Сьогодні – рівно рік, як 24 лютого 2022 року Росія розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну.
365 днів тому на світанку 24 із 25 областей зазнали ракетних ударів. Відтоді українці живуть в умовах жорстокої, брутальної повномасштабної війни, що перекреслила життя до 24 лютого 2022-го й остаточно зруйнувала міжнародний порядок у світі.
Водночас російській воєнній агресії проти України – 9 років. Війна розпочалася, відколи Кремль, ховаючись за гібридною агресією, в 2014 році анексував Крим й окупував частини Донецької та Луганської областей. Широкомасштабне вторгнення рік тому стало кульмінацією війни, що точиться уже 9 років.
Це був рік, який складно вичерпно описати словами.
😢Рік руйнувань, болю і втрат.
💪Рік стійкості, єдності, взаємодопомоги і людяності.
🫡Рік затятості, мужності, самопожертви.
Тому сьогодні, через рік виснажливої широкомасштабної війни, пригадаймо, шлях, який ми вже пройшли – 8 років і 365 днів – і на що виявились здатні. Нам не давали шансів, а ми вистояли і показали, що навіть під час війни можливо залишатися на боці добра й людяності.
А раз вистояли – значить переможемо. І докладемо зусиль, щоб країна-агресор сповна відповіла за скоєне. Заради своєї країни та щоб цінності свободи, демократії й людяності не зазнали поразки у світі.
У каруселі використані фото: Міністерство оборони України, Генштаб ЗСУ, Timothy Fadek, Christopher Occhicone, Dan Kitwood, Віктор Боринець, Salwan Georges, Thomas Peter, Гліб Гаранич, REUTERS.
Детальніше про перебіг війни, фільми та пісні про неї, а також посилання на різні інформаційні матеріали.
Ми підібрали кілька репортажів про перші дні та битви після вторгнення:
▪️репортаж із кабінету Головнокомандувача ЗСУ
▪️як відбувалася битва за Київ (англійською та українською)
▪️як окупанти зазнали невдачі у захопленні плацдарму для наступу на Київ
365 днів тому на світанку 24 із 25 областей зазнали ракетних ударів. Відтоді українці живуть в умовах жорстокої, брутальної повномасштабної війни, що перекреслила життя до 24 лютого 2022-го й остаточно зруйнувала міжнародний порядок у світі.
Водночас російській воєнній агресії проти України – 9 років. Війна розпочалася, відколи Кремль, ховаючись за гібридною агресією, в 2014 році анексував Крим й окупував частини Донецької та Луганської областей. Широкомасштабне вторгнення рік тому стало кульмінацією війни, що точиться уже 9 років.
Це був рік, який складно вичерпно описати словами.
😢Рік руйнувань, болю і втрат.
💪Рік стійкості, єдності, взаємодопомоги і людяності.
🫡Рік затятості, мужності, самопожертви.
Тому сьогодні, через рік виснажливої широкомасштабної війни, пригадаймо, шлях, який ми вже пройшли – 8 років і 365 днів – і на що виявились здатні. Нам не давали шансів, а ми вистояли і показали, що навіть під час війни можливо залишатися на боці добра й людяності.
А раз вистояли – значить переможемо. І докладемо зусиль, щоб країна-агресор сповна відповіла за скоєне. Заради своєї країни та щоб цінності свободи, демократії й людяності не зазнали поразки у світі.
У каруселі використані фото: Міністерство оборони України, Генштаб ЗСУ, Timothy Fadek, Christopher Occhicone, Dan Kitwood, Віктор Боринець, Salwan Georges, Thomas Peter, Гліб Гаранич, REUTERS.
Детальніше про перебіг війни, фільми та пісні про неї, а також посилання на різні інформаційні матеріали.
Ми підібрали кілька репортажів про перші дні та битви після вторгнення:
▪️репортаж із кабінету Головнокомандувача ЗСУ
▪️як відбувалася битва за Київ (англійською та українською)
▪️як окупанти зазнали невдачі у захопленні плацдарму для наступу на Київ
👍11❤9
‼️ Український інститут національної пам'яті оголошує збір свідчень про людяні та мужні діяння під час війни.
Після 24 лютого 2022 року поряд із відчайдушним героїзмом військових інформаційний простір був сповнений розповідями про цивільних українців, які в надзвичайно складних обставинах широкомасштабної агресії та окупації демонстрували мужність і людяність.
Памʼятаємо, як мирні жителі голіруч зупиняли військову техніку окупантів, як ризикували життям, щоб передати інформацію нашим воїнам чи врятувати життя інших, як херсонці та енергодарці виходили на протести перед озброєними росіянами – і це лише кілька прикладів.
Важливо, щоб після перемоги у війні з російським агресором, в історії були зафіксовані не лише воєнні злочини окупантів та спричинені ними трагедії, а й вияви людяності та мужності українців, які зміцнюють наше суспільство.
📣 Тому в перші роковини широкомасштабного вторгнення РФ Український інститут національної памʼяті започатковує збір свідчень (інформації) про праведні (людяні) та мужні діяння, здійснені під час російсько-української війни.
☝️ Ми беремо до уваги весь період війни, починаючи з 2014 року. Йдеться про факти допомоги, порятунку та мужніх вчинків, здійснених цивільними на окупованій чи прифронтовій території.
На першому етапі проєкту Інститут збиратиме, аналізуватиме, систематизуватиме та зберігатиме ці історії. Також ми передбачаємо оприлюднення зібраних матеріалів (за згодою).
🤝 Запрошуємо медіа, громадські організації, освітні заклади, органи місцевої влади та громадян надавати інформацію для проєкту.
Правила подачі матеріалу – читайте за посиланням.
#braveheartsua
Після 24 лютого 2022 року поряд із відчайдушним героїзмом військових інформаційний простір був сповнений розповідями про цивільних українців, які в надзвичайно складних обставинах широкомасштабної агресії та окупації демонстрували мужність і людяність.
Памʼятаємо, як мирні жителі голіруч зупиняли військову техніку окупантів, як ризикували життям, щоб передати інформацію нашим воїнам чи врятувати життя інших, як херсонці та енергодарці виходили на протести перед озброєними росіянами – і це лише кілька прикладів.
Важливо, щоб після перемоги у війні з російським агресором, в історії були зафіксовані не лише воєнні злочини окупантів та спричинені ними трагедії, а й вияви людяності та мужності українців, які зміцнюють наше суспільство.
📣 Тому в перші роковини широкомасштабного вторгнення РФ Український інститут національної памʼяті започатковує збір свідчень (інформації) про праведні (людяні) та мужні діяння, здійснені під час російсько-української війни.
☝️ Ми беремо до уваги весь період війни, починаючи з 2014 року. Йдеться про факти допомоги, порятунку та мужніх вчинків, здійснених цивільними на окупованій чи прифронтовій території.
На першому етапі проєкту Інститут збиратиме, аналізуватиме, систематизуватиме та зберігатиме ці історії. Також ми передбачаємо оприлюднення зібраних матеріалів (за згодою).
🤝 Запрошуємо медіа, громадські організації, освітні заклади, органи місцевої влади та громадян надавати інформацію для проєкту.
Правила подачі матеріалу – читайте за посиланням.
#braveheartsua
👍13❤10
24 лютого, в роковини повномасштабного російського вторгнення в Україну, в Києві відкрилась виставка «Лютий: грані незламності».
Вона присвячена подіям оборони Києва в перші місяці великої війни. Частина виставки розповідає про бої за аеродром поблизу Гостомеля, який російські військові планували використати для висадки десанту, що мав відіграти вирішальну роль у захопленні столиці.
Експозиція проводить паралель між подіями сучасної російської агресії, яка триває з 2014 року, та схожими прикладами радянської агресії в Угорщині 1956-го, Чехословаччині 1968 року та Афганістані 1979-го.
📌Виставка триватиме з 24 лютого по 30 березня 2023 року на виставкових конструкціях Український інститут національної пам'яті на Контрактовій площі в Києві (сквер між виходом з метро на вулиці Спаській та пам’ятником Григорію Сковороді).
Виставковий проєкт реалізував Центр досліджень воєнної історії ЗСУ у співпраці з Національним музеєм Революції Гідності, Українським інститутом національної пам’яті та Національним університетом оборони України імені Івана Черняховського.
Більше фото та детальніше про виставку читайте за посиланням.
Вона присвячена подіям оборони Києва в перші місяці великої війни. Частина виставки розповідає про бої за аеродром поблизу Гостомеля, який російські військові планували використати для висадки десанту, що мав відіграти вирішальну роль у захопленні столиці.
Експозиція проводить паралель між подіями сучасної російської агресії, яка триває з 2014 року, та схожими прикладами радянської агресії в Угорщині 1956-го, Чехословаччині 1968 року та Афганістані 1979-го.
📌Виставка триватиме з 24 лютого по 30 березня 2023 року на виставкових конструкціях Український інститут національної пам'яті на Контрактовій площі в Києві (сквер між виходом з метро на вулиці Спаській та пам’ятником Григорію Сковороді).
Виставковий проєкт реалізував Центр досліджень воєнної історії ЗСУ у співпраці з Національним музеєм Революції Гідності, Українським інститутом національної пам’яті та Національним університетом оборони України імені Івана Черняховського.
Більше фото та детальніше про виставку читайте за посиланням.
❤16
26 лютого минає 90 років із дня народження одного з найбільших для українців моральних авторитетів на зламі XX–XXI століть, колишнього глави Української греко-католицької церкви, кардинала Любомира Гузара.
Він народився у міжвоєнній Польщі, значну частину життя прожив у США та Італії, але скрізь і завжди лишався українцем. Вільно спілкувався українською, польською, німецькою, англійською та італійською мовами, хоча зізнавався, що знає більше.
На верховного архієпископа Любомира Гузара 1977 року, таємно, без згоди Папи Римського, висвятив Йосип Сліпий. А потім 19 років довелося чекати підтвердження статусу єпископа.
Повернення до України в 1993 році для нього стало здійсненням заповітної мрії. Українське громадянство отримав 2001-го, вже будучи главою УГКЦ. Владика Гузар зробив чимало для відродження й утвердження авторитету Української греко-католицької церкви, яку радянська влада в 1946 році загнала в підпілля й намагалася знищити.
Кардинал Любомир очолював УГКЦ протягом десяти років, з 2001-го по 2011 рік. Домігся перенесення митрополії зі Львова до Києва, поширивши діяльність УГКЦ по всій Україні. А коли відчув, що здоров’я не дозволяє повноцінно виконувати обов’язки – став першим главою УГКЦ, який добровільно склав свої обов'язки.
«Любомир Гузар приніс в Україну досвід свободи і став зразком нерадянської людини», - відгукувався про Владику архиєпископ Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ Ігор Ісіченко.
У житті любив щирість і простоту. Спілкувався однаково рівно і з політиками, і з церковними діячами, і з простими людьми. Втративши зір наприкінці життя, надиктовував свої думки й спогади, які виходили як колонки в українських виданнях, стежив за подіями. Йому належать слова: «Свобода – це можливість робити добро».
Детальніше – у каруселі👆
Він народився у міжвоєнній Польщі, значну частину життя прожив у США та Італії, але скрізь і завжди лишався українцем. Вільно спілкувався українською, польською, німецькою, англійською та італійською мовами, хоча зізнавався, що знає більше.
На верховного архієпископа Любомира Гузара 1977 року, таємно, без згоди Папи Римського, висвятив Йосип Сліпий. А потім 19 років довелося чекати підтвердження статусу єпископа.
Повернення до України в 1993 році для нього стало здійсненням заповітної мрії. Українське громадянство отримав 2001-го, вже будучи главою УГКЦ. Владика Гузар зробив чимало для відродження й утвердження авторитету Української греко-католицької церкви, яку радянська влада в 1946 році загнала в підпілля й намагалася знищити.
Кардинал Любомир очолював УГКЦ протягом десяти років, з 2001-го по 2011 рік. Домігся перенесення митрополії зі Львова до Києва, поширивши діяльність УГКЦ по всій Україні. А коли відчув, що здоров’я не дозволяє повноцінно виконувати обов’язки – став першим главою УГКЦ, який добровільно склав свої обов'язки.
«Любомир Гузар приніс в Україну досвід свободи і став зразком нерадянської людини», - відгукувався про Владику архиєпископ Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ Ігор Ісіченко.
У житті любив щирість і простоту. Спілкувався однаково рівно і з політиками, і з церковними діячами, і з простими людьми. Втративши зір наприкінці життя, надиктовував свої думки й спогади, які виходили як колонки в українських виданнях, стежив за подіями. Йому належать слова: «Свобода – це можливість робити добро».
Детальніше – у каруселі👆
❤28👍1😁1