10 червня - День пам’яті Катерини Білокур. Видатна українська мисткиня зуміла зберегти й пронести у своїй творчості пам’ять про народний живопис та декоративно-ужиткове мистецтво.

Уродженка села Богданівка на Київщині (нині це Яготинська громада Бориспільського району), вона з ранніх років проявила хист до малювання, який не отримував підтримки в суворій патріархальній селянській родині. Однак художниця-самоук не могла жити без мистецтва і попри тяжкі випробування змогла пронести свій дар та створити десятки полотен.

Картини Катерини Білокур - це художнє замилування українською пасторальністю та втілення народної мудрості. Її пейзажі та натюрморти відображають не просто красу української природи, а з великою вдумливістю свідчать про дбайливе ставлення та відчуття себе частиною навколишнього світу. Відомі випадки, коли вона побачивши красиві півонії замальовувала їх, лише щоб не зривати, адже вважала їх живими істотами.

Світове визнання до народної мисткині прийшло після Другої світової війни, коли картини Білокур почали експонувати на всесоюзних виставках, згодом і на міжнародних виставках. У 1954 році роботи Катерини Білокур представили на Міжнародній виставці в Парижі. Саме там їх побачив один з найвидатніших митців ХХ століття - Пабло Пікассо. Художник був захоплений роботами колеги та порівнював їх із творчістю французької мисткині Серафін Луї.

«Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ», - сказав про творчість Білокур Пікассо.

Найкращою пам’яттю про Катерину Білокур буде уважне споглядання її творчості. Тому пропонуємо вам переглянути низку її робіт.

ВІДНОСИНИ МІЖ НАРОДАМИ ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ: ДОСВІД, СУЧАСНІСТЬ, ПЕРСПЕКТИВИ

10 червня в Інформаційно-виставковому центрі Музею Майдану відбулася історична дискусія, присвячена книзі докторки історичних наук, професорки Волинського національного університету імені Лесі Українки Оксани Каліщук «Аромат пам’яти й історії з присмаком гіркоти. Компаративний аналіз подій Другої світової війни».

Модератор заходу, історик і координатор Українського кризового медіацентру Ігор Стамбол наголосив, що осмислення досвіду Другої світової війни в країнах Центрально-Східної Європи залишається одним із найбільш чутливих питань міжнародної політики, а відмінності у сприйнятті минулого продовжують впливати на взаємини між сусідніми народами.
Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров відзначив, що праця Оксани Каліщук є важливим інструментом для фахової дискусії навколо складних сторінок історії.

«Нам необхідно детально розбирати період Другої світової не за звинуваченнями, а за науковим підходом. Ця книга – хороший вступ до серйозної дискусії, адже показує, що конфлікти між народами не завжди можна пояснити простими схемами та однозначними оцінками», – наголосив очільник УІНП.

Авторка книги Оксана Каліщук зазначила, що головною новизною дослідження є порівняння українсько-польського, польсько-литовського та сербсько-хорватського конфліктів. За її словами, такий підхід дозволяє розглядати складні питання історичної пам’яті у ширшому європейському контексті та позбутися спрощених уявлень, які часто домінують у публічному просторі.

Дослідниця підкреслила, що для розуміння причин міжетнічних протистоянь необхідно звертатися до їхніх витоків, які сягають ХІХ століття, періоду формування модерних націй та взаємних уявлень про сусідні народи.
Професор Інституту історії України НАН України Олександр Лисенко зауважив, що звернення до історії у науковців та політиків має різну природу, а сама історія нерідко перетворюється на інструмент політичної боротьби. На його думку, сучасна ситуація у польсько-українських відносинах засвідчила, що суспільства зберігають пам’ять про трагічні й переможні сторінки минулого, а політичне використання історії здатне перетворювати її на ефективну зброю.

Докторка історичних наук Людмила Стрільчук наголосила, що дослідження вирізняється масштабною джерельною базою та новаторським підходом. Вона звернула увагу на недостатню присутність українських історичних праць у польському науковому просторі та підкреслила, що компаративна перспектива книги дозволяє вийти за межі традиційного українсько-польського дискурсу та ширше поглянути на природу міжетнічних конфліктів.

Учасники дискусії відзначили, що досвід народів Центрально-Східної Європи свідчить: жоден із подібних конфліктів не є унікальним, а їхнє осмислення потребує насамперед наукового підходу, взаємного слухання та готовності до діалогу.

Книгу «Аромат пам’яти й історії з присмаком гіркоти. Компаративний аналіз подій Другої світової війни» видано за підтримки Українського інституту національної пам’яті. Вона є у вільному доступі в електронному форматі на сайті Українського інституту національної пам’яті.