▪️Для батьків дітей з інвалідністю до 18 років. Якщо в родині виховується одна дитина з інвалідністю і є обоє батьків, право на відстрочку за цією підставою може бути втрачено. Його пропонують зберегти за відсутності інших осіб, зобов’язаних виховувати дитину, або якщо в родині двоє неповнолітніх дітей, одна з яких має інвалідність;
▪️Для батьків дітей із тяжкими захворюваннями, яким не встановлено інвалідність, – запровадити додаткові обмеження щодо наявності інших осіб, зобов’язаних виховувати дитину, або виховання двох неповнолітніх дітей;
▪️Для чоловіків і дружин осіб з інвалідністю I та II груп – замість чинної підстави, пов’язаної з наявністю такого члена сім’ї, передбачити обов’язкове здійснення постійного догляду;
▪️Для чоловіків і дружин осіб з інвалідністю III групи запровадити додаткову умову здійснення догляду;
▪️Для осіб, один із батьків яких має інвалідність I або II групи, – запровадити вимогу постійного догляду. Така сама вимога пропонується щодо догляду за батьками чоловіка або дружини з інвалідністю I чи II групи;
▪️Для людей, які здійснюють постійний догляд за хворими членами сім’ї, – змінити умови відстрочки, зокрема передбачити відсутність інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
▪️Для членів сім’ї другого та третього ступенів споріднення, які доглядають за особами з інвалідністю I або II групи. Пропонується виключити окрему підставу для родичів третього ступеня споріднення та запровадити додаткові обмеження для родичів другого ступеня;
▪️Для опікунів осіб, визнаних судом недієздатними, – додати умову щодо відсутності інших осіб, які здійснюють опіку чи піклування.

«Як сьогодні можливо на території, де йдуть активні бойові дії, зробити акт обстеження? Чи зруйнований будинок у людини, чи не зруйнований? Як це можливо зробити на тимчасово окупованій території, припустимо, у Горлівці чи Макіївці?

Людина свідомо обрала Україну як місце свого життя. Це її свідомий вибір. І сьогодні держава повинна забезпечити її житлом, а не казати: "Давайте нам акт обстеження". Людина може відмовитися від своєї власності на користь держави й має отримувати житло. Бо неможливо, щоб роками людина ходила по всіх інстанціях, клянчила собі житло, а урядових рішень немає. Людина просто не знає, що робити.

І яке рішення вона приймає? Приймає рішення виїжджати з України. А потім – повернеться вона чи ні – це велика проблема. А нам необхідно боротися за кожного українця. Боротися, щоб люди не виїжджали, і боротися за те, щоб вони поверталися. Це надважливе питання, якому потрібно приділити увагу та мати чіткий план і алгоритм дій».