📍7 жовтня Пентагон розпочав підготовку до нової масштабної операції проти Ірану. Уже 9 жовтня Трамп домовився з Путіним про відновлення постачання російського дизеля до США.
📍США зосереджують на Близькому Сході три авіаносні ударні групи — USS George Washington, USS George H. W. Bush та USS Theodore Roosevelt. Два авіаносці вже в регіоні, третій прямує на посилення.
📍Після прибуття всіх груп американці матимуть до 150 палубних винищувачів, понад 20 бойових кораблів та тисячі військових. Загалом у регіоні перебуває близько 50 тисяч американських військовослужбовців.
📍Додатково можуть залучити F-35, F-15E, стратегічні бомбардувальники, літаки радіоелектронної боротьби та заправники. Під час попередньої операції проти Ірану США використовували близько 300 винищувачів і штурмовиків та понад 20 бомбардувальників.
📍Один із підготовлених сценаріїв передбачає три доби інтенсивних ракетно-бомбових ударів по ядерних об'єктах, ракетних комплексах, виробництву дронів, командних центрах та енергетиці Ірану.
📍24 жовтня було зафіксовано масштабне поповнення боєприпасів на USS George Washington. На авіаносець завантажували ракети для ударів по наземних цілях і протибункерні авіабомби. Паралельно тривали нічні польоти авіації.
📍Для порівняння: під час удару по ядерних об'єктах Ірану у 2025 році США залучили понад 125 літаків, зокрема 7 стратегічних B-2, які скинули 14 надважких протибункерних бомб. Додатково запустили понад 24 ракети Tomahawk.
📍Нова атака може спричинити ще більшу паливну кризу. Іран здатний відповісти ударами по нафтовій інфраструктурі Перської затоки та судноплавству в Ормузькій протоці, через яку проходить значна частина світових постачань нафти.
📍Експорт нафтопродуктів із Близького Сходу вже скоротився з 4,7 до 1,9 млн барелів на добу — майже на 60%. Світова доступність дизеля та газойлю впала ще на 1,7 млн барелів щодня порівняно з минулим роком.
📍У США дизель коштує близько $6,32 за галон, а американські НПЗ завантажені на 95–100%. Швидко збільшити власне виробництво практично неможливо, тому Вашингтон шукає додаткові джерела пального.
📍І тут на ринок повертається Росія. За дизельною домовленістю Москва має поставити 300 тисяч тонн пального в жовтні, 500 тисяч у листопаді та ще 1 мільйон тонн надалі. США дозволили відповідну торгівлю російським дизелем до квітня 2027 року.
📍Перший танкер із 40 тисячами тонн російського дизеля вже вирушив із Приморська до Нью-Йорка. Його прибуття очікується 7 листопада — після виборів до Конгресу США.
📍Але українські удари по російських НПЗ різко скорочують можливості Москви експортувати дизель. На тлі атак обсяги поставок впали приблизно з 820 тисяч до 200 тисяч барелів на добу — майже на 76%. Щоб наростити експорт, Росії потрібно відновлювати роботу заводів, які регулярно атакують українські дрони.
📍Саме тут інтереси Трампа та Путіна збігаються. Вашингтону потрібне додаткове пальне для стримування цін на тлі війни з Іраном. Кремлю — припинення ударів по НПЗ, збільшення експорту, нові доходи та стабільне постачання пального власній армії.
📍І хоча початкові російські поставки становлять лише близько 75 тисяч барелів на добу проти значно більшого світового дефіциту, угода може впливати на очікування ринку та стати основою для нарощування експорту.
📍3 листопада — вибори до Конгресу США. Дороге пальне вже створює проблеми республіканцям. Трампу потрібно стримати ціни, особливо якщо після виборів він планує новий етап військової кампанії проти Ірану.
📍Вже 24 жовтня Трамп допустив нову атаку вже найближчим часом, хоча залишив можливість домовленості з Тегераном.
📍І навіть дизельна угода з Путіним навряд чи врятує Трампа від нового стрибка цін. Якщо нова атака США на Іран спричинить удари у відповідь по нафтовій інфраструктурі або танкерах, світові ціни можуть знову різко зрости. А головний парадокс полягає в тому, що Росія може отримати додаткові експортні доходи, тоді як сама дизельна угода не забезпечить світу достатньо пального для компенсації нової ескалації.