скасувати додаткові виплати військовослужбовцям ЗСУ, які служать у тилу, викликало чимало дискусій у суспільстві. Чому зараз не вистачає грошей на виплати військовим? ТЕКСТИ вирішили подивитись, що говорять з цього приводу відкриті дані.

За основу ми взяли бюджет-2022 як зразок кошторису військового часу - він суттєво відрізняється від того, з чим працював уряд у мирні роки. Аналіз минулорічного бюджету дозволяє передбачити, як усе працюватиме цьогоріч. Показати цілісну картину ми вирішили за допомогою інфографіки, яка відповідає на такі важливі запитання:

- як змінилися доходи і видатки бюджету?
- якими були надходження від податку на додану вартість?
- якими були обсяги інших податкових надходжень?
- скільки уряд витратив на оборону, соціалку, правоохоронну роботу, охорону здоров'я, освіту, ЖКГ?
- як упродовж року змінилась частка іноземної допомоги?

Спойлер до останнього запитання: торік міжнародні партнери профінансували дві третини від дефіциту українського бюджету. Іще один спойлер: так буде і цього року. І третій спойлер: як і торік, доходів, імовірно, надійде мало, видатків буде багато, а міжнародну допомогу витрачати на зарплати військовим не можна.

Якщо зробити короткий висновок: уряд заклав меншу суму на виплати військовим, бо йому не вистачає грошей.

Чи може це змінитися впродовж року? Це залежить від багатьох чинників, в тому числі й від дій тих українців, які не воюють, а залишаються в тилу. Читайте докладно в нашому матеріалі - і дивіться інфографіку

Привіт! Ця стаття уже встигла вразити деяких наших читачів. Матеріал довгий, але вартий того, щоб прочитати повністю. Написав його британський полковник у відставці Глен Грант, який добре знається на російсько-українській війні, спілкується з інсайдерами в ЗСУ, час від часу дає дуже цікаві поради. У статті викладений великий досвід Гранта та його розуміння, як має бути влаштована сучасна армія.

Центральна ідея матеріалу: як зробити, щоб втрати ЗСУ радикально зменшилися.

Для цього, на думку автора, потрібно виконати чимало важливих речей. Наприклад, розділяти командування на полі бою за географічним принципом. Дотримуватись концепції єдиної армії, коли ця структура працює як єдиний організм. Керувати військами та іншими структурами за "правилом п'ятірки" - коли одній особі підпорядковуються не більше ніж п'ять складних організацій.

А ще - зробити сухопутні війська непереможними; навести лад у тренуваннях та навчаннях; довести до ідеалу логістику; змінити підхід до медичного забезпечення. Також полковник розповідає про принципи відбору командирів, застосування на війні цивільних осіб, використання різноманітної новітньої техніки.

Ставити лише на мужність та стійкість ЗСУ не дуже розумно, робить висновок Глен Грант. Аби забезпечити перемогу - потрібен високий рівень організованості.

Якщо у вас є трохи вільного часу - прочитайте це. Буде цікаво фахівцям, а також тим, хто хоче зрозуміти, як має функціонувати нормальна армія

Запрошуємо на благодійний воркшоп «Пастки пропаганди та як в них не потрапити»

Щойно придивляєшся до російських фейків уважніше, розумієш, наскільки вони абсурдні. Вони зазвичай нелогічні, суперечать самі собі і часом просто звучать смішно. Але в них все одно продовжують вірити, бо всі ми — люди і потрапляємо в однакові пастки мислення.

❓Які капкани розставляє росія, щоб українці попалися на її пропаганду?
❓Як їх розпізнати?
❓Як натренувати свій мозок, щоб помічати російську пропаганду і ІПСО з перших секунд?

Отримати відповіді на ці важливі запитання запрошуємо вас 2 березня о 17:00 під час благодійного воркшопу від керівниці фактчекінгового проєкту VoxCheck Світлани Сліпченко.

Для участі реєструйтеся.

Оскільки подія є благодійною, умовою участі є донат на рахунок будь-якого благодійного фонду, який підтримує ЗСУ та якому ви довіряєте.

@vox_ukraine

Привіт! Стаття у продовження вчорашньої теми.

Навіть якщо ви не служили в армії, але читали книгу Джозефа Геллера "Пастка 22", то маєте уявлення про те, скільки в цій структурі бюрократичного абсурду. Це стосується не тільки описаної Геллером армії США, але й Збройних сил України. Наша армійська структура дісталася нам у спадок від УРСР - тож абсолютно маразматичних правил не бракує.

Ще в 2016 році ТЕКСТИ написали матеріал про Паперову армію з похмурою іронією щодо речей на кшталт "журналу обліку журналів обліку". Але іронізувати можна, коли війна у тліючій стадії, а коли вона палає, іронія грозить перетворитися на драму.

Наприклад, коли волонтери привезли твоєму підрозділу якісь необхідні речі - а командування забрало їх і перекинуло іншому підрозділу, бо для твого вони не передбачені. Або коли краще взагалі не ставити на баланс волонтерську вантажівку - бо потім, коли вона згорить під ворожим вогнем, знадобиться мільйон паперів, щоб її списати. Або коли людям не дають елементарні армійські футболки, бо легше не дати, ніж потім, коли вони втрачені, списувати.

"Керівні документи Збройних сил України не передбачають такого поняття, як війна", - розповідає Алі Сафаров, який у своїй ВЧ відповідає за діловодство, а до служби в армії працював юристом в громадській організації.

Яке становище через це виникає, як за це доводиться розплачуватися, і чи можна з цим боротися - розповідаємо

Привіт! Сьогодні хочемо розповісти дуже класну історію про "Діда". Так називають Анатолія Токарєва - чоловіка з Павлограда, який володіє специфічною суперсилою. Це - військова хитрість.

Його обдарованість, вочевидь, пов'язана зі строкатим життєвим досвідом. Пацаном він стояв на обліку в радянській міліції. Потім воював в Афганістані. Коли повернувся - працював у павлоградському кримінальному розшуку. А потім, у 2014-му, почалася російсько-українська війна.

"Дід" - один із небагатьох людей, хто може сказати, що задоволений часом, проведеним у полоні в Донецьку. Прикидаючись місцевим кримінальником, він зумів викрасти списки наших полонених. Та це ще не все - він завербував кількох сепаратистів, які потім працювали на Україну. Коли завдання було виконане, Дід, маючи обидві перебиті ноги, немов козак-характерник, втік із полону.

Він володіє усією необхідною зброєю - навіть арбалетом. Може "одягати маски", аби зайти глибоко в тил ворога. Має добру психологічну підхотовку, аби викрутитися, коли його ловлять на гарячому. І ніколи не виходить тією дорогою, якою зайшов. Читайте дивовижну історію його життя і те, як він бачить нинішню війну