11 років з дня смерті Максима Чайки

Герой, націоналіст, бороць. 17 квітня 2009 року обірвалось життя одеського активіста. В сутичні з антіфа Максим отримав смертельні поранення.

Особа не пересічна для Одеси, людина яка відіграла величезну роль у становленні націоналізму в місті. Засновник організації СіЧ(Слава і честь).

В ті часи права молодіжна публіка міста зростала виключно на російській прикладах неонацистів, імперіалізмі і триєдинства. Належавши до фанатського руху клубу "Чорноморець" Максим зміг привнести на сектори стадіону українську ідею.

"Чайка же был одним из первых, кто ввёл моду на русофобию, бандеровщину и западенщину в фанатских кругах." - згадує ватний журналіст з Одеси.

Один з найскладніших регіонів. Бандити, проросійська влада, ватно налаштоване населення, Придністров'я під боком. Це ми маємо зараз, після перемоги Майдану і 6 років війни на сході. В Одесі часів Чайки нормою були російські-імперські прапори на фанатських трибунах, вербовка молоді в проросійські структури, і культ 9го травня та міста героя. І єдиним паростком націоналізму серед оточення ворогів виявився Максим.


"У нас такой город, что если ты националист - тебя воспринимают все в штыки. Я часто слышу в свой адрес такие громкие фразы, что мы фашисты, нацисты. Нет, мы националисты!" - з інтерв'ю Чайки.

Максим Чайка своєю діяльності і героїчною смертю дав шлях для формування українськості Одеси, саме на прикладі Чайки зросло покоління ультрас, що прийняли бої на Майдані, відстояли Одесу і рушили на Донбас вибивати ворога з України.

Шануймо Героїв, бо вони не помирають, доки жива пам'ять про їх жертву!

Коментар Сергія Філімонова про затримання «Гонору»

Раніше за повідомленням Київ Оперативний була затримана група людей з вогнепальною та травматичною зброєю під час спроби рейдерства. На фото можна була опізнати відомих людей з столичної організації «Гонор».

«Нужно понимать на чём мы зарабатываем. У нас есть абсолютно легальная охранная фирма, которая осуществляет все виды охранных услуг» - сказав Філімонов.

З слів Сергія на цей раз вони так само взяли об'єкт під охорону. У них були всі документи від власника будівлі, згідно яких вони вели охоронну діяльність.

«Поскольку объект находится в не бедном районе Киева, к тому же сейчас карантин, а наши парни выглядят довольно колоритно – местные жители вызвали полицию. Первый раз те приехали, посмотрели документы и уехали, но оставили одну машину. Потом мне звонят парни, говорят приехали автоматчика, сейчас нас будут задерживать. Всех отвезли в райотдел, потом отпустили. Сейчас все на свободе»

"Я не перейду эту линию"

Чоловік на відео-це Дмитро Біжко, в останній момент перед обміном, він та ще декілька терористів, відмовилися переходити на територію, підконтрольну бойовикам. Цей вчинок він аргументував так:

"Я хотел освободиться от ответственности за участие в войне против Украины на стороне лнр, вам всё понятно?"

Така позиція пояснюється катуванням повернених терористів їх же "побратимами". Зокрема, відомі історії про про Сергія Гармаша, екс бойовика, якого бачили на СІЗО наші полонені з спиляними зубами.

Абсурдно, що ракові пухлини, ЛНР та ДНР, за які вони воювали, стали для них страшніше ніж "фашиствующая Украина".

Передумови окупації Криму

Десять років тому, 21 квітня 2010 року, були підписані Харківські угоди, що надали росії великі можливості щодо окупації Криму в майбутньому.

Підписані ці угоди були тодішнім президентами Януковичем та Медведєвом. Суть їх полягала у продовженні терміну перебування російського флоту в Криму, у Севастополі до 2042 року.