Вас вітає офіційний телеграм-канал Українського інституту національної пам'яті - "Історія та пам'ять". Тут ми ділитимемося з вами найцікавішими та найважливішими історіями про українську історію, ідентичність та національну пам'ять, але не лише цим ;)

Розповідаємо вам історію про ромський джаз Закарпаття у рубриці #Локальна_память, яка присвячена історіям про діячів та місця, які важливі для окремих регіонів, про те будуть цікаві читачам з усієї України.

https://telegra.ph/%D0%86stor%D1%96ya-romskogo-dzhazu-na-Zakarpatt%D1%96-07-02

Його мемуари - це одночасно пригодницький роман та історична драма, а підручник з ембріології досі світова класика в галузі.
У рубриці #УкрНаукПоп розповідаємо про українського та південноафриканського біолога та ентомолога Бориса Балінського.

https://telegra.ph/V%D1%96d-Kiyeva-do-Afriki-%D1%96stor%D1%96ya-vidatnogo-ukrainskogo-b%D1%96ologa-Borisa-Bal%D1%96nskogo-07-02

Один з найефективніших ручних плугів - "колоністський" був створений одеськими німцями, батьком та сином Йоганами Генами. Історія батька, сина та їх винаходу в рубриці #Локальна_память, яка присвячена історіям про діячів та місця, які важливі для окремих регіонів, про те будуть цікаві читачам з усієї України.

https://telegra.ph/N%D1%96mecke-kor%D1%96nnya-ukrainskogo-pluga-07-02

З 25 по 27 червня голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович відвідав з робочим візитом польське місто Перемишль, де зустрівся з українською громадою в Польщі, побував на українських місцях пам'яті та взяв участь в панахиді за загиблими воїнами Армії УНР та УГА в Пакуличах. Подробиці візиту та яскраві фото у нашому матеріалі.

https://telegra.ph/Pozic%D1%96ya-ukrainskoi-gromadi-u-Polshch%D1%96-ye-odnim-%D1%96z-klyuchovih-or%D1%96yentir%D1%96v-dlya-%D0%86nstitutu---golova-U%D0%86NP-zd%D1%96jsniv-robochij-v%D1%96zit-d-07-02

🤝 Ми завжди раді, коли проєкти Інституту трансформуються в нові формати, а історії з них відкривають для себе нові й нові люди. Лонгрід, що розкриває 1️⃣0️⃣ історичних фактів про Полтавську битву напротивагу російським міфам, створений на основі виставки «Мазепа. Karl ХІІ. Пётр І. Топ-10 міфів ru.пропаганди» Українського інституту національної пам’яті та Державного заповідника «Поле Полтавської битви».

Це перша така співпраця з «Текстами». Сподіваємося, попереду – цікаві лонгріди на основі інших виставок чи книг.

https://texty.org.ua/articles/103963/ivan-mazepa-i-poltavska-bytva-ukrayinska-istoriya-spotvorena-rosiyeyu/

​​🇺🇦🇧🇬 #ЄвропаЦеМи
Знаєте, хто допомагав створювати перший університет у Болгарії? Михайло Драгоманов – відомий український громадський діяч, історик, публіцист, філософ, літературознавець.

Про Михайла Драгоманова можна писати томи. Один із засновників київської «Громади» – суспільно-політичного та культурного руху української інтелігенції, доцент Університету святого Володимира в Києві, він став справжнім титаном української політичної думки, вплинувши на цілу плеяду письменників, науковців та політичних діячів. Однак роль Драгоманова у становленні академічного середовища в сусідній європейській країні менш відома.

Михайло Драгоманов прибув до Софії у 1889 році, щоб викладати у тільки створеній місцевій Вищій школі, яка через кілька років трансформувалася у Софійський університет. У Вищій школі українець не лише викладав. Михайло Драгоманов керував кафедрою загальної історії, допоміг організувати навчальний процес: скласти програму та розклад занять студентів. Він був першим, хто вніс пропозицію направити мiнiстерству список найнеобхіднішої літератури для придбання у кількох екземплярах. Студенти отримали доступ до книжок. Так було покладено початок студентській бібліотеці Софійського університету.

Михайло Драгоманов працював над проєктом статуту, який пізніше став фундаментом для становлення першого університету в Болгарії, та законом про Вищу школу. Він відстоював думку, що молода болгарська держава повинна мати власний державний університет, щоб не відставати від інших європейських країн.

Вона була суцільним бунтом і парадоксом. Народжена в Підмосков'ї і вихована в російськомовному середовищі, вона одного разу вибухнула протестом проти тих, хто сміявся з мови її батьків і називав її "собачою" - і раз і назавжди перейшла на українську.

Звикла до достатку і певної естетики, у 1929 році у Варшаві, куди переїхала з коханим чоловіком Михайлом Телігою, щоб вижити, береться за будь-яку роботу: виступає з музичними номерами у нiчних кабаре, працює манекенницею та вчителькою початкових класiв. Поза цим - пише вірші і публіцистику. Пізніше, після знайомства з Олегом Ольжичем, вступає в Організацію українських націоналістів, працює в культурній референтурі, готує тексти листівок і відозв, які відправляли в Україну.

В окупованому німцями Києві її попереджали про те, що готується арешт, і настійливо радили виїхати. Вона лишилася. Більше того - її попереджали про час і місце можливого арешту. Але 9 лютого 1942 року вона пішла на Трьохсвятительську, бо на неї чекали там люди і вона відповідала за них. Разом з нею пішов і Михайло Теліга. Під час арешту він назвався письменником, щоб бути разом з нею.

21 липня - 115 років з дня народження поетки і української патріотки, однієї з найбільш цільних і послідовних жіночих постатей ХХ століття Олени Теліги. Про неї розповідає наша традиційна рубрика "Історичний календар"

https://telegra.ph/%D0%86storichnij-kalendar-115-rok%D1%96v-v%D1%96d-dnya-narodzhennya-Oleni-Tel%D1%96gi-07-21

Є люди, які проходять випробування часом і обставинами, але лишаються вірними собі.

Іван Дзюба, якого називали "прапором шістдесятництва", свого часу пішов на угоду з Системою, щоб зберегти життя і можливість писати далі. Але він ніколи не йшов на угоду із власною совістю.

​​2 серпня – Міжнародний день пам’яті жертв нацистського геноциду ромів

Саме в ніч з 2 на 3 серпня 1944 року в нацистському таборі смерті Аушвіц-Біркенау на території сучасної Польщі нацисти вбили понад 4000 ромських в’язнів. #Пораймос – такий термін прийнято використовувати на позначення геноциду ромів у нацистській Німеччині з приходом до влади Адольфа Гітлера та на території всієї Європи під час Другої світової війни.

Знайомимо вас із фактами про «зневажений геноцид», наданими дослідником теми, науковим співробітником Українського центру історії вивчення Голокосту та відповідальним редактором часопису «Голокост і сучасність. Студії в Україні і світі» Михайлом Тяглим ⤵️

https://uinp.gov.ua/pres-centr/novyny/2-serpnya-mizhnarodnyy-den-pamyati-zhertv-nacystskogo-genocydu-romiv

У липні на офіційному сайті президента РФ була опублікована стаття за підписом В. Путіна «Про історичну єдність росіян та українців». Іноземний президент любить розмірковувати про державну неспроможність сусідніх країн та проблеми національної ідентичності народів за межами Росії 🧐

Чому б нам не порозмірковувати у відповідь? 🤓 У колонці Антона Дробовича пропонуємо детальний аналіз, як нехтують правом народів на самовизначення та порушують права людини в сучасній Росії. Чи хтось дійсно може хотіти єдності, якщо це єдність у «тюрмі народів»?

P.S. Матеріал підготовлений у консультації з Центром безпекового середовища «Прометей», за що їм дякуємо 🙂

У липні Верховна Рада повернула історичну назву селищу Новгородське Донецької області. Так на мапі світу - з'явився ще один Нью-Йорк.

Звідки така назва в селища серед донецьких степів у рубриці "Локальна пам'ять"

https://telegra.ph/Ukrainskij-Nyu-Jork-n%D1%96meckogo-pohodzhennya-08-05

​​Родина Дейнеків з Житомирщини врятувала єврейську жінку від розстрілу, а після війни допомогла їй повернути сина. За цей порятунок у 2014 році Оксану, Лідію та Марка Дейнеків нагородили званням «Праведник народів світу».

У рубриці #УкраїнціРятівники розповідаємо про українців, які під час німецької окупації в роки Другої світової війни рятували життя приречених на смерть євреїв. Часто брутальні злочини та людяна допомога, зрада і самопожертва відбувалися зовсім поруч. Так було й в історії про родину Дейнеків.

▫️ Марко та Лідія з двома дітьми жили в селі Ужачин на Житомирщині. Коли село окупували німці в липні 1941 року, уся родина залишилася в рідному домі. До армії Марка не мобілізували, тому що працював залізничником. Улітку 1941 року в краї розпочалися арешти і страти євреїв окупаційною владою. Зіні (Златі) Кесельман вдалося втекти до лісу з дворічним сином, коли її з родиною вели на розстріл у колоні інших приречених. Утекти їй допоміг знайомий, який служив у німців поліцаєм.

▫️ У лісі Зіну знайшов помічник старости Ужачина Тарас Маманчук. Він спершу заховав її з дитиною у своєму домі, а потім попросив Марка прихистити їх. Дейнеки добре знали батька Зіни – Андрія Кесельмана і погодилися допомогти.

«Наша хата була в полі. Ніхто не знав про Зіну з дитям, крім сусіда, товаришки моєї, там ще одна, з іншого боку сусід теж знав… Дуже хороші люди були. Ніхто не видав», – розповідала Оксана.

▫️І справді близько року їм вдавалося зберігати таємницю. Проте в 1942 році родичка Ганна випадково побачила Зіну й донесла старості села, а той доповів окупантам. Від смертної кари родину врятував помічник старости. Він попередив Дейнеків про облаву, тож вони встигли надійніше заховати Зіну з сином. Але далі залишати їх у себе було небезпечно. Марко допоміг Зіні потрапити у партизанський загін. А її сина Наума взяв до себе племінник Марка Микола Данюк. У нього з дружиною не було дітей, і поки тривала війна, вони всиновили хлопчика. Коли після війни Зіна повернулася додому й розшукала сина, Наум, якого охрестили Анатолієм, ішов у перший клас. Він не пам’ятав матір. А нові батьки не хотіли повертати дитину, казали, що Зіну не знають, а хлопчика знайшли в лісі. Зіна знову звернулася до Марка за допомогою. І він допоміг розпочати судове розслідування, та сам був свідком на суді. Так сина врешті повернули матері.

▫️ Наум помер за два місяці до вручення родині Дейнеків звання «Праведник народів світу» у 2014 році. Він підтримував зв’язки зі своїми рятівниками. Лідія та Марко отримали звання праведників посмертно, обоє померли у 1960-х. Грамоту і медаль у Києві Посол Ізраїлю вручив їхній дочці Оксані.

📹 Історія у відео 👉https://bit.ly/3rWp0uF
Історія та інтерв’ю з пані Оксаною на сайті проєкту «Українці-рятівники. Марафон історій»👉 https://bit.ly/3jtB4j1

🇺🇦🇵🇱 Заява щодо односторонніх дій польської сторони на земельній ділянці, яка є предметом українсько-польських домовленостей

Український інститут національної пам’яті та Міністерство культури та інформаційної політики України із прикрістю констатують, що влада міста Перемишль в односторонньому порядку проводить пошукові земляні роботи на ділянці, що є предметом двосторонніх домовленостей між Україною і Польщею, та безпосередньо межує з Українським військовим цвинтарем. Українських фахівців не запрошено до Перемишля ані в якості учасників цих робіт, ані в якості спостерігачів.

Пошукові земляні роботи проводяться на ділянці №974, яка є предметом домовленостей в рамках українсько-польських консультацій з питань, які виникають в ході реалізації Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Польща про збереження місць пам’яті і поховання жертв війни та політичних репресій від 21.03.1994 р. (пп. 3 та 22 Протоколу від 22.06.2010). Зазначена ділянка також безпосередньо межує з Українським військовим цвинтарем.

Український інститут національної пам’яті й Міністерство культури та інформаційної політики України отримали інформацію про пошук ймовірних поховань учасників Першої світової війни із засобів масової інформації і вже після початку робіт. Згідно з повідомленнями польських ЗМІ, пошукові земляні роботи мають на меті виявлення ймовірних місць поховань жертв Першої світової війни.

З огляду на це, відсутність запрошення від польської сторони також викликає гірке розчарування, адже в період Першої світової війни українці служили як в Російській імператорській армії, так і в Збройних силах Австро-Угорщини. Відтак складно уявити масштабне поховання періоду Першої світової війни, а тим більше окремий цвинтар у Перемишлі, на якому б не було поховано жодного вояка-українця.

З огляду на зазначені обставини, Український інститут національної пам’яті та Міністерство культури та інформаційної політики України змушені констатувати відсутність можливостей спостерігати за ходом робіт, а відтак і взяти до відома будь-які їхні результати.

https://bit.ly/37v4g3W