Пам’яті полковника Валерія Гудзя
30 вересня 2025 року Президент України присвоїв 42-й окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України почесне найменування «імені Героя України Валерія Гудзя»
Як учасник російсько-української війни пройшов офіцерський шлях від командира взводу до комбрига. Воював у секторі «Д» на кордоні з Росією, у районі Волновахи та Авдіївки, де завдяки його офіцерським талантам підрозділи бригади захопили позиції, що дозволяли тримати ворога наче у зашморзі.
Початок широкомасштабного вторгнення РФ в Україну офіцер зустрів слухачем
Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.
Після дострокового випуску виявив бажання повернутися до рідної 24-ї бригади.
16 березня 2022 року, посмертно, був удостоєний звання Герой України «За героїчну оборону Попасної в Луганській області».
Євген Букет
Фото: Дмитро Юрченко
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
30 вересня 2025 року Президент України присвоїв 42-й окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України почесне найменування «імені Героя України Валерія Гудзя»
Як учасник російсько-української війни пройшов офіцерський шлях від командира взводу до комбрига. Воював у секторі «Д» на кордоні з Росією, у районі Волновахи та Авдіївки, де завдяки його офіцерським талантам підрозділи бригади захопили позиції, що дозволяли тримати ворога наче у зашморзі.
Початок широкомасштабного вторгнення РФ в Україну офіцер зустрів слухачем
Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.
Після дострокового випуску виявив бажання повернутися до рідної 24-ї бригади.
16 березня 2022 року, посмертно, був удостоєний звання Герой України «За героїчну оборону Попасної в Луганській області».
Євген Букет
Фото: Дмитро Юрченко
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
💔12😢3
ПІДНІМАВ УКРАЇНСЬКІ ПРАПОРИ НА РОСІЙСЬКИХ ВІЙСЬКОВИХ КОРАБЛЯХ
Цього дня минає 143 роки з дня народження видатного українського військового діяча та організатора військово-морської справи доби Української Революції 1917–1921 років, контрадмірала Михайла Білинського. Хто він – людина, що вірила в український флот, коли це здавалося мрією, – розповідаємо у каруселі.
Цього дня минає 143 роки з дня народження видатного українського військового діяча та організатора військово-морської справи доби Української Революції 1917–1921 років, контрадмірала Михайла Білинського. Хто він – людина, що вірила в український флот, коли це здавалося мрією, – розповідаємо у каруселі.
👍13❤4
Пам’яті молодшого сержанта Сергія Генова (позивний «Мазай»)
Кіборг повернувся із-за кордону, щоби захищати свою країну
Сергій народився 25 квітня 1980 року в Молдові. Дитинство минуло на Рівненщині. Після школи навчався в Костопільському профтехучилищі. Згодом служив строкову службу в аеромобільних військах.
Після демобілізації, налагоджував своє життя: одружився, збудував будинок, працював на будівництві вдома та закордоном.
У 2014 році мобілізований для участі в АТО. В складі 80-ї окремої аеромобільної бригади обороняв Донецький аеропорт.
Після війни здобув вищу освіту в Львівській політехніці. Повномасштабне вторгнення застало Сергія в Чехії, де він працював далекобійником. Додому чоловік повернувся 5 березня і зразу долучився до лав Сил оборони України.
Воював у складі 5-ї окремої штурмової бригади. Загинув 19 грудня 2022 року внаслідок танкового обстрілу під Майорськом на Донеччені.
Сергія Генова поховали в селі Велика Любаша на Рівненщині. Посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
Діана Горбачук
Фото надані дружиною
За матеріалами: Костопільська міська рада, Національний університет «Львівська політехніка»
Кіборг повернувся із-за кордону, щоби захищати свою країну
Сергій народився 25 квітня 1980 року в Молдові. Дитинство минуло на Рівненщині. Після школи навчався в Костопільському профтехучилищі. Згодом служив строкову службу в аеромобільних військах.
Після демобілізації, налагоджував своє життя: одружився, збудував будинок, працював на будівництві вдома та закордоном.
У 2014 році мобілізований для участі в АТО. В складі 80-ї окремої аеромобільної бригади обороняв Донецький аеропорт.
Після війни здобув вищу освіту в Львівській політехніці. Повномасштабне вторгнення застало Сергія в Чехії, де він працював далекобійником. Додому чоловік повернувся 5 березня і зразу долучився до лав Сил оборони України.
Воював у складі 5-ї окремої штурмової бригади. Загинув 19 грудня 2022 року внаслідок танкового обстрілу під Майорськом на Донеччені.
Сергія Генова поховали в селі Велика Любаша на Рівненщині. Посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
Діана Горбачук
Фото надані дружиною
За матеріалами: Костопільська міська рада, Національний університет «Львівська політехніка»
😢13💔6
РОСІЯ БОЯЛАСЬ ЇХНІХ КАРТИН
13 липня 1937 року НКВС розстріляло відомого українського художника Михайла Бойчука та його чотирьох учнів: Івана Падалку, Івана Липківського, Івана Орла-Орленка та Василя Седляра.
Михайло Бойчук встиг створити оригінальну художню школу, учнів якої називали за його прізвищем «бойчукістами». Митців звинуватили у причетності до вигаданої «контрреволюційної націонал-фашистської організації». Хто такі «бойчукісти» та чому їх стратив радянський режим розповідаємо у каруселі.
13 липня 1937 року НКВС розстріляло відомого українського художника Михайла Бойчука та його чотирьох учнів: Івана Падалку, Івана Липківського, Івана Орла-Орленка та Василя Седляра.
Михайло Бойчук встиг створити оригінальну художню школу, учнів якої називали за його прізвищем «бойчукістами». Митців звинуватили у причетності до вигаданої «контрреволюційної націонал-фашистської організації». Хто такі «бойчукісти» та чому їх стратив радянський режим розповідаємо у каруселі.
💔23
Пам'яті капітана Юрія Костюкевича
Йшов у бій разом зі своїми підлеглими
Юрій народився 3 березня 1977 року в місті Свердловськ (нині – Довжанськ) на Луганщині. Дитинство минуло у Кропивницькому. Паралельно з навчанням в школі, освоїв гру на гітарі. Певний час був репититором з гри на музичному інструментів.
У 1997 році, після строкової служби в армії, навчався в Одеському інституті сухопутних військ, а у 2001-2004 роках служив за контрактом у лавах Збройних сил України.
Згодом отримав також економічну освіту в Тернопільському комерційному інституті. Обіймав керівні посади у компаніях «Трансмет», «ТерТранс», «Логістбуд» і «Метресурс», а згодом відкрив власну справу та займався підприємництвом.
З початком повномасштабного вторгнення мобілізований до Сил оборони. Спершу служив в 110-й окремій механізованій бригаді, згодом став командиром батальйону в 14-й окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого, а пізніше очолив батальйон в 141-й окремій піхотній бригаді. Брав участь у боях під Авдіївкою, Куп'янськом і Покровськом. За час війни отримав дев'ять поранень, однак щоразу повертався до строю.
Свій останній бій капітан Юрій Костюкевич прийняв 11 березня 2025 року біля села Шевченкове на Донеччині.
Поховали воїна 15 березня 2025 року на Пантеоні Героїв Тернополя. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, орденом Богдана Хмельницького III ступеня, орденом Богдана Хмельницького II ступеня (посмертно), відзнакою Президента України «За оборону України», медаллю Міністерства оборони України «За поранення», відзнаками «За особливу службу» II та III ступенів, а також хрестом «Честь і Слава».
Вічна пам'ять і шана Герою!
Тетяна Тиндик
За матеріалами: Суспільне Тернопіль, Тернопільська міська рада, 20 хвилин, Героям Слава
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Йшов у бій разом зі своїми підлеглими
Юрій народився 3 березня 1977 року в місті Свердловськ (нині – Довжанськ) на Луганщині. Дитинство минуло у Кропивницькому. Паралельно з навчанням в школі, освоїв гру на гітарі. Певний час був репититором з гри на музичному інструментів.
У 1997 році, після строкової служби в армії, навчався в Одеському інституті сухопутних військ, а у 2001-2004 роках служив за контрактом у лавах Збройних сил України.
Згодом отримав також економічну освіту в Тернопільському комерційному інституті. Обіймав керівні посади у компаніях «Трансмет», «ТерТранс», «Логістбуд» і «Метресурс», а згодом відкрив власну справу та займався підприємництвом.
З початком повномасштабного вторгнення мобілізований до Сил оборони. Спершу служив в 110-й окремій механізованій бригаді, згодом став командиром батальйону в 14-й окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого, а пізніше очолив батальйон в 141-й окремій піхотній бригаді. Брав участь у боях під Авдіївкою, Куп'янськом і Покровськом. За час війни отримав дев'ять поранень, однак щоразу повертався до строю.
Свій останній бій капітан Юрій Костюкевич прийняв 11 березня 2025 року біля села Шевченкове на Донеччині.
Поховали воїна 15 березня 2025 року на Пантеоні Героїв Тернополя. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, орденом Богдана Хмельницького III ступеня, орденом Богдана Хмельницького II ступеня (посмертно), відзнакою Президента України «За оборону України», медаллю Міністерства оборони України «За поранення», відзнаками «За особливу службу» II та III ступенів, а також хрестом «Честь і Слава».
Вічна пам'ять і шана Герою!
Тетяна Тиндик
За матеріалами: Суспільне Тернопіль, Тернопільська міська рада, 20 хвилин, Героям Слава
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
💔18😢4