Привіт! Уявляючи лінію бойового зіткнення, ми схильні думати, що там дуже "гаряче". Рвуться снаряди, палає техніка, горять ліси і поля... І усе це - в літню спеку. Та чи так все насправді? Ми вирішили це перевірити.

І вирішили не просто так. Вісім років тому, в 2015 році, коли тривала гаряча фаза війни, ми помітили аномалію на супутникових знімках. Колір рослинності на лінії фронту помітно відрізнявся від кольору на прилеглих територіях, куди не сягали бойові дії. Там, де тривали бої, на знімках було видно широку смугу необроблених (себто нерозораних) сількогосподарських ділянок, що простягалася від Широкиного і Маріуполя аж до Дебальцевого. Згідно з нашою гіпотезою, на цій території люди остерігалися розорювати та засівати землю - тож дика рослинність густо розросталася на полях, візуально відображаючись як темніша смуга на знімках.

Ми вирішили перевірити - а що відбувається зараз? Для цього проаналізували дані супутника MODIS, який фіксує температуру поверхні землі впродовж літніх місяців, починаючи від 2000 року. Як і в 2015-му, лінія фронту знову помітна - і, згідно з "тепловими" знімками, там прохолодніше, ніж на прилеглих землях!

Це означає, що наша гіпотеза має сенс: на територіях, не зайнятих сільським господарством (через активні бойові дії), температура землі дещо нижча, ніж на інших землях, які обробляють. Який вигляд це має на мапах - дивіться

Вітання! Сьогодні публікуємо дуже цікаву розмову з поведінковими експертами, які розповідають про українців, які виїхали за кордон впродовж війни, про тих, хто повернеться і не повернеться, і про те, як зробити так, аби наші люди хотіли приїхати на батьківщину і брати участь у спільній відбудові країни.

Наші співрозмовники - директор Інституту поведінкових досліджень Володимир Вахітов та його колега, дослідниця Наталя Заїка.

Зараз одна з гарячих тем, яку активно обговорюють - це пропозиція заборонити виїзд чоловікам за кордон після війни. Перше, на що наші співрозмовники звертають увагу: якщо це зробити - то спрацює з точністю до навпаки, і про це свідчать дослідження поведінкових моделей. Люди завжди знайдуть можливість обійти заборону. Якщо щось забороняти, до чогось змушувати, чимось погрожувати - у людей не буде великого бажання позитивно взаємодіяти з такою державою. Заборона і примус - це не про демократію і не про свободу, за яку, власне, й триває війна.

Інша важлива тема: серед українців, які впродовж війни виїхали за кордон, збільшується кількість охочих там і залишитись.

Як зробити, щоб люди, навпаки, прагнули повернутися?

Готових рецептів експерти не дають, але говорять про напрямки, в яких можна діяти. Один із них - це запропонувати людям "відчуття причетності".

Що це означає, і як це працює - читайте за посиланням

Привіт! Сьогодні у нас - цікавий репортаж зі США та про те, як американці підтримують (або не підтримують) Україну. Цей репортаж привіз журналіст Юрій Луканов, який провів у Штатах майже три тижні, проїхавши Техас, Мічиган, Пенсільванію, Північну Кароліну, Нью-Йорк і Вашингтон.

"Є момент, коли ми повинні дійсно відстоювати наші цінності та наші переконання. Українці воюють за всіх нас. У нас нема іншого виходу, крім підтримки України". Ці слова Луканов почув від стариганя-мера американського містечка Гілсборо, і вони розчулили його до сліз.

А 58-річна Діана Канкро щосили допомагає Україні, хоч і мала про нашу країну не дуже приємні враження. Вона працювала в Одесі у 90-х і потрапила туди якраз в часи рекету та бандитизму. В Україні у неї загинуло кілька знайомих, вона повернулася до США з посттравматичним синдромом. Однак, щойно розпочалася повномасштабна війна, Діана кинулася збирати допомогу і навіть організувала ініціативу "Детройт допомагає Києву".

66-річний пенсіонер Девід Рут колись працював у Департаменті сільського господарства, їздив з діловими поїздками в Україну, має багато добрих знайомих серед українців. Зараз він має багато вільного часу - тож щотижня їздить зі свого містечка Дамаск округу Монтгомері штату Меріленд до Білого дому у Вашингтоні, аби взяти участь у акціях на підтримку України.

Але так чинять далеко не всі американці. Зокрема, від республіканців можна почути досить цинічні висловлювання щодо України, а в разі перемоги Трампа на виборах їхні слова можуть перерости у наміри та дії.

Чому так відбувається? Читайте, що вдалося з'ясувати Юрію Луканову

Привіт! "Економічна магія" - це словосполучення використовує британський тижневик The Economist, аби описати справжнє диво розвитку, яке відбулося в китайському місті Хефей.

Це місто розташоване в провінції Аньхой, яка є однією із найменш популярних в країні. Не так давно "найсучаснішими" тут були технології для сільського господарства. Тепер у Хефеї є "Квантовий бульвар", на якому чи не найбільша в світі концентрація передових технологічних фірм. Чиновники з усього Китаю їздять сюди, аби дізнатися, як Хефею це вдалося - співробітник державної інвестиційної фірми каже, що наступного місяця фірма буде вщерть заповнена відвідувачами з інших міських адміністрацій.

The Economist вважає, що причина такого бурхливого розвитку - державний капіталізм у його найкращому прояві. Що це означає, а також яку роль в Хефеї зіграла освіта - читайте в нашому перекладі

Привіт! Сьогодні у нас матеріал про те, скільки зброї має Росія. І в ньому є як хороші, так і погані новини.

Хороші новини полягають в тому, що найсучасніша зброя та техніка, яка була у країни-агресорки, приїхала в Україну на початку повномасштабного вторгнення разом із найбільш тренованими частинами військових. І разом зі значною частиною цих військових, цю зброю та техніку було знищено.

А погані новини - в тому, що у Росії ще дуже і дуже багато цього залізяччя - стільки, що вистачить на кілька років інтенсивних бойових дій. Скільки саме, і якого саме? Ми вирішили порахувати.

Для спойлера, найсучасніша техніка, яка є у Росії - авіаційна: літаки, гелікоптери. Усе інше - танки, бронетранспортери, гармати, реактивні системи і так далі - здебільшого було зроблено ще в Радянському союзі. Так, деяка техніка проходить модернізацію - наприклад, як танки. Але модернізація не перетворює радянські Т-62 на Абрамси.

Скільки Росія вже втратила, скільки у неї "консерв", що ці "консерви" теоретично вміють - читайте, дивіться на фото та інфографіці

Нещодавно у росіян виник новий привід для паніки - той самий, який викликав у українців стільки веселощів і втіхи. Російський рубль опустився нижче позначки 100 за американський долар - а значить, він коштував менше одного цента. Таким чином рубль став однією з найгірших у світі валют за 2023 рік.

"Матюкатися" з цього приводу почав аж цілий радник Путіна, Максим Орєшкін - він написав колонку, де казав, що рубль має бути сильним. Відповідальність за падіння він поклав на російський Центробанк.

Там не забарилися - і швиденько підвищили процентну ставку. Але допомогло це десь приблизно так само, як мертвому припарка. Рубль "заколивався" лише ненадовго і якось невпевнено, а потім знову почав втрачати в ціні.

Що відбувається? Чому це відбувається? І що це все означає для майбутньої здатності РФ вести війну?

Аналізує британський тижневик The Economist - читайте в нашому перекладі

Вітання! Нещодавно частина команди ТЕКСТІВ відвідала тренінг з домедичної допомоги. Звичайно, один день таких занять не зробив із нас спеціалістів - але принаймні дозволив зрозуміти алгоритм дій на випадок небезпечної ситуації.

Ми - не виняток, інтерес до теми першої допомоги зараз дуже великий. В умовах війни, постійних ракетних обстрілів, активних бойових дій догоспітальна допомога може врятувати чиєсь життя.

Подібних курсів в Україні багато, тож, здавалось би, є можливість задовольнити попит для всіх охочих. Але є одне але. Плануючи навчання, завжди варто перевіряти, хто його проводить - аби не навчитись нефахових, шкідливих порад, небезпечних для життя або здоров'я.

У сьогоднішньому матеріалі розповідаємо про Ярослава Вуса - інструктора з надання першої медичної допомоги, який став дуже медійним і роздає свої поради навіть через телебачення. І це - шкідливі поради. Це очевидно навіть для нефахівців, які один день повчились на курсах - а для фахівців і поготів.

Разом з інструкторами з тактичної медицини Іваном Ніколенко та Машою Назаровою ми розібрались, в чому проблема порад Ярослава Вуса, і як слід робити правильно. Читайте за посиланням

Привіт! Це відбувається прямо у нас на очах: Сили оборони України "прогризають" першу лінію оборони окупантів на півдні - і починають штурм другої.

Назви населених пунктів, про які піде мова сьогодні, у всіх на слуху: Роботине та Урожайне. Саме там ЗСУ проробили неабияку роботу, аби прорвати, здавалося б, неприступні оборонні лінії ворога. Вони пройшли найбільш заміновані ділянки і тепер атакують там, де ворог почувається вже не так впевнено.

Це дуже добре видно на супутникових знімках. Ми проаналізували знімки, надані Planet.com, за 9 червня та 13 серпня, і порівняли їх.

У нашому матеріалі - ландшафти у стилі першої світової, десятки зруйнованих російських позицій, випалена земля і лісопосадки.

Як ЗСУ стирають з лиця землі російські укріплення - читайте, і дивіться супутникові знімки з нашими позначками

Вітання! Зараз багато говорять про те, що після війни з фронту повернеться чимало людей із посттравматичним стресовим розладом (ПТСР). Дехто навіть каже, що масштаби цього явища будуть страхітливими, і хоч ми з цим не погоджуємося, слід визнати: певний відсоток бійців таки приходить з війни з цим розладом.

Існує думка, що впоратися з його наслідками допомагає канабіс, зокрема, медичний. Чи й справді це так?

Американська науковиця, дослідниця біохімічної основи психічних розладів Крістін Л. Міллер в цьому дуже сумнівається. Фахівчиня надіслала свою статтю нашим друзям з англомовного видання Euromaidanpress, які передали її нам (самі вони працюють головно для іноземної, а не української аудиторії). Ми переклали цей матеріал і пропонуємо його до вашої уваги.

Крістін Міллер спирається на цілу низку нещодавніх нейробіологічних досліджень, також вона враховує погляди експертів в цій галузі. Чому вона застерігає від помилок у використанні медичного канабісу, в яких випадках ця речовина може нашкодити, і які є альтернативні варіанти допомоги українським ветеранам з ПТСР - читайте докладно

Вітання! Так склалося, що Україна стала місцем проживання багатьох видів дуже цікавих і дорогих у всіх сенсах цього слова риб - осетрових. Історично прісноводні водойми й море біля українських берегів аж кишіли від цих велетенських істот, деякі з яких можуть бути найбільшими з усіх риб, які нині живуть. Про це йдеться в нашому сьогоднішньому матеріалі з невеличкою інфографікою.

А ще - про те, як постраждала популяція осетрових після того, як радянська влада взялася регулювати течію Дніпра і будувати греблі. В таких умовах осетрові втратили можливість після нагулу в Чорному і Азовському морях рухатися вгору течією Дніпра, аби нереститися та пристосовувати малька до життя.

Ще гіршою ситуація стала після 2014 року, коли Україна втратила доступ до значної частини чорноморського та азовського узбережжя. А повномасштабне вторгнення РФ та підрив Каховської ГЕС завдали ще більшої шкоди.

Втім, руйнування греблі відкрило деякі нові можливості. Про що йдеться, і як ними скористатися - ми поговорили з фахівцями. Читайте в нашому матеріалі

Привіт! Днями розпіарений російський космічний проєкт "Луна-25" зазнав гучного фіаско. Не відмовимо собі у задоволенні ще раз процитувати сповнену скорботи заяву Роскосмосу з цього приводу:

"Відхилення між фактичними й розрахунковими параметрами рухового маневру призвело до того, що космічний апарат "Луна-25" вийшов на нерозрахункову орбіту і припинив своє існування після зіткнення з поверхнею Місяця".

Без сумівів, росіян спіткала дуже прикра невдача. Але вона не тільки прикра, а ще й надзвичайно ганебна - набагато ганебніша, ніж попередні російські космічні фейли. Про це пише британський тижневик The Economist - ми вибрали у статті головне і зробили переклад.

Якщо коротко, йдеться про те, як бездарно Російська Федерація розтратила космічний спадок, який залишився їй від Радянського Союзу. Тепер, коли РФ продемонструвала, що не здатна впоратися навіть із простими місіями, вона вочевидь програє конкуренцію з іншими країнами. А до цього Росія зазнала поразки у змаганні зі SpaceX: її роль як єдиної країни, яка має змогу доставляти людей на МКС, відійшла на другий план після того, як компанія Ілона Маска показала, що може робити те саме на своєму кораблі Dragon 2.

Як Росія стала лузером космічного масштабу, і які країни тепер вириваються вперед - читайте в нашому перекладі

Привіт! Сьогодні у нас матеріал у продовження нашого нещодавнього проєкту, в якому ми розглядали рівень популярності "експертів", яких запрошують до себе в студію телеканали та YouTube-блогери. Успіх у YouTube вимірюється не тільки популярністю, але й монетизацією - ми вирішили з'ясувати, як нарощується ця популярність, і про які суми йдеться для різних випадків.

Отже, скільки заробляють популярні ютуб-блогери і як вони розкручують себе у цій соцмережі? Як працює "медійна харизма"? В чому секрет популярності на YouTube умовного Жданова або Арестовича?

А ще - люди з яких країн дивляться контент українських каналів? Чи дивляться їх у Росії? І чому російські блогери можуть заробляти лише на закордонних переглядах - але не на переглядах з Росії?

Про це ТЕКСТАМ розповів Микола Рогинець, керівник агенції SubSub, яка спеціалізується на дослідженні та просуванні відеоконтенту в YouTube - читайте нашу розмову

Привіт! Ми сьогодні коротко, бо від спеки плавляться мізки) І стаття якраз тематична - як зменшити вплив спеки та літнього забруднення повітря у мегаполісах та й взагалі у містах.

Цю статтю ми опублікували пару років тому, але вона залишається актуальною дотепер.

Ліс посеред міста, а не облагороджений парк - така мода в останні роки поширюється багатьма містами світу, які потерпають від спеки і забруднення. Група ботаніків, очолюваних Міявакі Акірою з Японії, вигадала, як швидко виростити ліс.

Цей підхід, який отримав назву "метод Міявакі", ґрунтується на тому, що в природі ліс виростає послідовно (але повільно). Перший етап - це трав'яні рослини, а дерева виростають вже на фінальному етапі. Фахівці зрозуміли, що екологічну послідовність можна відтворити - і пришвидшити.

Послуги зі створення лісів зараз нарозхват у мегаполісах усього світу. Як працює метод Міявакі, і чому він корисний для України? Розповідаємо за посиланням

Привіт! Внаслідок бойових дій в Україні утворилися мільйони тонн будівельного сміття від зруйнованих будинків. Що з ним робити? Про це розповідаємо в сьогоднішній статті.

Просто зібрати, вивезти й викинути це сміття - погане рішення. Адже серед руїн можуть бути залишки, небезпечні для людського здоров'я - як, наприклад, азбест, який раніше використовували при будівництві. Такі залишки можуть отруювати землю і грунтові води там, де їх зберігатимуть.

Крім того, вивезти й викинути - це означає витратити гроші і нічого не отримати натомість. Герої нашого матеріалу з Чернігівщини, які вчинили саме так, зараз шкодують - адже, як виявилося, є й інше рішення.

Саме його застосовують на Київщині. Французький уряд оплатив демонтаж зруйнованих будинків в Гостомелі, а одна з французьких компаній застосовує технологію, відпрацьовану в Бейруті, де відбудовували порт після потужного вибуху в 2020 році.

Будівельне сміття використовують повторно. Спочатку будинки розбирають, а сміття сортують. Потім - подрібнюють на різні фракції, і вже після цього його можна застосовувати для різноманітних будівельних робіт. Як це працює, як повторне використання впливає на вартість будівництва, і хто оплачує такі проєкти - читайте

Привіт! Це сталося майже рік тому, коли РФ тільки почала тероризувати Україну "шахедами". Тоді дрони часто поціляли в різні об'єкти, в тому числі і в житлові будинки. Одним із таких став будинок на вулиці Жилянській, 116А, в середмісті столиці.

Тоді загинуло четверо людей, серед них вагітна жінка, а будівлю було частково зруйновано. Мешканці очікували, що київська влада оцінить руйнування і відбудує їхнє житло. Але щось "пішло не так" - хоча постраждало лише кілька стін, а велика частина конструкції залишилася функціональною, людям пояснили, що будинок відновити неможливо. Тож нехай погоджуються на житло на ДВРЗ.

Згодом мешканці помітили, що експертизу, яка встановлює неможливість відбудови, здійснили в день прильоту. Неймовірна швидкість! Люди запідозрили, що щось тут не так, і вирішили оплатити нове обстеження.

Що показала експертиза, ініційована мешканцями, чому КМДА хоче знести історичний будинок на Жилянській, і як міська влада роками закриває очі на те, що забудовники руйнують історію міста - розповідаємо далі

📣«Вокс Україна» продовжує марафон благодійних подій задля підтримки ЗСУ. Цього разу запрошуємо вас дізнатися про те, як змінилася громадська активність в умовах великої війни та як реалізовувати її ефективно.

5 вересня о 15:00 в Zoom відбудеться воркшоп, під час якого Олександр Остапа, голова ГО «Буча найкраще місто» та керівник медіа Thebuchacity — поділиться порадами про те:
📝як швидко зробити видимою свою ініціативу в громаді;
📝як шукати фінансування та підтримку бізнесу для втілення ідей;
📝як працювати з органами державної влади для успішної реалізації ідеї;
📝як не піддаватися на провокації під час реалізації проєктів.

Воркшоп є благодійним, тому умовою участі є Ваш свіжий (!) донат на рахунок будь-якого благодійного фонду або підтримайте обраний Вами збір для захисників та захисниць.
Рекомендований розмір донату — від 100 грн.

👉Детально про подію

👉РЕЄСТРАЦІЯ

@vox_ukraine

"ОМГ, яка спека!" - "Таааак, задуха..." - "Коли ж це нарешті закінчиться?" В останню декаду серпня в Києві про це тільки й говорять. Нічого дивного: якщо подивитися на мапу температури поверхні, можна побачити, що в столиці значно спекотніше, ніж навіть у близькому передмісті.

Чому так відбувається? Чому Київ прогрівається більше?

Асфальт і бетон, скажете ви, бетон і асфальт.

Так, але не тільки. Є ціла низка причин, через які в Києві формується свій мікроклімат. Причому, в деяких районах спека значно більш виражена, ніж в інших.

Які саме причини обумовлюють спеку? Що зробити, аби цьому зарадити, і аби в майбутньому не стало гірше? Які програми адаптації до змін клімату вже застосовують в Європі, США, Азії?

Розповідаємо

Привіт! Сьогодні в нас текст, в якому поєдналося стільки усього: Біль і відчай, надія і взаємодопомога, і воля до життя, і прагнення рятувати - коли людина вже однією ногою на тому світі...

Ці події відбуваються на стабпункті за 12 кілометрів від лінії фронту, на одному із найгарячіших напрямків. Розповідає доброволець Першого добровільного мобільного шпиталю (ПДМШ) Наталія Мелещук, яка пропрацювала там місяць.

9:00
- Зупинка серця! Адреналін! Розряд!
Так починається ранок. Рятують підполковника. Комбата, якому стало зле на позиції. Півтори години реанімаційних заходів - серце чоловіка запускається, але дуже ненадовго.
...Потім - пряма лінія на моніторах. І констатація біологічної смерті…
Ключ відкриває двері, бійця перекладають у пакет і заносять усередину. Жодної пролитої сльози. Жодних емоцій. Тут не можна розкисати.

15:00
Огляд трьох офіцерів з контузіями. Лікарі наполягають, що їм потрібно у шпиталь: контузія - річ серйозна, треба хоч трошки прокапатись. Але військові невблаганні:
- Ми - офіцери, бійці без нас ніяк, як ми їх покинемо на позиціях? Там таке місиво… Треба повертатися. Вколіть щось, дайте таблетку - і ми поїхали.

18:30
Чуємо вибух зовсім поруч. Жодна людина в приміщенні навіть вухом не повела. Начмед жартує, що це в когось тумбочка нагорі впала. Усі сміються і працюють далі.

"Щодня через стабпункт проходять десятки бійців, у різних станах, з різними пораненнями та ушкодженнями. Сюди евакуюють поранених з позицій, обробляють рани, відновлюють дихання, стабілізують стан і спрямовують далі до шпиталю", - розповідає Наталія.

Когось вдається врятувати, а когось...

"Це війна, брат" - улюблена фраза тут, на фронті. Так можна відповісти на будь-яке питання", - каже медикиня. Як працювала на стабпункті - читайте в репортажі

Привіт! Від червня в Україні діє експеримент, спрямований на зменшення корупції при складанні іспитів на отримання водійських прав. Які складові цього експерименту, які нововведення? Про це - у нашому сьогоднішньому матеріалі.

Одна з ключових новацій - така собі "усушка і утруска": в МВС вирішили зменшити кількість центрів, які приймають теоретичні та практичні іспити. На практиці, якщо ви живете в передмісті Києва на лівому березі Дніпра, і хочете складати іспит саме у Київській області - вам доведеться їхати аж у Переяслав. А якщо на правому березі - то аж у Білу Церкву. Зручно? Дискусійне питання... Однак, за логікою реформаторів, зменшення кількості центрів автоматично означає ефективніший контроль.

Є ще декілька змін, запроваджених в межах цієї ініціативи, деякі з них дуже позитивні, а деякі - не дуже. Оскільки невдовзі усі ці зміни планують поширити на всю Україну, ТЕКСТИ вирішили провести власний експеримент. Ми пройшли увесь непростий шлях, яким іде людина, що готується сісти за кермо, а на фініші - поговорили з тими, хто склав або збирається складати іспити. Чи допоможуть нововведення справді зменшити корупцію? А бюрократію? Читайте в нашому репортажі

Привіт! Країна-некрофіл Росія завжди виробляла всілякі смертоносні знаряддя із завзяттям, гідним кращого застосування. Нинішня війна - не виняток.

Технологічний журналіст, автор книги «Swarm Troopers: Як малі дрони завоюють світ» Девід Гемблінг зробив чималенький огляд дистанційно пілотованих дронів, які в Росії хочуть випускати уже в найближчому майбутньому.

Деякі з російських розробок справді дуже корисні - як от, наприклад, дрони-ретранслятори, які ретранслюють зв'язок для інших дронів і таким чином дозволяють їм працювати не в межах прямої видимості, а на набагато більшій дальності. Також створюють дрони, які можна попередньо розставити на лінії наступу противника в "сплячому" режимі і активувати для атаки, щойно противник наблизиться на необхідну відстань. Є й інші цікаві приклади, є й загальна тенденція до збільшення боєголовок дронів.

Додайте до цього плани РФ суттєво наростити виробництво уже звичних "шахедів", і... стає якось незатишно.

Втім, є й хороші новини. Україна теж створює власні розробки, а наша армія дуже швидко їх "абсорбує". Чого не скажеш про ворожі війська: технологія просувається надто швидко для повільних темпів адаптації російської армії. Чому армія РФ (і тамтешня бюрократія) поки що не можуть повноцінно опанувати новий досвід - читайте в перекладі матеріалу Forbes.

P.S. ТЕКСТИ дуже вдячні за цей переклад нашому читачеві Дмитру Івахненку ❤️