Виставка «Україна. Війна в Європі» 9 травня відкрилась у Вільнюсі (Литва) та Варшаві (Польща)⚡️
🇱🇹 У Вільнюсі її можна подивитися на Лукішській площі до 29 травня. Після цього виставку покажуть в інших великих містах Литви.
🇵🇱 У Варшаві вона експонується в Галереї під відкритим небом Королівського музею Лазенків (біля Бельведерських воріт).
Дякуємо дружнім країнам за сприяння 🤝
Нагадаємо, з 8 травня виставку можна побачити в Києві на Контрактовій площі. А 16 травня заплановане відкриття у Берліні, Бамберзі, Франкфурті.
Поширюйте інформацію серед європейських друзів та знайомих, нехай якомога більше людей дізнаються не тільки про події після повномасштабного вторгнення, але й про історичний контекст цієї війни.
🇱🇹 У Вільнюсі її можна подивитися на Лукішській площі до 29 травня. Після цього виставку покажуть в інших великих містах Литви.
🇵🇱 У Варшаві вона експонується в Галереї під відкритим небом Королівського музею Лазенків (біля Бельведерських воріт).
Дякуємо дружнім країнам за сприяння 🤝
Нагадаємо, з 8 травня виставку можна побачити в Києві на Контрактовій площі. А 16 травня заплановане відкриття у Берліні, Бамберзі, Франкфурті.
Поширюйте інформацію серед європейських друзів та знайомих, нехай якомога більше людей дізнаються не тільки про події після повномасштабного вторгнення, але й про історичний контекст цієї війни.
❤11
Анонс: серія круглих столів: «Дерусифікація, декомунізація та деколонізація у публічному просторі»
Після повномасштабного російського вторгнення в Україні на рівні громад набули обертів перейменування назв і демонтаж символіки, пов’язаних з Росією як державою-агресором. Така суспільна реакція – цілком природна і логічна. Водночас у цьому процесі важливо не допустити знищення пам’яті про справді значимі для України історичні постаті та події, а також проводити демонтаж і перейменування так, щоб вони залишалися у правовому полі та не були потім оскаржені.
У ширшому контексті цей запит на зміни в публічному просторі є частиною потреби осмислити історію нашої країни у період, коли вона входила до складу Російської імперії. А відтак є потреба в суспільному діалозі на цю тему, який не може відбуватися без голосу істориків, культурологів, філософів, лідерів громад.
У відповідь на цю потребу Український інститут національної пам'яті разом із Міністерством культури та інформаційної політики у травні проводить серію експертних обговорень.
Перший круглий стіл стартує вже 11 травня і буде присвячений саме топоніміці.
⏰ 11 травня, з 17:00 до 20:00
📲Онлайн-трансляція на ютуб-каналі⤵️
https://www.youtube.com/c/UINPofficial
Відкриють обговорення:
🔺міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко
🔺голова УІНП Антон Дробович.
🔺Модеруватиме голова Центру досліджень політичних цінностей Олесь Доній.
Серед запрошених експертів:
🔺директор Національного музею історії України Федір Андрощук
🔺директорка Центру міської історії Львова Софія Дяк;
🔺історик, заступник голови УІНП Володимир Тиліщак;
🔺доктор історичних наук, професор з Одеси Віктор Савченко.
Долучаться культурологи, краєзнавці, громадські діячі.
Після повномасштабного російського вторгнення в Україні на рівні громад набули обертів перейменування назв і демонтаж символіки, пов’язаних з Росією як державою-агресором. Така суспільна реакція – цілком природна і логічна. Водночас у цьому процесі важливо не допустити знищення пам’яті про справді значимі для України історичні постаті та події, а також проводити демонтаж і перейменування так, щоб вони залишалися у правовому полі та не були потім оскаржені.
У ширшому контексті цей запит на зміни в публічному просторі є частиною потреби осмислити історію нашої країни у період, коли вона входила до складу Російської імперії. А відтак є потреба в суспільному діалозі на цю тему, який не може відбуватися без голосу істориків, культурологів, філософів, лідерів громад.
У відповідь на цю потребу Український інститут національної пам'яті разом із Міністерством культури та інформаційної політики у травні проводить серію експертних обговорень.
Перший круглий стіл стартує вже 11 травня і буде присвячений саме топоніміці.
⏰ 11 травня, з 17:00 до 20:00
📲Онлайн-трансляція на ютуб-каналі⤵️
https://www.youtube.com/c/UINPofficial
Відкриють обговорення:
🔺міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко
🔺голова УІНП Антон Дробович.
🔺Модеруватиме голова Центру досліджень політичних цінностей Олесь Доній.
Серед запрошених експертів:
🔺директор Національного музею історії України Федір Андрощук
🔺директорка Центру міської історії Львова Софія Дяк;
🔺історик, заступник голови УІНП Володимир Тиліщак;
🔺доктор історичних наук, професор з Одеси Віктор Савченко.
Долучаться культурологи, краєзнавці, громадські діячі.
👍17
Forwarded from SPRAVDI
🇨🇿 Сенат Чехії визнав дії росіян в Україні геноцидом, а президент країни дозволив сотні чеських військових приєднатися до ЗСУ
🔻 Про рішення верхньої палати парламенту Чехії про визнання геноциду українського народу повідомив посол України Євген Перебийніс.
💬 «У прийнятій постанові також міститься підтримка подальшого надання Чехією Україні зброї та отримання Україною статусу кандидата на членство в ЄС», – написав посол.
🔻 Крім цього, президент Чехії Мілош Земан підписав рішення про дозвіл 103 чеським військовослужбовцям вступити до лав ЗСУ. Про це повідомив речник глави держави.
Дякуємо!
🇺🇦 Telegram | Сайт| Instagram | Twitter| Facebook
🔻 Про рішення верхньої палати парламенту Чехії про визнання геноциду українського народу повідомив посол України Євген Перебийніс.
💬 «У прийнятій постанові також міститься підтримка подальшого надання Чехією Україні зброї та отримання Україною статусу кандидата на членство в ЄС», – написав посол.
🔻 Крім цього, президент Чехії Мілош Земан підписав рішення про дозвіл 103 чеським військовослужбовцям вступити до лав ЗСУ. Про це повідомив речник глави держави.
Дякуємо!
🇺🇦 Telegram | Сайт| Instagram | Twitter| Facebook
❤35
Міністерство культури й інформаційної політики запустило платформу, яка об’єднала культурні та медійні проєкти, пов’язані з протидією російській агресії↩️
https://united.mkip.gov.ua/
Зараз на платформі представлені понад 20 проєктів, які:
🔺 протидіють російській дезінформації;
🔺 документують події війни, воєнні злочини, скоєні Росією, фіксують голоси свідків;
🔺 формують базу фото та відео, збирають народну творчість воєнного часу;
та багато інших.
Серед них проєкти, створені командою Українського інституту національної пам'яті в кооперації з партнерами, – Віртуальний музей російської агресії (rusaggression.gov.ua/ua) та інтерактивна карта широкомасштабного вторгнення (wartoday.info).
Платформа спрощує пошук інформації про ініціативи, які протистоять агресії РФ в інфопросторі та культурній сфері. А ще є механізмом, через який можна підтримати українську культуру в час війни🤝🇺🇦
https://united.mkip.gov.ua/
Зараз на платформі представлені понад 20 проєктів, які:
🔺 протидіють російській дезінформації;
🔺 документують події війни, воєнні злочини, скоєні Росією, фіксують голоси свідків;
🔺 формують базу фото та відео, збирають народну творчість воєнного часу;
та багато інших.
Серед них проєкти, створені командою Українського інституту національної пам'яті в кооперації з партнерами, – Віртуальний музей російської агресії (rusaggression.gov.ua/ua) та інтерактивна карта широкомасштабного вторгнення (wartoday.info).
Платформа спрощує пошук інформації про ініціативи, які протистоять агресії РФ в інфопросторі та культурній сфері. А ще є механізмом, через який можна підтримати українську культуру в час війни🤝🇺🇦
👍7
#Українці_рятівники
Історії Олександри Шулежко та Наталії Песоцької, які обидві ризикували життям, щоб врятувати своїх вихованців, лише з різницею в часі у 80 років
14 травня Україна вдруге відзначає День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни. Наразі 2673 українці удостоєні звання Праведника народів світу за порятунок євреїв у роки Голокосту. Водночас тисячі історій людяності досі залишаються невідомими та невизнаними.
Національний музей історії України у Другій світовій війні за підтримки партнерів відшуковує та розповідає ці персональні історії добра в надзвичайно складний час панування антилюдських режимів на ресурсі www.портрети.com.ua.
Сьогодні ми бачимо, як історія повторюється. Українці роблять щоденний вибір на користь добра, людяності та взаємодопомоги в умовах воєнної агресії новітнього нацизму в його російському варіанті.
Тому цьогорічний Марафон історій про українців-рятівників охопить як розповіді про Праведників народів світу, так і про новітніх українських героїв серед цивільних жителів. А присвячений він всім цивільним людям, яких убив російський нацизм:
https://www.facebook.com/events/529243572085172/
📍Розпочнеться марафон сьогодні, 14 травня, о 12:00, – долучайтеся!
Ми ж хочемо поділитися двома розповідями, в яких вражає не тільки рівень людяності й самовідданості їхніх героїнь, а й паралелі між історією та нашим часом (продовження у наступному пості).
Історії Олександри Шулежко та Наталії Песоцької, які обидві ризикували життям, щоб врятувати своїх вихованців, лише з різницею в часі у 80 років
14 травня Україна вдруге відзначає День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни. Наразі 2673 українці удостоєні звання Праведника народів світу за порятунок євреїв у роки Голокосту. Водночас тисячі історій людяності досі залишаються невідомими та невизнаними.
Національний музей історії України у Другій світовій війні за підтримки партнерів відшуковує та розповідає ці персональні історії добра в надзвичайно складний час панування антилюдських режимів на ресурсі www.портрети.com.ua.
Сьогодні ми бачимо, як історія повторюється. Українці роблять щоденний вибір на користь добра, людяності та взаємодопомоги в умовах воєнної агресії новітнього нацизму в його російському варіанті.
Тому цьогорічний Марафон історій про українців-рятівників охопить як розповіді про Праведників народів світу, так і про новітніх українських героїв серед цивільних жителів. А присвячений він всім цивільним людям, яких убив російський нацизм:
https://www.facebook.com/events/529243572085172/
📍Розпочнеться марафон сьогодні, 14 травня, о 12:00, – долучайтеся!
Ми ж хочемо поділитися двома розповідями, в яких вражає не тільки рівень людяності й самовідданості їхніх героїнь, а й паралелі між історією та нашим часом (продовження у наступному пості).
❤3
✨Олександра Шулежко
Вихователька з Черкас, яка врятувала від Голокосту 25 єврейських дітей.
У 1941 році Олександра почала працювати в дитячому садку в Черкасах. До цього, як дружина репресованого українського православного священика, «ворога народу» Федора Шулежка, вона не могла знайти роботу. Коли місто окупувала німецька армія, нова міська адміністрація розпустила дитячий садок, проте Олександра встигла отримати дозвіл на організацію в його приміщенні дитячого будинку. Понад два роки вона опікувалася сотнею сиріт, 25 із яких були єврейськими дітьми. Жінка прийняла їх, хоч і ризикувала через це життям власних доньок, які були з нею в окупованих Черкасах. У дитячому будинку єврейських дітей видавали за українців, греків чи татар залежно від кольору шкіри, волосся та очей.
Через доноси притулок регулярно перевіряли. У такі моменти євреїв ховали в інфекційному ізоляторі. Зрештою, Олександрі, яка добре знала німецьку мову, вдалося переконати адміністрацію в безпідставності підозр. Дітям-сиротам навіть надали матеріальну допомогу.
Наприкінці 1943 року, коли до Черкас наближалася Червона армія, міська влада евакуювала дитячий будинок до Німеччини. Олександра і цього разу змогла допомогти своїм вихованцям. Для частини дітей вона знайшла притулок у навколишніх селах. З рештою доїхала до Вінницької області, де вони змогли втекти від німців.
Навесні 1944 року Олександра Шулежко та діти, які залишилися з нею, повернулися до Черкас. «Біля поїзда нас зустрів офіційний представник радянської влади. Він наказав мамі відійти від дітей. Він навіть не дозволив їй попрощатися. На її слова, що це її діти і що вона їх врятувала, він відповів: «Тебе ніхто не уповноважував», – згадувала донька Олександри Лариса. Радянська влада до 1968 року підозрювала Олександру Шулежко у співпраці з нацистами. У 1996 році Яд Вашем визнав Олександру Праведницею народів світу.
✨Наталія Песоцька
Вихователька, яка після повномасштабного російського вторгнення врятувала 30 дітей з дитячого будинку в Чернігові.
Наталія працювала у Чернігівському центрі соціально-психологічної реабілітації дітей. І 24 лютого в неї саме була денна зміна. Вранці, нашвидкуруч зібравши документи і власних діток, жінка не втекла з міста, а поїхала до своїх вихованців. І коли через кілька днів почалися постійні бомбардування та обстріли Чернігова, вона з 30-ма вихованцями, найменшому з яких було 3,5 роки, а найстаршому – 16, і двома своїми малолітніми дітьми сховалися у підвалі центру.
Тиждень Наталія опікувалася дітьми у підвалі. А після того, як у приміщення центру влучили снаряди, так що жінка з дітьми дивом залишилися живими, вони знайшли притулок у Троїцько-Іллінському соборі. Перебіжками під обстрілами Наталія перевела своїх вихованців до церкви. Там у невеликій кімнаті духовного училища вони ховалися ще 11 діб. А потім за допомогою місцевої тероборони Наталія вивезла дітей спершу до Києва, а звідти потягом до Івано-Франківська. «Я не могла не вийти на роботу, хоч війна», – казала Наталія після евакуації.
Детальніше її історія:
https://life.pravda.com.ua/society/2022/03/27/247988/
#Українці_рятівники
Вихователька з Черкас, яка врятувала від Голокосту 25 єврейських дітей.
У 1941 році Олександра почала працювати в дитячому садку в Черкасах. До цього, як дружина репресованого українського православного священика, «ворога народу» Федора Шулежка, вона не могла знайти роботу. Коли місто окупувала німецька армія, нова міська адміністрація розпустила дитячий садок, проте Олександра встигла отримати дозвіл на організацію в його приміщенні дитячого будинку. Понад два роки вона опікувалася сотнею сиріт, 25 із яких були єврейськими дітьми. Жінка прийняла їх, хоч і ризикувала через це життям власних доньок, які були з нею в окупованих Черкасах. У дитячому будинку єврейських дітей видавали за українців, греків чи татар залежно від кольору шкіри, волосся та очей.
Через доноси притулок регулярно перевіряли. У такі моменти євреїв ховали в інфекційному ізоляторі. Зрештою, Олександрі, яка добре знала німецьку мову, вдалося переконати адміністрацію в безпідставності підозр. Дітям-сиротам навіть надали матеріальну допомогу.
Наприкінці 1943 року, коли до Черкас наближалася Червона армія, міська влада евакуювала дитячий будинок до Німеччини. Олександра і цього разу змогла допомогти своїм вихованцям. Для частини дітей вона знайшла притулок у навколишніх селах. З рештою доїхала до Вінницької області, де вони змогли втекти від німців.
Навесні 1944 року Олександра Шулежко та діти, які залишилися з нею, повернулися до Черкас. «Біля поїзда нас зустрів офіційний представник радянської влади. Він наказав мамі відійти від дітей. Він навіть не дозволив їй попрощатися. На її слова, що це її діти і що вона їх врятувала, він відповів: «Тебе ніхто не уповноважував», – згадувала донька Олександри Лариса. Радянська влада до 1968 року підозрювала Олександру Шулежко у співпраці з нацистами. У 1996 році Яд Вашем визнав Олександру Праведницею народів світу.
✨Наталія Песоцька
Вихователька, яка після повномасштабного російського вторгнення врятувала 30 дітей з дитячого будинку в Чернігові.
Наталія працювала у Чернігівському центрі соціально-психологічної реабілітації дітей. І 24 лютого в неї саме була денна зміна. Вранці, нашвидкуруч зібравши документи і власних діток, жінка не втекла з міста, а поїхала до своїх вихованців. І коли через кілька днів почалися постійні бомбардування та обстріли Чернігова, вона з 30-ма вихованцями, найменшому з яких було 3,5 роки, а найстаршому – 16, і двома своїми малолітніми дітьми сховалися у підвалі центру.
Тиждень Наталія опікувалася дітьми у підвалі. А після того, як у приміщення центру влучили снаряди, так що жінка з дітьми дивом залишилися живими, вони знайшли притулок у Троїцько-Іллінському соборі. Перебіжками під обстрілами Наталія перевела своїх вихованців до церкви. Там у невеликій кімнаті духовного училища вони ховалися ще 11 діб. А потім за допомогою місцевої тероборони Наталія вивезла дітей спершу до Києва, а звідти потягом до Івано-Франківська. «Я не могла не вийти на роботу, хоч війна», – казала Наталія після евакуації.
Детальніше її історія:
https://life.pravda.com.ua/society/2022/03/27/247988/
#Українці_рятівники
❤7
Forwarded from Віталій Кличко
Друзі! Сьогодні Київрада ухвалила рішення щодо декомунізації назви арки Дружби народів.
Тепер це - Арка Свободи українського народу.
Також депутати затвердили перелік понад 40 пам'ятників та пам'ятних знаків, які потрібно прибрати з вулиць і будівель столиці, й передати до музею тоталітаризму.
Що стосується перейменувань, це - резонансна тема. Ми почули і думки та побажання киян, почули і критику. Тому, щоб не ухвалювати поспішних рішень, залучаємо фахівців інститутів академії наук України, інституту національної пам'яті та інших установ для завершення процесу найменувань.
Сьогодні є запит українського суспільства прибрати з карти Києва назви, пов'язані з Росією. Але, нові назви мають жити десятки, а то й сотні років.Тому процес найменувань має бути швидким, проте обгрунтованим.
Рейтингове голосування щодо перейменувать столичних об'єктів Київрада подовжила до 19 червня. Відбуватиметься голосування в мобільному додатку «Київ цифровий».
Тепер це - Арка Свободи українського народу.
Також депутати затвердили перелік понад 40 пам'ятників та пам'ятних знаків, які потрібно прибрати з вулиць і будівель столиці, й передати до музею тоталітаризму.
Що стосується перейменувань, це - резонансна тема. Ми почули і думки та побажання киян, почули і критику. Тому, щоб не ухвалювати поспішних рішень, залучаємо фахівців інститутів академії наук України, інституту національної пам'яті та інших установ для завершення процесу найменувань.
Сьогодні є запит українського суспільства прибрати з карти Києва назви, пов'язані з Росією. Але, нові назви мають жити десятки, а то й сотні років.Тому процес найменувань має бути швидким, проте обгрунтованим.
Рейтингове голосування щодо перейменувать столичних об'єктів Київрада подовжила до 19 червня. Відбуватиметься голосування в мобільному додатку «Київ цифровий».
👍19
Сьогодні в Україні вшановують пам’ять жертв політичних репресій.
🔻День пам'яті, який щороку відзначаємо в третю неділю травня, покликаний насамперед вшанувати загиблих внаслідок Великого терору 1937–1938 років та інших жертв політичних переслідувань з боку комуністичного режиму.
🔻На жаль, після повномасштабного вторгнення Росії терор і політичні переслідування стали моторошною реальністю для величезної кількості українців, чиї міста і села окупували війська агресора. Катування, розстріли невинних без суду і слідства, насильницькі депортації, фільтраційні табори, масові переслідування з політичних мотивів – здавалося, що все це з падінням радянської системи назавжди залишилось в історії. Але ідеологічні спадкоємці СРСР у путінській Росії знову принесли на українську землю масові політичні репресії.
🔻З огляду на все, що ми знаємо про Бучу, Ірпінь, Гостомель, Маріуполь, з огляду на відомості, які надходять з окупованого Херсона, День пам’яті жертв політичних репресій набуває для нас нового значення.
Ціною надзусиль і багатьох життів Україна бореться не тільки за те, щоб звільнити свою землю від російських окупантів та відновити суверенітет. Вона бореться за те, щоб сталінські методи Великого терору не були інструментом політики у XXI столітті.
🔻День пам'яті, який щороку відзначаємо в третю неділю травня, покликаний насамперед вшанувати загиблих внаслідок Великого терору 1937–1938 років та інших жертв політичних переслідувань з боку комуністичного режиму.
🔻На жаль, після повномасштабного вторгнення Росії терор і політичні переслідування стали моторошною реальністю для величезної кількості українців, чиї міста і села окупували війська агресора. Катування, розстріли невинних без суду і слідства, насильницькі депортації, фільтраційні табори, масові переслідування з політичних мотивів – здавалося, що все це з падінням радянської системи назавжди залишилось в історії. Але ідеологічні спадкоємці СРСР у путінській Росії знову принесли на українську землю масові політичні репресії.
🔻З огляду на все, що ми знаємо про Бучу, Ірпінь, Гостомель, Маріуполь, з огляду на відомості, які надходять з окупованого Херсона, День пам’яті жертв політичних репресій набуває для нас нового значення.
Ціною надзусиль і багатьох життів Україна бореться не тільки за те, щоб звільнити свою землю від російських окупантів та відновити суверенітет. Вона бореться за те, щоб сталінські методи Великого терору не були інструментом політики у XXI столітті.
😢15❤4
У Національному заповіднику «Биківнянські могили» під Києвом вшанували пам'ять жертв політичних репресій.
Вшанування відбулось за участі міністра культури й інформаційної політики Олександра Ткаченка, Посла Республіки Польща Бартоша Ціхоцького, представників посольств Молдови, Литви, Австрії, Німеччини, Іспанії, заступника голови Українського інституту національної пам'яті Володимира Тиліщака, колективу заповідника «Биківнянські могили».
Биківнянський ліс – це найбільше відоме в Україні місце поховань жертв політичних репресій. З 1937 по 1941 рік, за далеко неповними даними українських дослідників, тут поховано 30–35 тисяч розстріляних мешканців Києва та області, а також понад 3,5 тисячі іноземних громадян. Серед жертв є представники понад 30 національностей, з-поміж іноземних громадян найбільше громадян Польщі та Німеччини.
Ці та інші злочини радянського тоталітарного режиму треба пам’ятати завжди. Жива пам’ять дає наснагу боротися, щоб радянський режим був засуджений усім світом на рівні з нацизмом.
Вшанування відбулось за участі міністра культури й інформаційної політики Олександра Ткаченка, Посла Республіки Польща Бартоша Ціхоцького, представників посольств Молдови, Литви, Австрії, Німеччини, Іспанії, заступника голови Українського інституту національної пам'яті Володимира Тиліщака, колективу заповідника «Биківнянські могили».
Биківнянський ліс – це найбільше відоме в Україні місце поховань жертв політичних репресій. З 1937 по 1941 рік, за далеко неповними даними українських дослідників, тут поховано 30–35 тисяч розстріляних мешканців Києва та області, а також понад 3,5 тисячі іноземних громадян. Серед жертв є представники понад 30 національностей, з-поміж іноземних громадян найбільше громадян Польщі та Німеччини.
Ці та інші злочини радянського тоталітарного режиму треба пам’ятати завжди. Жива пам’ять дає наснагу боротися, щоб радянський режим був засуджений усім світом на рівні з нацизмом.
👍23😢3
Спротив українських політичних в’язнів у системі сталінських концтаборів сприяв ліквідації ГУЛАГу. До цього спричинились, зокрема, повстання, які в першій половині 1950-х прокотилися ГУЛАГом і в яких ключову роль відіграли українці.
Розповідаємо про це детальніше у 68-му річницю Кенгірського повстання.
Цього разу спікерка – Леся Бондарук, кандидатка історичних наук і співробітниця Українського інституту національної пам’яті.
🔹Українців у радянських концтаборах було найбільше. А після Другої світової війни до ГУЛАГу стали масово потрапляти ті з них, які брали участь у національно-визвольному рухові. Вони принесли в радянські концтабори досвід непримиренної боротьби з поневолювачами. Розпочався період активного створення підпільних організацій та руху опору за права людини і націй. Він проявлявся у різних формах протесту, де організаторами й активістами були українці. Вони стали прикладом для політичних в’язнів різних країн у згуртованості й боротьбі за свободу. Їх спротив активно підтримали народи Балтики й Кавказу та представники багатьох інших національностей.
🔹В історії імперії тоталітаризму під назвою ГУЛАГ відбулося чимало акцій протесту, але найбільшими стали Норильське і Воркутинське повстання у 1953 році. А 68 років тому, 16 травня 1954, в Казахстані, в 3-й зоні табору Степлаг в селищі Кенгір, розпочалося Кенгірське повстання. Ці повстання призвели до кризи та ліквідації ГУЛАГу у 1960 році.
🔹Під час Кенгірського повстання в’язні об’єдналися у своєрідну республіку свободи, яка протрималася 42 дні. За цей час вони укріпили оборону табору, виготовляли листівки з вимогами до Москви, які поширювали за допомогою повітряних зміїв, вели переговори з московською комісією, жили життям людей, які в неволі наважилися стати вільними, творити, любити, боротися. Головну роль у Кенгірському постанні відігравали члени ОУН та УПА. Спільно з ними боролися литовці, латвійці, естонці, грузини, поляки, білоруси, євреї.
🔹Частину вимог повстанців влада виконала одразу: зняла номери і повернула імена, звільнила інвалідів та малолітніх, дозволила частіше писати додому. Але згодом Кремль придушив повстання за допомогою танків та військових, яких привезли і ввели в зону проти беззбройних в’язнів.
🔹Попри сотні загиблих, інші політв’язні продовжували чинити опір тоталітарній владі. І домоглися таки свободи – їхні справи почали переглядати, а терміни скорочувати, а згодом і звільняти.
🔹Праця підневільних рабів була збитковою, ГУЛАГ ліквідували, а скорочену кількість таборів підпорядкували місцевим органам влади. Однак лишилися табори з політичними зонами, де радянська влада продовжувала ув’язнювати політичних опонентів або тих, кого вважала потенційно небезпечним для свого існування. Так до оунівського та упівського покоління політв’язнів долучили шістдесятників, дисидентів і правозахисників. Вони розпочали новий етап протистояння радянському тоталітаризму в місцях ув'язнення. Останній український політв’язень радянського режиму Богдан Климчак вийшов на волю у листопаді 1990 року.
❕Сьогодні багато колишніх місць ГУЛАГу продовжують діяти, там сидять сучасні політичні в’язні рашистської Росії.
Ефіри з істориками, політологами, філософами в межах проєкту «Історичний спротив» виходять у телемарафоні єдиних новин.
Розповідаємо про це детальніше у 68-му річницю Кенгірського повстання.
Цього разу спікерка – Леся Бондарук, кандидатка історичних наук і співробітниця Українського інституту національної пам’яті.
🔹Українців у радянських концтаборах було найбільше. А після Другої світової війни до ГУЛАГу стали масово потрапляти ті з них, які брали участь у національно-визвольному рухові. Вони принесли в радянські концтабори досвід непримиренної боротьби з поневолювачами. Розпочався період активного створення підпільних організацій та руху опору за права людини і націй. Він проявлявся у різних формах протесту, де організаторами й активістами були українці. Вони стали прикладом для політичних в’язнів різних країн у згуртованості й боротьбі за свободу. Їх спротив активно підтримали народи Балтики й Кавказу та представники багатьох інших національностей.
🔹В історії імперії тоталітаризму під назвою ГУЛАГ відбулося чимало акцій протесту, але найбільшими стали Норильське і Воркутинське повстання у 1953 році. А 68 років тому, 16 травня 1954, в Казахстані, в 3-й зоні табору Степлаг в селищі Кенгір, розпочалося Кенгірське повстання. Ці повстання призвели до кризи та ліквідації ГУЛАГу у 1960 році.
🔹Під час Кенгірського повстання в’язні об’єдналися у своєрідну республіку свободи, яка протрималася 42 дні. За цей час вони укріпили оборону табору, виготовляли листівки з вимогами до Москви, які поширювали за допомогою повітряних зміїв, вели переговори з московською комісією, жили життям людей, які в неволі наважилися стати вільними, творити, любити, боротися. Головну роль у Кенгірському постанні відігравали члени ОУН та УПА. Спільно з ними боролися литовці, латвійці, естонці, грузини, поляки, білоруси, євреї.
🔹Частину вимог повстанців влада виконала одразу: зняла номери і повернула імена, звільнила інвалідів та малолітніх, дозволила частіше писати додому. Але згодом Кремль придушив повстання за допомогою танків та військових, яких привезли і ввели в зону проти беззбройних в’язнів.
🔹Попри сотні загиблих, інші політв’язні продовжували чинити опір тоталітарній владі. І домоглися таки свободи – їхні справи почали переглядати, а терміни скорочувати, а згодом і звільняти.
🔹Праця підневільних рабів була збитковою, ГУЛАГ ліквідували, а скорочену кількість таборів підпорядкували місцевим органам влади. Однак лишилися табори з політичними зонами, де радянська влада продовжувала ув’язнювати політичних опонентів або тих, кого вважала потенційно небезпечним для свого існування. Так до оунівського та упівського покоління політв’язнів долучили шістдесятників, дисидентів і правозахисників. Вони розпочали новий етап протистояння радянському тоталітаризму в місцях ув'язнення. Останній український політв’язень радянського режиму Богдан Климчак вийшов на волю у листопаді 1990 року.
❕Сьогодні багато колишніх місць ГУЛАГу продовжують діяти, там сидять сучасні політичні в’язні рашистської Росії.
Ефіри з істориками, політологами, філософами в межах проєкту «Історичний спротив» виходять у телемарафоні єдиних новин.
Мальопис про депортацію кримських татар
Завтра, 18 травня, ми будемо вшановувати пам’ять близько 200 тисяч кримських татар, яких радянська влада в 1944 році позбавила дому, батьківщини, а багатьох із них – і життя.
У багатьох кримців батьківщину відібрали вдруге з нападом Росії на Україну у 2014 році та окупацією Криму. Переслідування кримських татар російським окупаційним режимом тривають досі. А після того, як Росія повномасштабно вторглася в Україну, слово «депортація» стало частиною нашої реальності.
Amnesty International разом із Представництвом Президента України в АР Крим створили мальопис, який допомагає розповідати складну і трагічну історію депортації кримських татар та окупації півострова Росією дітям.
А також розробили план уроку та пропонують школам 18 травня долучитися до Всеукраїнського уроку пам’яті, зокрема й в онлайн-форматі.
Детально: https://bit.ly/3wj0SGs
Завтра, 18 травня, ми будемо вшановувати пам’ять близько 200 тисяч кримських татар, яких радянська влада в 1944 році позбавила дому, батьківщини, а багатьох із них – і життя.
У багатьох кримців батьківщину відібрали вдруге з нападом Росії на Україну у 2014 році та окупацією Криму. Переслідування кримських татар російським окупаційним режимом тривають досі. А після того, як Росія повномасштабно вторглася в Україну, слово «депортація» стало частиною нашої реальності.
Amnesty International разом із Представництвом Президента України в АР Крим створили мальопис, який допомагає розповідати складну і трагічну історію депортації кримських татар та окупації півострова Росією дітям.
А також розробили план уроку та пропонують школам 18 травня долучитися до Всеукраїнського уроку пам’яті, зокрема й в онлайн-форматі.
Детально: https://bit.ly/3wj0SGs
👍17
42 слідчі Міжнародного кримінального суду розслідуватимуть воєнні злочини РФ в Україні
❕Це найбільша кількість слідчих, яких будь-коли відправляв МКС. Про це в інтерв’ю французькій газеті Le Monde повідомив прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан, який ще наприкінці лютого ініціював розслідування злочинів Росії проти України.
Нагадаємо, що свідчення про воєнні злочини росіян в Україні, зокрема фото, відео, документи, свідчення очевидців, закликали надсилати на електронну пошту офісу Каріма Хана: otp.informationdesk@icc-cpi.int.
Хто ще розслідує воєнні злочини, скоєні РФ під час повномасштабного вторгнення?
🔺Держава Україна, цим займається Офіс генерального прокурора. Допомагають українським слідчим американські військові аналітики та експерти з міжнародного права з досвідом у трибуналах. Як розповіла Deutsche Welle Генпрокурор Ірина Венедіктова, американські експерти працюють у складі mobile justice teams безпосередньо з українськими прокурорами на місцях вчинення злочинів. Вони також долучились до розвитку єдиного доказового хабу warcrimes.gov.ua, де акумулюються фото- та відеосвідчення очевидців і жертв російських звірств на українській землі. Через хаб також відбувається документація злочинів та можна надати інформацію.
Допомагають українським слідчим і європейські експерти. Йдеться і про їхню роботу в Україні, і про надання обладнання, і про тренування наших слідчих.
🔺Понад 10 держав ЄС, серед яких Німеччина, Франція, Естонія, Литва та Польща, розпочали власні слідства.
🔺Працює спільна слідча група України, Литви та Польщі. За ініціативою Вільнюса, наприкінці березня генпрокурори України, Литви та Польщі створили спільну слідчу групу. Вона не веде слідство самостійно. Основне завдання – обмін інформацією між національними слідствами, а також допомога у збиранні та зберіганні доказів. Єврокомісія закликала інші держави ЄС долучитися до спільної слідчої групи. Її роботу підтримує також Євроюст – агентство ЄС, яке організовує співпрацю між прокуратурами різних країн Європейського Союзу.
#StopRussia
❕Це найбільша кількість слідчих, яких будь-коли відправляв МКС. Про це в інтерв’ю французькій газеті Le Monde повідомив прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан, який ще наприкінці лютого ініціював розслідування злочинів Росії проти України.
Нагадаємо, що свідчення про воєнні злочини росіян в Україні, зокрема фото, відео, документи, свідчення очевидців, закликали надсилати на електронну пошту офісу Каріма Хана: otp.informationdesk@icc-cpi.int.
Хто ще розслідує воєнні злочини, скоєні РФ під час повномасштабного вторгнення?
🔺Держава Україна, цим займається Офіс генерального прокурора. Допомагають українським слідчим американські військові аналітики та експерти з міжнародного права з досвідом у трибуналах. Як розповіла Deutsche Welle Генпрокурор Ірина Венедіктова, американські експерти працюють у складі mobile justice teams безпосередньо з українськими прокурорами на місцях вчинення злочинів. Вони також долучились до розвитку єдиного доказового хабу warcrimes.gov.ua, де акумулюються фото- та відеосвідчення очевидців і жертв російських звірств на українській землі. Через хаб також відбувається документація злочинів та можна надати інформацію.
Допомагають українським слідчим і європейські експерти. Йдеться і про їхню роботу в Україні, і про надання обладнання, і про тренування наших слідчих.
🔺Понад 10 держав ЄС, серед яких Німеччина, Франція, Естонія, Литва та Польща, розпочали власні слідства.
🔺Працює спільна слідча група України, Литви та Польщі. За ініціативою Вільнюса, наприкінці березня генпрокурори України, Литви та Польщі створили спільну слідчу групу. Вона не веде слідство самостійно. Основне завдання – обмін інформацією між національними слідствами, а також допомога у збиранні та зберіганні доказів. Єврокомісія закликала інші держави ЄС долучитися до спільної слідчої групи. Її роботу підтримує також Євроюст – агентство ЄС, яке організовує співпрацю між прокуратурами різних країн Європейського Союзу.
#StopRussia
👍12