В одній лікарні пацієнт відразу отримує всі необхідні аналізи, його кладуть у палату, де ним опікуються молоді лікарі і досить уважні медсестри. В іншій, у тому ж місті, може, навіть у сусідньому районі, родичам кажуть везти хворого на аналізи в інший заклад самостійно, медсестри хворого ігнорують, якщо їм не доплатиш, а лікаря не докличешся.

Чому таке можливо в Україні? Адже Національна служба здоров'я України за однакові послуги сплачує лікарням однакові кошти.

Розбираємося на прикладі умовного пацієнта, Василя Петровича, якому за 80 (ця історія реальна).

Щоб з'ясувати, чому можливі відмінності у наданні медичних послуг, ми поспілкувалися з медиками, архітекторами медичної реформи та представниками громадськості, які захищають інтереси пацієнтів. Читайте, що вони розповіли: https://texty.org.ua/articles/117190/hra-v-kalmara-ukrayinska-versiya-likarnya-chomu-deyaki-likarni-xoroshi-a-deyaki-zhaxlyvi/

Цього року на ремонт доріг треба 40 - 50 мільярдів гривень, а в бюджеті заклали тільки 4,6 мільярда. Глава уряду Юлія Свириденко доручає збільшити темп ремонтів. Як це зробити, якщо це коштує вдесятеро дорожче, ніж уряд планує витратити?

Ми запитали про це у голови Держагентства відновлення та розвитку інфраструктури Сергія Сухомлина.

"Це реально, але складно", - каже він. Уряд дав на це трохи коштів з резервного фонду бюджету і, розуміючи, що їх недостатньо, шукає інші механізми: державні гарантії, міжнародне фінансування, відновлення роботи Дорожнього фонду.

Останній, хоч і існує формально, від початку повномасштабки переспрямовує кошти на оборону. Потрібно, щоб він запрацював у довоєнному режимі, певен Сухомлин.

До великої війни акцизний податок за пальне, сплачений водіями, акумулювали в Дорожньому фонді і спрямовували на будівництво, ремонт та утримання доріг. Відновити цю систему важливо і для того, щоб працювати зараз, і для планування повоєнного відновлення, каже Сухомлин. "Після закінчення війни обсяг робіт буде колосальним, і навряд чи міжнародне фінансування покриє всі потреби".

Він пояснює: Дорожній фонд, на відміну від бюджетних коштів, які закладають на рік, дозволяє планувати на перспективу. Якщо планової роботи не буде - то руйнуватимуться навіть ті дороги, які зараз в гарному стані, і тоді їм потрібен буде вже не поточний, а значно дорожчий капітальний ремонт.

Як іще можна фінансувати дороги? Чому, на думку Сухомлина, платні дороги в Україні - неминучість, і за що саме платитимуть водії? Як за час війни змінилося навантаження на українські дороги, і чому важливо підтримувати в гарному стані не тільки логістичні шляхи на захід, а й прифронтові дороги?

Багато цікавих запитань - і цікавих відповідей. Читайте інтерв'ю: https://texty.org.ua/articles/117129/zaprovadzhennya-platnyx-dorih-pytannya-chasu-serhij-suxomlyn-poyasnyuye-chomu-derzhbyudzhet-ne-tyahne-infrastrukturu/

Росія системно розширює "тіньову війну" в Європі. А Європа не тільки не реагує належним чином, а й не бачить це як тіньову війну.

Про це пише у своєму матеріалі Девід Каган, старший співробітник впливового американського think tank СЕРА (Центр аналізу європейської політики).

Приклад: невідомі БПЛА з боку Калінінграда залітають в повітряний простір Литви. Рух паралізований, НАТО в стані підвищеної готовності. Через кілька хвилин безпілотники полишають повітряний простір. Всі видихають, і подальшої реакції немає.

А що, якщо все піде за поганим сценарієм, і одного дня "невідомий" безпілотник спрямують на пасажирський лайнер, і в результаті зіткнення будуть сотні жертв?

Девід Каган вважає, що Росія зумисно використовує методи, які не сягають "больового порогу", уникаючи відповіді ЄС і НАТО. Так само зумисно вона камуфлює своє авторство, діючи через маріонеток. І це працює: Європа не відповідає і не помічає авторства РФ. Але вона має іншу хибу, сприймаючи гібридні атаки як поодинокі випадки, а не як частину цілеспрямованої, добре спланованої стратегічної кампанії.

"Невідомий" безпілотник або літак, який порушив повітряний простір - поодинокий випадок. Поїзд у Польщі, який пустили під укіс - поодинокий випадок. Кібератака або перерізаний кабель в Балтійському морі - поодинокий випадок.

Якої мети Росія хоче досягти своєю тіньовою війною в Європі? Як Європі слід змінити свою реакцію, який виробити підхід? І як зробити, щоб кожен акт тіньової агресії мав чітку і неминучу ціну?

Читайте в цьому аналітичному матеріалі

Розвага, яка запускає незворотні процеси деградації ґрунтів і рослинності. Так відгукуються захисники природи про джипінг у Карпатах. Поїздки на позашляховиках, квадроциклах та багі гірським бездоріжжям стали справжньою проблемою для наших гір. Такі маршрути найчастіше "прорізають" полонини та гірські хребти – іноді прямо через заповідні території.

"Те, що природа створювала століттями, знищується після кількох поїздок", – наголошують у Всесвітньому фонді природи WWF-Україна.

Там пояснюють, що джипінг призводить до ерозії ґрунтів, оскільки колеса позашляховиків, квадроциклів та багі механічно знищують верхній шар ґрунту і рослинність. Руйнується коріння трав і чагарників, яке за нормальних умов утримує землю на схилах. Там з'являються глибокі яруги, які поступово перетворюються на нові русла для води. А коли стара колія стає непроїзною, водії прокладають нову поруч – так зона руйнування невпинно розширюється.

Також ці гучні поїздки створюють стрес для тварин, знищують унікальні спільноти безхребетних і мікроорганізмів, забруднюють воду і землю.

Які ще проблеми створює джипінг, і чому захисники природи радять обходити цю розвагу стороною – читайте

Епоха проривів на броньованій техніці - в минулому, слідом за нею відійшла в історію й епоха "м'ясорубки" з великими штурмами. Епоха "просочування" й безперервного тиску - триває.

Це загальний висновок з нашого свіжого матеріалу, в якому ми показуємо на картах та інфографіці, як змінилася ситуація на фронті від початку 2026 року.

Якщо йти по ключових напрямках, то на Сумському росіяни намагаються розтягнути нашу оборону розмитим тиском у форматі малих груп і локальних вклинень. Так само поступовий тиск і спроби закріпитися - на Вовчанському напрямку. На Куп’янському напрямку одночасно працює кілька осей російського наступу, росіяни хочуть повернутися до міста, але й там не йдеться про якісь прориви, а радше про перманентні спроби ускладнити українську оборону.

На ділянці Краматорськ - Слов’янськ, яка є стратегічно важливою для всього східного фронту, росіяни теж не можуть здійснювати великих "лобових" штурмів. Їхня тактика - це спроби поетапного просування через проміжні вузли.

У цьому матеріалі ми показуємо на інфографіці, як російське просування співвідноситься з їхніми втратами. Завжди, коли ми публікуємо таку інфографіку, ми чуємо критику про те, що "не можна порівнювати два графіки - на верхньому накопичення, на нижньому дані потижнево". Пояснюємо, чому ми вважаємо, що насправді можна, і чому такий тип графіка найкраще відображає ситуацію. Читайте і дивіться: https://texty.org.ua/articles/117270/yak-zminyvsya-front-z-pochatku-2026-roku-detalni-karty-prosuvannya-rosiyan/

Одна з найприємніших для українського ока інфографік у цьому матеріалі називається "Середня тривалість повітряних тривог в Росії за місяцями". На ній ми бачимо, що тривалість тривог за місяць у 2024-му була відносно невеликою - від 60 до 140 годин. Але тепер усе змінилося.

Росія не спить. Тривоги зазвичай починаються ближче до опівночі і тривають до світанку. Їхня тривалість за місяць зросла до 280 годин. Звісно ж, ми не просто "тривожимо" - ми б'ємо. Якщо скласти докупи всі дані про спрямованість українських ударів по об'єктах в РФ - промальовується чітка стратегія. Сьогодні ми про неї розповідаємо.

Ось структура наших пріоритетів:

прикордоння - для впливу на хід бойових дій;

паливно-енергетична інфраструктура - для економічного виснаження;

логістика експорту - для зменшення валютних надходжень;

військові об’єкти (аеродроми, ППО) - для зменшення бойових можливостей;

Москва - як політична та психологічна ціль.

У цьому матеріалі докладно розглядаємо кожен з цих пріоритетів і пояснюємо, чому ця логіка є робочою і чому українська повітряна кампанія проти РФ є ефективною - а в майбутньому, сподіваємося, стане ще ефективнішою. Читайте, дивіться і насолоджуйтеся: https://texty.org.ua/articles/117234/kudy-bye-ukrayina-po-rosiyi-heohrafiya-lohika-ta-priorytety-udariv/

"Divide et impera" - розділяй і владарюй. Ця політична стратегія відома ще з часів Риму. Зараз Україна є країною, до якої цю стратегію застосовують.

Втім, застосовують її не до всіх, а лише до частини наших громадян. В Україні багато людей, які самі пішли до армії. Є й ті, які пішли служити після того, як отримали повістку. Інші не йдуть, але кажуть собі, що підуть, якщо їх покличуть. Але є й окрема "бульбашка" - у ній люди, які ладні ухилятися від мобілізації в будь-який спосіб. В тому числі - вдаючись до насильницьких дій. Саме на них спрямована стратегія divide et impera.

Про це мова в нашому сьогоднішньому матеріалі. На цю стратегію в нашій країні працює ціла низка відомих людей - серед них чинні й колишні депутати, блогери, адвокати, так звані "громадські діячі" - і ми згадуємо про них у статті. Їхні інструменти - соціальні мережі, покликані якомога ширше оприлюднювати пропагандистську інформацію, спрямовану на те, аби нас розділити й ослабити, щоб потім нами владарювали.

Ми не кажемо, що мобілізація в Україні безпроблемна, а всі відео з представниками ТЦК, які вдаються до протиправних дій - сфальшовані. Втім, уся ця махіна на службі divide et impera зазвичай показує ситуацію лише з одного боку. І про це ми теж розповідаємо.

Кінцева мета стратегії - ослабити нас зсередини настільки, щоб ми вже не могли чинити опір. Те, що цього досі не сталося, є заслугою не вищих керівників держави, а людей, які попри все готові з честю виконувати свій обов'язок. Але протидія ворожим стратегіям - це робота, яку мають виконувати керівники. Читайте про це в нашому матеріалі: https://texty.org.ua/articles/117299/spiral-ahresiyi-yak-rosijska-propahanda-vykorystovuye-problemy-tck-dlya-stvrrennya-vnutrishnoho-konfliktu/

У Верховній Раді України зараз головна інтрига — не “що ухвалять”, а “чи назбирається 226” 🤔

Поки Україна розраховує на мільярди міжнародної допомоги, депутати провалюють частину ключових законів від Кабінету Міністрів України або просто не виносять їх у зал. Дедлайни минають, “маяки” зависають, а законодавчий борг росте.

🔎 Рух ЧЕСНО проаналізував, хто голосує за реформи, хто їх блокує і чому парламент гальмує там, де на кону — гроші для країни?

Деталі — у матеріалі.

Ті, хто грали в класичну World of Tanks, мабуть, і подумати не могли, що в новій війні великі, потужні, надзвичайно страшні й ефективні танки стануть жертвами маленьких дронів - або роїв дронів. Точка зору, яку зараз часто можна почути: танки своє вже відвоювали. Але чи так це насправді?

Наявність кілзони дійсно робить застосування танків проблематичним. Однак хтось бачить можливості там, де інші бачать проблему.

Більшість аналітиків сходиться на думці: танки не зникнуть, але їхня конструкція та роль у війні зазнають істотних змін. Український досвід у цьому процесі задає тренди й диктує нові вимоги усім представникам "танкового клубу". Перебуваючи на передовій цього досвіду, Україна може використовувати його для того, щоб виробляти й продавати вдосконалені танки іншим країнам.

Якими можуть бути нові танки?

Аналітики прогнозують кілька можливих напрямів еволюції. Розповідаємо про ці напрями, а також аналізуємо, як можуть змінитися танкові озброєння та снаряди. Читайте або слухайте нашу статтю: https://texty.org.ua/articles/117216/tanky-u-suchasnij-vijni-yak-zminyuyetsya-yixnya-rol-i-chy-ye-u-nyx-majbutnye/

Чисельність людства вже стала занадто великою, а його потреби — занадто високими, щоб Земля могла стабільно підтримувати їх за поточного рівня споживання. Про це йдеться у дослідженні групи екологів під керівництвом Корі Бредшоу з Університету Фліндерса в Австралії.

Центральним поняттям дослідження є «місткість середовища» — термін, що походить із логістики XIX століття. Це означає, що є певна максимальна кількість особин, яку екосистема може утримувати нескінченно довго без руйнування власної ресурсної бази.

Дослідники дійшли висновку, що людство штучно розширило цю межу за рахунок викопного палива. Нафта, газ та вугілля допомагають людям створювати добрива, аби продукувати більше їжі, а також надають енергію для підтримки глобальної інфраструктури. Однак ця опора стає дедалі хиткішою.

Оптимальна "місткість" нашої планети, яку вирахували вчені, складає всього лиш 2,5 мільярда осіб. Натомість людей зараз набагато більше, і ми рухаємося до небезпечного піку. Коли він настане, що це означатиме для людства, і як запобігти найгіршим сценаріям — читайте

Навесні 2022 року російське командування виношувало амбітний план висадити десант на узбережжі Одеської області. Весною 2026 року ці плани були остаточно поховані.

В цьому часовому проміжку сталося багато важливого, багато цікавого, багато несподіваного для агресора. Багато подій, які увійдуть у підручники з історії.

Жорсткий спротив українців на Миколаївщині, який зруйнував плани ворога допомагати своєму десанту з суходолу. Бердянський урок 24 березня 2022-го, коли російський ВДК "Саратов", завантажений боєприпасами, від удару нашої ракети перетворився на попіл. Повернення острова Зміїний під український контроль після того, як Сили оборони, немов розлючені бджоли, атакували росіян на цьому маленькому клаптику землі усім, що було під рукою. Нарешті, похід у відомому еротичному напрямку флагмана чорноморського флоту РФ, крейсера "Москва" - що не тільки стало ганьбою для росіян, а й позбавило їх великого козиря.

Згадуємо, як це було. Читайте в нашому матеріалі, або слухайте статтю за посиланням: https://texty.org.ua/articles/117321/kinec-desantu-na-odesu-yak-ukrayinci-vtopyly-plany-rosiyan-iz-zaxoplennya-pivdnya/

Приїхати в Україну - піти на БЗВП - пройти одну місію, зробивши багато фото й відео - виїхати додому, називаючи себе "суперсолдатом". Так виглядає бойовий шлях частини іноземців, які приїздять в Україну воювати.

"Я іноземець, і мене, відверто кажучи, бісить навчати нових іноземців, адже ймовірність того, що вони втечуть із поля бою або розірвуть контракт після свого першого штурму чи операції, доволі висока", - каже Раян О’Лірі, екскомандир роти Chosen Company у складі 59-ї ОШБр БПС.

Так відбувається тому, що Україна досі не вибудувала систему інтеграції іноземних бійців у військо. А ще тому, що іноземні військовослужбовці мають значно менше прав і можливостей - в тому числі підвищення по службі - порівняно з українськими.

Що можна було б зробити зараз, і які кроки слід було здійснити вже давно? Розбираємося в цьому матеріалі: https://texty.org.ua/articles/117250/desyat-procentiv-inozemciv-vse-shche-v-ukrayini-chomu-ne-vdayetsya-zaluchaty-dobrovolciv/

З цього сюжету міг би вийти цікавий фільм або серіал у жанрі Legal Drama. У якому було б усе: і міжнародна афера, і хитрі та підступні акули бізнесу, і тисячі одурених клієнтів, і французькі замки з виноградниками, куплені на вкрадені гроші, і непідкупний суддя, який викриває зловмисників та виносить їм вердикт.

Щоб описати події, які відбувалися в ПриватБанку протягом двох десятиліть, судді Високого суду Англії та Уельсу серу Вільяму Троверу знадобилося близько 300 тис. слів. Ми прочитали усе, що він написав - і це було справді захопливе чтиво. На відміну від українських суддів, сер Тровер не вдається до бюрократичної мови. В його словах - і подив нечуваною нахабністю фігурантів, і обурення, й іронія.

ТЕКСТИ відтворили атмосферу, яка панувала в найбільшому банку країни в період, коли, за висновками суду, через систему кредитування пов’язаних компаній із нього виводилися мільярди доларів. Читайте в нашому матеріалі: https://texty.org.ua/articles/117346/kultura-straxu-i-nayivna-prostota-yak-kolomojskyj-i-boholyubov-pryvlasnyly-19-milyarda-iz-pryvatbanku/

"Найбільшою мотивацією для мене було те, що батьки тепер мною пишаються. Я був у статусі зека, а тепер військовий".

Так каже боєць з позивним Крішна, який відбував покарання за злочин, але скористався можливістю піти до війська і тепер воює в одному зі штурмових загонів.

Його історія не поодинока. Втім, з рекрутуванням ув'язнених є ціла низка проблем.

Приклади: адміністрації тюрем не хочуть відпускати в'язнів з хорошим здоров'ям - бо тоді не буде кому працювати на роботах, які є при тюрмах. Або - рекрутери самі не хочуть брати в'язнів, які мають низький статус в тюремній ієрархії. Або - попри відсутність цієї норми в законі, тюремні адміністрації не відпускають воювати тих, хто відсидів менше чверті терміну.

З іншого боку, колишні ув'язнені, які стали до зброї, зазнають дискримінації. Їх беруть лише в штурмові загони, це означає, що існує ценз по здоров'ю, який не всі пройдуть. Крім того, для таких бійців відпустки офіційно не передбачені. А ще в разі загибелі не передбачене поховання з військовими почестями, як для інших українських захисників.

Цей тип рекрутингу міг би працювати краще - і давати більше шансів в'язням, які хочуть виправитися, та приносити більше користі нашій країні. Ми поговорили про це з організаціями, які займаються захистом прав ув'язнених, а також з військовими, які рекрутують з тюрем. Читайте, що з'ясували: https://texty.org.ua/articles/117339/vory-brodyahy-muzhyky-yak-iz-tyurmy-potraplyayut-na-front/

"Люди з тилу запитують: “А чому вас не міняють?” — сумно посміхається командир роти. — Бо дорога туди і звідти — це вже окрема війна".

Чому бійці місяцями не виходять із позицій?

На це запитання є кілька відповідей.

Перша відповідь: кілзона. Передній край майже прозорий, над ним — розвідувальні коптери, FPV, ударні дрони, тепловізійні "очі", коригувальники артилерії. Якщо ворог бачить рух, прораховує маршрут — він починає відпрацьовувати системно: міномет, артилерія, FPV, скид, знову міномет — безперервне полювання.

Щоб вийти, потрібен не тільки маршрут, а й специфічний час, специфічні обставини, коли ворог не зможе відстежити вихід. Командирам не позаздриш: їм доводиться вибирати між поганим і ще гіршим, між тим, щоб залишити бійців на позиціях ще на якийсь час - і тим, щоб спробувати вивести їх зі смертельним ризиком.

Друга відповідь: люди. Нестача людей — причина довгого перебування на нулі. Якщо в батальйоні людей менше, ніж потрібно навіть для нормального утримання лінії, командир перекриває дефіцит лише одним способом: тривалістю перебування на позиції.

Чи можливо виконати новий наказ Сирського, в якому час перебування на позиції суворо обмежується? Чи можна підлаштувати реальність під оце "у строк не пізніше одного місяця"? Що треба зробити, щоб це стало можливим? Міркуємо: https://texty.org.ua/articles/117367/chomu-tak-dovho-na-pozytsijakh/

Перетворити гігантську купу сміття, яка тліє, виділяє отруйні речовини і навіть призводить до смерті людей - на рекреаційний парк з полем для гольфу. Такий досвід тепер є у Львова.

У 2016-му на Грибовицькому звалищі сталася пожежа, відбувся гігантський зсув, під завалами якого загинули троє пожежників і працівник комунального підприємства. Можливо, ви ще пам'ятаєте, як після цього львівське сміття возили по всій Україні і намагалися прилаштувати хоча б десь.

Тепер колишнє сміттєзвалище нагадує щойно закладений парк. Щоб воно "здулося", зі сміття викачали біогаз - і забезпечили "зеленою" енергією понад сімсот домогосподарств. Схили укріпили від зсувів, а купол сміттєзвалища накрили спеціальним геотекстилем, щоб туди не потрапляли опади, а полігонні гази не піднімалися в повітря. Мембрана абсолютно стійка до вологи, не гниє, не боїться грибків і комах.

На цьому робота не закінчилася: щоб розбити парк з травами, кущами та іншими рослинами, знадобилося ще багато зусиль. Було непросто, зате тепер львів’яни можуть поділитися досвідом, який можна відтворити для рекультивації інших сміттєзвалищ в Україні.

Як це було, і які зміни вже помітні - розповідаємо: https://texty.org.ua/articles/117374/zamist-30-poverxiv-smittya-yak-lvivyany-peretvoryuyut-hihantske-smittyezvalyshche-na-park/

Це історія про досвід, якого ми не хотіли, і "пригоди", про які не просили. А ще про те, що яким би не був лад у твоєму домі - ти мусиш бути готовим, якщо твій сусід збожеволів.

37 днів виживання багатоповерхівки на Русанівці, яка в люті морози залишилася без електрики та опалення.

Ви коли-небудь бачили відео з російської глибинки, де мешканці показують обмерзлий, брудний під'їзд зі сталактитами й сталагмітами льоду - і розповідають про те, що так у них триває роками, кожної зими, бо "комунальники нічого не роблять"? Мабуть, кремлівське керівництво, плануючи удари по українській енергосистемі, на таке й розраховувало: комунальники не впораються з тим лихом, яке влаштують їхні шахеди і ракети. І, як часто це буває з кремлівським керівництвом, тут воно теж прорахувалося, адже викинуло зі своєї формули людей, українців, які докладуть зусиль, аби впоратися з бідою.

Ми створили проєкт із журналістики даних про те, що відбувалося день за днем із цим будинком упродовж двох місяців зими. Крім хронології, в цьому проєкті є відео, цитати з будинкового чату, мапи, ілюстрації. Він показує приклади самоорганізації тоді, коли мав би панувати відчай, приклади залученості комунальників, які працювали на характері, без вихідних. Цей проєкт буде корисним для всіх, хто думає про те, як підготувати будинки до наступної зими, яка теж може бути важкою. Читайте і дивіться: https://texty.org.ua/projects/117211/ti-xto-perezhyv-zymu-xroniky-vyzhyvannya-17-poverxivky-na-rusanivci-v-kyyevi-shcho-opynylasya-bez-tepla-i-svitla-v-lyuti-morozy/?src=main

​🤔 Сергій Тігіпко повернувся на Банкову? Всі чекали на нові обличчя в кабінетах Офісу Президента, але знову з'явилися люди, які, здавалося б, давно пішли в історію.

📌 Рух ЧЕСНО з’ясував, що ексочільник штабу Януковича та один із тих, хто голосував за «диктаторські закони» 16 січня, став позаштатним радником Кирила Буданова.

Повний перелік нових та «вічних» радників із їхніми бекграундами вже на сайті ЧЕСНО — переходьте за посиланням.

"Потрібна ментальна зрілість. Ти приходиш до сім’ї в момент, коли життя людей змінюється за мить. І ти маєш залишатися стабільним".

Так каже Зоя Север, ст.лейтенант Армії оборони Ізраїлю, описуючи свою роботу в групі оповіщення. Разом зі своїми товаришами по службі вона повідомляє родичам про військовослужбовців, які загинули, отримали поранення, зникли без вісти або потрапили в полон.

Цей досвід важливий для України, де від початку повномасштабної війни про загиблих часто повідомляли "як вийде" і хто може, і лише зараз цю функцію передали ТЦК. В Ізраїлі війна триває від заснування держави, там за цей час виробили чіткі правила оповіщення, зрозуміли, що і як мають робити офіцери в цю важку й трагічну для родин мить.

Там теж спочатку повідомляли хто міг, як міг. Тепер в Ізраїлі існує ціла школа, яка постійно вдосконалює процедуру оповіщення. Цікаво те, що там ретельно відстежують психологічний стан офіцерів, які виконують цю роботу. Адже внутрішній ресурс у всіх людей різний, і треба знати, коли офіцеру необхідно на певний час відійти від служби в групах оповіщення.

На жаль, повідомлення про загибелі, поранення, зникнення без вісти та полон - робота, яку хтось мусить виконувати в нинішній Україні. Розповідаємо, як Ізраїль прагне зробити оповіщення найменш травматичним і для родичів, і для офіцерів, і які уроки країна вивчила на цьому шляху: https://texty.org.ua/articles/117383/vash-syn-zahynuv-yak-v-izrayili-povidomlyayut-rodycham-pro-smert-vijskovosluzhbovcya/

"Ця війна мала б бути по-справедливому визнана насамперед українською війною… Міста, промисловість, землеробство та людність жодної іншої європейської країни не зазнали таких тяжких нищень".

Так писав репортер газети Saturday Evening Post Едґар Сноу в своєму матеріалі про подорож Україною в 1945-му році. Масштаби українських втрат у Другій світовій вразили журналіста.

Цей матеріал з журналістики даних, який ми створили кілька років тому, називається "Окупація. Втрати України під час Другої світової, завдані нацистами та комуністами". Нащадки цих комуністів у Кремлі та по всій Росії багато років поспіль вважали, що повторити таке - це нормально, і погрожували, що вони зможуть. І хоч вони не змогли втілити те, що мали на меті - важливо пам'ятати, що таке війна й окупація на всій твоїй території. І зробити так, щоб їм ніколи не спадало на думку "повторити".

У День пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років - нагадуємо наш матеріал: https://texty.org.ua/projects/103853/pole-bytvy-ukrayina-druha-svitova-vijna/