​​15 травня відзначаємо 170-ту річницю з дня народження відомого українського хіміка, гігієніста та епідеміолога, першого міністра охорони здоров’я Австро-Угорщини та відомого українського громадсько-політичного діяча Івана Горбачевського.

Іван Горбачевський народився у селі Зарубинці на Тернопільщині, в родині греко-католицького священника. Навчався у Першій тернопільській класичній гімназії, а згодом на медичному факультеті Віденського університету. У гімназії долучився до громадівського гуртка, який очолював майбутній видатний український фізик, а тоді старшокласник Іван Пулюй. У студентські роки керував товариством «Січ у Відні».

У 1877 році здобув ступінь доктора наук та почав працювати у Хімічному та Фізичному інститутах у Відні. У 1882 році першим у світі синтезував сечову кислоту. До цього серед хіміків панувала думка, що штучно синтезувати речовину живого організму не можливо поза ним.

У 1883 році очолює катедру лікарської хімії у Карловому університеті у Празі. Цю посаду він обійматиме 35 років, періодично поєднуючи її з посадами декана медичного факультету та ректора Карлового університету. Серед його наукових здобутків: дослідження травлення еластину (білок міжклітинної речовини, який, зокрема, сприяє загоюванню ран) та висунення гіпотези, що білки складаються з амінокислот. Він також синтезував біологічно важливу речовину креатин, відкрив фермент ксантиноксидазу, методику виділення нуклеїнових кислот із тканин організму, нову методику визначення місткості азоту в сечі та інших речовинах, вперше встановив джерела сечової кислоти в організмі.

У 1906 році очолив Санітарну раду Чеського королівства. А в 1917 році призначений першим в Австрійській імперії міністром охорони здоров’я. У жовтні 1918 року пішов з посади через незгоду щодо поділу Галичини між поляками та українцями. Був активним прихильником проголошення Західноукраїнської народної республіки.

З 1919 року професор Українського вільного університету у Відні. А з 1924 року ректор Українського вільного університету у Празі. Того ж року заснував та очолював до 1935 року Музей визвольної боротьби України, який під час Другої світової розграбували радянські спецслужби.

Помер 1942 у Празі, похований на цвинтарі «Шарка».

Колектив Українського інституту національної пам'яті приєднується до вітань з Міжнародним днем вишиванки 🇺🇦

Яким має бути календар памʼятних дат російсько-української війни?

Календар є одним з інструментів меморіалізації. Тож закономірно, що в контексті збереження памʼяті про події сучасної російсько-української війни постає питання відповідних дат.

Низку дат у державному календарі запровадили після початку російської збройної агресії у 2014 році. Тут можна згадати, наприклад, 29 серпня, коли вшановуємо памʼять загиблих захисників України. Але повномасштабний етап війни спонукає до системного переформатування календаря памʼятних дат.

Як підійти до цього завдання – обговорили фахівці та представники державних інституцій на круглому столі «Російсько-українська війна: календар ключових дат».

Чи потребують переформатування вже наявні дати?

Чи доцільно запроваджувати нові дати, поки війна триває?

Як позиціювати 24 лютого в системі памʼятних дат?

Відповіді на ці питання від учасників круглого столу зібрали в матеріалі на сайті УІНП.

Обговорення можна послухати в записі.

До Дня пам'яті жертв політичних репресій, який традиційно вшановуємо у третю неділю травня (19 травня) презентуємо відеопроєкт, який у трьох відео детально та доступною мовою розповість про обставини та наслідки Великого терору 1937-1938 років.

Перший ролик присвячений Биківні - місцю масових поховань жертв Великого терору. Про те, як село під Києвом перетворилось на "полігон смерті" сталінського режиму розповість заступниця генерального директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Тетяна Шептицька.

Проект підготовлено за співпраці: Українського інституту національної пам’яті, Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні - Музею Революції Гідності


Над проєктом працювали: Тетяна Шептицька, Віталій Сударкін, Зоя Заблоцька, Тетяна Бойко, Ольга Савенок.

Відемонтаж: Віталій Сударкін

У відео використано матеріали Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», Галузевого державного архіву Служби безпеки України, Державного архіву м. Києва, Центрального державного аудіовізуального та електронний архіву, Центрального державного архіву громадських об’єднань та україніки, Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України, відкритих джерел, приватних фотоархівів.