The Ukrainians Media
1.23K subscribers
654 photos
6 videos
596 links
Українські історії, що надихають і змінюють. Інтерв'ю, репортажі, подкасти, новини здорової людини
Download Telegram
Роман Лозинський має хист уміло й переконливо підбирати слова. Він один з найефективніших в Україні молодих політиків. А також громадський активіст і воїн Збройних Сил України. Після 15 місяців служби у ЗСУ і участі в бойових діях повернувся до роботи у Верховній Раді.

«Я бачив класних людей з чудових середовищ, які, потрапивши в політику, змінилися. Стали нарцисами, які хочуть, щоб їм тричі вклонилися, аби вони почали з вами говорити. Хтось замастився корупцією, хтось іншими скандалами. Один з моїх найбільших страхів — це стати таким самим. Ти виходиш із бульбашки “Пласту”, Львова, УКУ й потрапляєш в іншу, де цінності геть не такі. І в тій, другій, ризик скурвитися величезний. Тому я дуже радий, що цього не сталося».

Великий текстовий портрет Романа Лозинського вже читає наша Спільнота. Долучайтеся!

Фото: Данило Павлов
👍9❤7
Зберігати пам’ять про людей, яких українська культура втратила у війні. Знати і пам'ятати імена загиблих. Зробити так, аби вони не стали статистикою. Свідчити про геноцидальні наміри агресора.

Спільно з Українським ПЕН ми запускаємо спецпроєкт про тих, чия праця творить тканину української культури, і кого убила росія.

«Люди культури, яких забрала війна» — це серія важливих і сильних текстових портретів українською та англійською. Перші п'ять вже можна читати на сайті.

Детально розповідає дослідниця Саша Довжик у своїй кураторській колонці.
❤18
У 1932-му Сидорові Кожухару було за сорок. Удома дружина Маня і двоє дітей: восьмирічний Митя та вдвічі молодша Настя. Голодом виморювали села, тож порятунку чоловік вирішив шукати у місті. Зібрав найкращі речі — виміняти на харчі.

Дорогою додому мішок із їжею вкрали. Щоб не вертатись з нічим, Сидір лишився у місті ще на трохи — заробити. Коли через два місяці опинився вдома, там на нього чекало горе.

Як пережите в Голодомор довелося замовчувати кільком поколінням вцілілих — читайте на Reporters.

Ілюстрація: Анастасія Молдаван
❤9
Колись Цвітанна Якимечко жартома називала монстрами своїх учнів. А потім назвала так власну школу англійської мови, де учні та вчителі не бояться бути смішними або вразливими.

В English Monsters за помилки дарують цукерки, а за незроблені домашки по-справжньому штрафують. Дивіться нове відео «Засновниць» у нас на ютубі і дізнаєтесь, як саме 💛
🔥6❤1
Росіяни зайшли в село Перемога на Київщині 28 лютого 2022-го. Окупація тривала до 30 березня і не була «тихою».

В селі катували і страчували місцевих чоловіків. Зруйнували 19 будинків. Тут розстріляли колону автівок, що виїжджала в евакуацію «зеленим коридором». У ній загинуло семеро, серед них — дитина.

Дісталося і місцевій історичній спадщині, пам’ятці дерев’яної сакральної архітектури ХІХ століття: 5 березня 2022-го росіяни знищили церкву Пресвятої Богородиці прямим влучанням снаряда.

Що тримає мешканців звільненого села — читайте українською та англійською на Reporters.

Фото: Павло Павлов
❤6👍1🙏1
Фотограф-натураліст Денис Кривий готувався до служби в армії з моменту повномасштабного вторгнення. Торік влітку вступив до Сил спеціальних операцій, а в травні 2023 року загинув у бою під Бахмутом, рятуючи пораненого побратима. Тепер дружина, Галина Волгіна, влаштовує виставки його робіт.

«Можна оплакувати його смерть, а можна пишатися його життям. Я обрала другий варіант. Він яскраво прожив своє життя. Робив те, що хотів. І пишався тим, що робив. Він зробив свій вибір, а я — свій. Я вибираю рухатися вперед і ділитися його спадком».

Читайте історію Дениса Кривого повністю у спецпроєкті «Люди культури, яких забрала війна».

[The Ukrainians x PEN Ukraine]
❤16
Насильство не має виправдань. Це злочин, який не можна замовчувати.

Що робити, якщо ви страждаєте від насильства чи стаєте свідком, розповідає новий епізод подкасту «Сейфплейс». Гостя — ведуча шоу «ебаут» Катя Мотрич. Слухайте.
🔥4
Ми обрали незалежність 💙💛

32 роки тому відбувся всеукраїнський референдум. Акт проголошення незалежності України підтримали в усіх регіонах.

Якою була країна, коли обрала свою незалежність — розповідає спецпроєкт «Вибрана | Виборена народом».

Читайте, дивіться і слухайте!
❤13
Торік «Соломахине Ранчо» у Литвинівці на Київщині жило в російській окупації понад 30 діб. У цей час разом із поголів’ям коней на господарстві залишалися конюхи, а в перші тижні окупації — також і двоє тренерок.

Попри щоденні обстріли, відсутність електрики та централізованого водопостачання, люди день у день піклувалися про 52 коней: заводили генератор, змерзлими руками відрами носили воду з колодязя і як могли розтягували якнайдовше харчі. В найстрашніші з часів коні віддячували людям за турботу власним теплом.

Читайте українською та англійською на Reporters.

Фото: Данило Павлов
❤10
Замінити натуральну шкіру на екоматеріал з грибів — велика ідея Марти Кондрин.

Раніше підприємиця працювала у компанії в Малайзії, але повернулася в Україну, стала співвласницею шкіряної мануфактури Shuflia, щоби більше продавати українські сумки ручної роботи за кордоном. А невдовзі ще й заснувала біотехнологічний стартап, команда якого просто зараз в лабораторії вирощує шкіру з грибного міцелію.

Навіщо це все Марті і яким шляхом вона рухається у підприємництві? Дивіться у новому відео «Засновниць» 💛
❤8👍1🔥1
Вони захищають українську землю і тримають на своїх плечах наше небо 💙 💛

Перший епізод подкасту «Небо на плечах» про те, як працює ППО, — уже на всіх платформах. Слухайте.

330 мільйонів гривень на звʼязок і рухомі командні пункти управління для Сил протиповітряної оборони збирає «Нова пошта» спільно з Фондом «Повернись живим». Вже є 89% суми. Долучайтеся!
❤10👍3🔥1
«Ми не можемо залишити після себе менше архітектурної спадщини, аніж нам передали предки»

Під час повномасштабного вторгнення чимало архітектурних пам’яток України зазнали пошкоджень. Безліч інших були зруйновані вщент російськими ракетами, а деякі внаслідок різних обставин перетворились на закинуті будівлі. Саме тому зросла потреба в організаціях, які б займалися захистом і відновленням архітектурної спадщини в окремих містах держави. Одна із таких — «Мапа реновації». Ще до 24 лютого 2022-го вони слідкували за збереженням історичних будівель.

Читайте розмову з командою організації на The Ukrainians.

фото: Настя Телікова
❤10
Запрошуємо на екскурсію-розмову про пам’ять і забуття з літературознавцем Ростиславом Семківим по Личаківському кладовищі.

Уже в суботу, 9 грудня, ми пройдемося місцями пам’яті людей, які творили культуру в Україні. Спробуємо зануритися в епохи і контексти, у яких жили Іван Франко, Соломія Крушельницька, Маркіян Шашкевич, Марія Конопніцька, Ірина Вільде, Володимир Івасюк, Мирослав Скорик.

Подія лише для учасників та учасниць Спільноти The Ukrainians Media. Долучайтеся 💛

Якщо ви вже у Спільноті, лінк на реєстрацію знайдете у закритому телеграм-каналі чи фейсбук-групі. Побачимося!
👍9❤3
«77 днів лютого» отримала KBU AWARDS 2023.

Наша збірка репортажів отримала нагороду у номінації серед книжок про війну.

«77 днів лютого» — це оголений нерв і чесний голос нової української дійсності. Туди увійшли репортажі, написані у період між 23 лютого і 9 травня 2022 року. Передмову написав Сергій Жадан.

Купуйте паперовий примірник книжки, електронну чи аудіоверсію на сайті видавництва «Лабораторія».
❤10
Цього разу у нашому безпечному просторі — розмова про тяжке життя у підлітковому віці. Це час, коли з тілом і головою відбувається революція.

Що в цьому божевіллі змін окей, а коли варто йти до лікаря і де його шукати — слухайте у новому епізоді «Сейфплейс».
❤7
У селі Розважів на Київщині всюди можна побачити слід Василя Шелігацького: на зупинці, у школі, у кількох будинках. Не потрібно бути знавцем наївного мистецтва, щоб виявити: десь тут живе митець — представник цього напряму.

72-річний Василь колись був єдиним хлопцем у групі дітей, які ходили вчитися малювати до легендарної художниці Марії Примаченко у Болотню. Більшу частину свого життя чоловік провів у Росії. У Розважів повернувся перед великою війною, тут і прокинувся його хист до образотворчого мистецтва.

Читайте його історію на Reporters.

Фото: Микита Абрамов
❤18👍1
У січні 2022 року роми Каховки готувалися до відкриття простору, що мав стати місцем їхніх зустрічей. Десяток активних учасників громадської організації «Романо Тхан» замінили у приміщенні вікна, прикріпили деревʼяні балки на стелю і залили підлогу. Кімнату залишилось облаштувати меблями й технікою.

Ініціатором та керівником цього проєкту є ромський етнограф та дослідник Януш Панченко. До повномасштабного вторгнення він писав дисертацію, документував спогади літніх людей, які пережили Голокост, викладав у школі для ромських дітей. Безкоштовно щотижня їхав на інший кінець міста, щоб допомагати ромським школярам вчитися й вірити у себе.

Тепер, взимку 2023 року, Херсон під постійними обстрілами росіян, а його рідне місто Каховка — в окупації.

Як війна розпорошила ромів півдня України та зламала мрію лідера ромської громади у Каховці — читайте в репортажі Олесі Яремчук на Reporters.

Фото: Сабіне Якобс
❤7
Вже завтра, 19 грудня, зустрічаємося у Києві на Книжковому клубі The Ukrainians 💛

Читацький рік завершуємо романом «Аустерліц» В. Ґ. Зебальда. Цього разу Богдана Неборак обговорюватиме книжку з літературознавицею Богданою Романцовою та ведучим «Телебачення Торонто» Максимом Щербиною.

Долучайтеся, щоби відвідати. Читацькі події доступні амбасадоркам та амбасадорам нашої Спільноти. Якщо ви вже з нами, лінк на реєстрацію — у закритому телеграм-каналі «TU Book Club».

Переглянути записи попередніх обговорень Книжкового клубу можна у нас на ютуб-каналі.
❤8👍1
Справжніх лідерів визначають не слова, а вчинки і готовність діяти заради суспільного блага. Українська школа політичних студій — інституція, що об’єднує таких людей.

Історії випускників Школи, які своїми вчинками показують, що означає бути справжніми лідерами у своїй громаді, галузі та для всієї країни, розповідатиме наш новий спільний спецпроєкт «Відповідальність за своїх».

Вийшло вже три історії. Читайте українською та англійською.

Фото: Сергій Гіс
❤4👍1
Нове відео «Наразі без назви» переносить своїх глядачів у Малий театр. Саме там Богдана Неборак та Анастасія Євдокимова говорять про виставу «Жінка в Берліні» та книжку з однойменною назвою.

Обговорення порушує теми побуту війни, насильства й ролі культури під час воєнних дій, які проговорюють дійові особи вистави. Їх у своєму щоденнику анонімно описала жінка у травні 1945-го року.

Є й теми, що залишаються між рядками. Чи має війна стать? Яке воно — жіноче обличчя війни? Як говорити про травму і трагедію? І головне: які теми нам, українському суспільству, доведеться обговорювати в контексті війни найближчим часом і чому до цього варто бути готовими?

Дивіться на ютуб-каналі The Ukrainians.
❤8