3DmooD 🇺🇦 PRO 3D MODELS LIBRARY

Так. Вже 4 роки..

4 роки ми проходимо те, що в неусвідомленому дитинстві здавалося усвідомленою аксіомою, пережитком варварства і болем минулих поколінь, від якого вони намагалися нас захистити. Та цей біль все ж тут, з нами, вже 4 роки, або ж 12, для кожного по-своєму. Хоч у більшості, напевно, відчуття, що цілу вічність. Адже жити без війни у фокусі чи на фоні, ми вже забули як. Війна відчувається кожним, впливає на кожного і руйнує кожного, просто з різною мірою інтенсивності. Варто визнати це. І тих, хто став на захист дому, і тих, хто залишився в тилу. Вона відчувається в сльозах матері, які сказали що її син зник. Вона відчувається в болі дружини, яка вже декілька днів не отримує відповідь повідомлення: "В тебе все добре?", вона відчувається очах дитини, яка ще не до кінця усвідомлює, що може більше не побачити тата. І вона також відчувається там, де вона завжди залишалася фоном. Так, інакше, так, повільно. Так, все буде добре. Але за 4 роки це повільно вже дуже помітно, а все буде добре вже звучить дуже невпевнено.

За 4 роки вже помітно, що вікно у мирний вільний справедливий світ, в яке ми дивилися з надією, яке українські воїни досі оберігають ціною власного життя, це зовсім не вікно, це довбане криве дзеркало, яке під правильними гаслами формує карикатури, дозволяючи собі в найпрозорішій ситуації неоднозначні трактування, дозволяючи нерішучості бути хиткою опорою для правильних вчинків. Тоді здається, що в цьому світі не залишається місця для світла..

Та світло варто шукати не ззовні. Світло всередині кожного з нас. Хай то буде найменша іскра, але коли ви знайдете її, коли поставите її у фокус, коли дасте їй простір і змогу зростати, а після дозволите цьому світлу вийти назовні, лиш тоді темрява ззовні почне зникати. Вірю, що нашого світла вистачить для того, щоб змінити цей світ на краще. Що для світу ми станемо лампою, яка освітлює ввесь простір. І вам цієї віри бажаю.

Ми багато пройшли. Ми багато пережили. Ми маємо право на смуток, печаль і біль. Таке ж право ми маємо на щастя, радість і віру. І, знаєте, ми маємо право здатися, ніхто не мав би права нас засуджувати за це. Але, навіть після найскладнішої зими, навіть після 4х років, навіть після 12и років, ми не робимо цього, ми стоїмо, тому що це наш вибір, вибір стояти, вибір опиратись, вибір захищати себе, своїх близьких і свої цінності, і вибір мріяти про Перемогу навіть в найскладніші часи, адже це те, що дає цій дорозі мету. А без мети жодна дорога не має сенсу.

Тримаємось разом, прислухаємось до себе і віримо в хороше. Віримо і підтримуємо ЗСУ. Слава Україні! Слава Героям!

❤100🙏18🔥2

11.9K viewsedited 09:38