Привіт! Вгадайте, який політик найпопулярніший у Російській Федерації? Якщо вважаєте, що це Владімір Путін - не вгадали. Найпопулярніший - Володимир Зеленський.

Це помітно навіть без соціологічного дослідження. Варто просто погортати моніторинги роспропаганди на ТЕКСТАХ за рік, аби побачити, як часто Зеленський випереджає Путіна за кількістю згадок в російських онлайн-ЗМІ.

І це не дивно, адже Владімір Путін останнім часом втратив старанно виплекану репутацію "мачо" на тлі "другої армії світу", і перетворився на якесь бліде, ослабле створіння на тлі нездалого війська, скроєного, як франкенштейн, з чого попало, і озброєного чим попало.

А от за спиною Зеленського - військо, яке володіє дивовижною суперсилою. Бійці ЗСУ не відчувають ніякої паніки, коли йдуть у бій. Їм невідома втома, вони не знають болю. Та навіть якщо хтось поцілить в українського бійця зі стрілецької зброї - він встане, струсить з себе пилюку і піде далі робити свою роботу.

А все чому? А все тому, що не тільки весь цивілізований світ на боці України - а й американська військова фармацевтика на боці ЗСУ. І ця фармацевтика виготовляє "бойові психоактивні речовини", які роблять українських воїнів непереможними.

Російські псевдоЗМІ пишуть про ці "речовини" з повагою, острахом і навіть заздрістю. Тут теж нема чому дивуватися: адже на боці ЗС РФ таких речовин нема, а є тільки водка.

І ось цим фанатам водки, які потерпають від паніки, болю і втоми, а також не можуть воювати, якщо вони поранені, треба буде прийняти на себе перший масований удар непереможних українських воїнів, і витримати його. Протриматися, поки з глибоких тилів матінки-Росії підтягнуться "резерви", які десь там далеко буцімто є.

Скільки ж триватиме цей перший удар? Як довго непереможні українські воїни можуть наступати на російську армію і безжалісно її розбивати?

Ну, десь із рік, близько того. А потім російській армії стане легше.

Після такого про "Київ за три дні" якось навіть незручно згадувати ;)

Читайте в свіжому моніторингу російської пропаганди

Привіт! Аби протидіяти українському наступу, російські окупанти створили розгалужену систему перешкод та укріплень на півдні. Про це свідчать супутникові зображення, надані компанією Maxar Technologies.

Спочатку йдуть мінні поля, за ними - невеликі вогневі позиції, вириті в землі та призначені для одного-двох солдатів, потім - “зуби дракона”, потім - протитанкові пастки, потім - траншеї з особовим складом, а за ними - артилерійські позиції. Артилерії у загарбників більше, ніж у нашої армії.

Українські бійці, з якими вдалося поговорити виданню The Telegraph , яке коментує максарівські знімки і майбутній наступ, кажуть, що впоратися з російськими перешкодами буде нелегко.

Співробітники британської розвідки описали зусилля Росії з укріплення своїх позицій як “одні з наймасштабніших систем військового захисту, які бачили будь-де у світі”.

Як це влаштовано - дивіться за посиланням

Привіт! Це справді епічна історія. Лютий 2022, початок російського вторгнення. Буча.

Військкомат у місті вже не працює - виїхав кудись в інше місце у Київській області. Військових нема. А біля міста, у лісі, стоять тисячі російських окупантів.

27 лютого, коли на місто їхала колона техніки, 28 сміливців-відчайдухів об'єдналися, аби дати росіянам відсіч. Це були майже беззбройні цивільні.

Потім цю колону побачив увесь світ - спаленою, на вулиці Вокзальній. Але ще до того, як вона туди доїхала, бучанці влаштували зухвалу засідку і першими боляче вжалили загарбників. Росіяни їхали розслаблені, на броні, співаючи пісень, ще впевнені в тому, що от-от - і будуть в Києві. Та коли відчули на собі лють бучанців - вони вже не співали.

Як це було - читайте в нашому репортажі

У зв'язку зі зростанням кількості проєктів з аналітики та моніторингу ТЕКСТИ шукають у команду асистента проєктів у Києві. Йдеться про роботу над цікавими проєктами у сфері моніторингу дезінформації, протидії російській інформаційній війні. Докладно - за посиланням

Привіт! Хочемо поділитися з вами ресурсом, де ви завжди можете знайти актуальні можливості для себе та своєї команди - гранти/ конкурси/ стипендії/ вакансії/ стажування/ партнерства.

Це ГУРТ, який вже 27 років є потужним інформаційним інструментом, що об'єднує користувачів із усіх куточків України та світу. Щодня команда ГУРТа ретельно відбирає, перевіряє та публікує інформацію про найактуальніші можливості та події для громадянського суспільства України.

Долучайтеся до ТГ-каналу спільноти змінотворців, обирайте можливості та втілюйте ідеї в життя!

Привіт! Сьогодні - новий проєкт з журналістики даних.

"Купити Європу" і зробити її залежною від РФ. Таку мету країна-агресорка втілювала задовго до війни з Україною. В країнах Європи діяла потужна мережа агентів російського економічного впливу - зараз вона частково переведена в сонний режим. Але вочевидь планує прокинутися, щойно зміняться умови - наприклад, закінчиться війна або хоча б її "гаряча фаза". І тоді РФ знову спробує через цих агентів охопити Європу своїми економічними лабетами.

ТЕКСТИ продовжують каталогізувати російський вплив в межах масштабного проєкту "Бактерії русского міра". Цього разу ми створили базу даних людей і компаній, пов'язаних з біснес-інтересами РФ в Європі.

Серед них трапляються дуже колоритні персонажі: як от претендент на російський імператорський трон, російський магнат з пістолетом на футбольному полі та італійці, які хочуть перетворити Крим на Лас-Вегас. Також представлено широкий спектр організацій: це російські компанії в Європі, торгові представництва, ділові ради, асоціації, PR-фірми і консультанти. Ми також опрацювали дані щодо іноземців, які раніше були помітними постатями в своїх країнах, а зараз поїхали працювати в російських компаніях.

Більше - дивіться в нашому проєкті "Атлас лобізму"

Привіт! Хочете знати більше про український наступ у деталях? Рекомендуємо колег з каналу Аналітика: переклади і першоджерела.

🔹 Від перших днів повномасштабного вторгнення і до нині найяскравішим та найсаркастичнішим англомовним військовим аналітиком залишається австрієць Том Купер, дописи якого уже більше року перекладає команда перекладачів з Аналітика: переклади і першоджерела.

📍Окрім перекладів Купера, на каналі багато цікавих актуальних англомовних текстів фахових військових, професійних аналітиків чи дослідників, що працюють з відкритими даними.

Приєднуйтесь до каналу Аналітика: переклади і першоджерела - ми варті достовірних та перевірених часом джерел!

P.S. На Патреон-каналі Аналітики ще більше перекладів, а також огляди провідних англомовних видань.

Привіт! Інфантильність - одна з ключових ознак нинішнього російського суспільства. На це вже не раз звертали увагу фахівці, також це добре видно в наших моніторингах російської пропаганди. Росіянам не хочеться щось вирішувати, брати на себе відповідальність, діяти й бути свідомими того, навіщо вони діють. Набагато краще, якщо замість них діятиме "дорослий" - роль цього дорослого виконує російська влада.

Саме через інфантильність російському суспільству так добре заходять казки, які влада розповідає йому за допомогою пропагандистської машини.

Наприклад, про те, що російські війська виводять з ладу залишки української бойової авіації (і ніхто не питає, а звідки взялися ці залишки, якщо українські повітряні сили буцімто були знищені ще на початку війни. Бо то ж була інша казка!).

Або про те, що Росія не несе жодної відповідальності за руйнування Каховської ГЕС, це зробила Україна, у якої були сотні причин заподіяти самій собі такої шкоди. Жодна логіка тут не працює - а працює дитяче "це не я!" Нема відповідальності? От і добре!

Або - наше улюблене. Для того, щоб здолати український контрнаступ, Росії треба зробити... нічого! Ну, майже нічого - треба просто трошки почекати, і воно все якось саме розсмокчеться...

Немов той Ємеля-дурень, який роками байдикував і спав на печі, а потім трохи помучив щуку і отримав здійснення всіх бажань, росіяни вірять, що вони теж можуть трошки помучити інших, і їм за це нічого не буде. Навіть навпаки - вони отримають у нагороду царівну і палац.

Але певні особливості є не тільки у росіян, а й у ілюзій. А саме: ілюзії не мають нічого спільного з дійсністю і колись руйнуються. Саме це очікує на інфантильних "ємель". І коли це станеться, вони, за своєю інфантильною звичкою, влаштують своєму "дорослому" неабияку істерику. Вона обіцяє бути дуже запальною і яскравою - а поки це видовище не почалося, читайте свіжий моніторинг російської пропаганди

Привіт! У цій війні мало доброго, але є те, що безперечно дарує українцям втіху: новини про обстріли території РФ. Якщо порівнювати з бойовими діями до повномасштабного вторгнення, це суттєва відмінність: раніше обстріли російської території були чимось на кшталт табу.

Скільки було таких обстрілів, починаючи від 24.02.2022? Як часто Росія їх зазнає? Який тип обстрілів? На ці питання відповідаємо в сьогоднішньому матеріалі - і показуємо на інфографіці.

Лише кілька фактів для спойлера:

- перший обстріл території РФ відбувся на другий день після вторгнення - і він був дуууже зухвалим

- за цей час "прилітало" у вісім російських областей, і деякі з них розташовані далеко від кордону

- інтенсивність ударів по російському прикордонню стрімко зросла у травні цього року - перетворивши певні місця в РФ на зону бойових дій

- "червоні лінії" виявилися примарними. Сотні "прильотів" в РФ - такий підсумок станом на початок червня. А "судний день", яким звідти погрожували, так і не настав

Хто є автором цієї відплати - офіційно невідомо, за обстріли російської території ніхто відповідальності не бере. А неофіційно усе й так зрозуміло. Читайте - і дивіться на інфографіці

Привіт! Один із наслідків війни, з яким Україні доведеться мати справу чи не найдовше - це розмінування.

Фахівці вже називають Україну найбільш замінованою країною в світі, в процесі деокупації різного вибухового сміття на наших землях побільшає.

Сьогодні у нас стаття про гуманітарне розмінування. Це один із трьох видів розмінування, який передбачає поступове, тривале, вдумливе очищення суцільних масивів території поза межами бойових дій. Кінцевими "бенефіціарами" такого розмінування є мирні мешканці, які живуть на замінованих територіях та ведуть на них господарську діяльність.

Ми розповідаємо, як це влаштовано. Кілька фактів:

- Близько 20% замінованих українських територій, швидше за все, ніколи не зуміють розмінувати

- Гуманітарне розмінування - це дорого, навіть дуже дорого, але Україна його не фінансуватиме. Заплатять міжнародні організації на кшталт ООН та багаті країни-донори

- Черга на розмінування в Україні зараз майже безмежна. Водночас, бракує і саперів, і спецтехніки для роботи. Тож на ринку з'являються нелегальні сапери. Іноді вони дійсно якісно роблять свою роботу, але часто - просто дурять людей

Далі про те, як усе влаштовано в цій сфері, читайте за посиланням

Привіт! Щоб розповісти історію шести січей Великого Лугу, знадобиться написати шість товстих книг - а то й більше. Тож наш сьогоднішній нарис - це радше спроба передати атмосферу місця, яке перестало бути таким, яким було раніше. Ту атмосферу, відгомін якої можна помітити у багатьох нинішніх подіях.

Це розповідь про місця, з яких козаки виходили у Чорне море, аби "поскубати турків". Де ловили велетенських білуг, яких важко було донести вшістьох. Звідки старі запорожці йшли у Спасо-Преображенський монастир під Києвом, аби доживати віку - тепер це місце більш знане завдяки Хонці президента-втікача.

Томаківська, Базавлуцька, Микитинська, Чортомлинська, Кам'янська, Підпільнецька. Так козаки називали свої січі, де вирував їхній повстанський, войовничий дух. Було ще багато інших назв - для сіл та хуторів, річок та балок, островів та заплав. Через століття після того, як січі були зруйновані та покинуті, ці назви пекли очі радянським владоможцям. І, робить припущення автор, у прагненні втопити ці місця у водосховищі був не тільки господарський та військовий розрахунок, а й схильність радянських бонз до окультизму.

Але поховати пам'ять про Великий Луг не вдалося. Туга за втраченою козацькою волею, мрія про її повернення впродовж століть окупації давала українцям енергію й мотивацію боротися. З Великого Лугу вийшли всі: від Шевченка до бійців УПА. Як зчитати відголоски цієї пам'яті у сьогоднішньому дні - розповідаємо

Привіт! Що відбувається з військовослужбовцями у разі, якщо вони зазнають тяжкої травми або поранення і потребують тривалої реабілітації?

Наприклад, у Великій Британії жодного з таких бійців не списують із армії, аж поки вони повністю не відновлять здоров'я. Їх лікують, і при цьому їм сплачують їхню повну зарплатню. У разі якщо після лікування бійці неспроможні повністю одужати, їм виділяють значну матеріальну допомогу, а громадські організації допомагають їм повернутися до цивільного життя.

А в Україні? Чоловіки, які зазнали серйозних поранень, несподівано для самих себе дізнаються, що їх вивели поза штат, і тепер, до наступної військово-лікарської комісії, вони отримуватимуть забезпечення у розмірі... аж 500 гривень на місяць! При цьому, з армії їх не звільняють, тож влаштуватися на іншу роботу вони не можуть. Ми почули схожі історії від кількох українських бійців.

Чому так відбувається? Що з цього приводу відчувають бійці? Як можна врегулювати цю несправедливість, на думку юристів та правозахисників? Ми спробували розібратися - читайте, що з'ясували

Після підриву Каховської ГЕС над Херсонською та Запорізькою областями було хмарно - від 7 червня впродовж тижнів. Погода дозволила Росії тривалий час приховувати реальні наслідки свого злочину. 20 червня нарешті з'явилися детальні супутникові знімки - і все таємне стало явним.

Можна побачити, що сталося з Олешками. Як справи з водозабором для охолоджувального басейну Запорізької АЕС. І відповідь на запитання, що буде з водою для Криму - стала вельми однозначною.

Це лише перші наслідки рукотворного лиха, створеного російськими терористами. Розповідаємо - і показуємо на знімках

Привіт! Здається, пропагандисти щось підозрюють.

Деякі з них замислилися про те, що ЗСУ вишукують слабкі місця в обороні РФ. "Противник неспроста активизировался сразу на нескольких участках фронта. Согласно задумке командования ВСУ, такими действиями они пытаются прощупать наиболее слабый участок в обороне ВС РФ, а затем сконцентрировать там резервные силы и нанести главный удар”, - пишуть вони.

Вочевидь, ця інформація взята з українських та іноземних джерел, які дають оцінки українському контрнаступу. І якщо росЗМІ пишуть про "задумку командования ВСУ", це не значить, що вони цю "задумку" розгадали. І що їм вдалося дізнатися щось більше від того, що цілком вільно циркулює в наших та західних ЗМІ.

До того ж, таке обережне занепокоєння - це один із небагатьох випадків, коли пропагандисти намагаються реалістично дивитися на події. Здебільшого ж на сторінках їхніх ЗМІ не вщухають переможні реляції. Виявляється, росармія тільки те й робить, що успішно відбиває українські атаки, міцно тримає оборону і так лякає українських бійців, що за будь-якого серйозного бойового зіткнення вони починають тікати.

Загалом у росіян "усе добре". Вони не тільки вдало відбиваються від українського контрнаступу, завдають серйозних поранень голові ГУР МОУ Буданову, але й розвивають економіку під санкціями, яка зросте більше від німецької. Дурень продовжує радіти думкою - бо цар так сказав. Читайте в свіжому моніторингу російської пропаганди

Привіт! Вакансія в ТЕКСТАХ ще не закрита - ми шукаємо дизайнера. Точніше - журналіста, який створюватиме графіки та карти. Нам потрібна людина, яка знає Adobe Illustrator та QGIS, розуміє і любить інфодизайн, готова працювати з даними. Детальніше про завдання та умови - за посиланням. Приєднуйтеся до нашої команди!

💓Друзі, вже майже рік (з серпня 2022 року) ми проводимо благодійні лекції та воркшопи, щоб підтримувати ЗСУ та разом із експертами з різних питань ділитися з вами корисними знаннями.
На цей час відбулося 16 подій, учасники яких підтримали українські благодійні фонди та збори на загальну суму понад 342 000 гривень💸

Не зупиняємося та йдемо далі. А отже, запрошуємо вас на наступну подію. Нею стане лекція аналітика «Інтерньюз-Україна» та співзасновника «Інституту Американістики» Владислава Фарапонова.

У вівторок, 27 червня, о 17:00 в Zoom Владислав розповість:
◾чому Штати передали Україні значно більше допомоги, ніж усі країни ЄС разом, при тому, що війна йде у безпосередній близькості до них;
◾як інтерпретувати тенденції щодо американської допомоги Україні;
◾як змінилася зовнішня політика Штатів щодо України, Східної Європи та Росії.

Більше деталей про подію та реєстрація 👉 ТУТ

Підкріплюйте свою віру у ЗСУ гривнею і саморозвитком!

@vox_ukraine

Привіт! Суботній похід Євгенія Пригожина породив чимало сподівань на те, що владу в РФ буде скинуто. Однак у той же день стало ясно, що пити шампанське ще трошки рано.

Зараз чимало українських та західних коментаторів говорять про те, що невдалий заколот продемонстрував слабкість режиму та диктатора Владіміра Путіна. Бо, мовляв, Путін не зумів протиставити силової відповіді озброєним найманцям, охочим захопити владу в РФ. Це правда, але лише наполовину, вважає Татьяна Становая, старша наукова співробітниця Центру Карнегі Росія-Євразія.

На її думку, Пригожин і не збирався захоплювати владу. Його "похід на Кремль" був не спробою захопити владу, а радше актом відчаю. Адже після боїв за Бахмут Пригожина витіснили з України, державна машина працювала проти нього, а Путін його ігнорував, натомість підтримуючи його найнебезпечніших супротивників.

Зрештою, саме Путін продиктував Пригожину умови відступу. І саме від Путіна залежало те, що Пригожину вдалося вийти з цієї кризи живим. Навряд чи Пригожин міг висувати Путіну якісь вимоги за обставин, коли його фізичному життю загрожувала серйозна небезпека, а його найманці могли бути неминуче знищені, пише Становая.

На її думку, подальші проблеми ще виникнуть, але суботні події сприяли тому, що Путін ще більше впевнився: йому не потрібна ані ПВК "Вагнера", ані Пригожин. Бо він може впоратися власними силами.

Чи погоджуєтеся ви з такою точкою зору? Напишіть в коментарях

Привіт! Перші червневі тижні, упродовж яких Сили оборони України ведуть відвоювання наших територій, показали: очікувати на бліцкриг не слід. Але й розчаровуватися не варто. В сьогоднішньому матеріалі розповідаємо про основні напрямки української атаки та характер бойових дій - і показуємо мапи бойових дій та чимало інфографіки.

Нам доводиться битися в умовах, коли наша армія має обмежені ресурси. У нас немає переваги в повітрі, менша "квота" на артилерійські постріли, менше бронетехніки та засобів ППО, ніж у ворога. Ми не можемо завдавати масованих ракетних ударів на стратегічну глибину окупованих територій і Росії.

Але у нас є мотивація. І кмітливість. Керуючись ними, наші Збройні сили застосовують найефективнішу стратегію з усіх можливих.

Військові експерти та журналісти бачать прямі паралелі між операцією зі звільнення Херсона та нинішнім напрямом. Дійсно, логіка цих операцій схожа - але масштаби дуже різні. Також відрізняються і відстані, на яких доводиться діяти.

За ці кілька тижнів наші Збройні сили мають помітні здобутки, а окупанти понесли помітні втрати. Як український наступ здійснюється в часі, в просторі та в цифрах, і яка стратегія за всім цим простежується - читайте і дивіться в нашому матеріалі

Вітання! Недавно у Гельсінкі відбулася конференція з журналістики даних “Візуалізуючи знання ” (Visualizing Knowledge). Туди поїхала наша арт-директорка Надя Кельм, аби розповісти, як це - бути журналістом даних під час війни, в країні, що бореться з наймасштабнішою агресією за останні 70 років. Хочемо розповісти її виступ.

"Вже півтора року ми працюємо під час війни і ми розповідаємо про війну. Це небажаний, проте унікальний досвід, яким я збираюся поділитися з вами", - так Надя починає свою розповідь. І далі говорить про те, як змінилася робота редакції від початку війни. Наприклад, про те, що четверо з п'ятнадцяти людей із команди ТЕКСТІВ зараз у ЗСУ. Про те, як доводилося дотримуватися режиму світломаскування, підлаштовуватися під відключення електроенергії, чути гуркіт "прильотів" по електропідстанціях. І як усі ці події стали основою для нашої інфографіки та проєктів з журналістики даних.

"Кількість негативних факторів, які суттєво впливають на життя, збільшилася, а можливість їх контролювати зменшилася. Це створює відчуття безпорадності і хаосу. Одна з задач візуалізації даних - хоча б трохи впорядкувати цей хаос. Не для відновлення почуття безпеки, а для відновлення здатності орієнтуватися в ситуації", - пояснює Надя.

Як живе редакція під час війни, до чого ми звикли, а до чого звикати не можна, і яка підтримка потрібна, аби згодом розповідати про досвід роботи в країні, яка перемогла у війні - читайте у виступі Наді Кельм

Привіт! Сьогодні в нас короткий матеріал - про те, як зараз ведеться на полі бою українським снайперам.

Останнім часом їхні завдання змінилися. Тепер снайпери не тільки годинами сидять у засідках. Друг ТЕКСТІВ, богослов і снайпер ЗСУ Юрій Чорноморець поспілкувався з керівником найкращої та найбільшої снайперської групи з Півдня. Той розповів, що наразі неможливо застосовувати техніку через тотальне мінування. Тому наші штурмові групи "пропалюють" собі прохід на 200 метрів за допомогою контрольованого підриву протипіхотних мін МОН-50. Пропаленим проходом ідуть піхотинці - адже танки та інша важка техніка їхати не може через глибоке залягання протитанкових мін, "витягти" які неможливо. Піхотинців прикривають снайпери - вони забезпечують тотальний шквал пострілів.

Через кожні 200 метрів усі дії штурмовиків та снайперів повторюються. І так - щодня.

Це означає, що у снайперів виникають нові потреби, які нікуди не зникають, а тільки з кожним днем ростуть.

Як допомогти нашим бійцям - читайте за посиланням. І долучайтеся