Анна Бондаренко: «Наша ціль — мільйон волонтерів»
Під час навчання у США Аня Бондаренко по-справжньому відкрила для себе волонтерство. Головне запитання, з яким вона поверталася додому, — як займатися волонтерством в Україні та зробити допомогу максимально ефективною.
Дівчина не розгубилася, взяла відповідальність на себе і разом із друзями заснувала Ukrainian Volunteer Service — громадську організацію, що розвиває волонтерство по всій країні.
Про мільйон волонтерів, роль служіння, а також про те, як допомагати громадським організаціям допомагати іншим — читайте у нашій розмові.
https://theukrainians.org/anna-bondarenko/
Під час навчання у США Аня Бондаренко по-справжньому відкрила для себе волонтерство. Головне запитання, з яким вона поверталася додому, — як займатися волонтерством в Україні та зробити допомогу максимально ефективною.
Дівчина не розгубилася, взяла відповідальність на себе і разом із друзями заснувала Ukrainian Volunteer Service — громадську організацію, що розвиває волонтерство по всій країні.
Про мільйон волонтерів, роль служіння, а також про те, як допомагати громадським організаціям допомагати іншим — читайте у нашій розмові.
https://theukrainians.org/anna-bondarenko/
The Ukrainians
Анна Бондаренко: «Наша ціль — мільйон волонтерів»
Засновниця Ukrainian Volunteer Service про волонтерство як служіння та допомогу іншим
«Українське диво», «сенсація тенісних турнірів», «найсильніша юніорка світу», «нова зірка українського тенісу» — саме так в ЗМІ називають 15-річну Марту Костюк.
Ми зустрілися з нею на тенісному корті та поспілкувалися про великий спорт, десятки зламаних ракеток та професійні мрії. Читайте обов'язково!
#FightForYourDream
theukrainians.org/nestrymna
Ми зустрілися з нею на тенісному корті та поспілкувалися про великий спорт, десятки зламаних ракеток та професійні мрії. Читайте обов'язково!
#FightForYourDream
theukrainians.org/nestrymna
The Ukrainians !
Нестримна
Історія 15-річної Марти Костюк — головної надії та найбільшої сенсації українського тенісу
Владислава Шевченко народилася і здобувала освіту в Луганську, але з початком конфлікту на сході України перебралася до Києва. У столиці дівчина дистанційно вивчала програмну інженерію. Однак улюблене хобі — тату, яким Влада почала займатися ще у рідному місті, згодом перетворилося у роботу.
Ми поцікавилися у Владислави, з чого почалося її захоплення татуюванням, запитали про те, на що треба звертати увагу при виборі тату-майстра, і чому відтепер вона більше ніколи не працюватиме. #ЗакоханіуПрофесію
theukrainians.org/bilshe-tatu
Ми поцікавилися у Владислави, з чого почалося її захоплення татуюванням, запитали про те, на що треба звертати увагу при виборі тату-майстра, і чому відтепер вона більше ніколи не працюватиме. #ЗакоханіуПрофесію
theukrainians.org/bilshe-tatu
The Ukrainians
Більше тату
Тату-майстриня — про специфіку роботи, біль, терплячість і перфекціонізм
Ця історія не тільки про те, як двоє талановитих фінських вчителів приїхали в українське село.
Вона також і про школу, яка може бути місцем щастя.
https://theukrainians.org/liderka-bez-tytulu/
Вона також і про школу, яка може бути місцем щастя.
https://theukrainians.org/liderka-bez-tytulu/
The Ukrainians
Лідерка без титулу – The Ukrainians
Як здійснилася мрія вчительки — і фіни приїхали у сільську школу
«Жорстокість інших навчила мене не соромитися, любити себе і знати собі ціну. Повірте, інвалідність душі — це значно гірше, ніж фізична інвалідність»
Від неї відмовилась мати. Їй дали чуже ім'я і нав'язували чужі мрії. Але вона знайшла свої і тепер втілює в життя мрії інших.
https://theukrainians.org/lina-i-dity/
Від неї відмовилась мати. Їй дали чуже ім'я і нав'язували чужі мрії. Але вона знайшла свої і тепер втілює в життя мрії інших.
https://theukrainians.org/lina-i-dity/
The Ukrainians !
Ліна і діти
Від неї відмовилась мати. Їй дали чуже ім'я і нав'язували чужі мрії. Але вона знайшла свої і тепер втілює в життя мрії інших
Іван Остапович: «Ми хочемо, щоб старше покоління розуміло нашу жагу до нового»
Львівський культурний менеджер про зміни в Органному будинку, музичну агенцію Collegium Musicum і спільне у керуванні оркестром та організацією. https://theukrainians.org/ivan-ostapovych/
Львівський культурний менеджер про зміни в Органному будинку, музичну агенцію Collegium Musicum і спільне у керуванні оркестром та організацією. https://theukrainians.org/ivan-ostapovych/
The Ukrainians
Іван Остапович: «Ми хочемо, щоб старше покоління розуміло нашу жагу до нового» — The Ukrainians
Львівський культурний менеджер про зміни в Органному будинку, музичну агенцію Collegium Musicum і спільне у керуванні оркестром та організацією
Остап Сливинський: «Поезія — це розмова»
Якщо припустити, що поезія, у найширшому розумінні, — це комунікація, то у кожного, хто говорить, — свій синтаксис, свій словник і своя мова. У такому ракурсі ідея будь-якої розмови видається практично нереальною, якщо роками не вчити правопису і термінології кожного Іншого.
Попри це, люди все одно спілкуються між собою, пробують порозумітись і намагаються накреслити спільну реальність, сполучаючи точки дотику.
Зрештою, у цьому нам допомагають вже наявні механізми: спільні побут, територія та історія. Спільність проблем різних прошарків соціуму. Одне на всіх законодавство, в межах якого усі ми діємо й функціонуємо. Але спільності проблем та історії недостатньо, якщо немає їхнього консенсусного обговорення, розуміння й визначення.
Ми поспілкувались із поетом, перекладачем й літературознавцем Остапом Сливинським про кліше й стереотипи: чому поети не є «пророками» й нікому нічого не винні? Яким може бути розуміння «української національної ідеї», яке б реально будувало й об’єднувало спільноту, а не розділяло її? Чому Україна досі не отримала свого літературного «Нобеля» — і чи могла б отримати? #theUkrainians https://theukrainians.org/ostap-slyvynskyi
Якщо припустити, що поезія, у найширшому розумінні, — це комунікація, то у кожного, хто говорить, — свій синтаксис, свій словник і своя мова. У такому ракурсі ідея будь-якої розмови видається практично нереальною, якщо роками не вчити правопису і термінології кожного Іншого.
Попри це, люди все одно спілкуються між собою, пробують порозумітись і намагаються накреслити спільну реальність, сполучаючи точки дотику.
Зрештою, у цьому нам допомагають вже наявні механізми: спільні побут, територія та історія. Спільність проблем різних прошарків соціуму. Одне на всіх законодавство, в межах якого усі ми діємо й функціонуємо. Але спільності проблем та історії недостатньо, якщо немає їхнього консенсусного обговорення, розуміння й визначення.
Ми поспілкувались із поетом, перекладачем й літературознавцем Остапом Сливинським про кліше й стереотипи: чому поети не є «пророками» й нікому нічого не винні? Яким може бути розуміння «української національної ідеї», яке б реально будувало й об’єднувало спільноту, а не розділяло її? Чому Україна досі не отримала свого літературного «Нобеля» — і чи могла б отримати? #theUkrainians https://theukrainians.org/ostap-slyvynskyi
The Ukrainians
Остап Сливинський: «Поезія — це розмова»
Львівський поет — про стереотипи стосовно поезії, українського літературного «Нобеля» та національну ідею
Софія Опацька
На думку дослідника креативного класу Річарда Флоріди університети і дослідницькі установи є ключовими інституціями креативної економіки. З ним складно не погодитися, бо навряд чи теперішній Бостон був би технологічним центром без Гарварда і МІТ, а Кремнієва долина — без Стенфордського університету.
Дослідник вважає, що «3Т економічного розвитку міст» — технології (через дослідження), таланти (через навчання й соціалізацію молоді) та толерантність (через формування середовища рівності) — мають формуватися саме в університетах.
Про розвиток навички креативності в українській освіті, зміни «знизу» в університетах та важливість свободи помилятися (і відповідати за свої помилки) ми поспілкувалися з Софією Опацькою, проректоркою Українського католицького університету та декан-засновницею Львівської бізнес-школи УКУ.
https://theukrainians.org/sofiia-opatska/
На думку дослідника креативного класу Річарда Флоріди університети і дослідницькі установи є ключовими інституціями креативної економіки. З ним складно не погодитися, бо навряд чи теперішній Бостон був би технологічним центром без Гарварда і МІТ, а Кремнієва долина — без Стенфордського університету.
Дослідник вважає, що «3Т економічного розвитку міст» — технології (через дослідження), таланти (через навчання й соціалізацію молоді) та толерантність (через формування середовища рівності) — мають формуватися саме в університетах.
Про розвиток навички креативності в українській освіті, зміни «знизу» в університетах та важливість свободи помилятися (і відповідати за свої помилки) ми поспілкувалися з Софією Опацькою, проректоркою Українського католицького університету та декан-засновницею Львівської бізнес-школи УКУ.
https://theukrainians.org/sofiia-opatska/
The Ukrainians !
Софія Опацька
Про розвиток навички креативності в українській освіті, зміни «знизу» в університетах та важливість свободи помилятися (і відповідати за свої помилки)