Як українські Сили оборони здійснюють удари по об'єктах в глибокому тилу РФ? Яким чином вони обирають цілі, проводять розвідку, визначають, якими саме засобами завдати удару?

В кінці цього ланцюжка - "вау-ефект" від палахкотіння російських об'єктів на кшталт Туапсинського НПЗ. І подальші наслідки: Росія отримує менше грошей (або виробляє менше зброї), їй стає дедалі важче вести війну. Але для того, щоб цього досягти, треба багато попрацювати.

Про це - мова в нашому сьогоднішньому матеріалі. Розповідаємо, з яких етапів складаються вибір цілі і розвідка, що враховують при визначенні конкретних типів дронів та ракет, як прокладаються маршрути для різних засобів, і що собою являє сам удар по цілі (спойлер: це не натискання кнопки, як в кіно, а синхронна взаємодія багатьох пускових позицій).

У Росії є "кощієва голка": хоч вона й має потужну ППО, вона не може одночасно прикривати Москву, резиденції диктатора і всі НПЗ, аеродроми, заводи, склади на величезній території. Саме тому їм доводиться виконувати химерний танок "Фігаро тут, Фігаро там", тягаючи ППО від об'єкту до об'єкту. Ми про це знаємо, спостерігаємо. А отже, далі буде.

А поки чекаємо - читайте наш матеріал, або слухайте аудіоверсію: https://texty.org.ua/articles/117414/zhdyot-sevastopol-zhdyot-kamchatka-zhdyot-kronshtadt-yak-pracyuye-systema-ukrayinskyx-dalekobijnyx-udariv/

В Україні почалася нова хвиля картонкових протестів — люди виходять на вулиці, щоб не допустити ухвалення нового Цивільного кодексу. У Харкові сотні людей 6 і 10 травня протестували проти порушення прав жінок і представників ЛГБТК+, узаконення «чорної» приватизації землі, майна та пам’яток, утисків свободи слова й OSINT-розслідувань.

Що говорять про нововведення експерти, а також мітингарі, які вийшли на вулиці Харкова — докладно на сайті Ґвара Медіа.

Упродовж багатьох десятиліть країни Заходу були впевнені, що великих війн більше не буде - лише локальні конфлікти низької тривалості та інтенсивності. Що попереду - мирне життя, технологічний прогрес, достаток. Тож коли Росія розпочала повномасштабну війну проти України й виникла велика потреба в озброєннях та боєприпасах, виявилося, що забезпечити цю потребу повністю Захід не може.

Виробництво зброї багато років поспіль скорочували, заводи - закривали. Але головною проблемою стало навіть не це, а втрата кваліфікованих кадрів. Коли розгорілася війна, багатьом виробникам довелося залучати фахівців, яким уже стукнуло 70, аби вони передали свої навички молодшим співробітникам.

Зараз, коли почався експоненційний розвиток штучного інтелекту, Захід крокує по тих самих граблях.

У цьому певен керівник інженерної групи і фахівець із розробки програмного забезпечення Денис Стецьков. У своєму блозі він проводить паралелі між занепадом оборонної промисловості Заходу та сучасною кризою в IT. Він попереджає, що надмірна ставка на оптимізацію та ШІ може призвести до незворотної втрати унікальних інженерних знань. Перші симптоми втрати цих знань вже помітні.

Читайте або слухайте його колонку в нашому перекладі: https://texty.org.ua/articles/117369/zaxid-rozuchyvsya-vyroblyaty-rechi-teper-vin-vtrachaye-navychky-koduvannya/

Останнім часом в соцмережах нова хайпова тема: загроза напливу мігрантів в Україну. Натовпи мігрантів на кордоні, індійці, які перуть одяг у Дніпрі, розповіді про жахливі злочини, здійснені "чужаками"... Частина цього контенту, звісно ж, створена ШІ й публікується на сторінках, де повно всілякого інформаційного сміття. Очевидно, що цю тему підживлюють штучно - та все ж її активно обговорюють і живі люди, не тільки боти.

То що ж насправді? Скільки мігрантів приїхало в Україну упродовж останніх 10 років? Скільки серед приїжджих були нелегальними мігрантами? Скільки іноземців за цей час залишилися і живуть в Україні?

Щоб з'ясувати це, ми перевірили дані Державної міграційної служби за останнє десятиліття. Відповіді вас здивують. Не будемо спойлерити, але відсоток іноземних мігрантів в Україні - мізерний. І на тлі повномасштабного вторгнення РФ він аж ніяк не збільшується.

Гаразд, якщо в нас мізерна кількість мігрантів - то звідки тоді хайп? На це запитання у нас теж є відповідь. Читайте в нашому матеріалі: https://texty.org.ua/articles/117425/velykyj-xajp-z-nichoho-na-foni-straxiv-pro-immihrantiv-yixnij-pryplyv-lyshe-padaye/

Втомилися слухати про ворожку Єрмака? Тоді пропонуємо поговорити на справді важливу тему.

У цій новині йдеться про те, як російські спецслужбісти завербували двох українських підлітків, які мали підірвати свої школи, вчинити масовий розстріл учнів, а потім накласти на себе руки: https://texty.org.ua/fragments/117314/

Якщо прочитавши цю новину, ви подумаєте: "це те, що трапляється з іншими, не з моєю дитиною" - обережніше. Росіяни використовують дедалі хитромудріші способи вербування. Ви можете поблажливо думати, що слова вашої дитини "ма, я ненавиджу школу!" - це вікове, це пройде. А потім виявити, що чужі, ворожі, небезпечні люди підвели її під кримінальну статтю.

Покладатися на державу, яка "має цим займатися" - ненадійна стратегія, адже держава часто починає діяти вже тоді, коли потрібно обрати запобіжний захід.

Тому сьогодні, о 17.00, Texty.org.ua говорять з експертами про те, що можемо зробити ми, дорослі, щоб убезпечити своїх дітей від злочинних дій ворога. Приєднатися до розмови можна тут: https://www.facebook.com/events/829439656880455/

Долучайтеся! Можливо, попрацювавши з нами над виробленням рішення, ви станете одним із тих, хто розповість про нього й іншим батькам

Останніми днями кияни відчували запах гару і диму. Це знову загорілися ліси на півночі Київщини та в Чорнобильській зоні відчуження. У нашому матеріалі розповідаємо і показуємо на мапі, де горіло, а також намагаємося розібратися, чому сталося займання.

Перші осередки вогню виникли 7 травня в Чорнобильській зоні. Ліси там легкозаймисті, погода була сухою, крім того, є залишки мін та інших вибухонебезпечних предметів. Тож 8 травня пожежа поширилася, а 9 ситуація стала найгіршою. Саме в цей день, а також 10 травня, в Києві відчули запах диму.

Рятувальники там працювали майже безперервно: локалізували вогонь, робили протипожежні розриви, "збивали" краї пожежі, аби вона не розповзлася в бік найближчих сіл. Але гасити важко було ще до війни, а тепер, коли не вщухають обстріли, на землі залишки вибухівки, а росіяни ціляться у рятувальників, стало ще важче.

Те, що це був підпал, здійснений росіянами, виключати не можна. Втім, від цих пожеж серйозно дістається і Росії, і Білорусі.

Найбільше запитань викликає те, чи не загрожують такі пожежі збільшенням радіаційного фону. Ми розібралися, які саме небезпечні речовини піднімаються в повітря, і запитали у рятувальників, чи є небезпека. Читайте, що вдалося з'ясувати: https://texty.org.ua/articles/117433/vijna-zasuxa-i-miny-chomu-horyt-chornobylska-zona-ta-prykordonnya-sumshchyny-karta/

Взяти клубний коктейль "алкоголь плюс енергетик", розтиражувати його по максимуму як масовий продукт в алюмінієвих банках, розрекламувати як щось безневинне і водночас круте. А потім - отримати профіт, роками без жодних перешкод продаючи цей продукт молодим і невибагливим.

Це дуже проста ідея, яка лягла в основу виробництва REVO та інших алкоенергетиків, таких популярних серед української молоді та підлітків.

"Усі мої однолітки купували REVO, тому що, по-перше, воно найбільше "вставляє", а по-друге, виходило найдешевше. У нас не було такої ілюзії, що ми діти і не знаємо, що це таке. Всі знали, що є у складі REVO, знали, що це не дуже безпечно. Але єдиний раз, коли після алкоголю я не пам’ятав, що відбувалося, це було після REVO, у 10-му класі".

Про це розповідає юнак, якому зараз 20, а REVO він спробував ще задовго до свого повноліття. І він не один: багато підлітків не мають проблем із тим, щоб придбати цей не такий уже й безневинний напій: він має 8,5% алкоголю, вдвічі більше, ніж у пиві.

Те, що підлітки напиваються REVO до безпам'ятства, легко пояснити: кофеїн у його складі маскує дію алкоголю. Їм здається, що їм ще не "вставило" так, як хотілося б. Тим часом виробник продовжує рекламувати "драйв, енергію, знайомства". Бо коли перешкод немає, ринок вирішує, що можна робити що завгодно.

Тим часом у Європі та США виробники подібних напоїв не зуміли отримати такого комерційного успіху. Той самий юнак каже, що у Франції, де він зараз живе, алкоенергетиків на полицях магазинів не знайдеш. А в США після історії Four Loko слабоалкогольні напої з кофеїном просто зникли.

Що це була за історія, і чому цим досвідом давно вже пора скористатися в Україні - розповідаємо у нашому матеріалі: https://texty.org.ua/articles/117417/ce-zh-prosto-enerhetyk-yak-alkohol-maskuyetsya-pid-molodizhnyj-dvizh/

У цій статті дуже гарна і детальна інфографіка, завдяки якій ви зрозумієте, як працює водоканал, як здійснюється і від чого залежить водопостачання і водовідведення у вашому будинку.

Також ви зрозумієте, чому така крихка ця система, удари по якій, за словами президента, готують росіяни. І чому вихід з ладу будь-якої її ланки може призвести до того, що ми залишимось без води і каналізації.

Зараз багато говорять про те, що систему водопостачання треба готувати до майбутніх ударів. Як це зробити? Щонайменше, досягти того, щоб вона стала менш залежною від електроенергії. Це означає суттєво її модернізувати.

Чи можливо це станом натепер? А ось тут є, як то кажуть, "нюанси". І один із них - тарифи на послуги водоканалів. Сергій Карелін, експерт із питань ефективного водопостачання та водовідведення, розповідає, чому водоканалам геть невигідно проводити модернізації. Він також пояснює, чим це загрожує, і яким чином це можна було б змінити. Читайте нашу розмову з фахівцем: https://texty.org.ua/articles/117415/slabka-lanka-chomu-nyzki-taryfy-roblyat-vodokanaly-vrazlyvymy/

Шукаємо інтерна у відділ журналістики даних.

Нам потрібна людина, якій цікаво досліджувати явища навколо, ставити нестандартні питання й знаходити на них відповіді за допомогою даних. Якщо вам подобається копатися в інформації, шукати закономірності та пояснювати складне зрозумілою мовою - вам до нас.

Це оплачувана інтернатура тривалістю 4 місяці. Зайнятість - близько 20 годин на тиждень. Після інтернатури можливе, але не гарантоване працевлаштування.

Докладно - за посиланням

Наймасовіша бійня в сучасній історії країни за участі одного стрільця. Так називають події 18 квітня цього року біля будинку в Києві, на вулиці Деміївській, 35. Дмитро Васильченков убив сімох і поранив десятьох людей. Відтоді сплинув уже місяць. Ми зібрали свідчення очевидців і похвилинно відтворили маршрут злочинця.

Кривавий шлях Васильченкова склав усього 400 метрів. Частина людей, яких він позбавив життя, були просто випадковими перехожими.

Цікаво й те, що вбивця раніше демонстрував ознаки неадекватності. Сусіди та працівники ЖЕКу, куди він часто ходив, щось таке помічали. Однак ці ознаки були настільки невиразними, що ніхто й запідозрити не міг, наскільки Васильченков може оскаженіти буквально в одну мить.

Трагедія почала розгортатися о 15 годині дня, а близько 17:30 Васильченков був мертвий. Що сталося в цьому проміжку - читайте і дивіться в нашому матеріалі: https://texty.org.ua/articles/117465/na-mene-nayixala-hrupa-z-shostoho-poverxu-baby-istoriya-zahybeli-semy-lyudej-na-demiyivci/

​Зеленський, який хлібом-сіллю зустрічає на вокзалі в Тернополі мігрантів з Індії, а потім вони разом танцюють під "джиммі-джиммі ача-ача".

Здавалось би, важко придумати дурнішу дурню, а тим більше в неї повірити. Але хтось невтомно продукує такі тік-токи. І, зненацька, багато українців вірять у "загрозу мігрантів" та істерять в соцмережах настільки помітно, що ми взялися встановити, хто і для чого інспірує цей потік маячні.

Слід одразу зазначити: ніякого напливу мігрантів в Україну нема і не передбачається. Згідно з даними Державної міграційної служби, за останнє десятиліття кількість іноземців, які легально в'їхали в Україну, ніколи не сягала й двадцяти тисяч на рік. Після початку повномасштабної війни кількість охочих приїхати в Україну суттєво зменшилась.

Та навіть якби наша країна дуже і дуже хотіла залучити мігрантів, навряд чи з цього б щось вийшло. В нас нема привабливих соціальних виплат, а умови праці залишають бажати кращого.

Вивчивши особливості цієї інформаційної кампанії, можемо стверджувати: Росія створила чергову фальшиву реальність, у яку повірило багато українців. У цій статті багато прикладів відео, які дають підстави для таких висновків. Ми також аналізуємо, для чого це потрібно країні-агресорці. Читайте і дивіться: https://texty.org.ua/articles/117448/indusy-v-tck-i-zelenskyj-pid-dzhymmi-dzhymmi-yak-rospropahanda-rozduvaye-temu-mihrantiv/

29-річний Халк - пілот зенітного дрона. Він повний кавалер ордена "За мужність", кавалер "Золотого хреста" і Герой України. А ще він - той військовий, який збив ворожий дрон, перебуваючи за 500 кілометрів від цілі.

Добовий рекорд Халка - 23 шахеди за зміну. Загалом він збив понад дві сотні таких дронів. Ми поговорили з бійцем про те, як він зумів досягти такої майстерності.

Халк починав як протитанкіст, потім перейшов на FPV. Згадує випадок, як одного разу розніс ущент два російських ангари на 11 одиниць техніки, склад боєприпасів, а потім ще й спалив машину комісії російських офіцерів, які приїхали з перевіркою. Витратив на це лише півтора десятка FPV.

"Командир купив мені три пачки чипсів і дві пляшки коли", - сміється Халк. А потім його нагородили орденом "За мужність".

Пізніше було тяжке поранення, тривале лікування. Коли повернувся в частину, виявилось, "Дикі шершні" зробили свій дрон-перехоплювач "Стінг". Командир не пустив Халка на бойові - сказав, будеш вчитися збивати шахеди. Відтоді військовий не тільки сам збивав їх десятками, в тому числі віддалено, на дистанційному керуванні - а й вчив молодих пілотів.

"Пілот має поводитися спокійно і розслаблено, досконально знати свою роботу", - каже Халк. Як він це робить - читайте у нашому матеріалі: https://texty.org.ua/articles/117475/pilot-zenitnoho-drona-yak-iz-vidstani-500-kilometriv-zbyvayut-rosijski-shaxedy/

За останні місяці Росія суттєво посилила атаки на українську залізницю. Характер атак теж змінився: ворог вже не концентрується на якомусь одному рівні, а завдає ударів на кількох.

Як і раніше, росіяни найбільше зосереджені на інфраструктурі. Це колії, електроживлення, системи сигналізації та зв’язку. Удари по них наймасовіші майже в усіх ключових регіонах.

Однак, порівняно з минулим роком, ворог набагато частіше полює на те, що рухається: локомотиви, вагони, електрички і поїзди. Це важлива зміна тактики, бо колію можна відремонтувати доволі швидко, а втрату локомотивів чи тяги компенсувати значно складніше.

Третій рівень - вокзали, станції і депо. Удари по цих об'єктах не такі масові, але значно більш стратегічні: вони впливають на здатність системи швидко відновлюватися. Особливо якщо йдеться про депо, де обслуговують та ремонтують локомотиви і вагони.

Географія російських ударів теж розширилася.

Якою є ситуація станом на зараз? Ми зібрали інформацію з відкритих джерел і показуємо специфіку ударів на всіх трьох рівнях на інфографіці. Також розповідаємо, яка "суперсила" дозволяє Укрзалізниці продовжувати роботу, навіть опинившись під ударом. Читайте і дивіться: https://texty.org.ua/articles/117484/rosiya-perejshla-do-taktyky-znyshchennya-zaliznyci-v-masshtabax-krayiny-infohrafika/

Мабуть, ви вже знаєте, що чутки про "загибель ствольної артилерії" внаслідок дронової війни аж надто перебільшені.

Та оскільки ці чутки продовжують циркулювати, ми вирішили розібратись: а як все насправді? Яка роль артилерії у сучасній війні?

Міркуємо над цим разом із фахівцем. Віктор Кевлюк, полковник запасу, має велетенський практичний досвід в роботі арти.

Один із його висновків: артилерія нікуди не зникає з поля бою. Зникає стара модель її застосування, точніше, моделі - Першої і Другої світових воєн.

Нова модель не є остаточною, але вимальовується. Роль і місце сучасної артилерії більше не визначається кількістю гармат. Її ефективність залежить від інших факторів - таких як розвідка, швидкість передачі даних та їх аналіз, логістика, промисловість.

"Фактично артилерія перетворюється на величезну розподілену систему обробки даних, де гармата є лише фінальним елементом ланцюжка", - каже Віктор Кевлюк.

Артилерія може добре послужити Україні в майбутньому. Наприклад - у неядерному стримуванні, тобто, створенні аналогу ракетного щита без ядерного компонента, але з можливістю завдавати противнику збитків, співмірних із ядерним ударом.

Розповідаємо, що робить артилерія зараз, і які є перспективи: https://texty.org.ua/articles/117504/artyleriya-pislya-2022-ho-shcho-pokazala-vijna/

Не тільки встигнути ухопити квитки на поїзд, а ще й доїхати без затримок - і так, щоб без евакуації з вагонів.

Схоже, таким буде челендж цього літа для українців, які поїдуть Укрзалізницею по справах і у відпустки, якщо Росія продовжуватиме обстрілювати цивільне сполучення.

Після того, як вона почала це робити - у поїздах запровадили зупинку та евакуацію на час небезпеки. Спочатку пасажирів висаджували в полях, над ними літали дрони, було незрозуміло і страшно. Пізніше алгоритм дошліфували.

Що змінилося? Про це - в нашому сьогоднішньому матеріалі. Також розповідаємо і показуємо на інфографіці, на яких маршрутах поїзди найчастіше спізнюються через російські атаки, і яка типова тривалість зупинки.

Читайте або слухайте аудіоверсію, і дивіться інфографіку за посиланням: https://texty.org.ua/articles/117503/yaki-poyizdy-najbilshe-spiznyuyutsya-cherez-tryvohy-i-yak-pracyuye-alhorytm-evakuaciyi/

Здається, в дискусії про мігрантів мали б уже бути поставлені всі крапки над "і", але ні. Тож ми вирішили показати, звідки взялася і кому вигідна хвиля маніпулятивного контенту, яка змушує українців сперечатися про наплив мігрантів.

А напливу насправді немає. І навряд чи буде. Про це яскраво свідчать дані Державної міграційної служби.

Чому тоді є розмова, і чому є суперечка? Хто спонукає українців сперечатися? Кому це вигідно?

Як визначити, що перед вами маніпулятивний контент, який експлуатує ваші емоції? Як на нього реагувати?

Розповідаємо у нашому відео: https://www.youtube.com/watch?v=wMJi5kNXBmg

"Я почуваюся так, ніби мені 50, і я курив десь із 12 років". Це слова 26-річного Андрія. Він був досить здоровим хлопцем, коли у 2022 пішов на війну.

Він такий не один. Пришвидшене старіння і хронічні хвороби - це також ціна української незалежності, яку сьогодні платять сотні тисяч людей у війську.

Болі в спині практично в усіх, хто носить бронежилет. Окопна стопа у піхоти на позиціях. Контузії, які перестають рахувати. Хронічний стрес і його супутники. Зуби, які "сиплються", і які немає змоги вилікувати. І ще багато, багато різних хвороб і станів.

Але чому наші військові платять цю ціну? Адже є медичні служби, а держава має лікувати тих, хто служить?

"На папері все інакше, ніж у реальності. Я не витрачаю час на офіційні рапорти, бо знаю, що це не працює", - каже один із наших співрозмовників. Інший розповідає, що віддає перевагу лікуванню в приватних клініках.

Тим часом коліщатка держави, яка повинна дбати про здоров'я бійців прямо зараз, обертаються повільно, з натугою. З перспективою на якесь далеке і розмите майбутнє. Держава не дивиться навіть на ті прогресивні корпуси й бригади, які навчилися добре лікувати своїх бійців - і можуть передати досвід.

Як з медициною у війську - і як повинно бути? Ми поспілкувалися з військовими, медиками та іншими причетними. Розповідаємо: https://texty.org.ua/articles/117492/ne-lyshe-poranennya-yak-vijna-rujnuye-zdorovya-vijskovyx-i-chomu-neobxidna-profilaktychna-medycyna/

"Софочка, ти головне смаж, а риба буде!"

Це старий одеський анекдот про чоловіка, який повернувся з риболовлі без улову. В Одесі, як і по всій Україні, на час воєнного стану навігація заборонена. Рибалкам не можна виходити в море. Але риба є.

Базари заповнені місцевим морським делікатесом. Дунаєчка, яку торгівці відрізняють від норвезького матіаса навіть на око, камбала, стейки з калкана, чорноморська тюлька, яку смажать у клярі і називають "сарделькою", і скати, яких називають морськими котами. Усім цим різноманіттям зустрів нашу кореспондентку ринок Привоз.

Одеські рибалки виходять у море попри заборону. Домовляються. Попри те, що дехто з них наривається на міни. Весна - високий рибний сезон, пропустити неможливо, йдеться про заробіток.

Ми побували на Привозі, подивились, чим торгують, поговорили з продавцями. А ще - з екологом, який пояснює, чи можна їсти чорноморську рибу на тлі забруднення моря нафтою, олією і всіляким залізяччям з вибухівкою.

Читайте - або слухайте - в нашому репортажі: https://texty.org.ua/articles/117516/vy-smazhte-ryba-bude-chym-more-hoduye-odesu/

Одноразова доза псилоцибіну, активної сполуки "магічних грибів", здатна спричинити анатомічні зміни в структурі головного мозку. Цим можна пояснити терапевтичний ефект при лікуванні депресії, тривожності та залежностей, вважають дослідники.

У цьому дослідженні взяли участь 28 здорових учасників, які раніше не вживали психоделіків. Вчені з Каліфорнійського університету зафіксували зміни в їхньому мозку через місяць після прийому псилоцибінових грибів.

Спочатку добровольці прийняли одноміліграмову дозу псилоцибіну - достатньо малу, щоб вважатися плацебо. Активність мозку учасників перевірили електроенцефалографією, а в наступні тижні провели низку тестів.

Друга доза була вже більшою - 25 міліграмів, і вона викликала потужний психоделічний досвід. Вчені продовжували моніторинг мозку учасників. Вони виявили деякі зміни, які дозволяють обробляти більше інформації, контрастують з процесами старіння та деменції. Учасники також демонстрували покращення самопочуття та ментальну гнучкість.

Вчені виявили ще один суто психологічний ефект в ході цього дослідження. Про що йдеться - читайте за посиланням

Чим відрізняється навчання в університеті в Україні і Франції? У цій статті - особистий досвід одного з авторів ТЕКСТІВ, який раніше навчався в Інституті журналістики КНУ ім. Шевченка, а торік вступив до Університету Люмʼєр Ліон.

Коротко:

Лекцій менше, але прогулювати не вийде. Без причин можна прогуляти лише одну пару з кожного предмета. Прогуляв більше - прощавай, стипендія у наступному семестрі.

Викладачі достатньо молоді і часто активно працюють за своєю спеціалізацією одночасно з викладанням. Тому їхній досвід живий, а не книжний.

В Інституті журналістики вчать, що бути журналістом - це писати, писати і ще раз писати, тож з першого курсу студенти мусять писати все: від новин до великих статей. У французькому університеті насамперед вчать, як виконати всю підготовчу роботу: знайти тему, визначити проблематику і джерела, спостерігати, шукати деталі, критично мислити. Писати - то вже насамкінець, і спочатку студенти починають з заміток на кілька речень.

Інша, ніж у нас, і система оцінювання, і підхід до спортивної підготовки, і доступ до бібліотечних матеріалів, і проживання в гуртожитку. Що працює краще ніж в Україні, а що дратує - читайте докладно, і дивіться фоторепортаж: https://texty.org.ua/articles/117397/vchytysya-bilshe-ne-oznachaye-krashche-yak-vidriznyayetsya-navchannya-v-universyteti-v-ukrayini-ta-franciyi/