Як це – грати в хованки зі смертю?

Раніше на фронтах існувала сіра зона. Тепер з'явилася нова назва: кілзона. Що вона означає?

Кілзона – це умовна смуга завширшки від 500 метрів до 6–7, а то й 10 кілометрів. На таких ділянках перемішані українські та російські "нори" й сховки, які в офіційних повідомленнях голосно називають вогневими позиціями.

Саме про кілзону наш свіжий проєкт з журналістики даних.

Матеріал проілюстрований надзвичайно деталізованими й талановитими малюнками художника Івана Кипібіди.

Цей проєкт – нагадування про надзвичайно велику ціну і надзусилля бійців, завдяки яким ми маємо можливість пити свою ранкову каву в українських містах. Читайте і дивіться

Зустріч з ТЕКСТАМИ в Києві!

В п'ятницю, 3 жовтня, запрошуємо друзів видання та всіх, хто є або хоче бути в нашій спільноті, на зустріч з редакцією.

Ми чекаємо на вас у приміщенні Хартія-Хаб, що на вулиці Шота Руставелі, 39/41.

Як завжди, ми розкажемо про наші досягнення і виклики, анонсуємо деякі проєкти, над якими працюємо, покажемо свіжі візуалізації.

Головний редактор Роман Кульчинський розповість про наші найгучніші публікації, Юлія Дукач готує тему про штучний інтелект, а голова правління Texty.otg.ua Сергій Данилов - про політику російських загарбників на окупованому півдні України щодо українських дітей.

Приходьте - буде весело, цікаво і по-доброму.

Докладно про подію, реєстрацію та про те, як можна долучитися, читайте за посиланням

​Вбивцю викрито, жертва залишається невідомою, а прив'язка до локації виявилася хибною. Цю світлину, яку багато десятиліть називали "Останній єврей у Вінниці", насправді в роки Другої світової зняли в Бердичеві, що на Житомирщині.

Німецький історик Юрґен Маттеус повідомив, що чоловік, який цілиться з револьвера в єврея, застиглого на краю ями — це Якобус Оннен, учитель іноземних мов та фізкультури з німецького села на кордоні з Нідерландами. Він приєднався до нацистської партії ще до приходу Гітлера до влади у 1933 році, а в часи війни опинився на східному фронті.

Встановити місце подій допомогли волонтери Bellingcat, штучний інтелект та історичні дані тих часів, в тому числі й листування. Також до Юрґена Маттеуса звернувся читач, який повідомив, що стрільцем міг бути дядько його дружини.

Проєкт Маттеуса також передбачає пошук особи жертви на фотографії з Бердичева. Для цього історик співпрацює з українським колегою Андрієм Магалецьким, використовуючи радянські архівні записи місцевих громад.

Це розслідування також проливає світло на низку інших питань: наприклад, чому хтось із нацистів так охоче зафіксував на фотоплівці цей злочин, і чому стрілець так хвацько позує. Крім того, історики спростовують міф про те, що населення в Німеччині не знало про геноцид, здійснюваний від їхнього імені. Читайте докладно

В інфографіці до цієї статті багато червоних ліній. Ці лінії — російські та російськомовні треки, які стали найпопулярнішими у щотижневих музичних чартах двох платформ — YouTube Music і Spotify — від початку 2025 року. Наша інфографіка відповідає на запитання: що слухають українці на четвертому році повномасштабної війни?

Чітко помітно: YouTube активно українізується. А от на Spotify російський контент досі зберігає позиції.

Чому так відбувається? Відповідь, як це часто буває з сучасними платформами, криється в алгоритмах. На обох платформах алгоритми працюють по-різному, і в підсумку формують дві паралельні музичні реальності.

Вочевидь YouTube, в тому числі й прийнявши до уваги рекомендації з боку України, формує новий український мейнстрим. Тоді як Spotify досі перебуває під впливом російського ринку й демонструє інерцію давніх музичних звичок.

Не секрет, що в сучасному світі наші уподобання частково формуються алгоритмами великих платформ. Чи можна щось вдіяти з алгоритмами Spotify? Що можуть зробити слухачі музики на цій платформі та державні структури, відповідальні за протидію російському впливу? Розповідаємо в нашому матеріалі

Що відбувається з українськими цивільними полоненими, заручниками, які поступово повертаються з Росії?

Зазвичай ми бачимо урочисті кадри повернення: сльози, обійми, прапори, квіти. Але після того, як урочистості стихнуть - куди ці люди йдуть далі?

У багатьох із них все залишилося на окупованій території: житло, майно, документи, які підтверджують особу, освіту, робочий стаж. Деяким із них вдається легко довести, що вони перебували в полоні, іншим важче. Це не так, як у військовополонених, яким довідки надають їхні військові частини. Цивільним, особливо тим, яких росіяни незаконно утримували під вартою на тимчасово окупованих територіях, довідок про полон та ув'язнення ніхто не дає. Без доведення такі громадяни не зможуть отримати передбачені для них виплати: 100 тисяч гривень одноразової виплати та ще по 100 тисяч за кожен рік полону.

Інша проблема, з якою стикаються звільнені українці: немає житла. Після звільнення їх направляють на місяць до лікарень, а потім - потрібно десь жити. Цим мала б опікуватися держава, вибудувати якусь систему, але такої системи немає.

Ми поговорили з кількома звільненими з полону людьми, а також з представниками громадських організацій, які ними опікуються. Читайте, що вони нам розповіли

"Сьогодні 100 покладу, завтра ще 100 дадуть". Ця цитата, яку приписують командиру одного зі штурмових полків і яка ілюструє ставлення керівництва цих полків до втрат особового складу, навряд чи залишить когось байдужим.

Вона увійшла до колонки воєнної кореспондентки Анни Калюжної, у якій вона наводить критичні аргументи щодо формування нових штурмових військ. Через кілька годин після того, як ця колонка вийшла у нас на сайті, до Анни Калюжної зателефонував Валентин Манько - керівник управління штурмових підрозділів ЗСУ, який з високою імовірністю очолить вказані війська. Він прагнув спростувати аргументи Калюжної.

У своїй колонці журналістка пише про те, що так, штурмові підрозділи мають неабиякі здобутки - але якою ціною? Багатьом втрати здаються непомірними. Іще однією ціною є ставлення до військових в цих підрозділах, яке часом призводить до суттєвого порушення їхніх прав. При цьому, поповнення цих підрозділів є пріоритетним - порівняно, скажімо, зі звичайними механізованими бригадами.

Після виходу матеріалу претендент на командування штурмовими військами Валентин Манько, вочевидь, байдужим не залишився. В інтерв'ю Анні Калюжній він сказав багато і навіть дуже багато, але журналістка весь час повертала його до ключових моментів: чи не є втрати штурмових підрозділів надмірними? чи не застосовуються до бійців цих підрозділів агресивні дії, які порушують їхні права? чи правда, що штурмові підрозділи - в пріоритеті щодо комплектування порівняно зі "старими бригадами"?

Зі слів Валентина Манька ситуація стає дедалі більш зрозумілою ближче до кінця інтерв'ю. Щоб розібратися в цій ситуації докладно, пропонуємо читати матеріали послідовно: спочатку колонку Анни Калюжної, а потім контраргументи Валентина Манька

Орки - саме так українці стали називати російських військових від початку повномасштабного вторгнення. Зараз на їх позначення використовується значно більш міцне слівце, але й слово орки - це не збіг, не випадковість, а дуже точно вловлена суть.

Засновник жанру фентезі Джон Р. Р. Толкін, пояснюючи природу орків, писав, що вони - втілення зла, раби, які трималися купи страхом і жорстокістю своїх володарів. Вони жили в заздрощах і гніві до всього, що могли створювати інші. Орки не тільки нападали на інших - вони без проблем били, вбивали і навіть поїдали своїх же.

Зараз ми спостерігаємо за тим, як страх і жорстокість тримають купи реальну, а не вигадану армію. І як вона спрямовує насильство проти власних представників. Ми дослідили репресивні дисциплінарні практики і знущання в російських збройних силах.

У цій добірці відео - бочки і ями, ланцюги і клітки. Російські солдати морять російських солдатів голодом і спрагою, катують їх холодом. Їх принижують так, що у будь-якої нормальної людини це викличе огиду. І немилосердно, жорстоко б'ють.

Ці практики, звичайно ж, непоодинокі: якщо є стільки відеосвідчень, уявіть, скільки цього відбувається за кадром. Це не тенденція - це ціла культура, або, радше, антикультура насильства.

Як вона виникла? Чим обумовлюється? Чим пояснюється? Є низка причин. Розповідаємо в нашому матеріалі

Щодня мільйони людей у світі використовують чат-боти, засновані на ШІ, пошуковики та "розумні" редактори. Завдяки усім цим інструментам люди здобувають інформацію, сприймають та аналізують новини. Таким чином, інструменти ШІ можуть впливати (і впливають!) на те, що мільйони людей у світі, у різних країнах думають про Україну.

Мозком цих інструментів є LLM - великі мовні моделі. Ми перевірили, чи не повторюють ці моделі російську пропаганду, і чи не поширюють упереджень щодо України, які вигідні нашому ворогу.

Про це - у нашому сьогоднішньому відео.

Дивіться, підписуйтеся, ставте вподобайки та дзвіночки - і підтримуйте нас, аби ми мали змогу робити ще більше цікавих і пізнавальних відео!

​Понад пів тисячі людей, які щомісяця підтримують ТЕКСТИ своїми донатами. Це дивовижно!

Друзі, три місяці тому ми писали про те, що потребуємо підтримки однієї тисячі людей на місяць, аби почуватися впевнено в умовах грантової турбулентності. Тоді у нас було 415 платних підписників – і ми, чесно кажучи, почувалися дещо песимістично. Бо тисяча платних підписників – це тоді здавалося космічною цифрою.

Але за ці три місяці до платної підписки на ТЕКСТИ долучилися півтори сотні людей. Зараз вас 565. Wow!

Ми надзвичайно вдячні. Щиро.

Але ми все ще дуже потребуємо вашої підтримки. Щоб досягти нашої цілі, потрібно, щоб платну підписку на ТЕКСТИ оформили 435 людей.

Це багато. І ми розуміємо, що в наші часи це може бути складно. Але, можливо, саме у вас є така змога?

Наша редакція все ще маленька – плюс-мінус 20 людей. І ми далі продовжуємо створювати проєкти, які гідно представляють Україну – і перемагають! – на світових конкурсах з журналістики даних. Допоможіть нам це робити і надалі.

Підтримати нас можна ось тут

Дякуємо ❤️

До речі, з кількома з вас мали радість поспілкуватися на нашій нещодавній зустрічі з читачами. Було цікаво і дуже тепло! Додаємо фото

Надто низька оцінка спроможностей України, завищена оцінка спроможностей Росії - таким був початок великої війни. Західні лідери з великим подивом усвідомили, що Україна не збирається зазнати поразки в перші дні або тижні, і що уявлення про непереможність російської армії є аж надто перебільшеним.

Згодом запанував інший стереотип: російська армія прогнила, технологічно застаріла, нездатна до змін. Цей стереотип хибний - і небезпечний.

У статті впливового видання Foreign Аffairs йдеться про те, як Росія збирає та досліджує набутий у боях з Україною досвід, а потім винаходить, впроваджує та масштабує зміни.

Ці дії вже призводять до того, що Україні стає важче і на полі бою, і в тилу. Росія продовжує тиснути за допомогою своїх вдосконалених озброєнь і тактик, сподіваючись, що країни Заходу втомляться від війни. І справді, деякі країни втрачають інтерес - хоча мали б дуже уважно за нею стежити і вчити її уроки. Бо Росія безперервно передає свої вивчені уроки іншим авторитарним режимам.

Попри те, що нововведення в багатьох військових сферах РФ невтішні для України, є сфери, в яких вона суттєво відстає і не зможе багато що зробити. Одна з них - підготовка військ та управління ними. Втім, є ймовірність, що опанувати весь набутий досвід Росія зуміє вже по закінченню війни.

Цікавий матеріал, який дає гарне розуміння про те, як змінюється баланс сил на полі бою, і що відбувається з технологічною перевагою України. Читайте наш переклад

Мільярдери з Кремнієвої долини скуповують ділянки землі з підземними приміщеннями, які можна перетворити на розкішні бункери. Марк Цукерберг витратив 110 мільйонів доларів на нерухомість з великим підвальним простором. Співзасновник LinkedIn Рід Гоффман каже, що половина супербагатіїв світу роблять те саме. Популярним місцем для будинків з бункером стала Нова Зеландія.

Чого вони бояться? Можливо, третьої світової?

Може й так. Але не тільки: за останні кілька років список потенційних екзистенційних загроз поповнив розвиток штучного інтелекту. Йдеться про етап, коли машини досягнуть людського рівня інтелекту.

Хтось із утаємничених вважає, що це станеться дуже швидко, буквально за наступні кілька років. І тоді людям доведеться шукати стримувальний фактор і можливість "вимкнути ШІ". Інші кажуть - не слід поспішати з такими висновками, адже на шляху розвитку ШІ ще багато проб і помилок.

З чим ще пов'язані побоювання технологічних лідерів, читайте в цьому матеріалі

Кінець літа і початок осені ознаменувався кволим просуванням росіян та низкою українських контратак. Утім, сіра зона продовжує розповзатись, як хвороба, а ціна контратак з точки зору українських втрат залишається незрозумілою. Сьогодні підсумовуємо зміни на ключових ділянках фронту з 12 серпня по 3 жовтня.

Загалом росіяни, як і раніше, не вигадують нічого особливо нового й, схоже, рухатимуться за заздалегідь визначеним планом. Створити загрозу з півночі та півдня Слов’янську - Краматорську, найбільш урбаністичному та укріпленому району української Донеччини, паралельно намагаючись просунутися до Запоріжжя і зайняти більше території на Харківщині. План втілюється погано - але коли це зупиняло росіян?

Добропільський виступ розсипався на фрагменти - але ворог і далі не шкодує людських ресурсів, аби закріпитися хоча б на незначних "плацдармиках".

Куп’янськ - найкритичніша ділянка. Ворог просувається, вкотре скористався газовою трубою, а український анклав на території міста переходить в сіру зону.

На Дніпровсько-Запорізькому напрямку росіянам вдалося просунутися на окремих ділянках за півтора місяця до 10 км західніше. Українці протидіють, тим часом деякі осінтери повідомляють про перекидання додаткових російських сил на цей напрямок.

А що на Костянтинівському, Лиманському і Покровському напрямках - і чому далі легше не буде? Читайте - і дивіться добірку мап

Зосередитись на кілзоні шириною приблизно 40 кілометрів по обидва боки від лінії зіткнення - цілком логічне рішення для України, яка веде оборонну війну. Але війна відбувається не тільки в кілзоні. Ілюстрацією служать нещодавні дії росіян - зокрема, в районі Добропілля.

Про це йдеться в доповіді президентки Інституту вивчення війни Кімберлі Кейґан на інвестиційному саміті Defense Tech Valley 2025 у Львові.

Докторка Кейґан говорить про нову тактику росіян, яка створює загрозу для стійкості фронту.

Втім, ця "нова" тактика не така вже й нова. Йдеться про ізоляцію району бойових дій із повітря - цей термін відомий ще з часів Другої світової. Зараз росіяни застосовують цю тактику, "викошуючи" українську логістику та тримаючи під контролем під'їзні шляхи. Потім, коли ділянку ізольовано, вони починають інфільтрацію і прорив. Так було на Добропільському виступі.

Для цих дій застосовують у великій кількості дрони середньої дальності. І поки росіяни масово їх створюють, шукаючи той ключик, який поверне їх до маневреної війни, українці застрягають на кілзоні, дбаючи про "стіни дронів" малої дальності.

На щастя, у росіян є вразливості, якими Україна може скористатися, якщо розвине власні спроможності середньої дальності. Докладно про це - у дуже цікавій і повчальній доповіді Кімберлі Кейґан

"Без емоцій у бою. Дозволена лише злість".

"Зупинитися в хаосі: завмерти й оцінити ситуацію".

"Миттєво реагувати на загрозу: різкий звук чи спалах — автоматична відповідь".

Це - бойові установки, які бійці на війні засвоюють інтуїтивно. Є й інші: завжди озирайся, плануй відступ і перевіряй виходи; не довіряй нікому і нічому, лише тим, хто довів надійність під вогнем.

На війні ці установки якнайкраще допомагають вижити. Але вони не вимикаються автоматично, коли людина повертається в тил. А в тилу вони можуть зашкодити - спілкуванню з родиною та друзями, нормальному життю та дозвіллю, та й адаптації після відходу з війська в цілому.

На дванадцятому році війни запитання "Як говорити з військовими?" може звучати дивно. Адже відповідь ніби очевидна: як із людьми. Та, попри це, ми мусимо повертатися до нього знову і знову. Так само, як варто замислюватися над питанням про те, як бути з тими, хто чекає військових додому, адже окрім чекання, яке саме по собі нелегке, на таких людей лягає багато іншої - фізичної та емоційної - роботи.

Про це мова в цій статті. Є прості навички та патерни спілкування, які перешкоджають появі бар’єрів між військовими і цивільними. Читайте докладно

Якщо ви гадаєте, що Путін - перший, хто імітує переговори, аби йому дали робити те, чого він хоче, а саме, продовжувати агресію - то ні, він не перший. Тактика салямі, гібридна деескалація, імітація переговорів - все це вже було. Історія запам'ятала такі дії у виконанні Адольфа Гітлера, якого Путін, вочевидь, має за свого вчителя.

Сьогодні ми з радістю представляємо наш мастерпіс - мега-лонгрід "Чому Путін - це Гітлер сьогодні" - начитаний голосом і викладений на Spotify. Ми знаємо, що обсяг цього матеріалу велетенський, і прочитати його важко, навіть якщо у вас попереду цілий вікенд. А от озвучка - це зовсім інша справа.

Самі сьогодні переслухали всі чотири частини (знайдете їх на нашому Spotify-каналі) і вкотре пересвідчилися: цей матеріал досі такий самий актуальний, як і в перший день публікації. Підозрюємо, він буде актуальним доти, поки Путін не помре - та й після того залишиться важливим для історії.

Тож вмикайте і слухайте!

P. S. Начитку виконує ШІ голосом нашої журналістки Валерії Павленко, яку ви вже знаєте за ютуб-каналом ТЕКСТІВ та матеріалами у нас на сайті

Наскільки українські підлітки усвідомлюють ризики і загрози, пов’язані з використанням інтернету? Щоб відповісти на це питання, ТЕКСТИ у співпраці з InfoSapiens дослідили цифрові звички 14-18-річних українців.

Абсолютна більшість українських підлітків щодня користується смартфонами, більше половини - "живе в телефонах". Та попри тривалий час, який вони проводять у мережі, підлітки здебільшого мають поверхові знання про кіберзагрози. Менше половини з них добре розуміють, що таке фішинг та шкідливе програмне забезпечення.

Як показує наше дослідження, підлітки схильні переоцінювати свою обережність в мережі. На ділі, безпека паролів та персональних даних - у "сірій зоні" їхнього розуміння. Те саме стосується й загроз з боку російського онлайн-простору.

Чи добре підлітки розрізняють небезпеки в інтернеті, і який відсоток схильний до ризикової поведінки? Чи розпізнають шахрайство, чи йдуть на ризиковані контакти, чи готові прийняти пропозицію "легких заробітків" від незнайомців? Чи добре вони поінформовані про онлайн-вербування?

І, головне, що можна зробити, щоб підвищити обізнаність і зробити обережне та безпечне користування інтернетом повсякденною практикою?

Про все це - в нашому матеріалі. Читайте, і дивіться інфографіку

Нова вакансія на ТЕКСТАХ - оголошуємо конкурс на посаду інтерна у відділ дослідження дезінформації. Ми шукаємо людину, якій цікаво досліджувати різні явища життя, ставити нестандартні запитання й ділитися своїми знахідками.

Потрібні базові навички з програмування в R або Python.

Розуміння того, як працює російська пропаганда, та/або навички мережевого аналізу стануть істотною перевагою.

Також важливо володіти журналістськими навичками: вміти виділяти головне, шукати інформацію та джерела даних і створювати матеріали зрозумілою мовою. А також любити писати тексти та бути готовим розвиватися в цьому напрямі.

Більше про вакансію читайте тут

У Києві - нова тенденція в продажах ресторанів. Заклади, виставлені на продаж, найчастіше розташовані на території закритих житлових комплексів.

Закритість ЖК грає злий жарт із власниками ресторанів: сторонні на територію таких комплексів заходять рідко, а самим мешканцям не хочеться постійно їсти в одному й тому самому місці.

Зазначається, що навіть авторські проєкти з цікавою концепцією змушені йти з ринку, якщо не забезпечують постійний приплив нових клієнтів або не встигають адаптуватися.

За словами аналітиків, у столиці вже почалась хвиля закриттів, і з кожних десяти нових ресторанів лише два показують стабільний прибуток. Решта або балансує на межі, або йде з ринку протягом року. І навіть прибуткові заклади все частіше шукають нового власника як спосіб врятувати вкладення й уникнути глибшої кризи.

Ресторани, виставлені на продаж, часто пропонують покупцям на диво цікаві умови: як от супровід покупця в наступні пів року після купівлі, повний пакет техніки, меблі, обладнання і навіть персонал. Чи може це стати вдалим придбанням - коментують аналітики

Просочування замість м'ясних штурмів. На перших етапах Росія без зайвих сентиментів кидала в м'ясорубку війни тисячі штурмовиків. Здавалося, "людський ресурс" у них безкінечний - і от ми на етапі, коли з'ясовується, що це не так. Воювати м'ясними штурмами для росіян дедалі дорожче. Тож вони перейшли до нової тактики - просочування.

Ця тактика відома з давніх давен. Вона означає просування невеликими групами через позиції противника без безпосереднього контакту. Це схоже з висуванням розвідувальних груп без вступу в бій на передових позиціях.

Просочування використовується, коли війська не в змозі здійснити прорив великими силами.

Чому їм вдається просочуватися? Дві відповіді: велика сіра зона, яка сягає 10-20 кілометрів в ширину, і брак української піхоти на передових позиціях.

Крім того, раніше росіяни висувалися групами до відділення, а зараз ходять по двоє-троє і навіть по одному. Виявити одне "тіло", яке кудись шкандибає посередині такої широкої сірої зони - непросте завдання.

Але, звичайно ж, на будь-яку дію можна знайти протидію. Наш автор побував у в бригаді, яка знайшла успішні тактики протидії російському просочуванню. Як це працює - розповідаємо

Безкоштовна школа журналістики даних — для журналістів та активістів, які прагнуть покращити свої навички роботи з даними. Texty.org.ua запрошують на комплексний навчальний курс “Робота з даними для місцевих розслідувань”.

У фокусі програми — сфера аналізу видатків місцевих бюджетів, використання коштів на відновлення та питань місцевого розвитку загалом.

Якщо ви маєте плани розслідувань і публікацій на теми аналізу місцевих бюджетів, ухвалення рішень органами державної влади або місцевого самоврядування, земельних відносин, освіти та медицини, публічних закупівель, витрат на відновлення, цивільного захисту, подолання наслідків війни, то ця програма для вас!

Навчальна програма складається з трьох компонентів, перший відбудеться у листопаді, другий — у січні-лютому. За умови участі принаймні в одному з компонентів, можна долучитися до третього, який передбачає консультації та стипендії.

Докладно про навчальну програму — за посиланням: https://texty.org.ua/fragments/116157/

Ця ініціатива стала можливою у співпраці з IWPR (iwpr.net) завдяки фінансуванню Норвегії