За останній рік у використанні наземних роботів на фронті стався технологічний прорив. Як жартують самі оператори НРК, це можна порівняти з переходом від кнопкового телефона до смартфона.

А доти - було "багато скепсису і дивних запитань", каже наш співрозмовник Математик, який керує підрозділом НРК. Адже звичайна техніка все ще могла під'їхати близько до лінії фронту - не так, як тепер, коли панує кіл-зона - тож було чимало сумнівів у потрібності НРК. Крім того, не було розуміння, як у робота працюватиме зв’язок, що із захистом від ураження тощо.

Головне завдання цих роботів - логістика та евакуація. "Є бойові модулі, кулемети, гранатомети, мінувальники, розмінувальники та інші засоби. Насправді це все круто. Це все треба розвивати. Але 95 відсотків - це логістика", - каже Математик. І пояснює, що якби за допомогою НРК покрили логістику й евакуацію хоча б наполовину, нашим Силам оборони по всій лінії зіткнення було б легше в рази.

У цій статті - класний фоторепортаж, який показує велику різноманітність НРК. А також відповіді на питання, як із кадрами для роботи з НРК, в чому специфіка управління ними, як навчитись. І, звісно, якою є наша перевага в застосуванні НРК, і як розвивається ситуація у ворога. Читайте і дивіться

Це такий матеріал, від якого часом посміхнешся, а часом стане сумно. Про Одесу - місто, за яке минулого тижня вболівала вся Україна.

"Одеса. Графік світла: схІд - 07:34, захІд - 16:10". Це - один із мемів, яким одесити відповідають на російську атаку, внаслідок якої місто залишилося без електрики. На фото - сонце над морем.

"В Одесі здаються тільки квартири!" - інший хіт цих важких днів. Одесити зберігають оптимізм та почуття гумору. На другий день після атаки, 13 грудня, місто залишається без електрики й води. Але вимкнути сонце росіяни не здатні. Тож багато сімей ідуть гуляти до моря - з дітьми, собаками, їжею, термосами. На щастя, природний газ у будинках і не зникав.

Одеса - це завжди багато позитиву, чого не скажеш про місцеву владу. Містяни певні: начальник Одеської МВА Сергій Лисак у місті тимчасово. Він хоче гарних результатів напоказ, а не відповідальності. У деяких районах ситуація зараз краща, деякі й досі потерпають, та тим часом на селищі Котовського замінюють бордюри, а в центрі висаджують дерева. Кажуть, комунальники так "салютують" новому очільникові МВА, який полюбляє бачити бюджетників за роботою в суботу.

Як жила Одеса в ці дні, як жартувала, рятувала, згадувала тяжчі часи - читайте в репортажі

"Чорноморський флот перебуває на остаточному шляху занепаду. Росіяни більше не здатні захистити свої найцінніші активи навіть у найбезпечнішому порту - від морських сил, які взагалі не мають екіпажних кораблів".

Так характеризує становище ЧФ РФ відомий історик та дослідник війни Філліпс О'Браєн. У своєму свіжому тижневому огляді робить акцент на успішних діях України на морі не тільки проти російського військового флоту, а й проти торгового.

Що стосується військового флоту - тут О'Браєн згадує про те, як Україні вдалося загнати його в Новоросійськ, ізолювати і змусити там відсиджуватися. Але навіть відсидітися не завжди виходить: атака на російський підводний човен українським безпілотником в захищеній гавані Новоросійська показує, що тут теж запахло смаленим.

Як приклад вдалої операції проти торгового флоту аналітик наводить атаку проти танкера Qendil у Середземному морі. Він пояснює, що вона важлива з кількох причин і свідчить про те, що перші удари по танкерах були не попередженням, а стартом великої кампанії.

Чому війна на морі має значення, і чому Україна, схоже, тримає на прицілі Ахіллесову п'яту Росії - читайте в нашому перекладі

У "ТЕКСТІВ" тривають різдвяно-новорічні канікули, але хотілося б сказати щось за підсумками цього року. І щоб не про політику і не про війну. Тож сьогодні розкажемо про українські стрічки, які цього року найбільше дивилися на Netflix (ці фільми доступні на платформі в Україні).

Слід зазначити, що цьогоріч до топів українського Netflix потрапило лише 10 вітчизняних фільмів - на 12 менше, ніж торік. Однак дивилися їх значно довше.

Цілих 13 тижнів у топі пробула легка комедія "Відпустка наосліп" - про надокучливу шефиню київського підприємства, яку втомлений від неї колектив відправляє відпочивати в Карпатах. У подорожі на неї чекає безліч сюрпризів.

Це не єдина комедія, яку охоче дивилися - на другому місці за тривалістю переглядів опинилася стрічка "Песики" з Лесею Нікітюк. А ще в десятці кіно про попутників у поїзді, які зазнають трансформації за одну ніч, про радянську каральну психіатрію, про волонтера, який вивозив людей з Бучі, і навіть фільм жахів про бункер на дні Каховського водосховища.

Словом, є що подивитись. І не тільки на Netflix - є варті уваги фільми, які платформа не купила. Наприклад, супер-популярний "Ти - космос". У нашій добірці розповідаємо про кіно цього року, варте перегляду.

Читайте і дивіться.

А ми почуємося вже невдовзі. Гарних і тихих свят!

Десять мільйонів років тому люди - вірніше, наші предки - дізналися, який на смак алкоголь. І їм сподобалося. Відтоді триває "роман" людства зі спиртними напоями - однак останнім часом споживання досягло піка й пішло на спад. Чому так відбувається, досліджує The Economist.

У цій статті - про "гіпотезу п’яної мавпи", спільного предка людей, шимпанзе та горил. Цей предок набув мутації, яка дала змогу ефективніше виводити етанол із тіла. Одночасно змінювалося середовище проживання: тропічні ліси занепадали, 90% людиноподібних мавп вимерли, а вижили лише ті, які спустилися з дерев і почали збирати плоди на землі. Вони знайшли фрукти, які почали бродити, із вмістом алкоголю не більш як 5%. Так почалася ця хмільна історія.

Чому алкоголь, який по суті є отрутою для багатьох тварин, "прижився", видозмінився і став таким популярним? Завдяки соціалізації. Він допомагав поєднуватися різним спільнотам, які без нього могли почувати одне до одного лише страх і ворожість. У статті пояснюють хімічну дію алкоголю і те, як вона здатна змінювати стосунки між людьми та спільнотами.

А що з алкоголем зараз? Його набагато легше дістати, ніж тоді, коли нашим предкам доводилося шукати гнилі ягоди. Але багатьом вже не хочеться, і вони шукають щось натомість: з такою самою дією, але без шкоди для здоров'я. Докладно - у нашому перекладі

Майже 80% українських користувачів довіряє інформації з Телеграму - це більше, ніж довіра до Ютубу, онлайн-медіа чи інших соціальних мереж. Попри анонімність, слабку модерацію та брудні прийоми, про які вже не раз писали в медіа, користувачі кажуть: "Телеграм - "свій" простір". Адже інформація тут надходить не через алгоритм, а через особисту підписку.

Такі висновки ґрунтуються на опитуванні користувачів Телеграму, проведеному Telemetrio із 17 по 24 листопада 2025 року. Ми отримали звіт Telemetrio і розповідаємо про найцікавіше з нього:

🔸В центрі уваги в українському сегменті Телеграму, який залишається надзвичайно політизованим - Володимир Зеленський. За ним ідуть Віталій Кличко та Петро Порошенко.

🔸Однак політика - це не гроші. Найбільші рекламні бюджети зосереджені не в сегменті політичного контенту, а в маркетплейсах, ритейлі, телекомі та ставках.

🔸Телеграм перестав бути місцем одного-двох улюблених каналів. Користувачі активно підписуються - і так само активно відписуються, а понад 60% користувачів регулярно чистить свої підписки.

Більше цікавих висновків про те, як змінився Телеграм за останній рік - і за останні 5 років - читайте в нашому матеріалі

Одеса, Затока, Чорноморськ, Південний - ці українські назви останнім часом постійно звучать у зведеннях про обстріли. Чому Росія безперервно їх атакує?

Про особливості транспортної інфраструктури на Одещині та спроби вивести її з ладу розповідає економіко-географ, асоційований дослідник Міжуніверситетської науково-дослідницької лабораторії "Географія міст" (Париж, Франція) Іван Савчук.

Є кілька ключових моментів. По-перше, логістика. Йдеться і про можливість України торгувати з іншими країнами, виступаючи надійним постачальником зерна та інших ресурсів. І про можливість отримувати ресурси від інших країн - зокрема, таку необхідну нам зброю.

По-друге, мова про роль України як транзитера. Допоки триває війна, а Росія постійно тримає під прицілом "морські ворота" України - страхові гіганти відмовляються покривати воєнні ризики, і наша країна втрачає важливу статтю доходу.

По-третє, Україна не може розвивати свою транспортну інфраструктуру в цілому, не може якісно долучитися до міжнародних транспортних коридорів.

"У транспорті немає випадкових рішень - це застигла геополітика. Вона завжди відображає географію країни й державну стратегію, зафіксовану в рейках та автошляхах", - каже Іван Савчук. Читайте цікаву розмову з фахівцем

Страх, ненависть - і дика, шалена, люта заздрість. Після 3 січня, коли американські десантники захопили венесуельського диктатора Ніколаса Мадуро, російські пропагандисти пережили справжню гаму дуже бурхливих почуттів.

Коли надійшли перші новини про операцію в Каракасі, серед зетників панувала обережна надія: от, мовляв, венесуельці зараз накостиляють американцям, от вийдуть на вулиці прості люди і візьмуть в полон американську десантуру...

Наївні! Звісно, не так сталося, як гадалося.

Після прикрої для росіян події вони вибухнули жовчю. От, мовляв, як треба було, та Росія не зуміла - бо вміє тільки пи... брехати, якщо висловитись цензурно.

Далі все розвивалося за сценарієм горілчаного чаду: від агресії перейшли до ниття, а потім впали в примітивні філософствування. А коли протверезіли, подумали, що треба якось виправдати Расію-мать і перевести стрілки на якихось інших "винних" - котрих і знайшли у більш ніж достатній кількості.

Можна вічно дивитися на кілька речей: як горить вогонь, як тече вода, як трудиться людина - і як коробить російських пропагандистів. Наприкінці минулого і на початку цього тижня їх коробило, не побоїмося цього словосполучення, дуже потужно. Ми зібрали всі реакції у нашому моніторингу роспропаганди. Читайте і насолоджуйтеся

Після часткової легалізації канабісу в Сполучених Штатах найбільше зростання споживання фіксується серед старших людей.

Якщо 20 років тому лише один із трьох сотень людей віком від 65-ти і старше повідомляв, що вживав марихуану протягом останнього року - то тепер це кожен десятий.

The Economist пояснює, що однією з причин канабісового буму є те, що нинішні літні люди - це колишні хіпі. Аналіз журналу свідчить, що понад половина сеньйорів, які сьогодні вживають канабіс, вперше спробували його більш ніж 15 років тому.

Однак причина не тільки в цьому. За допомогою канабісу старші американці знімають біль, рятуються від безсоння і знижують тривожність. "Споживачі наполягають, що він полегшує симптоми багатьох проблем зі здоров’ям. У новій робочій доповіді навіть стверджується, що для частини літніх американців він може бути життєво необхідним", - пише журнал.

Дослідники з Університету Еморі вважають, що надання літнім американцям доступу до марихуани не тільки дозволяє їм почуватися краще, а й рятує життя. Як вони це доводять - читайте за посиланням

У голлівудських апокаліптичних фільмах про те, як поводяться люди, коли зникають блага цивілізації, усі зазвичай керуються власним егоїзмом і дбають тільки про себе. Але творці фільмів помиляються - принаймні, щодо українців. Про це свідчить досвід Вишгорода. У столичному передмісті на тлі тотального блекауту - відсутності електрики, води і опалення - люди гуртувалися і допомагали одне одному.

Блекаут стався після чергового удару Росії по українській енергетиці 27 грудня. Наша співрозмовниця, вишгородка Олена, каже: очікували, що новий рік зустрінуть без світла. Однак відчуття колапсу не було: в місті працювали магазини й аптеки, а місцева влада, ДСНС та Червоний Хрест швидко розгорнули пункти незламності та обігріву.

Родина Олени мала "дачні" баки для води, які повісили на кухні та у ванні, а також потужну зарядну станцію. Щоб підзарядити її, доводилося спускатися з 11 поверху і їхати в пункт незламності. Одночасно Олена та інші сусіди, які виходили на вулицю, допомагали немічним, які живуть у їхньому під'їзді. Так у ці дні робило багато вишгородців.

Багатоповерхівка, в якій живе Олена, була підключена до власного генератора - однак цей пристрій вийшов з ладу незадовго до блекауту. Він і раніше ламався: це недорогий і не дуже потужний генератор, який купили на зібрані з будинка кошти: здали їх менше половини мешканців. Це було ще після відключень 2022 року. Але тепер, після того, як у домівки вишгородців повернулася електрика, вирішили підготуватися краще: 80% людей "скинулися" на новий генератор.

За словами нашої співрозмовниці, у місті не бракувало незадоволених, але в цілому і влада, і енергетики відпрацювали гідно. Як це було - читайте в її розповіді

​Зимові відключення світла в столиці — це не лише цифри в графіках ДТЕК, а й тисячі людських історій і невидимих стратегій виживання: від пошуку тепла в «Пунктах незламності» до переобладнання квартир на автономні енергоострови.

Команда Texty.org.ua прагне вийти за межі офіційної статистики та побачити реальну картину життя в умовах енергодефіциту.

Ми хочемо задокументувати цей досвід, щоб зрозуміти, як спільні виклики трансформують міське середовище та побут киян.

Ваші історії допоможуть нам проаналізувати, наскільки стійким є Київ насправді та які рішення допомагають містянам долати найтемніші часи.

Ми просимо вас поділитися своїм досвідом, заповнивши нашу анонімну анкету. Це займе лише кілька хвилин, але стане важливим внеском у наше дослідження міської стійкості.

Розкажіть про свій досвід переживання блекауту в Києві за цим посиланням: https://tinyurl.com/49ha868w

"Для України важливо не романтизувати події, а тверезо оцінювати: чи ослабне союз Тегерана з Москвою і чи не перетвориться іранська криза на новий глобальний відволікаючий фактор".

Про такий прагматичний підхід в оцінці протестів у Ірані говорить наш сьогоднішній співрозмовник, сходознавець і директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.

Він пояснює, чому те, що сьогодні відбувається в Ірані - ще не революція, але класична революційна ситуація, причому не в емоційному, а в аналітичному сенсі. Як склалася ця ситуація, і чому вибухнуло саме зараз?

Ще одна цікава думка - про підтримку спадкоємця престолу Рези Пехлеві. Вона не означає, що іранці так уже хочуть монархії, а радше непокояться про збереження цілісності своєї держави, якщо режим аятол зазнає краху.

Також в інтерв'ю: чому інфляція призвела до протестів саме зараз, хто такі базарí і чому важлива їхня роль, і чому Україні невигідна війна в Ірані. Читайте докладно

Читаючи цю історію, так і хочеться зауважити: кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями! Втім, сарказм не до кінця доречний, адже історія Тревора Ріда - про відновлення гідності, справедливості і бажання помсти.

Тревор - американець, який чотири роки служив у морській піхоті. Він не мав бойових відряджень, після закінчення служби працював за контрактом у сфері безпеки в Афганістані та почав зустрічатися з росіянкою Ліною. Одного разу після вечірки у Москві він був настільки п'яний, що потрапив у поліцію і нічого не пам'ятав. Йому нічого не пред'явили, але він не міг піти через брак знань російської і чекав на Ліну.

Але Ліна не приїхала, натомість прийшов слідчий, який продемонстрував зовсім інше ставлення. Він вирішив засадити Тревора до в'язниці через напад на поліцейських, якого насправді не було.

Почався шлях американського морпіха до російського Гулагу - так він окреслює своє перебування в ув'язненні.

Після звільнення з неволі усе, чого він хотів, це відновити справедливість - і приєднатися до українських бійців на лінії фронту. І хоч його батьки були шоковані, Тревор Рід це зробив. Як це було - читайте в його розповіді

Мініелектростанції, розподілені по місту, які одночасно дають домівкам електроенергію і тепло... Пам'ятаєте, скільки розмов про них було у Києві в усі попередні роки? І не тільки розмов: столиця навіть отримала одну когенераційну газопоршневу установку на 1,5 МВт від USAID, і навіть домовилася про закупівлю ще 15-ти на 60,5 МВт у словацької компанії.

То де ці мініелектростанції? Це питання особливо актуальне зараз, коли містяни після російських обстрілів раз за разом потерпають від холоду і темряви.

Звісно, такі когенераційні установки коштують дорого, а їх встановлення пов'язане з певними труднощами. Але Київ - не найбідніше місто: наприклад, в кінці 2024 року в звітах про виконання бюджету фігурували залишки у 13 мільярдів гривень. І якщо дуже захотіти, з будь-якими труднощами встановлення можна впоратися.

ТЕКСТИ зробили запит до КМДА, аби знайти сліди когенераційних установок, які мали з'явитися в столиці наприкінці 2025 року - якраз напередодні цілком прогнозованих російських обстрілів. Що вдалося з'ясувати - читайте в нашому матеріалі

Після того, як прилетіли добрі дрони чи ракети по теплоелектростанції та теплоелектроцентралі в Білгороді, РФ, це місто та частина області занурилися в морок, холод і антисанітарію - мінус електрика, мінус тепло, мінус водопостачання і каналізація. Білгород став "забороненим містом", про яке не говорять російські ЗМІ - так, ніби воно вже вимерло.

Тим часом українська енергосистема після десятків масованих ударів РФ якимось чином піднімається, обтріпується від пилюки і працює далі. Як так виходить, що українська енергосистема досі жива? І, що важливіше, чи залишатиметься вона живою й надалі?

Сьогодні у нас дуже цікавий співрозмовник - Володимир Кудрицький, колишній голова правління Укренерго. Кудрицький був позбавлений посади з подачі фігуранта "міндічгейту" Германа Галущенко. Разом із ним шукаємо відповіді на ці питання.

У нашій розмові - про хаос в управлінні енергетичною сферою, коли всі відповідають за все, але конкретного відповідального немає. Про те, як українську енергосистему рятують європейськими та американськими грошима - і чому зараз рятують менше, ніж раніше. Про розподілену генерацію, укриття від "шахедів", роль ППО - і багато інших цікавих речей.

Читайте докладно. Посилання додаємо (і перепрошуємо за прикру помилку з посиланням у попередньому дописі)

Упродовж усієї зими російські зетники повторюють одну й ту саму геноцидальну мантру: потрібно заморозити українців. З якоїсь дивної причини вони вважають - щойно у домівках стане холодно, українці побіжать на майдан скидати владу.

Але це так не працює. Коли погіршуються побутові умови проживання, люди насамперед думають про те, як підняти їх до настільки комфортного рівня, наскільки це можливо - а не про те, щоб бігти на вулицю у двадцятиградусний мороз і влаштовувати масовий протест проти влади. Тим більше, що погіршення побутових умов здійснює не наша влада - а влада сусідньої схибленої країни агресорки.

Наша сьогоднішня стаття - чудова ілюстрація когнітивної помилки росіян. Після останніх прильотів по Києву, коли світло почали давати "по краплі", а в багатьох домівках було холодно, кияни дбали про те, щоб їхні родини були в теплі, мали що їсти, могли помитися і скористатися побутовою технікою.

Ми зібрали п’ять історій про те, як сім’ї живуть в умовах цієї важкої зими, і які лайфхаки використовують. Читайте в нашому матеріалі

Як влаштована енергомережа України? Сьогодні розповідаємо про це простими словами, у форматі "для чайників".

З нашого матеріалу ви дізнаєтесь про те, за що відповідають ГЕС, ТЕС та АЕС, у який спосіб вони виробляють електрику і через яку мережу ця електрика надходить від великої генерації до маленького споживача. Розповідаємо, що таке трансформатори, ЛЕП, підстанції і розподільна мережа. І не тільки розповідаємо - показуємо на дуже наочних ілюстраціях.

Також у статті мова про те, що відбувається, коли російські атаки "виносять" одну або кілька ланок з цього ланцюга; як енергетики "латають дірки"; як надходить електрика з Європи, чому її не завжди можна купити стільки, скільки потрібно, і чому не завжди закуплена енергія доходить до споживачів, які її найбільше потребують.

Дочитайте до кінця статті - там кілька корисних порад, як кожен споживач маленькими і непомітними діями може зробити свій внесок: зменшити навантаження на систему і допомогти їй впоратися в ці непрості часи.

Читайте і дивіться ілюстрації

Чи можуть загрозливі звуки війни асоціюватися з певними кольорами? Відома українська художниця Алевтина Кахідзе вважає, що так. З нею погоджується багато українців.

"Свист — це щось на кшталт білого. Він вирізняється з-поміж усього іншого. І якщо ти його чуєш, вмикаються зовсім інші інстинкти. Це не колір, це справжня смерть. Свист ракети", — каже одна з учасниць проєкту "Червоного хвиля найдовша".

Вона — серед тих 60-ти ветеранів, цивільних, які перебували під окупацією, дітей, які виїхали з країни, з якими поговорила Алевтина Кахідзе. На основі цих інтерв’ю художниця візуалізувала звуки війни: вибухи, постріли, загрози з неба, а також помилкові звуки війни (шуми, які лише здаються пов’язаними з війною).

Вона поєднала записані звуки (прямі свідчення і записи з поля бою) з музикою — і асоціації опитаних перетворилися на світловий та відеоарт, що заповнює фізичний простір.

Ми представили лише частину цього проєкту — показали, який звук із яким кольором асоціюється в різних груп людей. Ви теж можете проголосувати й описати свої асоціації за посиланням

"Ця ідея, що ми можемо завдати Росії стільки втрат, щоб вона колапсувала, — абсолютно ідіотська і не має жодної цінності в стратегічному чи операційному плані. Вона приносить лайки в соцмережах — і все. Це не стратегічна перемога!"

Так каже Райан О'Лірі, колишній командир Chosen Company — добровольчого підрозділу іноземних бійців. Колишній сержант Національної гвардії Айови, він брав участь у війнах в Іраку та Афганістані, а з 2022 по 2024 рік воював у ЗСУ.

На думку військового, концентрувати зусилля підрозділів БПЛА на винищенні російської піхоти абсолютно неправильно. Ось одне із його пояснень:

"Бригади контролюють окопи. Але ніхто не контролює, що відбувається за 20-80 км в нашому тилу, тобто в нашій глибині. Коли ніхто не "володіє" глибиною, ніхто її не захищає. Коли ніхто її не захищає, Росія заповнює її дронами. Коли Росія заповнює, логістика сповільнюється. Коли логістика сповільнюється, фронти тихо колапсують.

Достатньо зрозуміло? Мабуть, ні для України. Продовжуємо трубити про 30 тисяч+ убитих на місяць, поки втрачаємо території через це лайно".

Потрібно контролювати і зачищати глибину по той бік фронту і захищати свою глибину, каже Райан О'Лірі. І тут ми з ним згодні. Але є й речі, з якими ми не погоджуємося. Читайте наші ремарки наприкінці статті. І долучайтеся до дискусії в коментарях

Якщо співставити мапи України з іншими європейськими країнами з цього матеріалу, можна побачити разючу різницю між тим, як влаштована енергомережа у нас і у них.

В Україні це в цілому невелика кількість магістральних ліній високого вольтажу з низкою потужних електростанцій в різних частинах мережі. У Західній та Центральній Європі - ціле павутиння з ліній нижчого вольтажу, на яке, немов бісерини, нанизані електростанції високої, середньої, низької і зовсім малої потужності.

Між цими двома мапами - прірва. У Західній і частково Центральній Європі мережі формувалися з бізнес-логіки: конкуренції, ефективності, близькості генерації до споживача. В тоді ще радянській Україні мережу орієнтували на можливість тотальної війни й надпотужної промисловості.

По суті, те, що нам дісталося - це надійний, але застарілий бункер. Те, що створено в Європі - високоефективна мережа, орієнтована на споживачів і бізнес. І значно краще захищена від ударів.

Як нам вийти з цього "бункера" і створити кращу, ефективнішу і захищенішу систему? На основі нашого спілкування з різними експертами, енергетиками та профільними спеціалістами можемо виділити три майже консенсусні кроки. Читайте в нашому матеріалі