​"В США проросійські меседжі чуєш всюди, навіть коли не хочеш. А от з проукраїнськими меседжами - біда".

Так каже авторка цього матеріалу, яка проживає в Сполучених Штатах. Вона розповідає, як нещодавно спілкувалася зі своїми американськими друзями, і коли почали говорити про війну - вона почула від них "класику" російської пропаганди. Коли поцікавилася, звідки це - з'ясувала, що вони наслухалися ефірів популярних блогерів, які зненацька почали поширювати російські наративи. Є підозра, що блогери роблять це не просто так: одночасно вони почали впроваджувати дороговартісні проєкти, на які у них звідкись взялися гроші.

"Україна настільки корумпована, що надавати їй ресурси немає сенсу: все одно все розкрадуть";

"Корумповані американські політики штучно підігріли цей конфлікт, щоб простіше було красти бюджетні кошти";

"Підтримка України жодним чином не відповідає національним інтересам США";

"Різниця між росіянами та українцями не така вже велика".

Ці вигідні Росії наративи дуже поширені в США. Очевидно, що росіяни не шкодують грошей і зусиль, аби зменшити рівень підтримки України Сполученими Штатами Америки. Тут немає чому дивуватися. Але чому Україна не намагається працювати з американським інформаційним полем?

У своєму матеріалі авторка наводить приклад, як працюють з американською аудиторією ізраїльтяни. Живучи в Каліфорнії, вона бачить постійну й активну роботу, спрямовану на збільшення підтримки Ізраїлю.

Як Україна могла б скористатися цим досвідом? Читайте докладно

FPV-дрони — це не чудо-зброя. Такими словами починається цей матеріал. Зрештою, наївно було б вірити, що якась чудо-зброя взагалі існує: у будь-яких озброєнь є свої переваги та недоліки. FPV зіграли для України надважливу роль в один із критичних моментів війни. Однак у них є недоліки. Чи варто, враховуючи ці недоліки, робити головну ставку на FPV на довгі роки вперед?

Про це йдеться у матеріалі Якуба Яйчая - колишнього офіцера однієї з країн НАТО. Він пів року воював у складі ЗСУ і скрупульозно записував результати застосування FPV-дронів своїм підрозділом. Детальні висновки він виклав для War on the rocks.

Автор застерігає від переоцінювання FPV-дронів і натякає, що оцінки у 60 - 70% всіх влучань на полі бою є дещо завищеними. Згідно з досвідом його підрозділу, існує чимало перешкод та ситуацій, які заважають ефективності FPV. Також існують обставини, які взагалі не дозволяють використовувати такі дрони.

В цілому він зводить не надто високу ефективність FPV до двох причин. Перша стосується способу застосування цих дронів. Друга причина має технічний характер.

Якуб Яйчай детально пояснює, що мається на увазі, і розповідає про те, як зробити застосування FPV-дронів більш ефективним. Також він говорить про майбутнє FPV і про те, що може замінити їх на полі бою. Читайте докладно

"Якщо б я мав назвати, що відрізняє українців від польських підприємців, це безтурботний оптимізм. Люди, які не знають мови і ринку, беруться за щось, чого раніше ніколи не робили, і просто починають".

Так говорить про український бізнес у Польщі доктор Ян Бжозовський з Ягеллонського університету, який досліджує мігрантське підприємництво в цій країні.

Чому українського бізнесу в Польщі стало більше? Перша відповідь проста: тому що побільшало українців. Майже мільйон наших громадян у статусі тимчасового захисту і ще 700 - 800 тисяч - трудові мігранти. Десять років тому постійна українська громада не перевищувала 150 тисяч осіб.

Друга відповідь - у 2022 році, коли до Польщі поїхали сотні тисяч українців, польські закони змінилися: тепер наші співгромадяни можуть відкривати там ОЕД (одноосібну економічну діяльність). Раніше такої можливості у них не було.

Відтоді ОЕД зареєстрували 80 тис. українок та українців, а це - майже 10% усіх відкритих індивідуальних бізнесів у Польщі. Втім, якщо багато хто починає працювати з тим самим "безтурботним оптимізмом", далі буває по-різному.

Як нашим підприємцям ведеться у Польщі? Які є підводні камені, і як їх уникнути? Розповідаємо в нашому матеріалі

Чому в Донецьку зникла вода? Чому черги, завищені ціни і навіть бійки за воду стали там новою реальністю?

Всі ви, мабуть, бачили відео та дописи про катастрофу, яку переживають мешканці окупованого росіянами українського міста. Ще кілька місяців тому воду постачали за графіком, тепер же немає ані питної, ані технічної: ніякої.

Ще у 2022 році ТЕКСТИ писали про те, що над Донбасом нависла примара безводдя. Безводдя прийшло на російських штиках, тепер воно матеріалізувалося в Донецьку в повній мірі. І навіть самі носії штиків відчувають його на своїй шкурі. Усім, хто там живе під російською окупацією, теж непереливки. Слідом за примарою безводдя прийшла примара гуманітарної катастрофи.

Історично система водопостачання Донбасу залежала від трьох головних джерел: річок Сіверський Донець і Дніпро, а також мережі водосховищ.

Все почало змінюватися в гірший бік ще у 2014-му, а в 2022-му почалося наближення тієї катастрофи, яку ми спостерігаємо зараз.

Ось у цьому матеріалі ми розповідаємо про те, як і чому "відпало" річкове постачання. На той час у мешканців окупованого Донбасу ще залишалася надія на мережу водосховищ. Але їхнє вичерпання було лише питанням часу. У травні цього року ми написали про те, що час спливає, водосховища міліють - і показали це на інфографіці.

"Далі буде ще гірше", - такий висновок ми зробили у другій статті. А яким може бути це "далі" після того, як закінчиться війна? У нашому циклі статей ми торкаємося й цього питання. Читайте

Росія створила власний клон Вікіпедії — Рувікі. Зовні вона схожа на оригінал, але працює як інструмент пропаганди: переписує історію, виправдовує окупацію, видаляє згадки про воєнні злочини та подає вигідні Кремлю версії подій.

У статті про Зеленського зникають факти про його сім’ю, загиблу під час Голокосту, зате з’являються вигадки про "неонацизм". Так само змінюють біографії Залужного, Ющенка, Бандери, опис українських міст і навіть формулювання про війну.

У нашому новому відео аналізуємо, як саме Рувікі перекручує зміст статей, підміняє джерела та цементує російську "альтернативну реальність".

Ставайте спонсорами нашого каналу, щоб підтримати розвиток видання і вихід нових проектів!

З 2019 року, відколи до влади прийшов президент Володимир Зеленський зі своєю командою, в Україні часто перейменовують чи реорганізовують міністерства. Змінюються назви, «кочують» між міністерствами функції.

Постійні зміни та переформатування призводять до потрясінь, які надовго паралізують роботу на рівні рядових виконавців і керівників департаментів у міністерствах. Ці зміни марнують державний управлінський ресурс, гальмують роботу робочих груп із євроінтеграції, послаблюють економіку.

А головне - вони ускладнюють життя мільйонам людей, що постраждали від війни.

Раніше в новітній історії України такі радикальні зміни в Кабміні за незмінного тривалий час премʼєр-міністра відбувалися в часи Януковича.

До яких наслідків призводить цей управлінський хаос - читайте в нашому матеріалі, і дивіться на інфографіці

"Зеленський винний у смертях українців", "Пенсіонери вмирають із голоду через Зеленського", "Зеленський реалізує плани єврейського лобі", "Зеленський не хоче закінчувати війну". Це - проросійські наративи, виявлені командою Texty.org.ua в тіктоці.

Їх поширює велика ботоферма, яка працює досить специфічно. Деякі акаунти можуть з'явитися вранці, поширити відео, частина з яких стане вірусними - а вже ввечері цих акаунтів не знайдеш. Вони просто зникають.

Тому цю діяльність важко відстежувати. Однак, поспостерігавши за нею, ми виявили, що ця ботоферма систематично працює проти України.

У нашому матеріалі ми розповідаємо, як влаштована ця робота. Показуємо на інфографіці патерни, які нам вдалося виявити. І пояснюємо, наскільки все погано: а саме, чому російській дезінформаційній машині легко вести кампанії проти України в тіктоці, і чому Україні важко протидіяти цій ворожій діяльності.

Що можна зробити? Давайте поміркуємо разом в коментарях

Сунуть швидше, вмирають менше. Такою є коротка і дуже узагальнена характеристика просування росіян цьогоріч.

Чому це відбувається? Де це відбувається? Про це в нашому сьогоднішньому матеріалі.

Навесні росіяни широко анонсували великий літній наступ. Тоді багато українських військових аналітиків схилялися до думки, що вони зосередяться на якомусь одному напрямку — швидше за все, на Покровському. І справді, цей напрямок упродовж весняних та літніх місяців перебуває під великим тиском. Але не тільки він.

Куп’янськ, дорога на Слов’янськ, Добропілля, Степногірськ — на всіх цих напрямках ворог збільшує свою активність. Великою вона є і на Сумському напрямку, водночас там українським захисникам вдається скувати і відігнати росіян.

Як ворог зумів тиснути на стількох напрямках одночасно? Чому криві, яку ви бачите на інфографіці, не підпадають під визначення "складної, але контрольованої" ситуації? Читайте в нашому матеріалі — і дивіться на мапах

В Україні головні "наркозлочинці" - не продавці наркотиків, а їх споживачі, які зберігають невелику кількість для власного вжитку. Серед них від початку повномасштабної війни побільшало військових. За минулий рік із більш ніж шести з половиною тисяч засуджених військових кожен четвертий був засуджений за наркотики. Для більшості з них це була перша судимість, і більшість була затримана з невеликою дозою для власного вжитку, без мети продажу.

Так влаштована українська система боротьби з поширенням наркотиків: адже споживачів легше ловити і притягувати до відповідальності, ніж по-справжньому боротися з великою наркоторгівлею.

Про це - у нашому новому відео. Чому система працює саме так, що треба зробити, щоб її змінити, і які кроки потрібні, щоб Україна перейшла від радянської моделі переслідування до сучасної європейської політики, орієнтованої на здоров’я і безпеку людей? Розповідаємо - дивіться в нашому відео

І не забувайте підтримувати нас вподобайками, а якщо маєте змогу - донатами! В описі відео вказані способи, якими ви можете нас підтримати. Дякуємо ❤️

Попри меншу кількість пленарних засідань Київради у 2025 році, у столиці діє 15 постійних комісій, що готують та контролюють виконання рішень, формують порядок денний для сесій.

Утім за 2025 рік третина комісій збиралася менше 5 разів, а 3 комісії — лише одного разу. Про те, як працюють постійні комісії Київради і яка з них не може провести засідання через нестачу депутатів у складі, дізнавайтесь в аналітиці ЧЕСНО.

"Я ніколи в журналістиці не відчував стільки позитиву. Ти лягаєш спати щасливий, прокидаєшся щасливий, тобі щодня вдячні десятки людей".

Так каже Петро Шуклінов - до повномасштабного вторгнення керівник суспільно-політичної редакції Liga.net, тепер - військовослужбовець і засновник автохабу Nesemos. У нашому сьогоднішньому матеріалі - екскурсія цим автохабом.

Ідея виникла прямо на дорозі. Петро та інші колеги-волонтери доставляли машини для військових. Якось пригнали машину для близької подруги. Віддали на ремонт, а коли забрали - прямо по дорозі до Харкова в неї почали відвалюватися колеса. Їх не прикрутили, а просто прихопили, хтось на СТО не розібрався, і машину віддали неготовою. Петро та його друзі збагнули: військові часто розраховують на те, що надані волонтерами машини повністю відремонтовані, а насправді - не завжди.

Тоді й захотіли зробити власну службу з ремонту авто. Щоб було якісно, зрозуміло і без бюрократії.

Відколи виник автохаб, він перетворився, як каже Петро, на "генератор добра". Машини для військових тут ремонтують безкоштовно, платять за ремонт лише цивільні. Та це не покриває всіх потреб, тож Nesemos збирає донати, робить і продає сувеніри з російських трофеїв, залучає гранти. В автохабі підлаштовують машини під потреби людей з інвалідністю і взяли на роботу ветерана, який втратив руку.

І хоч багато що тут створено за копійки, з подарунків і навіть з металу, який викинули на сусідній смітник - ідея хабу та його атмосфера багатьом подобається. Дехто навіть хоче взяти франшизу.

Як все влаштовано в Nesemos - розповідаємо

Сонце може впливати на те, що відбувається зі зв'язком у наших бійців на фронті. Важко в це повірити, але так є: наше небесне світило продукує не тільки світло і приємне тепло, а й деякі інші, значно менш приємні речі.

Наприклад, сонячні спалахи, корональні викиди маси (величезні хмари плазми з магнітним полем) і потоки заряджених частинок. Сонце постійно викидає їх в міжпланетний простір. Досягаючи Землі, вони взаємодіють із нашою іоносферою, змінюючи її на певний проміжок часу.

Усі ці "сонячні удари" залежно від своєї сили можуть впливати на короткохвильовий зв'язок, а також GPS, Starlink і навіть дрони. Так, що GPS дезорієнтується, Starlink збоїть, а безпілотники падають.

У нашому матеріалі - приклади впливу на події на фронті. Ми також пояснюємо, чому при плануванні слід враховувати "космічну погоду", чому іноді варто перенести деякі важливі операції, і де можна подивитися актуальну інформацію про "сонячні витівки" на найближчі дні. Читайте докладно

"Коли приїздив у Київ, зрозумів, що боюся підійти до води. Одразу майнула думка: стоп, на тому боці ж росіяни".

Так каже Максим Ревега, голова Херсонської філії благодійного фонду "Патріот ЮА", у якого річка стійко асоціюється з небезпекою. Це вже рефлекс: "за рікою - росіяни". Він виробився у херсонців, які залишаються жити в своєму місті - таких близько 25% від довоєнного населення. Вони ходять вулицями, усвідомлюючи, що щомиті можуть стати ціллю для ворожого дрона.

А росіяни й не приховують, що полюють на звичайних містян і селян на правому березі Дніпра. В своїх каналах із садистською радістю вони хизуються "людським сафарі", виставляючи відео з ураженнями цивільного транспорту, перехожих і людей, які просто поралися у своїх дворах.

Від початку року на деокупованій частині Херсонщини суттєво збільшилася кількість дронових атак. Якщо раніше росіяни піддавали правобережжя невибірковим артилерійським обстрілам, то тепер змінили тактику: вони полюють на мирне населення. Роблять усе, щоб "вичавити" людей з деокупованої частини Херсонщини та обласного центру. З тим щоб, можливо, у майбутньому знову атакувати Херсон.

На нашій інфографіці показуємо, як змінилася кількість атак. 70-80% дронів наразі збивають або подавлюють засобами РЕБ. Але попереду - осінь, а з нею і нові труднощі. Що роблять і що планують робити на Херсонщині, аби зменшити ризики - читайте в нашому матеріалі

"Звідти постійно тхне чимось неприємним. Час від часу там ремонтують труби. Коротше кажучи, ніхто туди не ходить".

Так відгукується про укриття в своєму будинку на Позняках киянин Сергій. Він - один із тисяч і тисяч столичних мешканців, які під час навіть дуже небезпечних повітряних тривог не ходять до укриттів. І на це є об'єктивні причини.

Під час чергових російських дроново-ракетних атак на Київ - таких, як цієї ночі - питання укриттів виникає знову і знову. Ми опитали киян, щоб зрозуміти, як вони ставляться до цієї проблеми, чи ходять до укриттів і якщо не ходять - то чому.

Серед відповідей - багато цілком очевидних. Наприклад, поруч просто немає укриття. Або туди не пускають. Або там брудно, дискомфортно і просто небезпечно (!). Є й інші, менш очевидні причини, які спонукають мешканців столиці пересидіти вдома. Читайте за посиланням, дивіться на інфографіці. І поділіться своїм досвідом в коментарях

Чи поширює американський штучний інтелект проросійські наративи про Україну? А як щодо китайського ШІ?

Спільно з OpenBabylon, дослідницькою організацією із Сан-Франциско, ТЕКСТИ оцінили 27 великих мовних моделей на предмет проросійських упереджень. Ми підготували 2803 запитання про Україну англійською мовою і надали мовним моделям чотири варіанти відповідей - від проукраїнських до проросійських. Моделі ШІ мали обрати правильний, на їхню "думку", варіант відповіді.

Ми досліджували LLM (large language model - велика мовна модель) з кількох країн: США, Китаю, Канади, Франції. До списку увійшли моделі від різних провайдерів, зокрема Microsoft, Google, DeepSeek, Cohere, Alibaba Cloud, Mistral і Meta.

То які ж із них найбільш упереджені і обирають проросійські відповіді?

Коротка відповідь: найчастіше - китайські.

Однак ключовий висновок нашого дослідження полягає в тому, що LLM з різних країн по-різному дивляться на Україну. Деякі з них обирають проукраїнські відповіді, інші ж, якщо й не обирають проросійських, дотримуються зручної нейтральності.

Які найпоширеніші упередження моделей ШІ станом на зараз? Які проросійські упередження вони просувають? Чому так відбувається? Чи можна цьому якось запобігти?

Читайте в нашому дослідженні

​Відкриті дані = нові можливості для бізнесу та банків.

11–12 вересня Texty.org.ua проведуть дводенний тренінг про те, як шукати, аналізувати та візуалізувати дані, автоматизувати роботу з ними та уникати ризиків. Лекції, практика, дискусії й нетворкінг з провідними експертами.

👉 Реєструйтесь зараз — кількість місць обмежена!

Форма реєстрації за посиланням: https://tinyurl.com/3vvxpr88

Більше інформації про тренінг: https://texty.org.ua/d/2025/opendata-showcase/

Коли український письменник Андрій Курков кілька років тому побачив Музей медуз на місці колишнього громадського туалету на Майдані Незалежності, це здалося йому трохи абсурдом. "Я подумав, що це якийсь божевільний жарт", - каже письменник. Це було ще до "великої війни".

Курков дуже добре пам'ятав це місце, ще коли воно було вбиральнею. Навіть планування. Тож йому важко було уявити, як він ходитиме там, споглядаючи медуз.

Але тепер його думка міняється. Нещодавно його син побував у цьому музеї - і вийшов звідти в абсолютному захваті. Як і багато інших українців, дорослих і дітей. Під час війни цей музей став одним із нагадувань про стійкість українців - і вміння жити нормальним життям, шукати щось добре навіть у прикрому повсякденні з постійними повітряними атаками.

Американське видання The Wall Street Journal пише про цю українську стійкість - і розповідає історію дивовижного порятунку музею у перші дні війни і під час численних блекаутів у наступні роки. Медузи багато разів були на волосині від загибелі і навіть гинули - та їх "відроджували" знову.

Цей порятунок став можливим завдяки натхненному іхтіологу Артему Єрусалимському і групі його друзів, які сім років тому втілили свою мрію. Читайте історію про те, як музей медуз, який колись здавався дивною витівкою, тепер заворожує і тішить українців під час війни

"Чимось іншим, окрім як розпилом грошей, я це назвати не можу".

Так каже про встановлення сітки від дронів вздовж небезпечної ділянки траси Херсон - Миколаїв наш співрозмовник. Це військовий, який зателефонував нам після нашої публікації про постійні обстріли Херсона.

Він каже, всім відомо, звідки працюють російські дронарі — з підвалу багатоповерхівки в Голій Пристані. Її відстань від обстрілюваної ділянки траси — близько 20 кілометрів. Для дронів на оптоволокні це далеко, тож працюють радіокерованими FPV.

"Тому трасу легко можна захистити РЕБом. Причому там є місця, де його можна поставити, накопано багато бліндажів другої лінії оборони. Треба взяти потужний багатоканальний РЕБ, аналізатор дронів, генератор, розрахунок із двох осіб — і траса захищена", — каже наш співрозмовник. А на додачу, каже він, слід сформувати дві команди дронарів, щоб вони полювали за ворожими операторами, які працюють по трасі. Разом це буде близько десяти військових.

Чому ж тоді так не роблять? Чому тягнуть сітку, і її наявність по боках дороги викликає у військових сумний сміх, а майбутня поява вгорі — сумніви щодо ефективності?

Є багато таких "чому" й для Херсона: "хазяйновитість" тамтешньої адміністрації і навіть мирних мешканців може обернутися для них великим лихом.

Про це — в нашій розмові з військовим

Що таке "Пласт", і чому туди складно потрапити? Українська скаутська організація користується популярністю — багато батьків хотіли б віддати туди своїх дітей.

Втім, є й деякі стереотипи щодо "Пласту" — наприклад, що це релігійна або мілітарна організація. Або що там проводять "національно-патріотичне виховання".

"Цей термін вже віджив своє, — каже Юрій Юзич, ветеран і колишній голова наглядової ради "Пласту". — Займатися національно-патріотичним вихованням — це все одно, що будувати путінську систему під українськими прапорами. Короваї, шаровари і портрети на стіні — це повторення радянських наративів. Якщо прийде окупант, то можна змінити прапор, портрет і все працює далі".

В організації українських скаутів все по-іншому. Діти отримують демократичне середовище, де можуть саморозвиватися. "У нас часто кажуть, що “Пласт” — виховна організація, але це дуже неправильна теза, бо “Пласт” — це самовиховна організація. Бо ми створюємо умови, де дитина може самовиховуватися", — пояснює Юрій Юзич.

Під час війни "Пласт" стикається з низкою проблем і викликів. Наприклад, багато виховників пішли воювати. Їх треба кимось замінити. Традиційно бракує фінансування на організаційну роботу. Бракує пластових домівок у містах — їх часто доводиться проводити на роботі, в офісах дружніх організацій. Через загрозу прильотів поменшало місць, де можна проводити пластові табори.

Та навіть в таких умовах "Пласт" дає собі раду і шукає можливості для розвитку. Докладно читайте в нашому матеріалі. І дивіться добірку гарних світлин.

Матеріал створено в рамках проєкту ІСАР Єднання за підтримки фонду "Аскольд і Дір"

Це історія про завзяття і працьовитість закарпатських прикордонників. Які варті кращого застосування.

Причина для завзяття - урядова постанова № 1292. Вона передбачає спеціальний режим: для перебування в прикордонній смузі завширшки 5 км треба отримати спеціальний дозвіл у ДПСУ. Постанова доцільна і в теорії мала б допомагати затримувати людей, які намагаються незаконно перетнути кордон. А на практиці виходить зовсім інше.

Аспірант-біолог з Харкова Віталій розповідає, як його затримали прямо на залізничному вокзалі Ужгорода. Адже Ужгород - за 4,5 км від кордону, а дозволу на перебування в прикордонній смузі у Віталія та його колеги не було! Хлопців доправили у відділок, і хоч Віталій та його колега пояснили, що приїхали на наукову конференцію і мають всі належні документи та зворотні квитки, їм приписали намір незаконно перетнути кордон. І - виписали штраф. Який потім був благополучно оскаржений в суді.

20-річного Олександра Дядика, студента-еколога з Черкас, також затримували в червні цього року в Кострино на Закарпатті, куди він їздив із науково-дослідницькою метою.

А 27-річний аспірант Богдан заздалегідь вивчив карту і переконався, що ніде за маршрутом експедиції в Берегівський лісгосп у п’ятикілометрову зону не заходитиме, але це йому не допомогло.

Уся ця бурхлива діяльність прикордонників, як уже було сказано вище, варта кращого застосування. Навіщо вони взагалі до такої діяльності вдаються? Навіщо додають роботи суддям, які потім мусять розглядати справи і скасовувати штрафи? Що робити, щоб під час звичайного походу в Карпати раптом не згаяти купу часу на примусове відвідування відділків та прикордонних застав? Розповідаємо