The Ukrainians Media
1.23K subscribers
654 photos
6 videos
596 links
Українські історії, що надихають і змінюють. Інтерв'ю, репортажі, подкасти, новини здорової людини
Download Telegram
Цьогоріч у межах Євробачення, яке від імені України приймав Ліверпуль, організували і мистецький фестиваль — EuroFestival 2023. Спеціально для події створили 19 масштабних робіт. Серед них була робота художниці Каті Бучацької «Ізюм — Ліверпуль».

Це дванадцятиканальна чотирнадцятигодинна відеоінсталяція, зафільмована з вікон вагона потяга, який їде від деокупованих східних територій України до кордону з Європейським Союзом.

Про створення інсталяції, свій досвід переживання війни і функцію мистецтва після перемоги — читайте у нашій розмові на The Ukrainians.

Світлина: Валентин Кузан
❤6
У юності Любов Миронівна танцювала. Ввечері, на сільських сходинах-вечірках, коли ця традиція ще животіла. Під бубон і баян. І польку, і яблучко, і краков’як, і гопак.

Танцювала майже до сімдесяти років, аж доки не помер син. Відтоді не хотіла танцю, сміху, радощів. Стала жінкою без дитини і не мала з собою ради.
Любов живе у Анисові неподалік Чернігова. Під час боїв за місто у березні 2022-го остання вузька дорога для втечі, повернення, їжі та ліків вела через голе простріляне поле до її села.

Торік 21 березня російський літак скинув бомбу на місцеву ферму. Любові дістався уламок.

Як 74-річна жінка утратила ногу в селі на лінії фронту й повернула собі здатність танцювати — розповідаємо на Reporters. Прочитайте 💛

Світлина: Роман Закревський
❤11
«Хороший колектив, дуже інтересний», каже Марко Галаневич з «ДахиБрахи» про культовий гурт, який невдовзі відзначить 20 років діяльності та з яким Марко — від самого початку.

Після повномасштабного вторгнення колектив безупинно концертує світом для того, щоб на кожному можливому майданчику промовляти голосом України й заробляти гроші для підтримки армії.

Розмову з музикантом записали напередодні чергового великого американського туру «ДахиБрахи», щоб зʼясувати, чи дійсно існує романтика в турах, а також поговорити про відкриття себе через історії країни та роду. Читайте на The Ukrainians 💛

Фото: Валентин Кузан
🔥8❤5
Подкаст «Як ми кохалися» повертається 🔥

Що означало бути красивими для українців позаминулого століття — слухайте у першому епізоді нового сезону.

Ексклюзивний доступ до усіх випусків уже має наша Спільнота. Долучайтеся, аби теж слухати повністю
❤14
У ніч на 29 липня минає рік, відколи стався теракт в Оленівці. Там у російському
полоні загинули щонайменше 54 українських військових з «Азовсталі» і ще близько сотні отримали поранення. Росія досі не допустила на місце трагедії жодну міжнародну організацію.

В Україні триває ідентифікація тіл загиблих, які РФ передала торік у жовтні. Після тривалого очікування результатів експертизи дехто з родичів не вірить у її достовірність і вимагає додаткового залучення міжнародних експертів.

Як рідні шукають правди та справедливості у цій справі — читайте на Reporters.


Ілюстрація: Лідія Голоско
😢18👍2
«Вдома — це там, де затишно. Дім — це прихисток життя. Але сьогодні всій Україні загрожує російський світ смерті. Росіяни прийшли нас убивати, тож навіть у рідному домі ми не почуваємося захищеними та убезпеченими від російського зла».

Чому дім — це не просто територія, а триб життя, — колонка філософа Вахтанґа Кебуладзе. Читайте на The Ukrainians.
👍10
Що таке гібридні війни? Коли Росія почала гібридну війну проти України? I як нам перемогти?

Слухайте у новому епізоді «Пігулки еволюції».
❤7👍1
«Зараз Україна — це сотні тисяч долонь із ключами, що здаються вже непотрібними, але немає у світі такої сили, яка змусила б викинути їх на смітник.

В’язки довгих, коротких, з маленькими металевими поверхнями, важких та не дуже — обпікають руки, випалюють дірки у тривожних валізах, вистрибують для того, щоб відчинити чужі двері, але, звісно, не можуть».

Письменниця Олена Стяжкіна — про ключі, сенс існування яких відібрала московія, але які нам вкрай важливо зберегти. Варто читати 💛

Світлина: Настя Телікова
❤12👍3
2 серпня — Міжнародний день пам’яті про нацистський геноцид ромів. Загублені спогади про ці події минулого живуть і в старій немічній хаті в Дережичах, яка колись прихистила Нарцису. Про один із найстрашніших періодів у минулому ромів 37-річній жінці розповідала бабуся.

Історію життя Нарциси Локатуш — про жінку, яка тримається за життя з усіх сил і намагається, аби діти не повторили її долі, — розповіла Єва Райська.

Репортаж написаний ще до повномасштабної війни і здобув перше місце у IX конкурсі художнього репортажу «Самовидець». Прочитайте 💛

Ілюстрація: Дарія Ковтун
❤9👍1
Як наші предки доглядали за тілом? Якими були процедури інтимної гігієни? І чому купатися дозволяли лише у визначені дні?

У другому епізоді нового сезону розповідаємо про гігієну та косметику. Слухайте 💛

Ексклюзивний доступ до усіх випусків подкасту «Як ми кохалися» уже має наша Спільнота. Долучайтеся, аби теж слухати повністю.
🔥6👍2❤1
В Україні близько 257 тисяч людей живуть із ВІЛ. Тільки 70% із них знають про це.

ВІЛ-позитивний статус більше не є перешкодою для повноцінного життя. Якщо регулярно приймати ліки, то вірус в організмі пригнічується і не вражає імунну систему. Щоби його приборкати, потрібен перший і найважливіший крок: здати тест на ВІЛ.

Історії соціальних працівників, які допомагають людям перевірити їхній ВІЛ-статус, і тих, кому вони допомогли — розповідаємо у новому спецпроєкті. Прочитайте.
❤9👍1😢1
Покоління сучасних юристів 30+ має особливу перспективу. Студентами вони пережили Помаранчеву революцію, а молодими фахівцями — Євромайдан, Революцію Гідності. Саме так приходить усвідомлення сили права як інструменту встановлення справедливості й добра.

Саме з цього покоління й Антон Кориневич. Як посол з особливих доручень Міністерства закордонних справ нині він опікується створенням спеціального трибуналу щодо злочину агресії Росії.

Ця розмова була записана для пʼятого номера журналу Reporters. Тепер читайте на сайті The Ukrainians.

Приєднуйтеся до Спільноти, щоби двічі на рік отримувати свій примірник єдиного в Україні журналу літературного репортажу.

Фото: Настя Телікова
❤18
«І навіть коли здається, ніби темрява охоплює все навколо, любов залишається з нами — тонким проблиском, ледь відчутним світінням, тихим вогнищем, яке з часом знову перетворюється на полум’яне багаття.

Любов — найкраща вакцина від зневіри. Волонтерство — один із виявів любові: не лише до рідних людей, а й до всієї країни, вільної та нескореної».

Колонка керівниці Української волонтерської служби Анни Бондаренко. Варто читати 💛
❤14🔥4
Коли на початку повномасштабного вторгнення російські війська заблокували Суми, життя в місті сповільнилося. Тоді літнім містянам, які через хворобу чи самотність не могли дати собі ради, допомагала група людей, які до війни влаштовували велозаїзди.

Небайдужі згуртувалися навколо місцевого Червоного Хреста. І так стали велозагоном, який доставляв їжу чи ліки навіть тоді, коли на околицях Сум тривали вуличні бої.

Вони продовжують волонтерити і називають себе хрестоносцями на колесах. Читайте історію на Reporters.

Фото: Павло Павлов
❤9👍1
Як українці на любов чарували — слухайте у третьому епізоді «Як ми кохалися».

Ексклюзивний доступ до усіх випусків нового сезону вже має наша Спільнота. Долучайтеся, щоби теж повністю слухати подкаст про секс і тілесність у традиційному українському суспільстві.
❤7👍2
Здвижівка стоїть у десяти кілометрах від Гостомельського аеропорту. У першу ніч великої війни від вибухів і винищувачів, що пролітали над селом, у людей тряслися стіни.

Попри страх, у чаті села намагалися мислити тверезо. Священник Василь міркував: якщо росіяни хочуть іти на Київ, їм невигідно робити гак через Здвижівку. Але тієї ж ночі у чаті написали: «Танки йдуть центральною вулицею. Штук 90-100. Фари вимкнені». Здвижівка була під окупацією до 31 березня.

Як люди звільненого села знову і знову відбудовують свій дім — історія від Дарʼї Безрученко. Слухайте у подкасті Reporters 💛
❤7👍1
Разом із сином та чоловіком Вікторія зустріла повномасштабну війну в Херсоні. Одного разу вони прокинулися від вибухів на чорнобаївському аеропорту, куди росіяни запустили одну із десятків ракет. Її синові Максиму — 17 років, він має розлад аутичного спектру.

Діти з таким діанозом потребують спокійного й розміреного життя, де все за графіком і всі поруч. Де не чутно вибухів. Де немає війни, а є багато турботи.

А як бути, якщо все інакше? Читайте історію на Reporters 💛
❤9👍1
«Мій брат загинув на фронті тоді, коли світ неохоче довіряв Україні, толерував російську пропаганду й не бажав ризикувати втратою економічного комфорту заради свободи народу десь у “пострадянському” просторі.

Життя Володі було одним із 14000 утрачених життів, які залишилися непоміченими за межами цієї держави».

Історикиня Олеся Хромейчук про брата-добровольця і те, як українці здобули довіру демократичного світу завдяки власному опору. Читайте у «Думках» на The Ukrainians.
❤12👍3