Феномен добровольчого руху знайшов широке відображення в українському документальному кіно. Пропонуємо добірку з яскравих та важливих українських документальних фільмів про добровольців
❤20👍3
В пам’ять головного сержанта Миколи Янишина на псевдо «Яник»
Сьогодні, 15 березня йому б виповнилося 40 років
Микола Янишин народився 15 березня 1986 року в місті Гнівань на Вінниччині.
Навчався у Шендерівській школі, згодом у Гніванському ПТУ №12 та Іллінецькому фаховому коледжі Вінницького аграрного університету. Після строкової служби в ЗСУ працював муляром у будівельній бригаді ВАТ «Гніванський кар’єр». Любив футбол, риболовлю та прогулянки лісом.
У 2016–2019 роках Микола брав участь у бойових діях у зоні АТО/ООС. У 2021 році знову підписав контракт із ЗСУ і служив командиром танка танкового батальйону 30-ї окремої механізованої бригади. Повномасштабне вторгнення росії зустрів на Донеччині, поблизу Бахмута. За службу був нагороджений відзнаками «Учасник бойових дій», «Учасник АТО» та нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня.
Посмертно Миколі Янишину присвоїли звання Героя України з орденом «Золота Зірка» та нагородили орденом Спілки офіцерів «Слава України». Поховали воїна в селі Шендерів на Вінниччині. У нього залишилися мама, сестра та брат.
Вічна пам’ять Захиснику України!
Фото: Платформа пам’яті “Меморіал”; Суспільне Вінниця; Гінвальська міська територіальна громада.
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Сьогодні, 15 березня йому б виповнилося 40 років
Микола Янишин народився 15 березня 1986 року в місті Гнівань на Вінниччині.
Навчався у Шендерівській школі, згодом у Гніванському ПТУ №12 та Іллінецькому фаховому коледжі Вінницького аграрного університету. Після строкової служби в ЗСУ працював муляром у будівельній бригаді ВАТ «Гніванський кар’єр». Любив футбол, риболовлю та прогулянки лісом.
У 2016–2019 роках Микола брав участь у бойових діях у зоні АТО/ООС. У 2021 році знову підписав контракт із ЗСУ і служив командиром танка танкового батальйону 30-ї окремої механізованої бригади. Повномасштабне вторгнення росії зустрів на Донеччині, поблизу Бахмута. За службу був нагороджений відзнаками «Учасник бойових дій», «Учасник АТО» та нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня.
Посмертно Миколі Янишину присвоїли звання Героя України з орденом «Золота Зірка» та нагородили орденом Спілки офіцерів «Слава України». Поховали воїна в селі Шендерів на Вінниччині. У нього залишилися мама, сестра та брат.
Вічна пам’ять Захиснику України!
Фото: Платформа пам’яті “Меморіал”; Суспільне Вінниця; Гінвальська міська територіальна громада.
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
💔15🔥3❤1
Сьогодні, 15 березня - день проголошення незалежності Карпатської України - української держави, що розташовувалася на Закарпатті.
Про те, як проголошували незалежність на Закарпатті та яку роль у цьому відіграв Августин Волошин розповідаємо у нашій каруселі
Про те, як проголошували незалежність на Закарпатті та яку роль у цьому відіграв Августин Волошин розповідаємо у нашій каруселі
❤16👍7
Пам’яті гранатометника Едуарда Олійника (позивний "Вікінг")
Захиснику із Переяслава навічно 28 років.
Едуард народився 5 жовтня 1996 року у Переяславі на Київщині. З дитинства займався спортом, був капітаном футбольної команди.
Мріяв бути коком, тому здобув фах кухаря-кондитера в училищі, а згодом вивчав готельно-ресторанний бізнес в КНУКіМ.
На своє 27-ме день народження усвідомлено пішов в ТЦК та мобілізувався. Едуард цікавився скандинавською історією та міфологією, тому отримав позивний "Вікінг". Служив в складі 38-ї окремої бригади морської піхоти імені гетьмана Петра Сагайдачного.
«Вікінг» брав участь у бойових діях на території Херсонської та Донецької областей: захищав село Кринки, Краматорськ та Покровськ. За звитяги на Покровському напрямку захисника нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Проте він не встиг особисто отримати нагороду.
Едуард Олійник прийняв свій останній бій поблизу міста Родинське Покровського району Донецької області 27 липня 2025 року. Тоді троє бійців розвідувальної групи потрапили під ворожий обстріл. Та навіть після важкого поранення Едуард не склав зброї. До останнього подиху він відстрілювався, намагаючись дотягнутися до рації, щоб попередити побратимів про засідку. "Вікінг" загинув зі зброєю в руках.
Чин похорону Едуарда Олійника відбувся 6 серпня 2025 року у Переяславі. Похований військовий на Заальтицькому кладовищі. Посмертно Едуарда нагородили орденом "За мужність" ІІ ступеня.
Шана Захисникові!
Валентина Кащенко
Фото із соцмереж, Переяславської міської територіальної громади та Переяслав.City
За матеріалами Переяславської міської територіальної громади
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Захиснику із Переяслава навічно 28 років.
Едуард народився 5 жовтня 1996 року у Переяславі на Київщині. З дитинства займався спортом, був капітаном футбольної команди.
Мріяв бути коком, тому здобув фах кухаря-кондитера в училищі, а згодом вивчав готельно-ресторанний бізнес в КНУКіМ.
На своє 27-ме день народження усвідомлено пішов в ТЦК та мобілізувався. Едуард цікавився скандинавською історією та міфологією, тому отримав позивний "Вікінг". Служив в складі 38-ї окремої бригади морської піхоти імені гетьмана Петра Сагайдачного.
«Вікінг» брав участь у бойових діях на території Херсонської та Донецької областей: захищав село Кринки, Краматорськ та Покровськ. За звитяги на Покровському напрямку захисника нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Проте він не встиг особисто отримати нагороду.
Едуард Олійник прийняв свій останній бій поблизу міста Родинське Покровського району Донецької області 27 липня 2025 року. Тоді троє бійців розвідувальної групи потрапили під ворожий обстріл. Та навіть після важкого поранення Едуард не склав зброї. До останнього подиху він відстрілювався, намагаючись дотягнутися до рації, щоб попередити побратимів про засідку. "Вікінг" загинув зі зброєю в руках.
Чин похорону Едуарда Олійника відбувся 6 серпня 2025 року у Переяславі. Похований військовий на Заальтицькому кладовищі. Посмертно Едуарда нагородили орденом "За мужність" ІІ ступеня.
Шана Захисникові!
Валентина Кащенко
Фото із соцмереж, Переяславської міської територіальної громади та Переяслав.City
За матеріалами Переяславської міської територіальної громади
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
💔14❤2
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Драмтеатр. Надпис “ДІТИ”
16 березня 2022-го російські війська бомблять драмтеатр у Маріуполі, де ховалися мирні жителі з дітьми. Величезний напис "ДІТИ" не зупинив окупантів. Під уламками загинули сотні людей.
16 березня 2022-го російські війська бомблять драмтеатр у Маріуполі, де ховалися мирні жителі з дітьми. Величезний напис "ДІТИ" не зупинив окупантів. Під уламками загинули сотні людей.
💔22
Запрошуємо до участі в конкурсі на здобуття Стипендії імені Едуарда Зуба - ініціативи, спрямованої на підтримку молодих істориків, краєзнавців, журналістів, студентів, які працюють у сфері дослідження та популяризації історії України.
На здобуття Стипендії можуть претендувати молоді дослідники та популяризатори історії України, які є громадянами України та спеціалізуються на темах пов’язаних з історією Харкова; репресивною політикою комуністичного тоталітарного режиму; Українською революцією 1917-1921 років із акцентом на локальному вимірі; церковно-релігійним життям в Україні за часів комуністичного тоталітарного режиму, дотримуються принципів академічної доброчесності та мають активну громадянську позицію. Вікова межа претендента на момент отримання Стипендії - 40 років включно.
Більш детальніше про умови участі за посиланням.
На здобуття Стипендії можуть претендувати молоді дослідники та популяризатори історії України, які є громадянами України та спеціалізуються на темах пов’язаних з історією Харкова; репресивною політикою комуністичного тоталітарного режиму; Українською революцією 1917-1921 років із акцентом на локальному вимірі; церковно-релігійним життям в Україні за часів комуністичного тоталітарного режиму, дотримуються принципів академічної доброчесності та мають активну громадянську позицію. Вікова межа претендента на момент отримання Стипендії - 40 років включно.
Більш детальніше про умови участі за посиланням.
❤7🔥1