Повертаємо імена: ще один крок до відновлення історичної справедливості щодо жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років.
8 липня 2025 року на тридцять шостому засіданні Національної комісії з реабілітації було розглянуто 249 обґрунтованих пропозицій регіональних комісій з реабілітації.
Національна комісія визнала реабілітованими 230 осіб, репресованих комуністичним тоталітарним режимом 1917-1991 років.
З-поміж реабілітованих на цьому засіданні Національної комісії – 98-річний ветеран УПА Зенон Врублевський. Також низку борців за незалежність України у ХХ столітті було реабілітовано посмертно. З-поміж них – учасники ОУН, а також бійці повстанських, партизанських загонів, які діяли на території України в 1917-1930 роках і метою діяльності яких була боротьба за здобуття незалежності України.
Окрім того, Національна комісія визнала реабілітованими низку польських громадян – жертв Катинського злочину. Вони були засуджені та розстріляні за рішенням Політбюро ЦК ВКП(б) від 5 березня 1940 року.
Також було реабілітовано низку осіб, примусово виселених із села Скородне Нижньо-Устрицького району Дрогобицької області УРСР (нині – територія Республіка Польща) до Кривоозерського району Одеської (нині – Миколаївської) області. Виселення відбувалось в рамках польсько-радянського обміну ділянками територій 1951 року, за наслідками якого все українське населення з цих територій було примусово виселено до Одеської області.
Переважна більшість реабілітованих – це особи, які були репресовані позасудовими репресивними органами (так звані «трійки», «особливі наради» тощо) у 1920-30 роках.
Також на цьому засіданні 11 осіб були визнані потерпілими від репресій. Це діти репресованих осіб, які втратили батьків через репресії, або були народжені під час перебування батьків в ув’язненні чи на засланні.
Повний список в огляді засідання за посиланням.
8 липня 2025 року на тридцять шостому засіданні Національної комісії з реабілітації було розглянуто 249 обґрунтованих пропозицій регіональних комісій з реабілітації.
Національна комісія визнала реабілітованими 230 осіб, репресованих комуністичним тоталітарним режимом 1917-1991 років.
З-поміж реабілітованих на цьому засіданні Національної комісії – 98-річний ветеран УПА Зенон Врублевський. Також низку борців за незалежність України у ХХ столітті було реабілітовано посмертно. З-поміж них – учасники ОУН, а також бійці повстанських, партизанських загонів, які діяли на території України в 1917-1930 роках і метою діяльності яких була боротьба за здобуття незалежності України.
Окрім того, Національна комісія визнала реабілітованими низку польських громадян – жертв Катинського злочину. Вони були засуджені та розстріляні за рішенням Політбюро ЦК ВКП(б) від 5 березня 1940 року.
Також було реабілітовано низку осіб, примусово виселених із села Скородне Нижньо-Устрицького району Дрогобицької області УРСР (нині – територія Республіка Польща) до Кривоозерського району Одеської (нині – Миколаївської) області. Виселення відбувалось в рамках польсько-радянського обміну ділянками територій 1951 року, за наслідками якого все українське населення з цих територій було примусово виселено до Одеської області.
Переважна більшість реабілітованих – це особи, які були репресовані позасудовими репресивними органами (так звані «трійки», «особливі наради» тощо) у 1920-30 роках.
Також на цьому засіданні 11 осіб були визнані потерпілими від репресій. Це діти репресованих осіб, які втратили батьків через репресії, або були народжені під час перебування батьків в ув’язненні чи на засланні.
Повний список в огляді засідання за посиланням.
❤19👍1👎1
9 липня у Івано-Франківську відбувся другий раунд загальнонаціонального круглого столу з провідними українськими істориками, які спеціалізуються на вивченні історії українсько-польських відносин. Захід проходив під співголовуванням заступника міністра закордонних справ України Олександра Міщенка та ректора Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Ігоря Цепенди. Також у засіданні круглого столу взяли участь представники Міністерства культури та стратегічних комунікацій України та Українського інституту національної пам’яті.
Цей захід став черговим кроком, спрямованим на поглиблення відповідального історичного діалогу з Польщею, та частиною зусиль щодо ширших дискусій з польськими партнерами. У цьому контексті сторони відзначили важливість відновлення діяльності українсько-польського Форуму істориків та Форуму партнерства як ефективних платформ.
Учасники круглого столу підтримали необхідність пошуку шляхів до взаємного розуміння та шанобливого ставлення до історичної пам’яті українського та польського народів на основі історичних фактів. З огляду на наявність в українській історичній науці ґрунтовних досліджень та напрацювань з історії взаємин українського та польського народів, учасники заходу домовились зосередитися на підготовці до друку фундаментального, підкріпленого архівними документами наукового видання, присвяченого цим питанням. Зокрема, на думку учасників дискусії, варто ґрунтовно вивчати спільно з польськими дослідниками злочини НКВС та інших репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 рр., здійснені проти польського народу.
Більше у матеріалі на сайті УІНП за посиланням.
Фото: Міністерство закордонних справ
Цей захід став черговим кроком, спрямованим на поглиблення відповідального історичного діалогу з Польщею, та частиною зусиль щодо ширших дискусій з польськими партнерами. У цьому контексті сторони відзначили важливість відновлення діяльності українсько-польського Форуму істориків та Форуму партнерства як ефективних платформ.
Учасники круглого столу підтримали необхідність пошуку шляхів до взаємного розуміння та шанобливого ставлення до історичної пам’яті українського та польського народів на основі історичних фактів. З огляду на наявність в українській історичній науці ґрунтовних досліджень та напрацювань з історії взаємин українського та польського народів, учасники заходу домовились зосередитися на підготовці до друку фундаментального, підкріпленого архівними документами наукового видання, присвяченого цим питанням. Зокрема, на думку учасників дискусії, варто ґрунтовно вивчати спільно з польськими дослідниками злочини НКВС та інших репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 рр., здійснені проти польського народу.
Більше у матеріалі на сайті УІНП за посиланням.
Фото: Міністерство закордонних справ
❤15👍3
Сьогодні, у День святої Ольги, згадуємо одну з найвизначніших правительок Русі, першу та єдину жінку на троні великої держави.
Княгиня Ольга, яка жила у Х столітті, стала регенткою після загибелі чоловіка, князя Ігоря. Саме вона стабілізувала Русь у непростий час і зміцнила центральну владу.
Ольга підтримувала тісні дипломатичні зв’язки з Візантією, відвідала Константинополь, зустрілася з імператором Костянтином VII та оновила вигідні торгові угоди.
У Києві, поруч із Міністерством закордонних справ України, на Михайлівській площі, височіє пам’ятник княгині Ользі, який у серці Києва нагадує нам про витоки української державності. А на фасаді Дипломатичної академії України розміщено мініскульптуру княгині Ольги з назвою «Під плащем у Ольги меч».
Княгиня Ольга, яка жила у Х столітті, стала регенткою після загибелі чоловіка, князя Ігоря. Саме вона стабілізувала Русь у непростий час і зміцнила центральну владу.
Ольга підтримувала тісні дипломатичні зв’язки з Візантією, відвідала Константинополь, зустрілася з імператором Костянтином VII та оновила вигідні торгові угоди.
У Києві, поруч із Міністерством закордонних справ України, на Михайлівській площі, височіє пам’ятник княгині Ользі, який у серці Києва нагадує нам про витоки української державності. А на фасаді Дипломатичної академії України розміщено мініскульптуру княгині Ольги з назвою «Під плащем у Ольги меч».
❤21👍6
11 липня 2014 року, біля селища Зеленопілля Луганської області армія РФ здійснила першу безпосередню масовану ракетну атаку по позиціях українських військовослужбовців.
Розповідаємо про цю трагічну подію у каруселі.
Розповідаємо про цю трагічну подію у каруселі.
💔32❤2
🟦🟨 До Дня Української Державності запрошуємо на виставку «Скарби державності»
15 липня Україна відзначає День Української Державності — дату, що покликана нагадати про понад тисячолітню традицію нашого державотворення, витоки якої сягають Русі з центром у Києві.
У цей день відкривається новий виставковий проєкт «Скарби державності», що розповідає про українську державність крізь призму історичних артефактів — зокрема, печаток і матриць.
📍 Де: Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану
(майдан Незалежності, 18/2, Будинок профспілок, 2-й поверх)
🕑 Коли: 15 липня, 14:00
Експозиція складається з шести хронологічних блоків — від Київської Русі до визвольних змагань 1917–1921 років. Представлені артефакти — з колекції Музею історичних та культурних реліквій родини Шереметьєвих, яка є однією з найбільших сфрагістичних збірок у Європі.
Мета виставки — показати безперервність української державності від середньовіччя до сучасності через предмети, що зберігають сліди державної традиції.
З 15 по 20 липня триватимуть екскурсії з артефактами за участі Голови Інституту, науковців і власника колекції.
🔗 Реєстрація на подію за посиланням.
🔒 Найближче укриття — підземний перехід та станція метро «Майдан Незалежності».
Організатори:
▪️Український інститут національної пам'яті
▪️Національний музей Революції Гідності
▪️Музей Шереметьєвих
15 липня Україна відзначає День Української Державності — дату, що покликана нагадати про понад тисячолітню традицію нашого державотворення, витоки якої сягають Русі з центром у Києві.
У цей день відкривається новий виставковий проєкт «Скарби державності», що розповідає про українську державність крізь призму історичних артефактів — зокрема, печаток і матриць.
📍 Де: Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану
(майдан Незалежності, 18/2, Будинок профспілок, 2-й поверх)
🕑 Коли: 15 липня, 14:00
Експозиція складається з шести хронологічних блоків — від Київської Русі до визвольних змагань 1917–1921 років. Представлені артефакти — з колекції Музею історичних та культурних реліквій родини Шереметьєвих, яка є однією з найбільших сфрагістичних збірок у Європі.
Мета виставки — показати безперервність української державності від середньовіччя до сучасності через предмети, що зберігають сліди державної традиції.
З 15 по 20 липня триватимуть екскурсії з артефактами за участі Голови Інституту, науковців і власника колекції.
🔗 Реєстрація на подію за посиланням.
🔒 Найближче укриття — підземний перехід та станція метро «Майдан Незалежності».
Організатори:
▪️Український інститут національної пам'яті
▪️Національний музей Революції Гідності
▪️Музей Шереметьєвих
❤15🔥1
Forwarded from Ми Україна | Новини сьогодні
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Разом з головою Інституту національної пам'яті Олександром Алфьоровим, іншими істориками та митцями, які щодня повертають нашу історію говоритимемо про Україну та українців. Не просто про минуле, але і про сьогодення.
15 липня о 18:00 Олена Цинтила, Микита Міхальов та Олександр Алфьоров - у спецефірі "День Української Державності" в ефірі марафону "Єдині новини" та на YouTube-каналі "Ми – Україна"
@weukrainetv
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤18👍3
15 липня Україна відзначає День Української Державності, що збігається з Днем Хрещення Русі-України та днем вшанування видатного державотворця Київського князя Володимира Великого.
Прийняття князем Київським Володимиром у 988 році християнства стало для України цивілізаційним вибором. Воно сприяло піднесенню культури й освіти, дало поштовх розвитку кириличної писемності.
Державність є уособленням шляху нації до власної держави. Ядром державності є воля до самовизначення, історичний досвід народу, його менталітет і правові традиції. А держава – це спосіб забезпечення та запорука цілісного існування нації.
Історія українського державотворення сягає своїми джерелами Руської середньовічної держави, чиї традиції у розбудові загальноєвропейського культурно-релігійного простору продовжили, зокрема, Галицько-Волинське князівство, Українська козацька держава, Українська Народна Республіка, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського, Карпатська Україна та сучасна незалежна Україна.
Знання історії нашого державотворення в усій тяглості є потужною силою проти маніпуляцій історичними фактами в умовах інформаційної війни РФ проти України.
Реальна історія спростовує фейки російської пропаганди, буцімто українці та росіяни – єдиний народ, а Україна – штучна нежиттєздатна держава. Тому нинішня війна це не лише боротьба за майбутнє нашої держави, а й за її минуле, національну незалежність та ідентичність.
Прийняття князем Київським Володимиром у 988 році християнства стало для України цивілізаційним вибором. Воно сприяло піднесенню культури й освіти, дало поштовх розвитку кириличної писемності.
Державність є уособленням шляху нації до власної держави. Ядром державності є воля до самовизначення, історичний досвід народу, його менталітет і правові традиції. А держава – це спосіб забезпечення та запорука цілісного існування нації.
Історія українського державотворення сягає своїми джерелами Руської середньовічної держави, чиї традиції у розбудові загальноєвропейського культурно-релігійного простору продовжили, зокрема, Галицько-Волинське князівство, Українська козацька держава, Українська Народна Республіка, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського, Карпатська Україна та сучасна незалежна Україна.
Знання історії нашого державотворення в усій тяглості є потужною силою проти маніпуляцій історичними фактами в умовах інформаційної війни РФ проти України.
Реальна історія спростовує фейки російської пропаганди, буцімто українці та росіяни – єдиний народ, а Україна – штучна нежиттєздатна держава. Тому нинішня війна це не лише боротьба за майбутнє нашої держави, а й за її минуле, національну незалежність та ідентичність.
❤24👍5🔥1
🇺🇦16 липня 35 років тому було в Україні сповненим емоцій. Цього дня, в 1990 році, Верховна Рада проголосила Декларацію про державний суверенітет України.
Це був важливий крок на шляху до проголошення незалежності.
У першу річницю ухвалення Декларації про державний суверенітет відбулися багатолюдні мітинги та демонстрації в багатьох регіонах.
Базові положення цього документа згодом увійшли до Конституції та законів України.
💪Як це сталося?
На початку 1980-х років керівництво СРСР, шукаючи вихід із глибокого застою, розпочало «косметичний ремонт» системи, відомий як «перебудова». Проте паростки свободи зробили процес неконтрольованим, і радянська імперія стала розпадатися.
✍️ Як готували Декларацію?
З 28 червня до 11 липня 1990 року в Верховній Раді УРСР тривало представлення та обговорення проєктів Декларації. Всього їх було 12: офіційний від Президії Верховної Ради, від депутатської групи «За радянську суверенну Україну» і дев’ять від опозиції, в тому числі авторські. Зрештою, за основу Декларації взяли проєкти депутата-народорадівця Сергія Головатого і Президії.
З 384 депутатів, зареєстрованих у залі, «за» проголосували 355, проти – 4, утримався – 1, решта – не брали участі в голосуванні.
Майже всі положення Декларації суперечили чинній на той час Конституції УРСР.
Оскільки абсолютну більшість депутатів Верховної Ради становили комуністи (239), Декларації не надали статус конституційного акта. Водночас до Конституції включили статті, що проголошували верховенство українських законів над законами Радянського Союзу. Це було важливо для наповнення Декларації реальним змістом.
Під тиском суспільних настроїв навіть КПУ на XXVIII з’їзді ухвалила резолюцію про державний суверенітет.
Одразу після ухвалення історичного рішення переповнений емоціями Левко Лук’яненко на площі перед Верховною Радою заявив: «Ця Декларація – це програма виходу України з-під влади Москви. Від нас із вами залежить, чи Декларація стане практичною програмою будівництва незалежної України, чи промосковським комуністам-ортодоксам вдасться перетворити її в черговий порожній папірець».
🤓Якими були практичні наслідки?
«На той момент головна відмінність між суверенітетом і незалежністю була така: суверенітет установлював пріоритет законів республіки над союзними, а незалежність повністю виводила союзні закони за межі правового поля, і республіка керувалася тільки власними», – зазначив історик Сергій Плохій у книзі «Остання імперія. Занепад і крах Радянського Союзу».
У преамбулі та десяти розділах Декларації підкреслювалося, що Верховна Рада УРСР проголошує суверенітет України як «верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах».
У Декларації про державний суверенітет вперше в новітній історії поруч із «Українською РСР» вжито слово «Україна» як офіційну назву держави.
Через рік після ухвалення Декларації – 24 серпня 1991 року Україна проголосила незалежність.
Це був важливий крок на шляху до проголошення незалежності.
У першу річницю ухвалення Декларації про державний суверенітет відбулися багатолюдні мітинги та демонстрації в багатьох регіонах.
Базові положення цього документа згодом увійшли до Конституції та законів України.
💪Як це сталося?
На початку 1980-х років керівництво СРСР, шукаючи вихід із глибокого застою, розпочало «косметичний ремонт» системи, відомий як «перебудова». Проте паростки свободи зробили процес неконтрольованим, і радянська імперія стала розпадатися.
✍️ Як готували Декларацію?
З 28 червня до 11 липня 1990 року в Верховній Раді УРСР тривало представлення та обговорення проєктів Декларації. Всього їх було 12: офіційний від Президії Верховної Ради, від депутатської групи «За радянську суверенну Україну» і дев’ять від опозиції, в тому числі авторські. Зрештою, за основу Декларації взяли проєкти депутата-народорадівця Сергія Головатого і Президії.
З 384 депутатів, зареєстрованих у залі, «за» проголосували 355, проти – 4, утримався – 1, решта – не брали участі в голосуванні.
Майже всі положення Декларації суперечили чинній на той час Конституції УРСР.
Оскільки абсолютну більшість депутатів Верховної Ради становили комуністи (239), Декларації не надали статус конституційного акта. Водночас до Конституції включили статті, що проголошували верховенство українських законів над законами Радянського Союзу. Це було важливо для наповнення Декларації реальним змістом.
Під тиском суспільних настроїв навіть КПУ на XXVIII з’їзді ухвалила резолюцію про державний суверенітет.
Одразу після ухвалення історичного рішення переповнений емоціями Левко Лук’яненко на площі перед Верховною Радою заявив: «Ця Декларація – це програма виходу України з-під влади Москви. Від нас із вами залежить, чи Декларація стане практичною програмою будівництва незалежної України, чи промосковським комуністам-ортодоксам вдасться перетворити її в черговий порожній папірець».
🤓Якими були практичні наслідки?
«На той момент головна відмінність між суверенітетом і незалежністю була така: суверенітет установлював пріоритет законів республіки над союзними, а незалежність повністю виводила союзні закони за межі правового поля, і республіка керувалася тільки власними», – зазначив історик Сергій Плохій у книзі «Остання імперія. Занепад і крах Радянського Союзу».
У преамбулі та десяти розділах Декларації підкреслювалося, що Верховна Рада УРСР проголошує суверенітет України як «верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах».
У Декларації про державний суверенітет вперше в новітній історії поруч із «Українською РСР» вжито слово «Україна» як офіційну назву держави.
Через рік після ухвалення Декларації – 24 серпня 1991 року Україна проголосила незалежність.
❤21👍6