Хочемо порекомендувати дослідження від дружнього каналу Conflict Capital «Основні тенденції розвитку російського ВПК за I квартал 2025 року». У ньому детально аналізують чотири ключові напрями – бронетехніку, ППО, РЕБ та БПЛА – і роблять висновки щодо швидкості модернізації, обмежень виробництва та імпровізаційних рішень російського ВПК.

Огляд та повний текст доступні за посиланням:

https://drukarnia.com.ua/articles/osnovni-tendenciyi-rozvitku-rosiiskogo-vpk-za-kvartal-2025-roku-AgPv3

"Чи шкодують вони про скоєне? Я цього не помічав". Так каже вчитель про підлітків, які пішли на співпрацю з Росією і вчинили злочини - наприклад, навели російські ракети або зробили диверсію на залізниці.

Микола Цибулько - вчитель інформатики з Чернігова. Він ходить до СІЗО, аби давати уроки школярам, які стали російськими агентами, вчинили злочини і потрапили за грати.

Тетяна Стихар - вчителька української мови та літератури, а також зарубіжної літератури. В жовтні минулого року вона їхала в автобусі чернігівською вулицею, коли побачила влучання ракети. Цю ракету навела 16-річна Софія, дівчина з порядної й заможної родини. Коштів від батьків їй забракло - Софія приділяла занадто багато уваги зовнішності, витрачала на це багато грошей. Тож пішла на співпрацю з росіянами.

Тепер Софія у СІЗО. Тетяна Стихар навчає її кілька разів на тиждень. На уроки жінка йде зі змішаними емоціями, адже багато її знайомих загинуло через те, що їхні позиції хтось здав.

Чому підлітки йдуть на ці злочини? Микола Цибулько попереджає своїх учнів, що росіяни можуть намагатися завербувати їх через телеграм. У відповідь часто чує: “А як мене вирахують? Я трохи завдань зроблю, грошей зароблю і зіскочу”.

Що тут можна вдіяти, і як треба працювати та спілкуватися з підлітками? Відповідь не лежить прямо на поверхні, тож ми поспілкувалися з вчителями та юристами, аби її знайти. Читайте

Як захистити українських дітей від російського вербування та залучення до терористичної діяльності?

Чи можна цього досягти блокуванням в Україні месенджера Телеграм?

Шукаємо відповіді на ці питання в нашому новому відео.

Уже кілька років поспіль Телеграм є "помічником" у розповсюдженні наркотиків. Наркодилери контактують через цей месенджер із "хіміками", які виробляють наркотичні речовини, "кур'єрами", які розносять їх по "закладках", та покупцями. При цьому хіміки, кур'єри та покупці не знають одне одного і не бачаться.

Звісно, російська ФСБ не могла пройти повз такий "чудовий" механізм. Так само через телеграм вони курують людей, які роблять вибухові пристрої, кур'єрів та безпосередніх виконавців терактів. При цьому хіміки, кур'єри та покупці дуже часто виявляються українськими підлітками, які шукали в Телеграмі "легкі гроші". Та кінцева ланка - виконавці - часто знаходить не гроші, а власну смерть або каліцтво, адже російські куратори часто підривають їх разом із вибуховими пристроями.

Наслідки - відомі. Однак таких терактів стало значно більше упродовж 2024 і 2025 років, ніж на початку повномасштабного вторгнення, і не схоже, що росіяни збираються зупинятися.

Тож зупинити це маємо ми. Як саме? Розмірковуємо в нашому відео.

Долучайтеся до обговорення! І не забувайте ставити вподобайки, підписуйтеся на наш канал і діліться нашими відео зі своїми друзями! Також щиро вдячні всім, хто донатить і підтримує нашу редакцію

Тероризування цивільних - традиційна російська стратегія. Це стало зрозуміло ще під час війни в Сирії: тоді російська тактика полягала в тому, щоб бомбити авіацією густонаселені міста з максимальною кількістю жертв. З особливою наполегливістю російські пілоти били по шпиталях, цілеспрямовано запускаючи бомби й ракети.

Це потрібно для того, аби населення злякалось. Аби якомога більше людей залишили зону постійних обстрілів- тоді військам буде легше просуватись через спорожнілі міста. Це також необхідно загарбникам, аби зламати опір цивільних, зробивши їхнє життя нестерпним. Якщо більшість громадян у тилу буде готова облишити опір, аби тільки припинилися обстріли - тоді й військова поразка не за горами.

В Україні російські окупанти послідовно дотримуються цієї тактики. З єдиною різницею: масовано використовувати авіацію над територією України вони не можуть з огляду на протидію нашої протиповітряної оборони. Тому росіяни використовують інші засоби: "довгу руку" у вигляді дронів і ракет, авіацію та артилерію в прифронтових регіонах, а ще - терор за допомогою своїх агентів, які підривають вибухові пристрої в глибокому тилу.

Скільки ракет і шахедів летить у міста та області, розшатовані далеко за лінією фронту? Як прифронтову територію обстрілюють артилерією? Як далеко від фронту вибухають СВП, і скільки таких випадків?

Ми підготували добірку інфографіки, яка відображає усі такі випадки з січня по середину квітня. Дивіться за посиланням

Втрати Росії зростають, а "рентабельність інвестицій" знижується.

Так оцінює поточні втрати РФ на війні з Україною австралійський генерал-майор (у відставці), дослідник війни Мік Раян.

Він коментує дані щодо втрат особового складу РФ, викладені британською розвідкою. Самі по собі це високі цифри - близько 40 тисяч осіб щомісяця від початку цього року. Але, як зазначає Раян, те, що не включено до британського звіту - це втрати техніки. На думку дослідника, можливо, Путін зуміє "проблефувати" ще одну літню кампанію, але після цього він отримає критичну нестачу техніки.

Раян ілюструє за допомогою мап, наскільки дорогим став для російських військ кожен кілометр української території, і наскільки низькою була віддача від вкладених коштів для російських військових. При цьому він пояснює, що цьогоріч головним досягненням для РФ стало не захоплення українських територій, а вплив на свідомість осіб, що ухвалюють рішення в адміністрації Трампа. Однак і тут стратегія Путіна, яка на перший погляд видається вдалою, веде його до провалу.

Більш докладно про це читайте в повному тексті Міка Раяна

Україна має географічний "бонус", якого немає у крихітного Ізраїлю. Це перевага, якою варто користуватись.

Про це пише військовий аналітик, старший лейтенант сухопутних військ Армії оборони Ізраїлю Ігаль Левін, ілюструючи свою колонку нашою інфографікою.

"Наочно видно наявність в України глибокого тилу і повну безпорадність Росії впливати на нього своїм озброєнням. Є цілі регіони, міста і місцевості, які взагалі не бачили війни та ударів", - пише аналітик.

На його думку, масштаб - одна з головних сильних сторін України. Як найбільша держава Європи вона володіє простором, що дозволяє організовувати інфраструктуру і підземні заводи, наприклад, у Карпатах.

"Україна - велика держава, це стратегічна перевага, яку гріх не використовувати. У крихітному Ізраїлі такого "бонусу" просто немає: географія не залишає глибини, і це змушує нас завжди вести війну на території ворога. Так чи інакше, війну завжди потрібно переносити на територію ворога і воювати саме там - незалежно від розмірів вашої країни. Але у нас, в Ізраїлі, немає іншого вибору", - підсумовує аналітик.

Проєкт, на який посилається Ігаль Левін, можна переглянути за посиланням

Нас тішить, що наші проєкти "заходять" військовим аналітикам, які добре знаються на своїй справі. Якщо вам теж подобається цей проєкт - підтримайте нас! Допоможіть нам створювати більше якісних матеріалів на основі даних. Ми щиро вдячні кожному, хто донатить і підтримує незалежну журналістику! Підтримати Texty.org.ua можна тут

Прапори і прапорці, лампадки, гранітні дошки, портрети... "Коли йшли служити - прапорців було десь двісті. А зараз - ціле море", - так молода пара обговорює народний меморіал на Майдані Незалежності.

Меморіал і справді збільшується. Щодня. Люди приходять сюди, щоб берегти пам'ять про своїх загиблих. Тут особлива атмосфера. Незмінне відчуття горя, втрати: плачуть молоді й зрілі, чоловіки й жінки, хитають головами перехожі, схиляють голови побратими на протезах і у військовій формі.

Але цей меморіал - стихійний. Квіти в'януть. Фотопортрети вигорають на сонці. Прапорці падають. Хто за цим всім доглядає?

Авторка TЕКСТІВ від Великодня до Проводів їздила на Майдан Незалежності в різні пори доби спостерігати, як функціонує народний меморіал. Вона хотіла зрозуміти, які тут діють неписані правила, і з’ясувати, як змінився меморіал за три роки повномасштабної війни з Росією.

Що побачила і про що дізналася - читайте в репортажі

Цей матеріал - один із найпопулярніших на TЕКСТАХ. Ми опублікували його в 2018 році, але його читають і перечитують дотепер. Його назва - "Путін - учень Гітлера".

Паралель між Путіним та Гітлером почали проводити з 2014 року. Відтоді це зробило багато людей - від істориків, політиків та дипломатів до пересічних громадян по всьому світу. Дуже часто між діями обох диктаторів бачать якісь окремі подібності. Ми, натомість, проводимо глибокий аналіз історичних подій, аби показати, наскільки разючою є схожість тактик тодішньої Рейхсканцелярії і нинішнього Кремля.

Один зі штатних кремлівських політологів, Андронік Міґранян, у 2014 році написав, що між 1933 і 1939 роками Гітлер був не таким уже й поганим. Ба більше, якби він зупинився "збиранні земель" без жодної каплі крові (тобто, на гібридній війні), він увійшов би в історію як політик найвищого класу.

Але він не зупинився - й увійшов в історію зовсім по-іншому. Втім, до того, як фюрер залив кров'ю увесь світ, поклав у домовину мільйони людей, а потім звів рахунки з власним життям, пересічні німці були в захваті від нього. Так само, як у захваті від свого фюрера Путіна нинішні пересічні росіяни.

Є ще багато паралелей між подіями, які відбувалися тоді - і тими, які відбуваються зараз. Хочемо попередити: цей лонгрід дуже об'ємний, і вам знадобиться на нього багато часу. Однак після його прочитання ви значно розширите свої знання з історії - і зможете достеменно відповісти на запитання: "Чому Путін - це Гітлер сьогодні?"

Приємного читання!

У березні 1939-го року угорські війська, союзники нацистів, вдерлися на територію Карпатської України, яка, скориставшись хаосом у Чехословаччині, щойно проголосила незалежність. Це був перший бій з нацистами у Європі. Від 2 до 6,5 тис. людей, що стали на захист української державності, загинули – ще до початку Другої світової.

Відтоді втрати України почали зростати - і наприкінці війни вони обчислювалися вже не тисячами, не десятками і не сотнями тисяч.

Близько 10 мільйонів жертв - безповоротні людські втрати.

Гітлеру дуже подобалася Україна, він та його поплічники вважали, що окупація дозволить вирішити всі економічні проблеми Рейху. Мрія нацистів збулася: вони окупували всю територію України 22 липня 1942. Але Україна - це не тільки земля, це чоловіки, жінки і діти, це промислові підприємства, сільське господарство, корисні копалини, ліси, річки, моря, порти і багато іншого.

Як тоді нацистська, так сьогодні кремлівська верхівка мріє окупувати - ні, не частину, всю Україну. Новітній плішивий фюрер хоче Україну всю - і назавжди. Разом з чоловіками, жінками і дітьми, промисловими підприємствами, сільським господарством та всім, що Україна встигла збудувати і створити.

Це те, чому ми маємо дати відсіч. Та для цього треба пам'ятати.

Якими були втрати України, яка стала полем битви в Другій світовій війні? Texty.org.ua зібрали дані, щоб це показати. У нашому матеріалі - багато інфографіки, ілюстрацій та інтерактивної графіки, і навіть переглянувши їх, ви дістанете багато історичної інформації.

Але ми радимо прочитати цей матеріал повністю - хоч він і дуже великий.

Щоб знати, щоб відчути - і щоб пам'ятати.

Читайте і дивіться за посиланням

Коли українські війська звільнять лівий берег Херсонщини - люди зустрінуть їх морем квітів, сльозами, подяками та обіймами. Так, як ще ніде не зустрічали.

У цьому певен Сергій Данілов, заступник директора Центру близькосхідних досліджень, який у новому подкасті розповідає ТЕКСТАМ про реалії життя на окупованому Півдні.

Ми вже бачили цю емоцію, радість зустрічі, 11 листопада 2022 року, під час звільнення Херсона - і побачимо її знову, ще дужчою.

Хоч як намагаються окупанти перетворити тимчасово підвладний їм Південь на совок - херсонці цього не приймають, гидують тією гнітючою, застійною, гнилою атмосферою.
Хоч яку невмотивовану, надлишкову жорстокість російські силовики не проявляють, мордуючи людей по "підвалах" - херсонці продовжують чинити опір.
Хоч як не намагаються росіяни нацькувати херсонців одне на одного, посіяти атмосферу страху та недовіри - херсонці прагнуть залишатися тими, хто встановлює правила.

Так, це правда, що половина людей виїхала. Правда, що хтось іде на співпрацю, хтось не може витримати тиску. Але чутки про домінування "вати" серед тих, хто лишився, аж надто перебільшені.

Слухайте у нашому новому подкасті, підписуйтеся на наш канал, ставте вподобайки і підтримуйте нас!

Лялечки на продаж - новий бізнес в українських соцмережах.

Поки інтелектуали міркують про можливий вплив штучного інтелекту, деякі підприємливі люди вже використовують його, щоб заробити на "полуничці".

"Уже 10 місяців як я створила блогерку за допомогою штучного інтелекту, яка приносить мені від 5000 доларів щомісяця", - таку рекламу побачив журналіст ТЕКСТІВ. Коли придивився - зрозумів, що слово "блогерка" в цій рекламі - лише частково правдиве. Правильніше було б сказати "еротична", чи навіть "порноблогерка".

Наш журналіст записався на курс - і вже невдовзі з'ясував, як на цьому заробляють.

На початку за допомогою ШІ створюють "сексі кішечку" - добірку згенерованих фото красивої дівчини для соцмереж. Поступово добірку поповнюють "світлинами" в еротичній білизні, додають і оголені. Потім лялечка починає спілкуватися, переважно з іноземцями - і згодом вже втілює їхні фантазії за гроші. Наприклад, пропонує їм відверті світлини та порнографічні відео. За кожен такий контент можна виручити від однієї до кількох сотень доларів.

Покупці зазвичай не знають, що мають справу зі згенерованою штучним інтелектом дівчиною, а не з живою людиною.

Авторка курсу, яка навчає заробляти таким чином, каже: "120 доларів за одне відео. Моя блогерка хоч і створена штучним інтелектом, але викликає справжні емоції. Вона інструмент. Я мозок. І разом ми перетворюємо фантазії на гроші. Це не про везіння! Це про те, що я обрала інший шлях". Вочевидь, вона має на увазі свій попередній практичний досвід у подібній галузі.

Найскладнішою частиною цього заробітку є створення порно-відео. Тут уже одним ШІ не обійдешся, адже реалістичної картинки не вийде. Як власники "лялечок" його виготовляють - читайте в нашому репортажі

🎉Фантастична новина для Texty.org.ua: наш матеріал - у короткому списку Sigma Awards! Ми - єдина редакція з України з проєктом, що претендує на перемогу. Щасливі, що є в короткому списку є колеги з України, які робили проєкти у співавторстві з редакціями з інших країн.

Sigma Awards - це міжнародний конкурс з відзначення найкращих проєктів з журналістики даних в усьому світі. У конкурсі змагається наш проєкт "Карусель емоцій".

Нас дуже тішить, що наша робота отримала таке визнання! Також приємно опинитися в колі іменитих ЗМІ з усього світу: Texty.org.ua змагатимуться за перемогу з британським The Guardian та іспанським El País, американським Bloomberg та аргентинським La Nacion, французьким Le Monde та багатьма іншими авторитетними виданнями.

Нас завжди захоплювало тримати руку на пульсі розвитку журналістики даних у світі. Ми завжди вчимося і поглиблюємо свої знання, завжди намагаємося відстежувати найцікавіші тренди в журналістиці даних і використовувати їх у своїй роботі. Тож не дивно, що ми можемо оцінювати роботи колег по цеху. Від 2023 року головний редактор Texty.org.ua Роман Кульчинський і керівниця напряму журналістики даних Євгенія Дроздова входять до складу журі конкурсу.

Цьогоріч на Sigma Awards було багато цікавих проєктів. Деякі з них увійшли до короткого списку, інші - ні, але, на нашу думку, заслуговують на увагу. Ми вирішили розповісти про них у своєму матеріалі.

Це і проєкт South China Morning Post про трудове рабство хатніх робітниць з Гонконгу, і розповідь ірландського The Journal про про екологічну загрозу від шалених масштабів споживання електроенергії дата-центрами, і захоплива історія про жлобські практики Uber і Lyft від Bloomberg. Ми додали ці та інші проєкти до нашої добірки і розповідаємо про них в огляді цьогорічної Sigma Awards.

А наш матеріал-номінант "Карусель емоцій" можна побачити за цим посиланням.

Хочемо додати. Проєкти ТЕКСТІВ, які беруть участь в міжнародних конкурсах і неодноразово перемагали, з'являються і завдяки вам, нашим читачам. Ми хочемо і надалі продовжувати їх робити, попри всі складні обставини для редакцій в Україні. Ми прагнемо гідно представляти Україну в галузі журналістики даних у світі.

Підтримуйте нас! Ми вдячні кожному і кожній, хто це робить. Зробити пожертву на роботу нашої редакції можна тут. А придбати наш мерч, виручка від якого теж допомагає нам працювати, можна тут.

Дякуємо всім, хто любить нас, хто нас підтримує, і читає ТЕКСТИ! ❤️❤️❤️

Кілька сотень українських дронів "відправили на посадку" понад дві тисячі російських цивільних літаків. 7 і 8 травня були знаковими - саме тоді ми виявили слабке місце росіян. Тиск на це місце може дати дуже несподівані наслідки.

В ті дні через наявність десятків чи сотень наших дронів у російському небі тисячі тамтешніх літаків лишились на землі - аби не бути збитими своєю ж ППО.

Фото і відео хаосу в аеропортах вірусилися в соцмережах, тож влада РФ була змушена реагувати. 60 тисяч постраждалих від затримок пасажирів і близько 350 затриманих та скасованих рейсів - такі цифри вичавили з себе російські офіційні особи.

Але це - хто б сумнівався - звичайнісінька брехня!

ТЕКСТИ викачали дані з розкладом і всіма затримками вильотів у російських аеропортах. 7 травня було затримано чи скасовано 1023 рейси, а 8 травня взагалі був рекорд - 1153 рейси!

На мапах можна побачити аеропорти, які долучилися до плану "ковьор". І вони розташовані не тільки в європейській частині РФ, а й на півдні, півночі та сході. Це логічно - адже якщо літак має летіти, наприклад, з Нового Уренгоя в Москву, а в Москві працює "ковьор" - то літак просто не випустять.

Чому Україні варто повторювати цей досвід? Чому це можна робити за допомогою дронів, які навіть не заряджені вибухівкою? Як авіасполучення впливає на цілісність Росії та її підконтрольність Кремлю? Читайте наші висновки

Коли у квітні стало відомо про страшну смерть української журналістки Вікторії Рощиної в російському полоні, російська буцімто опозиціонерка Юлія Латиніна спробувала нівелювати увесь жах того, що зробили росіяни - звинувативши сторону жертви.

У своєму дописі вона намагалася довести, що Україна нічим не краща у поводженні з ув'язненими за Росію. Бо, мовляв, це ж в українській в'язниці помер американський блогер Гонсало Ліра!

Ми не виправдовуємо українську пенітенціарну систему. Але проблема з дописом Латиніної полягала в іншому. А саме: Ліра помер від пневмонії, а Вікторія Рощина - внаслідок знущань та катувань. Крім того, тіло Рощиної піддали нарузі після смерті й намагалися повернути Україні під виглядом іншої людини - чого й близько не було у випадку Ліри.

Пропагандистський прийом, який застосувала Латиніна, називається "вотебаутизм" (whataboutism). Його часто застосовують, щоб у відповідь на обвинувачення відповісти: "та ви самі такі!" Як аргумент - відсилають до якихось подібних (але не ідентичних!) дій тих, хто висунув обвинувачення.

Цей прийом дуже полюбляють російські пропагандисти. Ми помітили, що разом з Латиніною його використовує ціла низка іноземних пропагандистів та любителів російських наративів (на кшталт Ілона Маска). Дуже часто вони це роблять саме тоді, коли Росія вкотре вдається до якоїсь дикості. Ми відстежили цілу низку таких кампаній, в яких взяли участь іноземні прихильники Росії. Як і коли вони використовували смерть Гонсало Ліри, щоб відбілити імідж РФ - читайте в нашому матеріалі, і дивіться інфографіку

Цікавий тейк про Дональда Трампа від ексміністра оборони Великої Британії Бена Воллеса.

"Трамп ніколи, за жодних обставин, не бере на себе відповідальність за провали й завжди зникає до того, як його угоди викриваються як порожні оболонки, якими вони зазвичай є", - пише Воллес, посилаючись на книгу Джона О Доннелла, одного з керівників казино, що належало Трампу. Ця книга вийшла в 1991-му, але сумнівно, що Трамп міг відтоді докорінно змінитися.

Воллес певен, що Україна для Трампа - це не про глобальну політику, не про безпеку в Європі, не про НАТО. Це про мінеральну угоду, і тільки. Тож уклавши її, Трамп поквапиться відійти убік. І Путін це знає. Він знає, що вторгнення в Україну може зійти йому з рук, що Трамп навряд чи буде на нього тиснути - то навіщо йому зупинятися?

Бен Воллес називає "байкою" наратив про те, що Україна приречена без США. "Українці вміють воювати. Вони вміють впроваджувати інновації. І "життєво важливі" розвіддані, які вони отримують на полі бою, не всуціль американські", - пише ексміністр

Натяк зрозумілий - тут і далі, мабуть, ідеться про збільшення ролі Британії. Якщо це так, з колонки Бена Воллеса для The Telegraph можна дістати уявлення, якою він бачить цю роль. Читайте в нашому перекладі

​Ми доклали багато зусиль - і перемогли! Texty.org.ua - серед переможців "The Sigma Awards-2025"! Ура!!! 🎉🎉🎉

Перемогу здобув наш проєкт "Карусель емоцій". У ньому Наталія Романишин, Сергій Міхальков, Юлія Дукач виміряли рівень маніпулятивності українських телеграм-каналів, і разом з дизайнеркою Надею Кельм візуалізували отримані дані.

Вітаємо переможців! 🏆

"Це блискуча робота, яка справді надихає!" - зазначили судді конкурсу.

""The Sigma Awards" - одна з найвидатніших подій у світі журналістики даних, яка щороку відзначає найкращих у цій галузі.

Ми щасливі здобути таке визнання! І ми дуже вдячні нашим читачам, що ви з нами - адже ми працюємо саме для вас!

Докладніше про проєкт-переможець читайте тут: https://texty.org.ua/fragments/115111/

​Якщо Дональд Трамп не позбудеться своїх ілюзій, він зазнає поразки в переговорному процесі щодо припинення війни в Україні. Про це пише в своїй колонці для The Washington Post відомий американський журналіст Девід Ігнатіус.

🔻По-перше, Трамп вважає, що "Путін хоче миру". Але його російський візаві жодного разу цього не продемонстрував. Навпаки: Путін хоче воювати далі, він хоче, аби Україна опинилась під російським пануванням. Яскравим свідченням є його заяви про те, що слід "усунути першопричини кризи".

🔻По-друге, Трамп чомусь впевнений, що Росія потенційно може стати золотою жилою для США. Але це не так: Росія залишається корумпованою, погано керованою країною, залежною від експорту енергоносіїв. В останні десятиліття вона дедалі більше занепадає.

🔻По-третє, він думає, що скалічену війною Україну можна примусити до капітуляції - і знову помиляється. Україна має не тільки сильну армію, здатну воювати, але й підтримку Європи. Трамп не зможе нав'язати Зеленському невигідну угоду, тому що європейські союзники разом із Україною готові чинити опір.

Генрі Кіссінджер, якого можна вважати найкращим переговірником сучасної дипломатії, попереджав: "Кожен переговорник, який піддається ілюзії, ніби його особистість автоматично забезпечує прорив, швидко опиниться в особливому чистилищі, яке історія зберігає для тих, хто оцінює себе за оплесками, а не за досягненнями".

Таке чистилище може чекати й на Трампа. Але є альтернатива. Докладно про неї - в нашому перекладі колонки Девіда Ігнатіуса

Андрій Портнов відвозив своїх дітей до однієї з найдорожчих в Іспанії шкіл, навчання в якій коштує близько 20 тисяч євро. Він збирався сісти в чорний Mercedes, коли до нього підійшли двоє чи троє нападників і зробили п'ять пострілів.

Низка іспанських видань описує подробиці вбивства колишнього соратника Януковича.

Три з п'яти пострілів влучили в юриста, один із них став смертельним. Між 9:10 та 9:15 надійшов дзвінок від громадянина, який "виявив на землі цього чоловіка пораненим і непритомним". Медики, які прибули на місце події, констатували смерть через травми, несумісні з життям.

Поліція мадридського муніципалітету Посуело-де-Аларкон, де сталося вбивство, розшукує нападників. За даними правоохоронців, Портнова вбили професійні кілери. Зараз розшукують щонайменше двох чоловіків. Один зі стрілків - чоловік у синьому спортивному костюмі з поясною сумкою, ймовірно, втік через парк Каса-де-Кампо. Поліція прочісує цей район столиці.

Також зазначається, що, можливо, кілер мав одного або двох спільників, які його прикривали на мотоциклі.

Що ще відомо про це резонансне вбивство - читайте у нашій добірці повідомлень іспанських газет

Чимало українців хотіли б, щоб від Росії нас відділяв океан. На практиці розмежуватися таким чином не вийде. Але є інші водойми, здатні убезпечити нас від набігів орди - як з боку російського кордону, так і з боку її сателіта Білорусі.

Це болота.

На півночі нашої країни широкою смугою простягаються мочарі. Колись вони були майже непрохідними.

Але зараз цей природний бар'єр значною мірою осушений. Далася взнаки діяльність радянської влади - ефективне визискування землі без жодних думок про екологію чи людей. Совіти невпинно займалися меліорацією, щоб добувати торф та збільшувати кількість орних земель. Але й за незалежної України води в болотах поменшало: видобуток торфу тривав, та навіть в останні роки видавалися дозволи на цю діяльність. Багато біди наробив і нелегальний видобуток бурштину.

Але ця ситуація - оборотна. В Європі існують цілі програми, спрямовані на обводнення боліт, адже це збільшує кількість води, яка зараз є цінним ресурсом, покращує ситуацію з викидами вуглецю та в цілому поліпшує екологію. У випадку України такі дії ще й дозволили б природним чином захиститися з півночі - і при цьому заощадити на безкінечному копанні укріплень та утриманні їх у робочому стані.

Як це можна зробити? Texty.org.ua докладно вивчили тему - читайте наші висновки, і дивіться інфографіку

Володимир Зеленський твердо відстоює позицію України на перемовинах у різних столицях. Однак, окрім міжнародної ситуації, в Україні є ще й внутрішня. За роки війни накопичилася низка гострих проблем, які президент ігнорує.

Чому ми вважаємо, що цим проблемам має приділити увагу саме Зеленський? Тому що він контролює більшість у парламенті, внаслідок чого Кабмін по факту став філіалом Офісу президента. Ігнорування цих справ, які потрібно зробити, послаблює здатність суспільства до спротиву і може в якийсь момент підірвати обороноздатність.

Про що йдеться? Частина проблем стосується війська. Наприклад, заміни військових на фронті, відпусток, роботи ТЦК. Армійське навчання (БЗВП) залишається іншою невирішеною проблемою, бо досі має погану якість. Також слід налагодити нормальну роботу держави з пораненими бійцями, бо дотепер вони стикаються з величезною бюрократичною тяганиною.

Інша частина - цивільне життя. Чому в нашій країні заборонено перетинати кордон юнакам з 18 років - адже призовний вік починається з 25? Чому у нас досі немає локалізованих повітряних тривог? Чому людей, евакуйованих з прифронтових територій, в тилу кидають напризволяще, не допомагаючи їм знайти нормальне житло?

Є й інші проблеми - і є способи їхнього вирішення. Розповідаємо про них в нашому матеріалі.

Примітка: Упереджуючи навалу ботів, зазначимо, що, на наше глибоке переконання, нові вибори в Україні можливі лише після завершення бойових дій