Добрі новини зі світу науки 💛
Українська дослідниця Марина В’язовська отримала медаль Філдса — найпрестижнішу математичну нагороду, яку вручають раз на чотири роки.
Математикиня здобула її за розв’язок задачі з пакування куль у восьмивимірному просторі.
Шість років тому ми розповідали про Марину на The Ukrainians. Сьогодні маємо чудову нагоду пригадати нашу розмову.
Підписуйтеся на «Новини здорової людини». Тут коротко та зрозуміло пояснюємо, що відбувається в Україні та світі.
Світлина: Артур Яценко.
Українська дослідниця Марина В’язовська отримала медаль Філдса — найпрестижнішу математичну нагороду, яку вручають раз на чотири роки.
Математикиня здобула її за розв’язок задачі з пакування куль у восьмивимірному просторі.
Шість років тому ми розповідали про Марину на The Ukrainians. Сьогодні маємо чудову нагоду пригадати нашу розмову.
Підписуйтеся на «Новини здорової людини». Тут коротко та зрозуміло пояснюємо, що відбувається в Україні та світі.
Світлина: Артур Яценко.
❤5👍5
Карина Говорунова жила у Маріуполі.
До останнього не хотіла покидати місто. Втікати наважилася лише тоді, коли каші залишилося на два дні, а їжі більше не було де взяти.
Їхала з сестрою. Була у російському фільтраційному таборі в Новоазовську. Зрештою дісталася до Польщі. Тут планує працювати, вчити мову і грати у футбол. Вона — професійна воротарка.
Рідне місто Карини знищили росіяни. Вона не знає, коли зможе туди повернутися.
У фотопроєкті «Наші в Польщі» розповідаємо про українців, які втікали від війни і знайшли прихисток у польському містечку Ополе.
Дивіться і читайте на Reporters.
Світлина: Катерина Сенченко.
До останнього не хотіла покидати місто. Втікати наважилася лише тоді, коли каші залишилося на два дні, а їжі більше не було де взяти.
Їхала з сестрою. Була у російському фільтраційному таборі в Новоазовську. Зрештою дісталася до Польщі. Тут планує працювати, вчити мову і грати у футбол. Вона — професійна воротарка.
Рідне місто Карини знищили росіяни. Вона не знає, коли зможе туди повернутися.
У фотопроєкті «Наші в Польщі» розповідаємо про українців, які втікали від війни і знайшли прихисток у польському містечку Ополе.
Дивіться і читайте на Reporters.
Світлина: Катерина Сенченко.
❤4
У чому сила такого могутнього протистояння кожного українця російському окупантові?
Говорили про це з Ігорем Калинцем.
Він — український поет-модерніст, який, як і багато українських митців, став жертвою радянського режиму.
У 1972 році отримав типовий для шістдесятників вирок: шість років ув’язнення в таборах суворого режиму і три роки заслання.
Варто читати 💛
Світлина: Софія Соляр.
Говорили про це з Ігорем Калинцем.
Він — український поет-модерніст, який, як і багато українських митців, став жертвою радянського режиму.
У 1972 році отримав типовий для шістдесятників вирок: шість років ув’язнення в таборах суворого режиму і три роки заслання.
Варто читати 💛
Світлина: Софія Соляр.
👍5👏2
Це фото волонтерів, які евакуюють людей з гарячих точок і доставляють туди необхідні продукти, ліки та речі.
Вони потрапили під обстріли росіян, коли намагалися вивезти цивільних з Ірпеня. На щастя, зустріли трьох українських морпіхів, які допомогли вибратися між вогнями й пострілами танків.
Волонтери не встигли вивезти сім’ю, по яку приїхали, — забракло 500 метрів, щоб перетнути рятівний міст.
Думка про родину спонукала повернутися наступного дня. І у всі подальші, аж поки 28 березня Ірпінь не звільнили від російських військ.
Відтоді почали їздити на чернігівський, харківський напрямок і на схід.
Великий репортаж про людей, для яких волонтерство під час війни стало новою роботою вийшов у новому числі нашого друкованого журналу.
Долучайтеся до Спільноти, щоби отримати свій примірник 💛
Світлина: Данило Павлов.
Вони потрапили під обстріли росіян, коли намагалися вивезти цивільних з Ірпеня. На щастя, зустріли трьох українських морпіхів, які допомогли вибратися між вогнями й пострілами танків.
Волонтери не встигли вивезти сім’ю, по яку приїхали, — забракло 500 метрів, щоб перетнути рятівний міст.
Думка про родину спонукала повернутися наступного дня. І у всі подальші, аж поки 28 березня Ірпінь не звільнили від російських військ.
Відтоді почали їздити на чернігівський, харківський напрямок і на схід.
Великий репортаж про людей, для яких волонтерство під час війни стало новою роботою вийшов у новому числі нашого друкованого журналу.
Долучайтеся до Спільноти, щоби отримати свій примірник 💛
Світлина: Данило Павлов.
❤6
Це Павло. Наш новий журнал у нього в руках невипадково.
Одна з історій цього номера — про те, як 19 березня Паша вивіз незнайомого лежачого дідуся з охопленого боями Ірпеня.
Діда Вову лишив і замкнув у квартирі внук. Про старенького Павло, 28-річний інструктор із саперної справи Фонду «Повернись живим», дізнався із соцмереж.
Проривався двічі. Під час першої спроби машина саперів потрапила під обстріл. Чоловіка Павло Герман виніс із квартири на руках.
Так 73-річний дід Вова не лишився сам на сам з війною і ще зміг відсвяткувати власне життя.
А 8 липня його не стало. Сьогодні із Володимиром Андрійовичем Сіриком прощаються в Ірпені.
Одна з історій цього номера — про те, як 19 березня Паша вивіз незнайомого лежачого дідуся з охопленого боями Ірпеня.
Діда Вову лишив і замкнув у квартирі внук. Про старенького Павло, 28-річний інструктор із саперної справи Фонду «Повернись живим», дізнався із соцмереж.
Проривався двічі. Під час першої спроби машина саперів потрапила під обстріл. Чоловіка Павло Герман виніс із квартири на руках.
Так 73-річний дід Вова не лишився сам на сам з війною і ще зміг відсвяткувати власне життя.
А 8 липня його не стало. Сьогодні із Володимиром Андрійовичем Сіриком прощаються в Ірпені.
👍4😢4❤2
Щонайменше раз на тиждень хтось кидається з семикілометрового моста над річкою Янцзи в обійми смерті.
Він розташований у китайському місті Нанкін. Міст має чотири смуги для автомобільного руху на верхньому поверсі і два залізничні тори на нижньому.
Пан Чен проводить тут увесь вільний час. 40-річний офісний працівник транспортної компанії стримує від стрибка тих, кому набридло жити.
Українською ця історія вперше вийшла у нашому журналі. Тепер можна прочитати і тут.
Долучайтеся до Спільноти, щоби підтримувати нашу роботу і отримувати нові номери друкованого Reporters — якісного українськомовного журналу літературного репортажу.
Він розташований у китайському місті Нанкін. Міст має чотири смуги для автомобільного руху на верхньому поверсі і два залізничні тори на нижньому.
Пан Чен проводить тут увесь вільний час. 40-річний офісний працівник транспортної компанії стримує від стрибка тих, кому набридло жити.
Українською ця історія вперше вийшла у нашому журналі. Тепер можна прочитати і тут.
Долучайтеся до Спільноти, щоби підтримувати нашу роботу і отримувати нові номери друкованого Reporters — якісного українськомовного журналу літературного репортажу.
😢4😱1
Мойсей Вайншельбойм живе у Бердичеві. Там його знають як дядю Мішу.
Хлопчиком він єдиний з великої родини вижив під час Голокосту. Від смерті рятувався тричі.
Першою допомогла мама — заховала його заслінкою від печі. Удруге допомогла власна сміливість — просто з розстрільної черги шмигнув у чагарі і плазував, доки мав сили. Утретє, коли смерть міцно тримала його руками поліцаїв, вистрибнув просто у річку.
Мойсею допомагали добрі люди. Серед них — баба Фівонька. У жінки було троє доньок і стільки ж внуків, але це не завадило прихистити незнайомого хлопця.
Майже за пів століття баба Фівонька — Філена Коршевнюк-Савелко — отримала від держави Ізраїль звання «Праведник народів світу». У Талмуді написано: «Той, хто врятує одне життя, врятує весь світ».
Про 80 років самотності Мойсей вперше розповіли у другому номері друкованого журналу Reporters. Тепер історію можна прочитати онлайн.
Світлина: Саша Маслов
Хлопчиком він єдиний з великої родини вижив під час Голокосту. Від смерті рятувався тричі.
Першою допомогла мама — заховала його заслінкою від печі. Удруге допомогла власна сміливість — просто з розстрільної черги шмигнув у чагарі і плазував, доки мав сили. Утретє, коли смерть міцно тримала його руками поліцаїв, вистрибнув просто у річку.
Мойсею допомагали добрі люди. Серед них — баба Фівонька. У жінки було троє доньок і стільки ж внуків, але це не завадило прихистити незнайомого хлопця.
Майже за пів століття баба Фівонька — Філена Коршевнюк-Савелко — отримала від держави Ізраїль звання «Праведник народів світу». У Талмуді написано: «Той, хто врятує одне життя, врятує весь світ».
Про 80 років самотності Мойсей вперше розповіли у другому номері друкованого журналу Reporters. Тепер історію можна прочитати онлайн.
Світлина: Саша Маслов
❤10
Пані Ніна і військовий «Мартін» — фронтові друзі. Між ними 50 років різниці, але це не заважає їхній дружбі.
73-річна жінка живе у Селі Грушуваха на Харківщині. З понад 800 місцевих мешканців після відкритого вторгнення росії у селі залишилося не більше десятка людей.
Їжу готують на вогнищі і сподіваються, що російські снаряди не переб’ють їм решту птиці та худоби і залишать шанс зібрати з городів бодай якийсь урожай.
Поруч із цивільними на Ізюмщині налагоджують свій побут і військові.
Під час однієї з російських авіаційних атак пані Ніна випадково познайомилася з 23-річним бійцем 93-ої ОМБр «Холодний Яр».
Тепер при можливості він приїжджає в село, щоби провідати пані Ніну і привезти трохи їжі.
Історія одного фото. Читайте повністю на Reporters.
Світлина: Данило Павлов.
73-річна жінка живе у Селі Грушуваха на Харківщині. З понад 800 місцевих мешканців після відкритого вторгнення росії у селі залишилося не більше десятка людей.
Їжу готують на вогнищі і сподіваються, що російські снаряди не переб’ють їм решту птиці та худоби і залишать шанс зібрати з городів бодай якийсь урожай.
Поруч із цивільними на Ізюмщині налагоджують свій побут і військові.
Під час однієї з російських авіаційних атак пані Ніна випадково познайомилася з 23-річним бійцем 93-ої ОМБр «Холодний Яр».
Тепер при можливості він приїжджає в село, щоби провідати пані Ніну і привезти трохи їжі.
Історія одного фото. Читайте повністю на Reporters.
Світлина: Данило Павлов.
❤6👍1
«Всі винаходи в світі зробили сміливі люди, які не боялися помилок чи осуду»
П’ятнадцять років тому Оксана Стоєцька звернула увагу на те, як її діти захоплюються конструюванням та програмуванням роботів, — і сама замислилася, як зробити процес навчання для дітей цікавішим.
Рішення знайшлось в STEM — підході, що об’єднує науку, технології, інженерію та математику.
Тепер вона, вже як засновниця STEM-шкіл INVENTOR та школи повного дня INVENTOR School, впевнена, що знайшла унікальну методику, яка робить навчання сучасним, доступним, цікавим і ефективним водночас.
Нашу розмову читайте на The Ukrainians.
Світлина: Данило Павлов.
П’ятнадцять років тому Оксана Стоєцька звернула увагу на те, як її діти захоплюються конструюванням та програмуванням роботів, — і сама замислилася, як зробити процес навчання для дітей цікавішим.
Рішення знайшлось в STEM — підході, що об’єднує науку, технології, інженерію та математику.
Тепер вона, вже як засновниця STEM-шкіл INVENTOR та школи повного дня INVENTOR School, впевнена, що знайшла унікальну методику, яка робить навчання сучасним, доступним, цікавим і ефективним водночас.
Нашу розмову читайте на The Ukrainians.
Світлина: Данило Павлов.
❤3
Сьогодні Вінниця у жалобі за жертвами ракетних ударів росіян по площі Перемоги.
Загинули 23 людини. Серед них — троє дітей: 4-річна дівчинка та двоє хлопчиків, яким було 7 і 8 років. По медичну допомогу звернулося щонайменше 197 вінничан. 82-є перебувають у лікарнях.
За кожною жертвою росії стоїть людське життя. Важливо, щоби людські долі не залишилися цифрами у статистиці, тому ми зібрали короткі історії постраждалих. Читайте на Reporters.
Колаж: Вадим Блонський
Загинули 23 людини. Серед них — троє дітей: 4-річна дівчинка та двоє хлопчиків, яким було 7 і 8 років. По медичну допомогу звернулося щонайменше 197 вінничан. 82-є перебувають у лікарнях.
За кожною жертвою росії стоїть людське життя. Важливо, щоби людські долі не залишилися цифрами у статистиці, тому ми зібрали короткі історії постраждалих. Читайте на Reporters.
Колаж: Вадим Блонський
😢7👍1
Чернігів потерпав від обстрілів росіян з першого дня великої війни — і аж до 3 квітня. Особливих руйнувань зазнали околиці міста: Бобровиця, Півці, район Хімволокна.
Нині будинки, які можна врятувати, тут відбудовує благодійний фонд «Іскра добра». Його створила група чернігівських рестораторів.
Матеріали купують власним коштом. А от роботи виконують волонтери, які долучаються до проєкту з усієї України.
Як працює будівельний батальйон — читайте на Reporters.
Світлина: Ганна Балакир.
Нині будинки, які можна врятувати, тут відбудовує благодійний фонд «Іскра добра». Його створила група чернігівських рестораторів.
Матеріали купують власним коштом. А от роботи виконують волонтери, які долучаються до проєкту з усієї України.
Як працює будівельний батальйон — читайте на Reporters.
Світлина: Ганна Балакир.
❤1👍1
«Для того, щоб у Києві чи Москві існував Булгаков, у Сандармосі застрелили Підмогильного»
Руслан Горовий — український журналіст, режисер, письменник та автор винятково важливого проєкту «Служба розшуку дітей».
З початком великої війни залишився у Києві. Спочатку допомагав сусідам літнього віку. Згодом долучився до евакуації цивільних, які пройшли зруйнований ірпінський міст. Досі збирає і возить допомогу людям, які постраждали від війни.
В інтерв’ю The Ukrainians розповідає, як не ставив життя на паузу після 24 лютого, і розмірковує про історичні рими, які дозволили українцям переродитися й чинити опір краще, ніж сто років тому.
Прочитайте.
Світлина: Валентин Кузан
Руслан Горовий — український журналіст, режисер, письменник та автор винятково важливого проєкту «Служба розшуку дітей».
З початком великої війни залишився у Києві. Спочатку допомагав сусідам літнього віку. Згодом долучився до евакуації цивільних, які пройшли зруйнований ірпінський міст. Досі збирає і возить допомогу людям, які постраждали від війни.
В інтерв’ю The Ukrainians розповідає, як не ставив життя на паузу після 24 лютого, і розмірковує про історичні рими, які дозволили українцям переродитися й чинити опір краще, ніж сто років тому.
Прочитайте.
Світлина: Валентин Кузан
👍6❤1
«Росії дуже вигідно, коли ми відмовляємося від своїх авторів»
Любов Якимчук — українська поетка з Луганщини. Пише про Україну, яку Росія не здатна окупувати попри будь-які намагання.
2015-го вона видала поетичну книжку «Абрикоси Донбасу», де описала досвід війни. Багатьом українцям та іноземцям книжка допомогла зрозуміти український схід і травму його окупації.
Якимчук працює з міфологією сходу, легендаризує улюблених авторів минулого століття, бере участь у музичних проєктах.
Донедавна письменниця перебувала на резиденції у Відні, звідки постійно виїздила на літературні події в інші міста Європи, а також США, де розповідала про Україну й пояснювала війну через літературу. Зараз поетка повернулась до Києва.
Про роботу зі стереотипами, участь у церемонії Grammy та співпрацю з «хорошими росіянами» читайте в нашій розмові на The Ukrainians.
Світлина: Аліна Руда.
Любов Якимчук — українська поетка з Луганщини. Пише про Україну, яку Росія не здатна окупувати попри будь-які намагання.
2015-го вона видала поетичну книжку «Абрикоси Донбасу», де описала досвід війни. Багатьом українцям та іноземцям книжка допомогла зрозуміти український схід і травму його окупації.
Якимчук працює з міфологією сходу, легендаризує улюблених авторів минулого століття, бере участь у музичних проєктах.
Донедавна письменниця перебувала на резиденції у Відні, звідки постійно виїздила на літературні події в інші міста Європи, а також США, де розповідала про Україну й пояснювала війну через літературу. Зараз поетка повернулась до Києва.
Про роботу зі стереотипами, участь у церемонії Grammy та співпрацю з «хорошими росіянами» читайте в нашій розмові на The Ukrainians.
Світлина: Аліна Руда.
👍3
Артилеристів називають богами війни.
Вони — чи не найбільша загроза для противника, відтак і найбажаніша для нього ціль.
Саме тому бійці 44-ої артбригади, як і їхні колеги з інших подібних підрозділів, вимушені постійно переміщатися.
Пересування величезного тоннажу техніки — дорога для держави справа й чимала втома для військових.
Втім, вибору особливо немає: від збереження тих самих М777 і, ба більше, реактивних систем залпового вогню HIMARS, без перебільшень, залежить хід війни.
Фоторепортаж дивіться на Reporters.
Світлина: Данило Павлов.
Вони — чи не найбільша загроза для противника, відтак і найбажаніша для нього ціль.
Саме тому бійці 44-ої артбригади, як і їхні колеги з інших подібних підрозділів, вимушені постійно переміщатися.
Пересування величезного тоннажу техніки — дорога для держави справа й чимала втома для військових.
Втім, вибору особливо немає: від збереження тих самих М777 і, ба більше, реактивних систем залпового вогню HIMARS, без перебільшень, залежить хід війни.
Фоторепортаж дивіться на Reporters.
Світлина: Данило Павлов.
Кілька років тому Павло Медина з друзями вирішили, що Нововолинську бракує якісного вуличного мистецтва. Вирішили це розвивати.
Для цього знадобилось небагато: кілька активних молодих людей, команда професійних художників-земляків, фарба, на яку скидалися усі потроху, і одна стіна місцевої електростанції.
Той перший стінопис став їхньою відправною точкою. Тоді вперше активісти замислились про простір, де молодь почуватиметься безпечно, вільно і зможе втілювати будь-які свої ідеї.
Так виник молодіжний центр «Нові крила». Сюди молодь приходить, аби послухати лекції, долучитися до чужих освітніх або творчих проєктів, створювати свої.
Як команда волонтерів із невеличкого міста створила для місцевої молоді центр для навчання і творчості, який у воєнний час перетворився на координаційний штаб — читайте на The Ukrainians.
[Проєкт реалізується за підтримки проєкту «Зміцнення міжсекторальної співпраці для соціальної згуртованості (SC3)», що співфінансується Європейським Союзом та Британською Радою в Україні]
Для цього знадобилось небагато: кілька активних молодих людей, команда професійних художників-земляків, фарба, на яку скидалися усі потроху, і одна стіна місцевої електростанції.
Той перший стінопис став їхньою відправною точкою. Тоді вперше активісти замислились про простір, де молодь почуватиметься безпечно, вільно і зможе втілювати будь-які свої ідеї.
Так виник молодіжний центр «Нові крила». Сюди молодь приходить, аби послухати лекції, долучитися до чужих освітніх або творчих проєктів, створювати свої.
Як команда волонтерів із невеличкого міста створила для місцевої молоді центр для навчання і творчості, який у воєнний час перетворився на координаційний штаб — читайте на The Ukrainians.
[Проєкт реалізується за підтримки проєкту «Зміцнення міжсекторальної співпраці для соціальної згуртованості (SC3)», що співфінансується Європейським Союзом та Британською Радою в Україні]
«Психологічна стійкість подібна до м’язів: тренуєш їх правильно — вони ростуть»
Олег Романчук — психотерапевт, дитячий та підлітковий психіатр, автор низки документальних фільмів, фахових і популярних книжок.
Сьогодні він — директор Інституту психічного здоров’я Українського католицького університету та Українського інституту когнітивно-поведінкової терапії, засновник центру «Коло сім’ї».
Поговорили про те, як бути психологічно стійкими у часі війни та культуру скасування.
Читайте на The Ukrainians.
Світлина: Софія Соляр.
Олег Романчук — психотерапевт, дитячий та підлітковий психіатр, автор низки документальних фільмів, фахових і популярних книжок.
Сьогодні він — директор Інституту психічного здоров’я Українського католицького університету та Українського інституту когнітивно-поведінкової терапії, засновник центру «Коло сім’ї».
Поговорили про те, як бути психологічно стійкими у часі війни та культуру скасування.
Читайте на The Ukrainians.
Світлина: Софія Соляр.
👍3
В ніч на 1 липня ворог вдарив крилатими ракетами по прибережному містечку Сергіївка на Одещині.
Росіяни влучили у багатоповерховий будинок та місцеві бази відпочинку. Більшість мешканців мирно спали вдома.
39 людей потрапили до лікарні з травмами. Серед них — шестеро дітей. 21 людина загинула.
Спільно з Меморіал: вбиті росією вшановуємо пам’ять жертв липневого обстрілу Сергіївки.
16 історій про те, ким були ці люди і як вони опинились у містечку тієї трагічної ночі — розповідаємо на Reporters.
Не забудемо.
Росіяни влучили у багатоповерховий будинок та місцеві бази відпочинку. Більшість мешканців мирно спали вдома.
39 людей потрапили до лікарні з травмами. Серед них — шестеро дітей. 21 людина загинула.
Спільно з Меморіал: вбиті росією вшановуємо пам’ять жертв липневого обстрілу Сергіївки.
16 історій про те, ким були ці люди і як вони опинились у містечку тієї трагічної ночі — розповідаємо на Reporters.
Не забудемо.
🤬4
Миколаїв — донедавна тихе місто на півдні України, населення якого у мирний час сягало майже пів мільйона мешканців.
З одного боку воно межує з наразі окупованим Херсоном, а з іншого — з портовою Одесою, яку росіянам конче хочеться загарбати.
Через таке розташування місто вже з перших днів повномасштабного вторгнення Росії опинилося на передовій.
До середини липня від обстрілів Миколаїв не потерпав усього 21 день. У решту понад 130 днів тут кожні кілька годин лунає сигнал тривоги і чути вибухи у різних районах.
Як живе українське місто — читайте у нас на Reporters.
Світлина: Данило Павлов.
З одного боку воно межує з наразі окупованим Херсоном, а з іншого — з портовою Одесою, яку росіянам конче хочеться загарбати.
Через таке розташування місто вже з перших днів повномасштабного вторгнення Росії опинилося на передовій.
До середини липня від обстрілів Миколаїв не потерпав усього 21 день. У решту понад 130 днів тут кожні кілька годин лунає сигнал тривоги і чути вибухи у різних районах.
Як живе українське місто — читайте у нас на Reporters.
Світлина: Данило Павлов.
❤1👍1
Дід Вова зустрів велику війну в Ірпені. Самотній і прикутий до ліжка. Онук поїхав, квартиру закрив, а ключі залишив під килимком.
Про лежачого старого інструктор з саперної справи фонду «Повернись живим» Павло Герман дізнався з соцмереж. Кілька днів проривався до незнайомого дідуся, не знаючи, чи той досі живий. Врешті виніс його з квартири на руках.
У березні до порятунку діда Вови долучилося з десяток людей: військові, які прикривали евакуацію, цивільні, що знайшли дідові прихисток, і один далекий не кровний родич — дідів тезка, який бачив старого всього раз.
Так 73-річний Володимир Сірик не лишився сам на сам з війною і ще зміг відсвяткувати власне життя. 8 липня його не стало. З дідом Вовою прощалися в Ірпені.
Історія спецоперації з порятунку діда Вови вийшла у третьому номері нашого друкованого журналу. Тепер репортаж можна прочитати онлайн.
Світлина: Максим Лиманський.
Про лежачого старого інструктор з саперної справи фонду «Повернись живим» Павло Герман дізнався з соцмереж. Кілька днів проривався до незнайомого дідуся, не знаючи, чи той досі живий. Врешті виніс його з квартири на руках.
У березні до порятунку діда Вови долучилося з десяток людей: військові, які прикривали евакуацію, цивільні, що знайшли дідові прихисток, і один далекий не кровний родич — дідів тезка, який бачив старого всього раз.
Так 73-річний Володимир Сірик не лишився сам на сам з війною і ще зміг відсвяткувати власне життя. 8 липня його не стало. З дідом Вовою прощалися в Ірпені.
Історія спецоперації з порятунку діда Вови вийшла у третьому номері нашого друкованого журналу. Тепер репортаж можна прочитати онлайн.
Світлина: Максим Лиманський.
❤6
«Я розповідаю історію того, як Захід прогледів російський фашизм»
Оксана Забужко — одна з найперекладуваніших українських авторок. Її ключовий текст «Польові дослідження українського сексу» виданий у двох десятках країн, а роман «Музей покинутих секретів» став одним з перших текстів про УПА, які здобули міжнародну популярність.
Нещодавно авторка анонсувала книжку есеїстики «Найдовша подорож», яку писала цих весни й літа одразу для перекладу, щоб пояснити іноземцям війну Росії проти України.
Книжка анонсована для публікації шістьома мовами, восени буде доступною також і для українського читача.
З письменницею ми розмовляли двічі: вперше у грудні 2021, тоді нам цікаво було з’ясувати, як і навіщо Забужко пише свої романи. Розмова не встигла вийти, а після 24 лютого стало очевидно, що говорити потрібно ще раз.
Друга розмова відбулася у червні, і ми спілкувалися про відповідальність інтелектуала сьогодні й те, як письменниця пояснює Заходу Україну. Варто читати.
Світлина: Сергій Коровайний.
Оксана Забужко — одна з найперекладуваніших українських авторок. Її ключовий текст «Польові дослідження українського сексу» виданий у двох десятках країн, а роман «Музей покинутих секретів» став одним з перших текстів про УПА, які здобули міжнародну популярність.
Нещодавно авторка анонсувала книжку есеїстики «Найдовша подорож», яку писала цих весни й літа одразу для перекладу, щоб пояснити іноземцям війну Росії проти України.
Книжка анонсована для публікації шістьома мовами, восени буде доступною також і для українського читача.
З письменницею ми розмовляли двічі: вперше у грудні 2021, тоді нам цікаво було з’ясувати, як і навіщо Забужко пише свої романи. Розмова не встигла вийти, а після 24 лютого стало очевидно, що говорити потрібно ще раз.
Друга розмова відбулася у червні, і ми спілкувалися про відповідальність інтелектуала сьогодні й те, як письменниця пояснює Заходу Україну. Варто читати.
Світлина: Сергій Коровайний.
👍5