😞Вчора, на 79-му році життя, відійшов у вічність один із творців Українського інституту національної пам'яті – Роман Миколайович Круцик.

Він був дослідником злочинів комуністичного режиму, завдяки його праці українці дізналися про комуністичні злочини у Дем'яновому Лазу на Івано-Франківщині та Биківні біля Києва.

Роман Круцик був відомий державний діяч, політик, народний депутат України 2-го скликання, багато років очолював Київську міську організацію Українського добровільного історико-просвітницького правозахисного благодійного товариства «Меморіал» імені Василя Стуса.

🕯Вічна пам’ять видатній людині та співчуття рідним...

Вітаємо з Різдвом Христовим та прийдешнім Новим 2024 роком!

Стійкості, мужності, єдності та нездоланності нам перед загрозами, які мусимо подолати!

Дякуємо ЗСУ за можливість бути частиною вільного світу та відчувати цю причетність до Різдва та Нового року.

💫Христос народився!
🙏Славімо Його!

23 грудня у Києві демонтували пам’ятник учасникам більшовицького заколоту проти Української Центральної Ради та Української Народної Республіки, який радянська пропаганда називала «Січневе повстання 1918 року». 

Пам’ятник розташовувався у Маріїнському парку Києва. Відкриття скульптури відбулось у 1967 році. Композиція складається з чотири метрової бронзової скульптури радянського пролетаря з прапором, який стоїть на 2,5 метровому постаменті з чорного лабрадориту. Постамент розташовувався на цоколі висотою близько 40 сантиметрів. За інформацією комунального підприємства «Київблагоустрій», які здійснювали демонтаж пам’ятника, його вага складає 2,5 тонни. 

Нагадаємо, що 10 листопада 2023 року Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про виключення з Державного реєстру пам’яток культурної спадщини національного призначення низку пам’ятників, які стосувались російського імперського чи радянського тоталітарного минулого, що дало змогу київській міській влади розпочати демонтаж найбільш відомих монументів: пам’ятника Олександру Пушкіну, Миколі Щорсу, екіпажу бронепоїзда «Таращанець».

Фото: КМДА

​​У ніч на 1 січня 2024 року російські війська здійснили низку терористичних обстрілів території України, внаслідок чого зокрема завдали руйнації пам’яткам культурного значення.

У результаті атаки «шахедами» знищено близько 600 квадратних метрів покрівлі Львівського національного університету природокористування у містечку Дубляни Львівської області. У цьому навчальному закладі навчався лідер ОУН Степан Бандера.

Також цієї ж атакою «шахедів» знищений музей головнокомандувача УПА, генерал-хорунжого Романа Шухевича у Білогорщі на Львівщині.

Частину експонатів евакуювали ще на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. Однак в музеї експонувалась частина особистих речей та матеріальних цінностей Шухевича, зокрема меблі та фортепіано, а також погруддя генерала та Степана Бандери. Всі ці артефакти було знищено.

Відправляючи безпілотники в атаку на музей Романа Шухевича і університет, у якому навчався Степан Бандера, російський агресор хотів продемонструвати якийсь символізм, але насправді вчергове виявив свою терористичну суть та геноцидну мету.

«Бомбардування музею Романа Шухевича на Львівщині, як і знищення пам’ятників на могилах жертв Голодомору в окупованій Херсонщині і Донеччині, зрештою як і руйнування музею Григорія Сковороди на Харківщині і сотень інших об'єктів спадщини від початку широкомасштабного вторгнення – є складовою того злочину геноциду, який задумала і намагається здійснити російський агресор на українській землі. Усі об’єкти української культурної спадщини і національної пам’яті є безпосередніми цілями агресора, адже його мета – знищити українську ідентичність, знищити український народ як такий», – відзначив заступник Голови Інстутуту Володимир Тиліщак.

Зазначимо, що у липні 2023 року ЮНЕСКО підтвердила пошкодження 274 культурних об’єктів в Україні через повномасштабне російське вторгнення.

Фото: Андрій Садовий

​​У ніч на 31 грудня 2023 року померла жертва сталінських репресій та колишня ув’язнена нацистських концтаборів, громадська активістка Надія Слєсарєва.

Надія Слєсарєва народилась 23 вересня 1930 року у Дніпрі. Її мама була вчителька молодших класів, а тато – агроном. Батьки прихистили також дівчинку Мотю, яка осиротіла в роки Голодомору 1932–1933 років.

У 1937 році батька Слєсарєвої направили працювати в народний комісаріат землеробства УРСР. У липні його арештували НКВД, а вже у вересні засудили за «антирадянську терористичну діяльність» до розстрілу.

Маму Слєсарєвої відправили у табори Сиблагу, а сама Надія потрапила до так званого «дитячого будинку дітей ворогів народу». Згодом її вдочерили старша сестра матері Олена Рейнгард з чоловіком Марцелем.

Під час Другої світової війни перебувала в окупованому німцями Дніпрі. У вересні 1943-го депортована до нацистского концентраційного табору Штутгоф у Польщі. Спершу її залучали до лісозаготівельних робіт. Згодом направили у Щецин, де залучали до будівництва підземних споруд. З наближенням радянських військ направили у містечко Нойе-Бранденбург. Саме там Надію Слєсарєву звільнили з нацистського полону.

Повернувшись додому у 1948 році, Надія змогла воз’єднатись з мамою, яку відпустили з таборів. Матері заборонялось жити та працювати у великих містах, тому мама з донькою проживали у містечку Ігрень (нині частина Дніпра) та тримали натуральне господарство: розводили кролів та обробляли город.

Після закінчення школи, Надія Слєсарєва навчалась в Дніпропетровському інженерно-будівельному інституті. Працювала на будівництвах великих промислових об’єктів на Донбасі.

Надія Слєсарєва засновниця та очільниця жіночого центру «Надія». Також вона довгий час відстоювала визнання примусових працівників в Україні та за виплату їм компенсацій. Її діяльність давала можливість почути багатьох потерпілих і створювала простір для діалогу.

Вона – кавалер ордену княгині Ольги І ступеня та нагороджена Хрестом заслуг на стрічці Ордену заслуг перед Федеративною Республікою Німеччина.

Спогади Надії Слєсарєвої можна прочитати на Радіо Свобода, за посиланням.