🗓 Сьогодні день народження Решата Аметова — кримськотатарського активіста, який став першою жертвою російської агресії в Криму у 2014 році. Його життя — це історія мужності та боротьби за свободу рідної землі, а його подвиг назавжди залишиться в пам’яті українців.
У рамках нашої співпраці з Представництвом Президента України в Автономній Республіці Крим во ми підготували для вас черговий допис.
У рамках нашої співпраці з Представництвом Президента України в Автономній Республіці Крим во ми підготували для вас черговий допис.
💔26👎1
#ЦейДеньвІсторіїУкраїни
150 років тому, 24 січня 1875 року народилася відома письменниця, перекладачка, громадська діячка й освітянка Оксана Стешенко (Старицька).
Більшість її знає як молодшу доньку відомого письменника і драматурга Михайла Старицького та громадської діячки й письменниці Софії Старицької, сестри знаменитого композитора Миколи Лисенка. А ще – сестру Людмили Старицької-Черняхівської, подругу Лесі Українки. Її світогляд формувався в середовищі натхненних «хлопоманів» та «українофілів» у ті часи, коли в Києві родини Старицьких, Косачів та Лисенків називали єдиними з дворянства, які розмовляли з дітьми українською та дотримувалися українських звичаїв і традицій.
Також її знають як дружину відомого поета, освітянина і громадського діяча, міністра освіти в першому українському уряді часів Центральної Ради Івана Стешенка, підступно вбитого в Полтаві більшовицьким агентом Башловкою двома пострілами на очах у його сина Ярослава.
Про їхнє кохання ходить романтична історія. Познайомились вони на зібраннях літературного гуртка «Плеяда», потім Стешенко винаймав у Старицьких кімнату. А освідчилися в тюремному дворі київської в'язниці, куди Оксана потрапила на два тижні за участь в акціях пам'яті чернігівки Марії Вітрової, яка на знак протесту проти знущань жандармів у Петропавлівській фортеці, вчинила акт самоспалення. Правда, одружилися вони лише через пів року, коли нарешті звільнили Івана з «білим квитком».
Їхнє життя було непростим, бо довгий час Стешенко перебував під гласним і негласним наглядом поліції, що ускладнювало пошук роботи. Оксана ж виховувала двох дітей, керувала господарчими справами й в усьому допомагала чоловікові, зокрема і з випуском сатиричних журналів «Шершень» і «Ґедзь». По можливості, долучалася до просвітницької та громадської роботи: шила ляльки для народного вертепу, займалася його популяризацією, впродовж 1908–1914 років була членом правління в українському клубі «Родина», в часи Першої світової війни була сестрою-жалібницею у шпиталі.
В часи Української революції 1917-1921 років родина Стешенків опинилася в епіцентрі подій. Після призначення Івана Стешенка міністром освіти, Оксана Михайлівна працює під його керівництвом у відділі позашкільної освіти та Комісії українського національного театру. За Директорії вона була головою дитячих притулків департаменту позашкільної освіти, 1919-1923 років працювала в Українському Червоному Хресті. Ще за Центральної Ради видала дитячу читанку «Рідні колоски», де зібрала найкращі твори українського письменства. Пізніше видала низку книжок для дітей, залишила спогади про Лесю Українку й Михайла Старицького, перекладала з російської, в тому числі й кілька історичних романів Старицького.
Для радянської влади Оксана Стешенко завжди залишалася «неблагонадійною». Її сина Ярослава, який міг би стати визначним бібліографом, тричі заарештовували: його сліди губляться на Колимі, звідки в 1939 році від нього надійшла остання звістка.
Саму Оксану Михайлівну 20 липня 1941 року, коли німці підійшли впритул до Києва, разом із сестрою, Людмилою Старицькою-Черняхівською, заарештувало НКВД. Двох поважних жінок вивезли до Харкова, де звинуватили в антирадянській діяльності, й відправили в товарному арештантському вагоні до Казахстану (у цьому ж потязі їхав і 70-річний академік Агатангел Кримський та інші відомі українські діячі).
Дорогою Людмила Старицька-Черняхівська померла – її тіло просто викинули з вагона. Оксана Стешенко добралася до Казахстану, де й померла в одному з таборів, приблизно 1942 року.
150 років тому, 24 січня 1875 року народилася відома письменниця, перекладачка, громадська діячка й освітянка Оксана Стешенко (Старицька).
Більшість її знає як молодшу доньку відомого письменника і драматурга Михайла Старицького та громадської діячки й письменниці Софії Старицької, сестри знаменитого композитора Миколи Лисенка. А ще – сестру Людмили Старицької-Черняхівської, подругу Лесі Українки. Її світогляд формувався в середовищі натхненних «хлопоманів» та «українофілів» у ті часи, коли в Києві родини Старицьких, Косачів та Лисенків називали єдиними з дворянства, які розмовляли з дітьми українською та дотримувалися українських звичаїв і традицій.
Також її знають як дружину відомого поета, освітянина і громадського діяча, міністра освіти в першому українському уряді часів Центральної Ради Івана Стешенка, підступно вбитого в Полтаві більшовицьким агентом Башловкою двома пострілами на очах у його сина Ярослава.
Про їхнє кохання ходить романтична історія. Познайомились вони на зібраннях літературного гуртка «Плеяда», потім Стешенко винаймав у Старицьких кімнату. А освідчилися в тюремному дворі київської в'язниці, куди Оксана потрапила на два тижні за участь в акціях пам'яті чернігівки Марії Вітрової, яка на знак протесту проти знущань жандармів у Петропавлівській фортеці, вчинила акт самоспалення. Правда, одружилися вони лише через пів року, коли нарешті звільнили Івана з «білим квитком».
Їхнє життя було непростим, бо довгий час Стешенко перебував під гласним і негласним наглядом поліції, що ускладнювало пошук роботи. Оксана ж виховувала двох дітей, керувала господарчими справами й в усьому допомагала чоловікові, зокрема і з випуском сатиричних журналів «Шершень» і «Ґедзь». По можливості, долучалася до просвітницької та громадської роботи: шила ляльки для народного вертепу, займалася його популяризацією, впродовж 1908–1914 років була членом правління в українському клубі «Родина», в часи Першої світової війни була сестрою-жалібницею у шпиталі.
В часи Української революції 1917-1921 років родина Стешенків опинилася в епіцентрі подій. Після призначення Івана Стешенка міністром освіти, Оксана Михайлівна працює під його керівництвом у відділі позашкільної освіти та Комісії українського національного театру. За Директорії вона була головою дитячих притулків департаменту позашкільної освіти, 1919-1923 років працювала в Українському Червоному Хресті. Ще за Центральної Ради видала дитячу читанку «Рідні колоски», де зібрала найкращі твори українського письменства. Пізніше видала низку книжок для дітей, залишила спогади про Лесю Українку й Михайла Старицького, перекладала з російської, в тому числі й кілька історичних романів Старицького.
Для радянської влади Оксана Стешенко завжди залишалася «неблагонадійною». Її сина Ярослава, який міг би стати визначним бібліографом, тричі заарештовували: його сліди губляться на Колимі, звідки в 1939 році від нього надійшла остання звістка.
Саму Оксану Михайлівну 20 липня 1941 року, коли німці підійшли впритул до Києва, разом із сестрою, Людмилою Старицькою-Черняхівською, заарештувало НКВД. Двох поважних жінок вивезли до Харкова, де звинуватили в антирадянській діяльності, й відправили в товарному арештантському вагоні до Казахстану (у цьому ж потязі їхав і 70-річний академік Агатангел Кримський та інші відомі українські діячі).
Дорогою Людмила Старицька-Черняхівська померла – її тіло просто викинули з вагона. Оксана Стешенко добралася до Казахстану, де й померла в одному з таборів, приблизно 1942 року.
💔15👎2👍1
Сьогодні відзначаємо 110-ту річницю від дня народження видатного українського художника та мистецтвознавця Якова Гніздовського.
Життєвий та творчий шлях митця склався у США, однак його творчість завжди була невід'ємно пов'язана з Україною. Більше про життєвий та творчий шлях Якова Гніздовського розповідаємо у каруселі.
Життєвий та творчий шлях митця склався у США, однак його творчість завжди була невід'ємно пов'язана з Україною. Більше про життєвий та творчий шлях Якова Гніздовського розповідаємо у каруселі.
❤18👎1😁1
📅 27 січня 1945 року бійці 1-го Українського фронту звільнили 7 тисяч уцілілих в'язнів нацистсько концтабору Аушвіц. Протягом 1940–1945 років нацисти знищили там 1,3 мільйона осіб: євреїв, поляків і представників інших національностей, серед яких були й українці.
Нині щороку в цю дату весь світ вшановує пам‘ять жертв Голокосту.
Нині щороку в цю дату весь світ вшановує пам‘ять жертв Голокосту.
😢15💔4👍1
Новий церемоніал хвилини мовчання буде передано Уряду на затвердження – результати консультацій з громадськістю.
Український інститут національної памʼяті спільно з громадською організацією «Вшануй» провели громадське обговорення проєкту церемоніалу хвилини мовчання.
У межах обговорення надійшли пропозиції від громадськості.
Детально про результати розгляду пропозицій за посиланням.
На основі отриманих пропозицій текст проєкту церемоніалу хвилини мовчання буде оновлено. Допрацьований варіант рекомендацій щодо проведення ритуалу буде направлено до Уряду з метою затвердження його у вигляді відповідного розпорядження.
Проєкт церемоніалу хвилини мовчання було розроблено Українським інститутом національної памʼяті спільно з ГО «Вшануй» з участю Центру прав людини та меморіалізації війни Київської школи економіки і враховує думки, висловлені в межах циклу круглих столів, проведених спільно з Комітетом Верховної ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики.
Український інститут національної памʼяті спільно з громадською організацією «Вшануй» провели громадське обговорення проєкту церемоніалу хвилини мовчання.
У межах обговорення надійшли пропозиції від громадськості.
Детально про результати розгляду пропозицій за посиланням.
На основі отриманих пропозицій текст проєкту церемоніалу хвилини мовчання буде оновлено. Допрацьований варіант рекомендацій щодо проведення ритуалу буде направлено до Уряду з метою затвердження його у вигляді відповідного розпорядження.
Проєкт церемоніалу хвилини мовчання було розроблено Українським інститутом національної памʼяті спільно з ГО «Вшануй» з участю Центру прав людини та меморіалізації війни Київської школи економіки і враховує думки, висловлені в межах циклу круглих столів, проведених спільно з Комітетом Верховної ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики.
❤13💔2🔥1