Історія та пам'ять
✔
2.76K subscribers
3.87K photos
62 videos
987 links
Офіційний канал Українського інституту національної пам'яті
Download Telegram
Пам’яті ювеліра та захисника Віталія Царука

У Рівному й далеко за його межами Віталія знали як надзвичайно талановитого ювеліра, з-під чиїх рук виходили справжні прикраси-шедеври

Він народився 6 січня 1990 року в Рівному. Після школи здобув фах столяра в профтехучилищі. Потім пішов працювати на підприємство, яке виготовляло прикраси з бурштину, де освоїв ювелірну справу. Пізніше відкрив власну ювелірну майстерню.

У грудні 2024 року Віталія мобілізували до лав Збройних сил України. Загинув солдат Царук 22 липня 2026 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Вічна пам’ять і шана героєві! 

Фото: Рівненська міськрада

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
💔28
Пам’яті військовослужбовця Сергія Поповича (позивний «Якут»)

Воїн два з половиною роки вважався зниклим безвісти

Сергій Попович народився 15 червня 1996 року в російському Магадані. Його мама – якутка, а тато – українець.

Дитинство минуло на Житомирщині. Тут хлопець навчався в школі, здобував фах електрика, захоплював риболовлею. На певний час він знову від'їжджав до Якутію. Однак потім повернувся в Україну, де здобув фах зварювальника і пішов на строкову службу на Дніпропетровщині.

Після армії, хлопець працював спершу на підприємстві, однак після погіршення здоров'я - в супермаркеті.

Мобілізований 2023 року. Служив в 115 бригаді ТрО. Воював на Донеччині. Загинув 16 грудня 2023 під час виконання бойового завдання в районі Бахмуту. Довгий час воїн вважався зниклим безвісти, поховати Сергія вдалось лише у 2025 році.

Фото надані Оленою Попович та з Фейсбук-сторінки Радомишльської міської ради

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
💔27😢2
Пам’яті Олексія Семківа (позивний «Еверест»)

Мріяв підкорити найвищу вершину світ, але поліг у бою за Україну

Олексій народився 22 грудня 2000 року в місті Івано-Франківськ. Закінчив Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу. У грудні 2021 року був прийнятий на роботу електромонтером до АТ «Прикарпаттяобленерго». Згодом був переведений на посаду інженера в службі діагностики.

Олексій активно займався східними єдиноборствами, зокрема тхеквондо. Але найбільша його пристрасть була гірські походи. Однією з його заповітних мрій було підкорення найвищої вершини світу – Евересту.

26 лютого 2024 року Олексій добровільно став до лав 3-ї окремої штурмової бригади.

24-річний Олексій Семків загинув 4 серпня 2025 року у стрілецькому бою поблизу села Греківка Сватівського району Луганської області.

Поховали захисника на території меморіального комплексу «Дем’янів Лаз» в Івано-Франківську. Посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня.

Вічна пам’ять і слава Герою!

Джерела: Суспільне, Платформа памʼяті "Меморіал", Прикарпаття обленерго, Меморіал Незбутні

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
💔20
Пам’яті солдата Романа Коновала (позивний «Кіпіш»)

Із юності знав, що його покликання – захищати Україну.

Роман народився 27 червня 1996 року в Обухові на Київщині. Після школи, здобув фах автослюсаря.

Служив в 59-й окремій механізованій бригади та 11 окремому мотопіхотному батальйоні "Київська Русь". Воював у 2014-2015 роках на Донеччині.
Після початку повномасштабного російського вторгнення Роман знову став на захист України. Боронив державу на Миколаївському і Харківському напрямках, а згодом виконував бойові завдання знову на Донеччині.
20 лютого 2023 року солдат Роман Коновал загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Первомайське Донецької області. Йому було 26 років. Посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня.

Вічна слава і шана Герою!

Фото: з відкритих джерел

Джерело інформації: Обухівська міська рада

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
💔30
Пам’яті танкіста, Героя України Павла Лисиці (позивний «Барон»)

Поранений, врятував екіпаж ціною власного життя

Павло Лисиця народився на Вінниччині, у селі Ходаки Барського району.

Після школи отримав фах тракториста та почав працювати у Ялтушківській дослідно-селекційній станції. В середині 1990-х проходив строкову службу на флоті. Пізніше працював трактористом у фермерському господарстві.

До лав Сил оборони чоловік долучився у 50 - у березні 2023 року. Служив у 14-й бригаді НГУ «Червона калина». Пройшов навчання на Івано-Франківщині.
Солдат Лисиця був водієм відділення важких машин взводу МТЗ танкової роти мав позивний «Барон». Він воював на Запорізькому та Донецькому напрямках.

Загинув в танковому бою 19 вересня 2024 року. Танк Лисиці було підбито, чоловік дав команду екіпажу відступити, в сам відстрілювався до останніх набоїв, прикриваючи відступ.

Похований 26 вересня 2024 року в рідному селі Ходаки. У 2025 році посмертно присвоєно звання Героя України.

Вічна шана Герою!  

Фото: з родинного архіву, НГУ

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
💔25❤2
Пам’яті молодшого сержанта Дмитра Галагана (позивний «Джава») 

Командир відділення вогнеметного взводу, якому назавжди 26 років, воював в ООС і звільняв Херсон

 
Дмитро Галаган народився 1 квітня 1997 року в Києві. В школі цікавився військовою історією та технікою.

Після школи здобув фах механіка у Київському коледжі морського та річкового флоту. Після цього служив строкову, а згодом контрактну службу в 36-ї окремій бригаді морської піхоти. Виконув бойові завдання в ООС на Маріупольському напрямку.

З початком повномасштабного вторгнення воював на Херсонщині. Брав участь у визволенні міста. Нагороджений Золотим Хрестом.

З літа 2023 року виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку. Загинув 15 червня під час виконання спеціального завдання в районі села Приютне Запорізької області.

Поховали Дмитра 22 червня  у селі Кобижча Чернігівської області, де минуло його дитинство.

Вічна слава, пам’ять і подяка Дмитрові за доблесть і відвагу! 

Фото: Укрінформ, Бобровицька міська рада, Меморіал, Фейсбук Ігоря Ярмоленка 

Джерела: Бобровицька міська рада, Платформа пам’яті «Меморіал», сторінки у Фейсбуці Ігоря Ярмоленка і Людмили Самоткан 

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
💔27
ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ ПЕРЕПОХОВАЛИ НА НАЦІОНАЛЬНОМУ ВІЙСЬКОВОМУ КЛАДОВИЩІ

Полковника Армії УНР, командира Січових Стрільців, засновника УВО та ОУН Євгена Коновальця з військовими почестями перепоховали на Національному військовому меморіальному кладовищі.

На церемонії перепоховання були присутні Президент України Володимир Зеленський, Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук, Прем'єр-міністр України Сергій Корецький, Керівник Офісу Президента Кирило Буданов, заступниці Керівника Офісу Президента України Ірина Верещук та Олена Ковальська, Перший віце-прем’єр-міністр України – Міністр енергетики України Денис Шмигаль, Голова Українського інституту Національної пам’яті Олександр Алфьоров, Міністр у справах ветеранів Віталій Кім, в.о. Міністра закордонних справ України Андрій Сибіга, Голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський, представники Української стрілецької громади Канади, Українського національного обʼєднання Канади, представники Парламенту, Сил Оборони, зокрема генерали Андрій Білецький та Денис Прокопенко, громадських організацій та пластуни.
Нагадаємо, що ексгумація тіла Євгена Коновальця відбулася

11 серпня у Роттердамі (Нідерланди), 13 серпня його урочисто зустріли на українському кордоні у КПП “Ужгород” і звідти доправили до Києва.

14 серпня у Київському Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ Третій армійський корпус віддав військову шану полковнику. До собору домовину з Коновальцем доставили на оригінальному бронеавтомобілі Austin часів Української революції, який відреставрували військовослужбовці корпусу. До нього прикріпили артилерійський лафет (що в українській та європейській традиціях є проявом найвищої пошани до військового) та приєднали тридюймову гармату – оригінальний зразок 1917 року, яка перебувала на озброєнні армії УНР, а саме в дивізії Січових Стрільців під командуванням полковника Коновальця.

16 серпня 2026 року за участі Голови Українського інституту національної пам'яті відбулася Архієрейська заупокійна Божественна літургія та панахида.

Першого голову Організації українських націоналістів Євгена Коновальця тимчасово перепоховали на території Національного військового меморіального кладовища, а згодом він знайде спочинок в Українському національному пантеоні.

«У 1938 році побратими та посестри Коновальця, які зібралися на похороні, поклялися, що тіло полковника буде відправлено на незалежну Україну. Сьогодні минуло 88 років з того часу, і ми виконали обітницю, яку дали побратими полковника. Віднині Євген Коновалець спочиватиме в українській землі. Ми залишаємося його спадкоємцями, продовжуючи боротьбу проти російського окупанта. І наша задача – повернути собі свій спадок, перекинувши місток від подій Української Революції, визвольних змагань до сьогодення», – зазначає Голова УІНП Олександр Алфьоров.

Процес повернення праху Євгена Коновальця реалізовано за ініціативи Президента України спільними зусиллями Офісу Президента України, Верховної Ради України, Українського інституту національної пам'яті, Міністерства закордонних справ, Міністерства у справах ветеранів України та Державної прикордонної служби.
«Коновалець говорив про вибір, який постає перед нацією в переломні моменти історії. І сьогодні цей вибір стоїть перед нами так само, як і перед українцями його покоління. Ми можемо дозволити іншим писати нашу історію за нас, або самі стати її творцями. Повернення його праху на рідну землю додає нам сили та наснаги в сьогоднійшній боротьбі у Війні за Незалежність України», – зазначила Перша заступниця Голови Українського інституту Національної пам’яті Юлія Гнатюк.

Памʼятник з могили Євгена Коновальця у Роттердамі перевезено в Україну в село Зашків, де він народився. Місце його поховання на цвинтарі Кросвайк буде меморіалізовано.

Україна повертає не лише тіла своїх героїв. Україна повертає пам'ять, гідність і власну історію.
Український інститут національної пам'яті продовжує послідовну спільну роботу з повернення на Батьківщину останків видатних українських державних, військових і політичних діячів.
❤24
Пам’яті азовця Євгенія Логінова (позивний «Мальдер») 

27-річний Євгеній був єдиним сином у родині, мріяв про море, але віддав життя обороняючи український Маріуполь

 Євгеній народився 21 жовтня 1994 року у білоруському Бресті. Але вже через рік родина переїхала до Миколаєва. 

Ще в школі хлопець вирішив пов'язати життя з морем. Закінчив морехідне училище та Миколаєвський університет кораблебудування імені адмірала Макарова. Працював матросом-рятувальником на базі відпочинку. 

Активно займався різними видами спорту від плавання до скелелазіння.

У 2018 році розпочав службу в полку "Азов". Брав участь у бойових діях на Світлодарській дузі та захисті Маріуполя.

Повномасштабне вторгнення застало Євгенія на Львівщині, де він проходив сержантський вишкіл. Уже за кілька днів азовець був серед побратимів у Маріуполі, ще до того, як місто потрапило в оточення.

Брав участь в обороні Маріуполя та боях за "Азовсталь". Загинув 5 травня 2022 року. Його тіло залишилось в окупованому Маріуполі.

У Миколаєві на честь Євгенія Логінова перейменували одну з вулиць та встановили меморіальну дошку на будинку, де він прожив своє коротке життя. Посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня.

Вічна шана і слава Герою! 

Фото автора, з архіву батьків та вільного доступу мережі інтернет 

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
💔19😢4
Пам’яті солдата-гранатометника Костянтина Самойлова

Загинув при обороні рідного краю

Костянтин Самойлов народився 3 липня 1980 року в селі Стрілеча на Харківщині, біля самого кордону з Росією.

Після школи навчався будівельній справі у одному з технікумів Харкова. З початку 2000-х жив в селищі Руська Лозова, де працював на місцевому підприємстві оператором агрегату оброблення відходів.

Пережив окупацію рідного селище у 2022 році. У 2025 долучився до Сил оборони. Служив гранатометником у 125-й окремій важкій бригаді.  виконував бойові завдання під час оборони Куп’янська.

Загинув 18 грудня 2025 року, внаслідок поранення отриманих від обстрілу Куп'янська.

Похований у Руській Лозові.

Фото для колажу: Дергачівська міська територіальна громада, офіційний сайт

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
💔22😢7
Пам’яті Євгена Савченка (позивний «Джексон»)

Для побратимів він був не просто фахівцем, а душею компанії та майстром вигадок, якими до останнього оберігав спокій рідних.

Євген Савченко народився 1995 року. До початку вторгнення, працював на "Новій пошті".

У 2023 році долучився до Сил оборони. Пройшов навчання у Великій Британії. Служив командир відділення у підрозділі безпілотників UMBRELLA 32-ї Сталевої бригади. Воював на Харківщині та Донеччині.

Загинув внаслідок ворожого ракетного удару 18 квітня 2025 року.

Вічна слава воїну-лицарю!

Іван Столячук

Фото надані 32 ОМБр

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
💔19😢2
«У ПОШУКАХ ГЕРОЇВ»: УІНП РОЗПОВІВ, ЯК ШУКАЮТЬ МОГИЛИ ВИДАТНИХ УКРАЇНЦІВ ЗА КОРДОНОМ

21 серпня Український інститут національної пам’яті прозвітував про один із наймасштабніших проєктів цього року – експедицію місцями поховань видатних українців за кордоном – «У пошуках героїв».

Експедиція тривала понад 20 днів та охопила сім країн Європи: Словаччину, Австрію, Швейцарію, Францію, Люксембург, Німеччину та Польщу. Учасники дослідили понад 100 тисяч поховань на 105 європейських цвинтарях.

Експедицію організував Український інститут національної пам’яті спільно з благодійним фондом «Героїка», громадською організацією «Історична правда», благодійним фондом Сергія Жадана, національним скаутським рухом «Пласт» та 2-м корпусом Національної гвардії України «Хартія».
Експедиція відбулася за підтримки Офісу Президента України. Це безпрецедентне дослідження місць поховань видатних українців за кордоном, яке є частиною процесу роботи зі створення Українського національного пантеону.

Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров подякував учасникам експедиції за великий обсяг проробленої кропіткої роботи з організації пошукових процесів, зокрема роботи з архівами, мартирологами, складання експедиційних маршрутів, а також впорядкування місць пам’яті та поховань під час експедиції.

«Ця ідея була реалізована безпосередньо завдяки очільнику Офісу Президента України Кирилу Олексійовичу Буданову, який зробив усе можливе, щоб ми могли подолати маршрут у 8700 кілометрів та дослідити понад 100 цвинтарів. Вперше на державному рівні було організовано таку експедицію», – наголосив Олександр Алфьоров.

Учасник експедиції та голова Крайової ради «Пласту» Юрій Юзич провів коротку лекцію про долі українців за кордоном, окресливши, чому саме через ці сім країн пролягали маршрути експедиції. А також розкрив особливості архівних пошуків та створення списків потенційних місць поховань, які стали об’єктами пошуку дослідників.

Співзасновник «Історичної правди» та офіцер 2-го корпусу НГУ «Хартія», учасник експедиції Вахтанг Кіпіані наголосив на важливості створення державного реєстру усіх людей, які воювали за Україну. Він також додав, що під час експедиції було знайдено кілька поховань українських діячів, які за своїм статусом та військовим званням могли бути поховані в Українському національному пантеоні.

Учасник експедиції та голова правління благодійного фонду «Героїка” Олег Слабоспицький додав, що наразі існують ще сотні тисяч недосліджених могил та місць пам’яті, які потребують не просто дослідження, а укладення маршрутів, які зокрема можна використовувати в туристичних цілях.

Співробітник УІНП та учасник експедиції Іван Стичинський відзначив, що окрім окресленої колегами «кабінетної» роботи з архівами та складанням маршрутів, важливою стала саме «польова» робота, що дала змогу виявити невідомі раніше місця поховання та пам’яті.

Голова УІНП Олександр Алфьоров наголосив, що дана експедиційна практика продовжиться, адже це стратегічна робота, яка впливатиме на наступні етапи розвитку політики національної пам’яті.

Докладніше читайте на сайті УІНПу.
❤8👍5
Пам’яті солдата Володимира Галунки
Два роки родина чекала на нього, але Герой повернувся «на щиті» 

Володимир народився 19 квітня 1986 року в селищі Козова на Тернопільщині.

Після школи закінчив училище за будівельною спеціальністю. Працював за фахом.

18 березня 2024 року Володимира мобілізували до лав Збройних Сил України. 

Життя військового обірвалося 17 травня 2024 року під час виконання службових обовʼязків поблизу населеного пункту Новоолександрівка Донецької області.

Довгий час Володимир вважався зниклим безвісти. У травні 2026 року воїн повернувся до рідної Козової вже «на щиті». Прощання із захисником відбулося 18 травня.

Світла пам’ять Герою! 

Фото з родинного архіву

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
💔18
ПАМ’ЯТНИКУ ІВАНОВІ МАЗЕПІ БУТИ!

Президент України Володимир Зеленський видав Указ “Про вшанування пам’яті гетьмана України Івана Мазепи”, згідно з яким у Києві буде встановлено пам’ятник видатному українському державному та військовому діячеві.

Появі нового місця пам’яті гетьману Івану Мазепі передуватиме: проведення відкритого конкурсу на кращий ескізний проєкт пам’ятника, виготовлення пам’ятника за результатами конкурсу та визначення місця розташування пам’ятника спільно з Київською міською державною адміністрацією.

Український інститут національної пам’яті стояв біля витоків ініціативи створення місць вшанування гетьмана Івана Мазепи в Києві. Зокрема, Голова УІНП Олександр Алфьоров був консультантом зі створення погруддя Івана Мазепи, яке було офіційно встановлене та відкрите 28 червня 2026 року на території Києво-Печерської Лаври.

Це була перша монументальна форма, присвячена видатному гетьману. Створили погруддя скульптори Борис Крилов та Олесь Сидорук.

Також Голова УІНП активно підтримував ідею появи повноцінного пам’ятника гетьманові України Іванові Мазепу в центрі столиці України. Адже Мазепа - це державний діяч, який став першим символом спротиву російському імперіалізму, який став натхненником для майбутніх поколінь борців за українську незалежність.

Український інститут національної пам’яті вдячний Президенту України Володимиру Зеленському, керівництву Офісу Президента України, Київській міській державній адміністрації, а також активній громадськості, завдяки яким вдалось встановити історичну справедливість вшанування видатного українського гетьмана в столиці України - місті Київ.
❤21👍5