#ЦейДеньвІсторіїУкраїни
Один день – надто мало, щоб осягнути всю велич постаті митрополита Андрея Шептицького, 160 років від дня народження якого ми відзначаємо сьогодні.
Але це можливість почати відкривати для себе цю непересічну особистість та вчитися на його прикладі любити свою землю, свій народ і бути вірним своїм життєвим принципам.
Недарма владика Андрей стверджував, що «Пам’ять про добрі вчинки ближніх є не лише виявом вдячності, але й дороговказом для нашого життя. Бо, згадуючи їх, ми вчимося любити, служити, жертвувати».
На ресурсах УІНП є багато матеріалів, присвячених життю і діянням Андрея Шептицького. Ось деякі з них:
🎥 Відеоролик із циклу «Люди епохи»
📝 Допис у рубриці «Історичний календар»
ℹ️ Інформаційні матеріали.
📰 Стаття «На службі Богу й Україні». До дня народження митрополита Андрея Шептицького.
🗞️ Стаття «Андрей Шептицький: найдовший беатифікаційний процес в УГКЦ».
📊 Виставка «Андрей Шептицький: великий незнаний»
Один день – надто мало, щоб осягнути всю велич постаті митрополита Андрея Шептицького, 160 років від дня народження якого ми відзначаємо сьогодні.
Але це можливість почати відкривати для себе цю непересічну особистість та вчитися на його прикладі любити свою землю, свій народ і бути вірним своїм життєвим принципам.
Недарма владика Андрей стверджував, що «Пам’ять про добрі вчинки ближніх є не лише виявом вдячності, але й дороговказом для нашого життя. Бо, згадуючи їх, ми вчимося любити, служити, жертвувати».
На ресурсах УІНП є багато матеріалів, присвячених життю і діянням Андрея Шептицького. Ось деякі з них:
🎥 Відеоролик із циклу «Люди епохи»
📝 Допис у рубриці «Історичний календар»
ℹ️ Інформаційні матеріали.
📰 Стаття «На службі Богу й Україні». До дня народження митрополита Андрея Шептицького.
🗞️ Стаття «Андрей Шептицький: найдовший беатифікаційний процес в УГКЦ».
📊 Виставка «Андрей Шептицький: великий незнаний»
❤15👍2
50 років тому, 1 серпня 1975 року, в Гельсінкі 32 європейські країни, СРСР, США та Канада підписали Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ), який став відомим як Гельсінський заключний акт чи Гельсинські угоди.
Цей документ зафіксував принципи непорушності кордонів, невтручання у внутрішні справи держав, мирного вирішення міжнародних конфліктів і, що найважливіше, поваги до прав людини та основних свобод.
Для України Гельсінські угоди стали каталізатором нового етапу опору тоталітарному совєтському режиму. Саме підписанням СРСР цього документа скористалися правозахисники, що прагнули публічно вимагати виконання задекларованих зобов’язань.
9 листопада 1976 року в Києві була створена Українська громадська група сприяння виконанню Гельсінських угод (УГГ), ініційована письменником Миколою Руденком. УГГ стала першою легальною правозахисною організацією в УРСР, згодом її наступницею стала Українська Гельсінська спілка, очолена Левком Лук’яненком.
На основі Гельсінського заключного акту в 1990 році було прийнято Паризьку хартію для нової Європи, яка підтверджувала відданість демократії і правам людини. 1995 року на базі НБСЄ було створено Організацію з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ).
Однак повномасштабна агресія Росії проти України в 2022 році поставила під сумнів ефективність цієї структури. Попри своє призначення як майданчика для запобігання конфліктам, ОБСЄ виявилася неспроможною стримати чи адекватно реагувати на порушення основоположних принципів, зафіксованих у Гельсінських угодах.
Цей документ зафіксував принципи непорушності кордонів, невтручання у внутрішні справи держав, мирного вирішення міжнародних конфліктів і, що найважливіше, поваги до прав людини та основних свобод.
Для України Гельсінські угоди стали каталізатором нового етапу опору тоталітарному совєтському режиму. Саме підписанням СРСР цього документа скористалися правозахисники, що прагнули публічно вимагати виконання задекларованих зобов’язань.
9 листопада 1976 року в Києві була створена Українська громадська група сприяння виконанню Гельсінських угод (УГГ), ініційована письменником Миколою Руденком. УГГ стала першою легальною правозахисною організацією в УРСР, згодом її наступницею стала Українська Гельсінська спілка, очолена Левком Лук’яненком.
На основі Гельсінського заключного акту в 1990 році було прийнято Паризьку хартію для нової Європи, яка підтверджувала відданість демократії і правам людини. 1995 року на базі НБСЄ було створено Організацію з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ).
Однак повномасштабна агресія Росії проти України в 2022 році поставила під сумнів ефективність цієї структури. Попри своє призначення як майданчика для запобігання конфліктам, ОБСЄ виявилася неспроможною стримати чи адекватно реагувати на порушення основоположних принципів, зафіксованих у Гельсінських угодах.
👍23❤6😢1
2 серпня на міжнародному рівні вшановується пам’ять жертв нацистського геноциду ромів.
В ніч з 2 на 3 серпня 1944 року в таборі смерті Аушвіц-Біркенау нацисти вбили близько 3000 ромських в’язнів.
Ромів, як і євреїв, нацисти мали на меті знищити фізично. Проте тривалий час, навіть після поразки Гітлера та засудження нацизму, в Західній спільноті геноцид ромів з різних причин залишався поза увагою. Тим паче поза увагою він залишався в Україні, яка лише з незалежністю поступово почала відновлювати не викривлену радянською пропагандою пам’ять про події Другої світової війни.
У каруселі ми підібрали кілька фактів про переслідування ромів нацистами. Вони допоможуть дізнатися більше про цей злочин.
В ніч з 2 на 3 серпня 1944 року в таборі смерті Аушвіц-Біркенау нацисти вбили близько 3000 ромських в’язнів.
Ромів, як і євреїв, нацисти мали на меті знищити фізично. Проте тривалий час, навіть після поразки Гітлера та засудження нацизму, в Західній спільноті геноцид ромів з різних причин залишався поза увагою. Тим паче поза увагою він залишався в Україні, яка лише з незалежністю поступово почала відновлювати не викривлену радянською пропагандою пам’ять про події Другої світової війни.
У каруселі ми підібрали кілька фактів про переслідування ромів нацистами. Вони допоможуть дізнатися більше про цей злочин.
😢16💔8😁2🎉1
🙏2 серпня 2025 року, у Міжнародний день памʼяті жертв геноциду ромів, у виставковому центрі «Жива памʼять» Національного історико-меморіального заповідника “Бабин Яр” відкрилась виставка «Невидимі. Стійкість: минуле і сучасність ромів». Цей тематико-наративний проєкт повертає до історії тих, хто занадто довго залишався невидимим для суспільства.
😢Виставка розповідає про ромську ідентичність як форму спротиву — від нацистських переслідувань і геноциду у роки Другої світової війни до сучасного громадського лідерства й участі ромів у захисті України.
🤝Виставку створила Молодіжна агенція з адвокації ромської культури «АРКА» у партнерстві з Національним історико-меморіальним заповідником «Бабин Яр» та Українським центром вивчення історії Голокосту. Проєкт реалізовано за підтримки Посольства Німеччини в Україні та Українського інституту національної пам’яті. Інформаційна підтримка — Український ромський адвокаційний альянс «АУРА».
📍З виставкою можна ознайомитись з 2 серпня до 7 вересня у виставковому центрі «Жива пам’ять», за адресою Київ, вул. Юрія Іллєнка, 46А. Вхід вільний.
🔍Дізнатись більше про Міжнародний день вшанування геноциду ромів можна на сайті УІНП, за посиланням.
📸Фото: Дмитро Головченко
😢Виставка розповідає про ромську ідентичність як форму спротиву — від нацистських переслідувань і геноциду у роки Другої світової війни до сучасного громадського лідерства й участі ромів у захисті України.
🤝Виставку створила Молодіжна агенція з адвокації ромської культури «АРКА» у партнерстві з Національним історико-меморіальним заповідником «Бабин Яр» та Українським центром вивчення історії Голокосту. Проєкт реалізовано за підтримки Посольства Німеччини в Україні та Українського інституту національної пам’яті. Інформаційна підтримка — Український ромський адвокаційний альянс «АУРА».
📍З виставкою можна ознайомитись з 2 серпня до 7 вересня у виставковому центрі «Жива пам’ять», за адресою Київ, вул. Юрія Іллєнка, 46А. Вхід вільний.
🔍Дізнатись більше про Міжнародний день вшанування геноциду ромів можна на сайті УІНП, за посиланням.
📸Фото: Дмитро Головченко
❤11😢7💔4😁1
5 серпня роковини офіційного початку масових репресій 1937-1938 років відомих також, як Великий терор.
Саме цього дня 1937 року наказ НКВД СРСР № 00447 набув чинності підставою для якого було рішення Політбюро ЦК ВКП(б) від 2 липня 1937 року П 51/94 «Про антирадянські елементи». Це рішення проголошувало найбільші репресії з метою знищення усіх, хто на думку радянського керівництва не годився для майбутньої побудови комунізму. Її теоретично обґрунтував новий очільник НКВД Микола Єжов і відредагував особисто Сталін.
Наказом № 00447 запроваджувалися ліміти (плани) на покарання громадян. Вироки за І-ю категорією означали «розстріл», за ІІ-ю категорією — на ув’язнення в таборах ГУЛАГу НКВД СРСР. Якщо первинний ліміт для УРСР за І категорією становив 26150 людей, то у січні 1938 року він був збільшений до 83 122 людей. З проханням про додаткові ліміти в Москву неодноразово зверталися наркоми внутрішніх справ УРСР Ізраїль Леплевський та Олександр Успенський.
Репресивна кампанія тривала понад 15 місяців і була офіційно припинена за постановою Політбюро ЦК ВКП(б) 15 листопада 1938 року, хоча репресії тривали й далі. В Україні протягом 1937-1938 років було засуджено 197 617 людей, із них на смертну кару – 122 237.
Одним із символів тих страшних подій став Биківнянський ліс під Києвом. Це найбільше в Україні місце масових поховань жертв комуністичних політичних репресій. Тут співробітники НКВД закатували та убили понад 20 тисяч людей.
Наслідками комуністичного терору 1930-х років в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.
Саме цього дня 1937 року наказ НКВД СРСР № 00447 набув чинності підставою для якого було рішення Політбюро ЦК ВКП(б) від 2 липня 1937 року П 51/94 «Про антирадянські елементи». Це рішення проголошувало найбільші репресії з метою знищення усіх, хто на думку радянського керівництва не годився для майбутньої побудови комунізму. Її теоретично обґрунтував новий очільник НКВД Микола Єжов і відредагував особисто Сталін.
Наказом № 00447 запроваджувалися ліміти (плани) на покарання громадян. Вироки за І-ю категорією означали «розстріл», за ІІ-ю категорією — на ув’язнення в таборах ГУЛАГу НКВД СРСР. Якщо первинний ліміт для УРСР за І категорією становив 26150 людей, то у січні 1938 року він був збільшений до 83 122 людей. З проханням про додаткові ліміти в Москву неодноразово зверталися наркоми внутрішніх справ УРСР Ізраїль Леплевський та Олександр Успенський.
Репресивна кампанія тривала понад 15 місяців і була офіційно припинена за постановою Політбюро ЦК ВКП(б) 15 листопада 1938 року, хоча репресії тривали й далі. В Україні протягом 1937-1938 років було засуджено 197 617 людей, із них на смертну кару – 122 237.
Одним із символів тих страшних подій став Биківнянський ліс під Києвом. Це найбільше в Україні місце масових поховань жертв комуністичних політичних репресій. Тут співробітники НКВД закатували та убили понад 20 тисяч людей.
Наслідками комуністичного терору 1930-х років в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.
💔27😢9👎3
«Там немає українських медіа, але там є українські люди – я маю про них розповідати», – говорила Вікторія.
Вікторія Рощина почала займатись журналістикою ще в 16 років, писала про кримінальні провадження щодо правоохоронців та високопосадовців, а також відвідувала судові засідання. З початком повномасштабної вторгнення працювала на гарячих напрямках: Харків, Донецьк, Запоріжжя, а також на тимчасово окупованих територіях, показуючи правду про життя під російською окупацією.
У березні 2022 року її затримало російське ФСБ у Бердянську. Після 11 днів полону Вікторію примусили знятися у відеозверненні, а після – звільнили. У серпні 2023-го з журналісткою зник зв’язок, коли вона перетнула кордон через Латвію до Росії. Лише у травні 2024 року стало відомо, що вона перебувала у СІЗО Таганрога. Російська сторона пообіцяла повернути Вікторію додому, проте її обмін так і не відбувся.
У вересні 2024-го родина отримала звістку про її смерть у полоні. Росія повернула тіло Вікторії лише в лютому 2025 року, зі слідами тортур та ознаками насильницького вбивства. Україна визнала її смерть воєнним злочином.
1 серпня 2025 року указом Президента Вікторії Рощиній посмертно присвоєно орден Свободи – за громадянську мужність, патріотизм і боротьбу за права українців.
Сьогодні, 8 серпня, відбулося прощання з Вікторією у Михайлівському соборі, а згодом продовжилося на Майдані Незалежності, де її провели близькі, рідні та друзі. Поховали Вікторію на Байковому цвинтарі. Вона залишилась вірною справі – до останнього.
Фото: Христина Микитин
Вікторія Рощина почала займатись журналістикою ще в 16 років, писала про кримінальні провадження щодо правоохоронців та високопосадовців, а також відвідувала судові засідання. З початком повномасштабної вторгнення працювала на гарячих напрямках: Харків, Донецьк, Запоріжжя, а також на тимчасово окупованих територіях, показуючи правду про життя під російською окупацією.
У березні 2022 року її затримало російське ФСБ у Бердянську. Після 11 днів полону Вікторію примусили знятися у відеозверненні, а після – звільнили. У серпні 2023-го з журналісткою зник зв’язок, коли вона перетнула кордон через Латвію до Росії. Лише у травні 2024 року стало відомо, що вона перебувала у СІЗО Таганрога. Російська сторона пообіцяла повернути Вікторію додому, проте її обмін так і не відбувся.
У вересні 2024-го родина отримала звістку про її смерть у полоні. Росія повернула тіло Вікторії лише в лютому 2025 року, зі слідами тортур та ознаками насильницького вбивства. Україна визнала її смерть воєнним злочином.
1 серпня 2025 року указом Президента Вікторії Рощиній посмертно присвоєно орден Свободи – за громадянську мужність, патріотизм і боротьбу за права українців.
Сьогодні, 8 серпня, відбулося прощання з Вікторією у Михайлівському соборі, а згодом продовжилося на Майдані Незалежності, де її провели близькі, рідні та друзі. Поховали Вікторію на Байковому цвинтарі. Вона залишилась вірною справі – до останнього.
Фото: Христина Микитин
💔44❤🔥1