Пам’яті Михайла-Віктора Сцельнікова (позивний «Лемберґ»)
За день до вторгнення зареєстрував петицію про негайне введення візового режиму із Росією.
Львів’янин Михайло-Віктор Сцельніков народився 13 жовтня 1994 року. Навчався у ліцеї №52, згодом – у Національному університеті «Львівська політехніка» на факультеті компʼютерних наук. Після закінчення вишу працював бізнес-аналітиком у філії ТОВ «ЕПАМ СИСТЕМЗ», у корпорації «СофтСерв» та у компанії TurnKey Lender Inc.
З початком російського повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини. Спочатку служив у складі 206-го окремого батальйону територіальної оборони. Виконував бойові завдання на Київщині, Миколаївщині, Запоріжжі.
Згодом перевівся в 93-ю окрему механізовану бригаду "Холодний Яр", щоб воювати на найважчому Бахмутському напрямку.
Загинув Михайло-Віктор Сцельніков у травні 2023 року в Бахмуті у 28 років. Понад два роки його вважали зниклим безвісти, адже тіло тривалий час не могли забрати з поля бою. У серпні 2025 року тіло захисника передали в Україну за обміном.
Поховали «Лемберґа» у Львові, на Полі почесних поховань №87 Личаківського кладовища.
Вічна памʼять та слава Герою!
Ігор Федик
Фото: Фейсбук-сторінка Олена Чернінька, Укрінформ
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
За день до вторгнення зареєстрував петицію про негайне введення візового режиму із Росією.
Львів’янин Михайло-Віктор Сцельніков народився 13 жовтня 1994 року. Навчався у ліцеї №52, згодом – у Національному університеті «Львівська політехніка» на факультеті компʼютерних наук. Після закінчення вишу працював бізнес-аналітиком у філії ТОВ «ЕПАМ СИСТЕМЗ», у корпорації «СофтСерв» та у компанії TurnKey Lender Inc.
З початком російського повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини. Спочатку служив у складі 206-го окремого батальйону територіальної оборони. Виконував бойові завдання на Київщині, Миколаївщині, Запоріжжі.
Згодом перевівся в 93-ю окрему механізовану бригаду "Холодний Яр", щоб воювати на найважчому Бахмутському напрямку.
Загинув Михайло-Віктор Сцельніков у травні 2023 року в Бахмуті у 28 років. Понад два роки його вважали зниклим безвісти, адже тіло тривалий час не могли забрати з поля бою. У серпні 2025 року тіло захисника передали в Україну за обміном.
Поховали «Лемберґа» у Львові, на Полі почесних поховань №87 Личаківського кладовища.
Вічна памʼять та слава Герою!
Ігор Федик
Фото: Фейсбук-сторінка Олена Чернінька, Укрінформ
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
😢11💔8
ВИСЕЛИТИ ЦІЛИЙ НАРОД: ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГЕНОЦИДУ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ
18 травня – День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Цього дня 1944 року розпочалася спецоперація військ НКВД з метою «звільнення» Кримського півострова від корінного населення. На сьогодні депортацію кримських татар сталінських режимом, як геноцид визнає Україна та ще шість інших держав. 2014 року історія повторилася - Крим окупувала Росія і переслідування кримських татар нащадками сталінського режиму продовжилося. Більше про геноцид кримських татар у нашому матеріалі
18 травня – День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Цього дня 1944 року розпочалася спецоперація військ НКВД з метою «звільнення» Кримського півострова від корінного населення. На сьогодні депортацію кримських татар сталінських режимом, як геноцид визнає Україна та ще шість інших держав. 2014 року історія повторилася - Крим окупувала Росія і переслідування кримських татар нащадками сталінського режиму продовжилося. Більше про геноцид кримських татар у нашому матеріалі
😢12💔4❤1
ЗБЕРІГАЧІ НАЦІОНАЛЬНОЇ СПАДЩИНИ: ХТО СТВОРЮВАВ УКРАЇНСЬКІ МУЗЕЇ
18 травня – Міжнародний день музеїв. Музейники – особлива когорта сподвижників. Тож розповідаємо про тих, хто формував українську музейну справу, часто жертвуючи не лише власними статками, а й життям задля збереження української національної та культурної спадщини.
18 травня – Міжнародний день музеїв. Музейники – особлива когорта сподвижників. Тож розповідаємо про тих, хто формував українську музейну справу, часто жертвуючи не лише власними статками, а й життям задля збереження української національної та культурної спадщини.
❤18
Пам’яті Олексія Аврамчука (позивний «Бігун»)
Військовому 79-ї десантно-штурмової бригади назавжди 36 років
Олексій народився 30 серпня 1987 року в Києві у родині залізничника.
Після школи навчався на екскурсовода в Київському професійному коледжі технології і дизайну.
Вищу освіту за спеціальністю "лісове та садово-паркове господарство" отримав в Національному університету біоресурсів та природокористування. Потім працював мисливствознавцем в Білоцерківському лісовому господарстві.
А далі обрав шлях науки і вступив до аспірантури НУБІП. Олексій зробив вагомий внесок у лісову науку: його дослідження вперше показали закономірності накопичення деревного детриту у соснових лісах, зокрема Боярської лісової дослідної станції у Київській області. Крім того, молодий вчений багато допоміг у дослідженні чагарникових верб, вільшаників та дібров країни.
Згодом вирішив зв'язати своє життя з кіно та почав працював в компанії "Вавілон". Займався організацією показів в межах проєктів "Дивись українське!" та "Кіно під відкрити небом".
Чоловіка мобілізували у ЗСУ 7 вересня 2023 року. Служив у 79-й десантно-штурмовій бригаді. Став командиром гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 1-го аеромобільного батальйону.
Олексій Аврамчук загинув у лютому 2024 року від мінно-вибухової травми під час бойових дій на Авдіївському напрямку - біля села Новомихайлівка на Донеччині.
Вічна пам'ять Герою!
Валентина Кащенко
Фото із соцмереж
За матеріалами: Київський професійний коледж технологій та дизайну одягу, Національний університет біоресурсів і природокористування
країни
Підготовлено Українським інформаційним агентством "Укрінформ" у співпраці з Українським інститутом національної пам'яті та онлайн-медіа Міністерства оборони АрміяInform
Військовому 79-ї десантно-штурмової бригади назавжди 36 років
Олексій народився 30 серпня 1987 року в Києві у родині залізничника.
Після школи навчався на екскурсовода в Київському професійному коледжі технології і дизайну.
Вищу освіту за спеціальністю "лісове та садово-паркове господарство" отримав в Національному університету біоресурсів та природокористування. Потім працював мисливствознавцем в Білоцерківському лісовому господарстві.
А далі обрав шлях науки і вступив до аспірантури НУБІП. Олексій зробив вагомий внесок у лісову науку: його дослідження вперше показали закономірності накопичення деревного детриту у соснових лісах, зокрема Боярської лісової дослідної станції у Київській області. Крім того, молодий вчений багато допоміг у дослідженні чагарникових верб, вільшаників та дібров країни.
Згодом вирішив зв'язати своє життя з кіно та почав працював в компанії "Вавілон". Займався організацією показів в межах проєктів "Дивись українське!" та "Кіно під відкрити небом".
Чоловіка мобілізували у ЗСУ 7 вересня 2023 року. Служив у 79-й десантно-штурмовій бригаді. Став командиром гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 1-го аеромобільного батальйону.
Олексій Аврамчук загинув у лютому 2024 року від мінно-вибухової травми під час бойових дій на Авдіївському напрямку - біля села Новомихайлівка на Донеччині.
Вічна пам'ять Герою!
Валентина Кащенко
Фото із соцмереж
За матеріалами: Київський професійний коледж технологій та дизайну одягу, Національний університет біоресурсів і природокористування
країни
Підготовлено Українським інформаційним агентством "Укрінформ" у співпраці з Українським інститутом національної пам'яті та онлайн-медіа Міністерства оборони АрміяInform
💔18
21-23 травня в Києві відбудеться Міжнародна наукова конференція «Симон Петлюра і боротьба за українську державність: історія, пам’ять, сьогодення». Протягом трьох днів знані науковці, дослідники життя визначного
Головного отамана та його доби представлятимуть свої напрацювання.
Конференція приурочена до 147-річчя від дня народження та 100-річчя від дня загибелі Голови Директорії та Головного отамана військ і флоту УНР Симона Петлюри.
Більше про конференцію можна ознайомитись за посиланням.
Головного отамана та його доби представлятимуть свої напрацювання.
Конференція приурочена до 147-річчя від дня народження та 100-річчя від дня загибелі Голови Директорії та Головного отамана військ і флоту УНР Симона Петлюри.
Більше про конференцію можна ознайомитись за посиланням.
❤13👍4
Пам’яті стрільця-санітара Євгенія Осієвського (позивний «Веган»)
Був переконаним пацифістом та антиавторитарієм, проте пішов захищати свою родину та країну
Євгеній народився 14 серпня 1993 року в Кіровограді (нині - Кропивницький). Навчався у Центральноукраїнському науковому ліцеї.
З дитинства Євгеній проявляв інтерес до активізму. Був президентом ліцею, а також заступником президента дитячого самоврядування Кіровоградської області. Як представник від України їздив на збори Міжнародного Європарламенту дитячого самоврядування в Німеччині та Хорватії.
Вивчав політологію в Центральноукраїнському університеті імені Володимира Винниченка, а згодом культорологію в Києво-Могилянській академії. Писав дисертацію з антропології народів острівної держави Вануату. Вчив рідкісну мову та готувався до експедиції.
Євгеній був переконаним антиавторитарієм та пацифістом, а також веганом. Вважав, що кожне життя має право на існування і навіть не хотів труїти тарганів у гуртожитку.
Як журналіст, Євгеній мав широкий спектр зацікавленостей: створив цикл репортажів про релігійні спільноти Києва для видання "Спільне", писав статті про антропологію та готував інтерв'ю з провідними світовими науковцями для медіа "Куншт", займався кінокритикою, а також писав огляди на комікси та читав лекції на Kyiv Comic Con.
Повномасштабне вторгнення Євгеній зустрів в гуртожитку аспірантів у Ворзелі, який майже одразу потрапив в російську окупацію. Евакуюватись зміг лише 10 березня 2022 року.
Довгий час чоловік не міг мобілізуватись. До Сил оборони добровольцем Євгеній долучився у листопаді 2022 року. Після вишколів на Житомирщині та у Британії, Євгеній став стрільцем-санітаром в складі 77-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ. Виконував завдання в районі Бахмуту. За словами побратимів, Євгеній виніс з поля бою близько 800 поранених. Загинув під час бойового виходу 22 травня 2023 року в районі Бахмуту. Похований 30 травня на Далекосхідному цвинатрі Кропивницького.
В пам’ять про журналіста та науковця Кіровоградська Мала академія наук організувала обласний конкурс творчих проєктів пам’яті Євгенія Осієвського. Письменник Артем Чапай присвятив його пам’яті книгу «Не народжені для війни».
У 2025 році в Кропивницькому презентували посмертну збірку коміксів Євгенія «Воїнство небесне».
Вічна пам’ять Захисникові!
Ігор Чорний
Фото: Фейсбук-сторінка Євгеній Осієвський, Кіровоградська МАН, Книга пам'яті могилянців, які загинули на російсько-українській війні, Україна-Центр, CBN, Dostup Media
За матеріалами: Книга пам'яті могилянців, які загинули на російсько-українській війні, Україна-Центр, CBN, Dostup Media, Кіровоградська МАН
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Був переконаним пацифістом та антиавторитарієм, проте пішов захищати свою родину та країну
Євгеній народився 14 серпня 1993 року в Кіровограді (нині - Кропивницький). Навчався у Центральноукраїнському науковому ліцеї.
З дитинства Євгеній проявляв інтерес до активізму. Був президентом ліцею, а також заступником президента дитячого самоврядування Кіровоградської області. Як представник від України їздив на збори Міжнародного Європарламенту дитячого самоврядування в Німеччині та Хорватії.
Вивчав політологію в Центральноукраїнському університеті імені Володимира Винниченка, а згодом культорологію в Києво-Могилянській академії. Писав дисертацію з антропології народів острівної держави Вануату. Вчив рідкісну мову та готувався до експедиції.
Євгеній був переконаним антиавторитарієм та пацифістом, а також веганом. Вважав, що кожне життя має право на існування і навіть не хотів труїти тарганів у гуртожитку.
Як журналіст, Євгеній мав широкий спектр зацікавленостей: створив цикл репортажів про релігійні спільноти Києва для видання "Спільне", писав статті про антропологію та готував інтерв'ю з провідними світовими науковцями для медіа "Куншт", займався кінокритикою, а також писав огляди на комікси та читав лекції на Kyiv Comic Con.
Повномасштабне вторгнення Євгеній зустрів в гуртожитку аспірантів у Ворзелі, який майже одразу потрапив в російську окупацію. Евакуюватись зміг лише 10 березня 2022 року.
Довгий час чоловік не міг мобілізуватись. До Сил оборони добровольцем Євгеній долучився у листопаді 2022 року. Після вишколів на Житомирщині та у Британії, Євгеній став стрільцем-санітаром в складі 77-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ. Виконував завдання в районі Бахмуту. За словами побратимів, Євгеній виніс з поля бою близько 800 поранених. Загинув під час бойового виходу 22 травня 2023 року в районі Бахмуту. Похований 30 травня на Далекосхідному цвинатрі Кропивницького.
В пам’ять про журналіста та науковця Кіровоградська Мала академія наук організувала обласний конкурс творчих проєктів пам’яті Євгенія Осієвського. Письменник Артем Чапай присвятив його пам’яті книгу «Не народжені для війни».
У 2025 році в Кропивницькому презентували посмертну збірку коміксів Євгенія «Воїнство небесне».
Вічна пам’ять Захисникові!
Ігор Чорний
Фото: Фейсбук-сторінка Євгеній Осієвський, Кіровоградська МАН, Книга пам'яті могилянців, які загинули на російсько-українській війні, Україна-Центр, CBN, Dostup Media
За матеріалами: Книга пам'яті могилянців, які загинули на російсько-українській війні, Україна-Центр, CBN, Dostup Media, Кіровоградська МАН
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
😢16💔4