Це 155-міліметрова американська гаубиця.
90 таких пушок та 184 тисячі боєприпасів до них США передали Україні у рамках ленд-лізу. Тепер з М777 працюють одразу кілька артбригад ЗСУ.
Історія одного фото. Дивіться і читайте повністю на Reporters.
Світлина: Данило Павлов.
90 таких пушок та 184 тисячі боєприпасів до них США передали Україні у рамках ленд-лізу. Тепер з М777 працюють одразу кілька артбригад ЗСУ.
Історія одного фото. Дивіться і читайте повністю на Reporters.
Світлина: Данило Павлов.
«Сусіда не приберемо, моря не викопаємо. Тому люди хочуть вміти тримати зброю»
З початком великої війни підприємець Артем Баканов втратив усі свої проєкти у столиці. Переїхав до Львова. Разом з партнерами почав шукати, чим може бути корисний на новому місці. Так виникла ідея створити школу самооборони.
Тут українців вчать важливих для воєнного часу навичок: домедичної допомоги, безпеки поводження зі зброєю, самооборони. А ще — регулюванню стресу, правил поведінки під час обстрілів.
Нещодавно у центрі відкрився тир, де можна відпрацьовувати навички стрільби. Читайте на The Ukrainians.
Світлина: Катя Москалюк.
З початком великої війни підприємець Артем Баканов втратив усі свої проєкти у столиці. Переїхав до Львова. Разом з партнерами почав шукати, чим може бути корисний на новому місці. Так виникла ідея створити школу самооборони.
Тут українців вчать важливих для воєнного часу навичок: домедичної допомоги, безпеки поводження зі зброєю, самооборони. А ще — регулюванню стресу, правил поведінки під час обстрілів.
Нещодавно у центрі відкрився тир, де можна відпрацьовувати навички стрільби. Читайте на The Ukrainians.
Світлина: Катя Москалюк.
Цю світлину зробили у невеличкому селі Золочівка, що на межі Волині й Рівненщини. На ній селяни чистять занедбані польські цвинтарі — так дякують полякам за допомогу українцям у війні.
Великий репортаж про це вийде у третьому номері друкованого журналу Reporters. Долучайтеся до Спільноти The Ukrainians, щоби отримати свій примірник.
Ваша підтримка — це життєстійкість наших медіа 💛
Світлина: Олександр Рупета.
Великий репортаж про це вийде у третьому номері друкованого журналу Reporters. Долучайтеся до Спільноти The Ukrainians, щоби отримати свій примірник.
Ваша підтримка — це життєстійкість наших медіа 💛
Світлина: Олександр Рупета.
❤1
Росіяни знову вдарили по Києву. Загинула щонайменше одна людина, ще п’ятеро постраждали.
З дев’ятиповерхівки у Шевченківському районі, куди влучила ракета, евакуювали 25 людей.
Інша впала на територію дитячого садочка у тому ж районі.
Наслідки ударів та операція із порятунку людей з-під завалів — у фоторепортажі Вячеслава Ратинського.
З дев’ятиповерхівки у Шевченківському районі, куди влучила ракета, евакуювали 25 людей.
Інша впала на територію дитячого садочка у тому ж районі.
Наслідки ударів та операція із порятунку людей з-під завалів — у фоторепортажі Вячеслава Ратинського.
На фото — зменшена версія реактивної системи залпового вогню «Партизан».
Українські військові майструють такі з трофейних російських «Градів»: демонтують направляючі труби, а потім припаюють їх до пересувної триноги, або й одразу на станину пікапа.
«Партизан» стріляє одним, двома або чотирма снарядами.
Між собою бійці також називають його таблеткою. Адже ця саморобна артилерія, як таблетка від головного болю, точково придушує ворожий вогонь.
Коротку історію про винахідливість українських вояків читайте і дивіться на Reporters.
Українські військові майструють такі з трофейних російських «Градів»: демонтують направляючі труби, а потім припаюють їх до пересувної триноги, або й одразу на станину пікапа.
«Партизан» стріляє одним, двома або чотирма снарядами.
Між собою бійці також називають його таблеткою. Адже ця саморобна артилерія, як таблетка від головного болю, точково придушує ворожий вогонь.
Коротку історію про винахідливість українських вояків читайте і дивіться на Reporters.
🔥4
За останні вісім років Красногорівка на Донеччині пережила чимало бід.
У 2014-му містечко кілька місяців було окуповане росіянами. Звідси виїхала приблизно третина із 15 тисяч населення. Після 24 лютого його постійно обстрілює ворожа авіація, крилаті ракети і крупнокаліберна артилерія.
Попри все, у Красногорівці продовжується життя.
Працює ринок і кілька продуктових магазинів. Для містян випікають хліб. Люди активно обробляють городи. А ще — сподіваються на відновлення вогнетривкого заводу, довкола якого розбудовувалося містечко. Читайте на Reporters.
Світлина: Данило Павлов.
У 2014-му містечко кілька місяців було окуповане росіянами. Звідси виїхала приблизно третина із 15 тисяч населення. Після 24 лютого його постійно обстрілює ворожа авіація, крилаті ракети і крупнокаліберна артилерія.
Попри все, у Красногорівці продовжується життя.
Працює ринок і кілька продуктових магазинів. Для містян випікають хліб. Люди активно обробляють городи. А ще — сподіваються на відновлення вогнетривкого заводу, довкола якого розбудовувалося містечко. Читайте на Reporters.
Світлина: Данило Павлов.
Все своє життя 61-річна Віра Іванова прожила у містечку Барвінкове на Харківщині. Кілька днів тому її будинок знищили росіяни.
У будівлю поцілила 220-мм реактивна система залпового вогню «Ураган». Снаряд пробив стіну і склав чотири кімнати в одну груду.
Жінка вціліла. Ще навесні вимушено переїхала з фронтового Барвінкового до друзів у Києві. На руїнах її зустрів кіт.
Історія одного фото. Читайте повністю на Reporters.
Світлина: Данило Павлов.
У будівлю поцілила 220-мм реактивна система залпового вогню «Ураган». Снаряд пробив стіну і склав чотири кімнати в одну груду.
Жінка вціліла. Ще навесні вимушено переїхала з фронтового Барвінкового до друзів у Києві. На руїнах її зустрів кіт.
Історія одного фото. Читайте повністю на Reporters.
Світлина: Данило Павлов.
Фантастичні звірі і де їх шукати в Україні ✨
Один з найбільших у світі науково-природничих музеїв розташований у самому центрі Києва.
Тут зберігаються рідкісні зразки, які можуть чимало розповісти про еволюцію Землі, про народи та племена, що колись мешкали на території України. Після вимушеної перерви музей знову відчиняє двері для гостей.
Десятками тисяч історій пернатих там опікується палеонтолог Леонід Горобець. Він — доктор біологічних наук і старший науковий співробітник. Леонід описує і каталогізує експонати.
У розмові для The Ukrainians він розповів про найцікавіші експонати музею, чому багато сучасних ілюстрацій мають приблизно таку саму достовірність, як картинки драконів у середньовічних рукописах, і як еволюція змінює людину. Читайте 💛
Світлина: Данило Павлов.
Один з найбільших у світі науково-природничих музеїв розташований у самому центрі Києва.
Тут зберігаються рідкісні зразки, які можуть чимало розповісти про еволюцію Землі, про народи та племена, що колись мешкали на території України. Після вимушеної перерви музей знову відчиняє двері для гостей.
Десятками тисяч історій пернатих там опікується палеонтолог Леонід Горобець. Він — доктор біологічних наук і старший науковий співробітник. Леонід описує і каталогізує експонати.
У розмові для The Ukrainians він розповів про найцікавіші експонати музею, чому багато сучасних ілюстрацій мають приблизно таку саму достовірність, як картинки драконів у середньовічних рукописах, і як еволюція змінює людину. Читайте 💛
Світлина: Данило Павлов.
👍2
Це фото з Київського водосховища.
Коли почалася велика війна, місцеві рибалки в таких човнах вивозили людей з окупованого берега на вільний. За березень врятували близько 2000 цивільних.
Натомість передавали людям, які залишалися жити в окупації, їжу та ліки. А ще — ризикуючи загинути від кулі або штормової хвилі, доправляли в тил росіян українських військових, зброю та боєприпаси.
Репортаж написала і озвучила шеф-редакторка Reporters Марічка Паплаускайте. Слухайте у подкасті.
Текстова версія цієї історії вийшла у третьому номері друкованого журналу. Долучайтеся до Спільноти, щоби отримати свій примірник і читати цю та інші історії про війну.
Світлина: Данило Павлов.
Коли почалася велика війна, місцеві рибалки в таких човнах вивозили людей з окупованого берега на вільний. За березень врятували близько 2000 цивільних.
Натомість передавали людям, які залишалися жити в окупації, їжу та ліки. А ще — ризикуючи загинути від кулі або штормової хвилі, доправляли в тил росіян українських військових, зброю та боєприпаси.
Репортаж написала і озвучила шеф-редакторка Reporters Марічка Паплаускайте. Слухайте у подкасті.
Текстова версія цієї історії вийшла у третьому номері друкованого журналу. Долучайтеся до Спільноти, щоби отримати свій примірник і читати цю та інші історії про війну.
Світлина: Данило Павлов.
❤6👍3
Це люди з команди найбільшого в Україні фонду компетентної допомоги армії «Повернись живим».
Вже вісім років організація допомагає змінювати Збройні Сили України: забезпечує всі роди військ автівками, тепловізорами, квадрокоптерами і прицілами, постачає та лагодить техзасоби, навчає військових-початківців та офіцерів.
За кожною перемогою фонду стоять конкретні люди — ветерани й цивільні, які присвячують своє життя нашій перемозі в цій війні.
Про них світові розповідає великий і красивий фотопроєкт українською та англійською мовами.
Дивіться і читайте 💛
Вже вісім років організація допомагає змінювати Збройні Сили України: забезпечує всі роди військ автівками, тепловізорами, квадрокоптерами і прицілами, постачає та лагодить техзасоби, навчає військових-початківців та офіцерів.
За кожною перемогою фонду стоять конкретні люди — ветерани й цивільні, які присвячують своє життя нашій перемозі в цій війні.
Про них світові розповідає великий і красивий фотопроєкт українською та англійською мовами.
Дивіться і читайте 💛
❤6
«Я не хочу, щоб моє кіно жаліли, я хочу, щоб наше кіно поважали»
Кінорежисер Антоніо Лукіч гучно заявив про себе комедією «Мої думки тихі». Це історія про пошук свого місця у світі, знята в антуражі Закарпаття.
Дебют Лукіча припадає на час, коли Україна вперше починає системно підтримувати українське кіно, а на фоні відбувається декомунізація.
Говоримо про майбутнє комедії як жанру в Україні, рефлексії режисера щодо війни і те, яке мистецтво зараз потрібне українцям.
Читайте на The Ukrainians.
Світлина: Данило Павлов.
Кінорежисер Антоніо Лукіч гучно заявив про себе комедією «Мої думки тихі». Це історія про пошук свого місця у світі, знята в антуражі Закарпаття.
Дебют Лукіча припадає на час, коли Україна вперше починає системно підтримувати українське кіно, а на фоні відбувається декомунізація.
Говоримо про майбутнє комедії як жанру в Україні, рефлексії режисера щодо війни і те, яке мистецтво зараз потрібне українцям.
Читайте на The Ukrainians.
Світлина: Данило Павлов.
❤7
Добрі новини зі світу науки 💛
Українська дослідниця Марина В’язовська отримала медаль Філдса — найпрестижнішу математичну нагороду, яку вручають раз на чотири роки.
Математикиня здобула її за розв’язок задачі з пакування куль у восьмивимірному просторі.
Шість років тому ми розповідали про Марину на The Ukrainians. Сьогодні маємо чудову нагоду пригадати нашу розмову.
Підписуйтеся на «Новини здорової людини». Тут коротко та зрозуміло пояснюємо, що відбувається в Україні та світі.
Світлина: Артур Яценко.
Українська дослідниця Марина В’язовська отримала медаль Філдса — найпрестижнішу математичну нагороду, яку вручають раз на чотири роки.
Математикиня здобула її за розв’язок задачі з пакування куль у восьмивимірному просторі.
Шість років тому ми розповідали про Марину на The Ukrainians. Сьогодні маємо чудову нагоду пригадати нашу розмову.
Підписуйтеся на «Новини здорової людини». Тут коротко та зрозуміло пояснюємо, що відбувається в Україні та світі.
Світлина: Артур Яценко.
❤5👍5
Карина Говорунова жила у Маріуполі.
До останнього не хотіла покидати місто. Втікати наважилася лише тоді, коли каші залишилося на два дні, а їжі більше не було де взяти.
Їхала з сестрою. Була у російському фільтраційному таборі в Новоазовську. Зрештою дісталася до Польщі. Тут планує працювати, вчити мову і грати у футбол. Вона — професійна воротарка.
Рідне місто Карини знищили росіяни. Вона не знає, коли зможе туди повернутися.
У фотопроєкті «Наші в Польщі» розповідаємо про українців, які втікали від війни і знайшли прихисток у польському містечку Ополе.
Дивіться і читайте на Reporters.
Світлина: Катерина Сенченко.
До останнього не хотіла покидати місто. Втікати наважилася лише тоді, коли каші залишилося на два дні, а їжі більше не було де взяти.
Їхала з сестрою. Була у російському фільтраційному таборі в Новоазовську. Зрештою дісталася до Польщі. Тут планує працювати, вчити мову і грати у футбол. Вона — професійна воротарка.
Рідне місто Карини знищили росіяни. Вона не знає, коли зможе туди повернутися.
У фотопроєкті «Наші в Польщі» розповідаємо про українців, які втікали від війни і знайшли прихисток у польському містечку Ополе.
Дивіться і читайте на Reporters.
Світлина: Катерина Сенченко.
❤4
У чому сила такого могутнього протистояння кожного українця російському окупантові?
Говорили про це з Ігорем Калинцем.
Він — український поет-модерніст, який, як і багато українських митців, став жертвою радянського режиму.
У 1972 році отримав типовий для шістдесятників вирок: шість років ув’язнення в таборах суворого режиму і три роки заслання.
Варто читати 💛
Світлина: Софія Соляр.
Говорили про це з Ігорем Калинцем.
Він — український поет-модерніст, який, як і багато українських митців, став жертвою радянського режиму.
У 1972 році отримав типовий для шістдесятників вирок: шість років ув’язнення в таборах суворого режиму і три роки заслання.
Варто читати 💛
Світлина: Софія Соляр.
👍5👏2
Це фото волонтерів, які евакуюють людей з гарячих точок і доставляють туди необхідні продукти, ліки та речі.
Вони потрапили під обстріли росіян, коли намагалися вивезти цивільних з Ірпеня. На щастя, зустріли трьох українських морпіхів, які допомогли вибратися між вогнями й пострілами танків.
Волонтери не встигли вивезти сім’ю, по яку приїхали, — забракло 500 метрів, щоб перетнути рятівний міст.
Думка про родину спонукала повернутися наступного дня. І у всі подальші, аж поки 28 березня Ірпінь не звільнили від російських військ.
Відтоді почали їздити на чернігівський, харківський напрямок і на схід.
Великий репортаж про людей, для яких волонтерство під час війни стало новою роботою вийшов у новому числі нашого друкованого журналу.
Долучайтеся до Спільноти, щоби отримати свій примірник 💛
Світлина: Данило Павлов.
Вони потрапили під обстріли росіян, коли намагалися вивезти цивільних з Ірпеня. На щастя, зустріли трьох українських морпіхів, які допомогли вибратися між вогнями й пострілами танків.
Волонтери не встигли вивезти сім’ю, по яку приїхали, — забракло 500 метрів, щоб перетнути рятівний міст.
Думка про родину спонукала повернутися наступного дня. І у всі подальші, аж поки 28 березня Ірпінь не звільнили від російських військ.
Відтоді почали їздити на чернігівський, харківський напрямок і на схід.
Великий репортаж про людей, для яких волонтерство під час війни стало новою роботою вийшов у новому числі нашого друкованого журналу.
Долучайтеся до Спільноти, щоби отримати свій примірник 💛
Світлина: Данило Павлов.
❤6
Це Павло. Наш новий журнал у нього в руках невипадково.
Одна з історій цього номера — про те, як 19 березня Паша вивіз незнайомого лежачого дідуся з охопленого боями Ірпеня.
Діда Вову лишив і замкнув у квартирі внук. Про старенького Павло, 28-річний інструктор із саперної справи Фонду «Повернись живим», дізнався із соцмереж.
Проривався двічі. Під час першої спроби машина саперів потрапила під обстріл. Чоловіка Павло Герман виніс із квартири на руках.
Так 73-річний дід Вова не лишився сам на сам з війною і ще зміг відсвяткувати власне життя.
А 8 липня його не стало. Сьогодні із Володимиром Андрійовичем Сіриком прощаються в Ірпені.
Одна з історій цього номера — про те, як 19 березня Паша вивіз незнайомого лежачого дідуся з охопленого боями Ірпеня.
Діда Вову лишив і замкнув у квартирі внук. Про старенького Павло, 28-річний інструктор із саперної справи Фонду «Повернись живим», дізнався із соцмереж.
Проривався двічі. Під час першої спроби машина саперів потрапила під обстріл. Чоловіка Павло Герман виніс із квартири на руках.
Так 73-річний дід Вова не лишився сам на сам з війною і ще зміг відсвяткувати власне життя.
А 8 липня його не стало. Сьогодні із Володимиром Андрійовичем Сіриком прощаються в Ірпені.
👍4😢4❤2
Щонайменше раз на тиждень хтось кидається з семикілометрового моста над річкою Янцзи в обійми смерті.
Він розташований у китайському місті Нанкін. Міст має чотири смуги для автомобільного руху на верхньому поверсі і два залізничні тори на нижньому.
Пан Чен проводить тут увесь вільний час. 40-річний офісний працівник транспортної компанії стримує від стрибка тих, кому набридло жити.
Українською ця історія вперше вийшла у нашому журналі. Тепер можна прочитати і тут.
Долучайтеся до Спільноти, щоби підтримувати нашу роботу і отримувати нові номери друкованого Reporters — якісного українськомовного журналу літературного репортажу.
Він розташований у китайському місті Нанкін. Міст має чотири смуги для автомобільного руху на верхньому поверсі і два залізничні тори на нижньому.
Пан Чен проводить тут увесь вільний час. 40-річний офісний працівник транспортної компанії стримує від стрибка тих, кому набридло жити.
Українською ця історія вперше вийшла у нашому журналі. Тепер можна прочитати і тут.
Долучайтеся до Спільноти, щоби підтримувати нашу роботу і отримувати нові номери друкованого Reporters — якісного українськомовного журналу літературного репортажу.
😢4😱1
Мойсей Вайншельбойм живе у Бердичеві. Там його знають як дядю Мішу.
Хлопчиком він єдиний з великої родини вижив під час Голокосту. Від смерті рятувався тричі.
Першою допомогла мама — заховала його заслінкою від печі. Удруге допомогла власна сміливість — просто з розстрільної черги шмигнув у чагарі і плазував, доки мав сили. Утретє, коли смерть міцно тримала його руками поліцаїв, вистрибнув просто у річку.
Мойсею допомагали добрі люди. Серед них — баба Фівонька. У жінки було троє доньок і стільки ж внуків, але це не завадило прихистити незнайомого хлопця.
Майже за пів століття баба Фівонька — Філена Коршевнюк-Савелко — отримала від держави Ізраїль звання «Праведник народів світу». У Талмуді написано: «Той, хто врятує одне життя, врятує весь світ».
Про 80 років самотності Мойсей вперше розповіли у другому номері друкованого журналу Reporters. Тепер історію можна прочитати онлайн.
Світлина: Саша Маслов
Хлопчиком він єдиний з великої родини вижив під час Голокосту. Від смерті рятувався тричі.
Першою допомогла мама — заховала його заслінкою від печі. Удруге допомогла власна сміливість — просто з розстрільної черги шмигнув у чагарі і плазував, доки мав сили. Утретє, коли смерть міцно тримала його руками поліцаїв, вистрибнув просто у річку.
Мойсею допомагали добрі люди. Серед них — баба Фівонька. У жінки було троє доньок і стільки ж внуків, але це не завадило прихистити незнайомого хлопця.
Майже за пів століття баба Фівонька — Філена Коршевнюк-Савелко — отримала від держави Ізраїль звання «Праведник народів світу». У Талмуді написано: «Той, хто врятує одне життя, врятує весь світ».
Про 80 років самотності Мойсей вперше розповіли у другому номері друкованого журналу Reporters. Тепер історію можна прочитати онлайн.
Світлина: Саша Маслов
❤10
Пані Ніна і військовий «Мартін» — фронтові друзі. Між ними 50 років різниці, але це не заважає їхній дружбі.
73-річна жінка живе у Селі Грушуваха на Харківщині. З понад 800 місцевих мешканців після відкритого вторгнення росії у селі залишилося не більше десятка людей.
Їжу готують на вогнищі і сподіваються, що російські снаряди не переб’ють їм решту птиці та худоби і залишать шанс зібрати з городів бодай якийсь урожай.
Поруч із цивільними на Ізюмщині налагоджують свій побут і військові.
Під час однієї з російських авіаційних атак пані Ніна випадково познайомилася з 23-річним бійцем 93-ої ОМБр «Холодний Яр».
Тепер при можливості він приїжджає в село, щоби провідати пані Ніну і привезти трохи їжі.
Історія одного фото. Читайте повністю на Reporters.
Світлина: Данило Павлов.
73-річна жінка живе у Селі Грушуваха на Харківщині. З понад 800 місцевих мешканців після відкритого вторгнення росії у селі залишилося не більше десятка людей.
Їжу готують на вогнищі і сподіваються, що російські снаряди не переб’ють їм решту птиці та худоби і залишать шанс зібрати з городів бодай якийсь урожай.
Поруч із цивільними на Ізюмщині налагоджують свій побут і військові.
Під час однієї з російських авіаційних атак пані Ніна випадково познайомилася з 23-річним бійцем 93-ої ОМБр «Холодний Яр».
Тепер при можливості він приїжджає в село, щоби провідати пані Ніну і привезти трохи їжі.
Історія одного фото. Читайте повністю на Reporters.
Світлина: Данило Павлов.
❤6👍1