​​‼️ Український інститут національної пам'яті оголошує збір свідчень про людяні та мужні діяння під час війни.

Після 24 лютого 2022 року поряд із відчайдушним героїзмом військових інформаційний простір був сповнений розповідями про цивільних українців, які в надзвичайно складних обставинах широкомасштабної агресії та окупації демонстрували мужність і людяність.

Памʼятаємо, як мирні жителі голіруч зупиняли військову техніку окупантів, як ризикували життям, щоб передати інформацію нашим воїнам чи врятувати життя інших, як херсонці та енергодарці виходили на протести перед озброєними росіянами – і це лише кілька прикладів.

Важливо, щоб після перемоги у війні з російським агресором, в історії були зафіксовані не лише воєнні злочини окупантів та спричинені ними трагедії, а й вияви людяності та мужності українців, які зміцнюють наше суспільство.

📣 Тому в перші роковини широкомасштабного вторгнення РФ Український інститут національної памʼяті започатковує збір свідчень (інформації) про праведні (людяні) та мужні діяння, здійснені під час російсько-української війни.

☝️ Ми беремо до уваги весь період війни, починаючи з 2014 року. Йдеться про факти допомоги, порятунку та мужніх вчинків, здійснених цивільними на окупованій чи прифронтовій території.

На першому етапі проєкту Інститут збиратиме, аналізуватиме, систематизуватиме та зберігатиме ці історії. Також ми передбачаємо оприлюднення зібраних матеріалів (за згодою).

🤝 Запрошуємо медіа, громадські організації, освітні заклади, органи місцевої влади та громадян надавати інформацію для проєкту.

Правила подачі матеріалу – читайте за посиланням.

#braveheartsua

​​24 лютого, в роковини повномасштабного російського вторгнення в Україну, в Києві відкрилась виставка «Лютий: грані незламності».

Вона присвячена подіям оборони Києва в перші місяці великої війни. Частина виставки розповідає про бої за аеродром поблизу Гостомеля, який російські військові планували використати для висадки десанту, що мав відіграти вирішальну роль у захопленні столиці.

Експозиція проводить паралель між подіями сучасної російської агресії, яка триває з 2014 року, та схожими прикладами радянської агресії в Угорщині 1956-го, Чехословаччині 1968 року та Афганістані 1979-го.

📌Виставка триватиме з 24 лютого по 30 березня 2023 року на виставкових конструкціях Український інститут національної пам'яті на Контрактовій площі в Києві (сквер між виходом з метро на вулиці Спаській та пам’ятником Григорію Сковороді).

Виставковий проєкт реалізував Центр досліджень воєнної історії ЗСУ у співпраці з Національним музеєм Революції Гідності, Українським інститутом національної пам’яті та Національним університетом оборони України імені Івана Черняховського.

Більше фото та детальніше про виставку читайте за посиланням.

​​26 лютого відзначаємо День спротиву окупації Криму.

Таким чином згадуємо та вшановуємо мужність тисяч кримців, які 26 лютого 2014 року вийшли у Сімферополі на мітинг на підтримку територіальної цілісності України.

Війна Росії проти України почалася з Криму.

24 лютого 2014 року кораблі військово-морського флоту РФ, які охороняли морську акваторію в районі проведення Олімпіади, прийняли на борт у Новоросійську «зелених чоловічків» (російських військовослужбовців без розпізнавальних знаків) разом із бойовою технікою та вийшли курсом на Севастополь.

25 лютого будівлю Верховної Ради Автономної Республіки Крим у Сімферополі пікетували близько 400 проросійськи налаштованих людей. Вони вимагали зняти державну символіку України, а ще – провести позачергову сесію, на якій прийняти рішення про референдум за незалежність Криму.

Щоб не допустити такого розвитку подій, 26 лютого під стінами парламенту Криму відбувся проукраїнський мітинг. На заклик Меджлісу кримськотатарського народу тисячі кримських татар, українців та представників інших національностей вийшли на мирний протест, щоб чинити спротив російській окупації та підтримати цілісність України. Мітинг зібрав від 5 до 10 тисяч учасників. Завдяки зібранню того дня кримчанам вдалося не допустити позачергового засідання парламенту та перегляду статусу автономної республіки у складі України.

💬 «…разом з українською громадою і парафіянами Київського патріархату ми були під стінами Верховної Ради Автономної Республіки Криму, робили все, що від нас залежало. Кримські татари кричали: «Аллах акбар!», українці кричали: «Україна понад усе!». Ми були разом у скрутний для нас час і захищали нашу країну від ворога, що увірвався в наше мирне життя. Ми захищали територіальну цілісність нашої держави», – це свідчення Архієпископа Климента увійшло до книги «Люди «сірої зони». Свідки російської анексії Криму 2014 року». Електронний варіант книги є у вільному доступі на сайті УІНП.

Учасникам мітингу 26 лютого довелося протистояти представникам незаконного формування «Народне ополчення Криму» та «казачих» організацій, яких спеціально мобілізували проросійські сили:

💬 «Ми бачили, як привозили з Севастополя автобуси людей, навіть не кримчан. Ми бачили, яка їх там орда була. Десь 2–3 години такого сильного спротиву, і нам вдалося відтіснити їх. Але вони залишилися все одно, біля стін Верховної Ради. Ми, фактично, перший поверх контролювали, і депутатам не вдалося проголосувати за те, за що вони намагалися — більшість не з’явилася. В принципі, це була така невеличка перемога і, на мою думку, сигнал Україні, що тут є на кого спертися, є спротив», – розповів Андрій Щекун, координатор громадської ініціативи «Євромайдан-Крим». Його свідчення увійшло до збірки «Майдан від першої особи. Регіональний вимір».

Того дня загинули двоє громадян України. Травми вони ймовірно отримали у тисняві на площі. За допомогою до медиків звернулися 30 осіб.

ℹ️ Детальну хроніку подій можна прочитати на платформі Віртуального музею російської агресії.

27 лютого, о 5-й ранку до парламенту та уряду Криму ввійшли регулярні військові формування РФ і захопили будівлі. 28 лютого Верховна Рада Криму під «наглядом» військовослужбовців ЗС РФ проголосувала за проведення референдуму про статус Криму. Того ж дня російські підрозділи почали блокувати українські військові частини та об’єкти на півострові, захопили аеропорти Бельбек і Сімферополь, сухопутні в’їзди до Криму з боку Херсонщини.

16 березня 2014 року відбувся псевдореферендум про статус Криму. Цей захід, зрежисований Росією, бойкотували кримські татари та інші проукраїнськи налаштовані жителі півострова. 25 березня росіяни захопили останню військову частину, що тримала український прапор у Криму – тральник «Черкаси» ВМС України.

Відтоді триває незаконна анексія й тимчасова окупація півострова Росією. Після встановлення контролю над Кримом окупаційна влада розпочала незаконні, політично вмотивовані переслідування громадських активістів. Однією з перших і показових стала «справа 26 лютого».

#КримЦеУкраїна

​​1 березня 2023 року виповнюється 80 років Корюківській трагедії.

Селище Корюківка на Чернігівщині було найбільшим населеним пунктом у Європі, який під час Другої світової війни повністю знищили нацисти під час каральної операції.

Нацистська каральна акція щодо жителів Корюківки відбулася 1–2 березня 1943 року: воєнні злочинці вбили 6700 людей та спалили 1290 будинків.

❗️На 1943 рік – вісім десятиліть тому – припадає найбільше спалених нацистами сіл під час німецької окупації України.

Корюківська трагедія стала найбільшою в Європі. Але для України така велика кількість жертв не була винятковою. У спаленому селі Козари Чернігівської області вбито 3908 селян. У селі Копищі на Житомирщині – до 3 тисяч; майже стільки ж у селі Кортеліси на Волині та навколишніх хуторах.

З 1941-го по 1944 рік в Україні нацистські каральні загони знищили вогнем понад 50 тисяч цивільних у понад 670 населених пунктах.

🕯Тож Корюківська трагедія – національний символ скорботи за всіма загиблими у всіх українських селах, знищених нацистами в 1941–1944 роках.

Спалюючи цілі села та брутально вбиваючи всіх жителів – від дітей до людей літнього віку, нацисти мали єдину мету – залякати й упокорити. Те ж мають на меті російські окупанти, вдаючись до тактики ракетного терору проти українців.

І злочин нацистів у Корюківці, й сучасні злочини росіян у Бучі, Ізюмі, інших окупованих містах свідчать про однакову злочинну природу їхніх організаторів – гітлерівського нацистського та путінського неонацистського режимів. Масовий терор проти цивільного населення – чи то знищенням сіл, чи то ракетними ударами та вбивствами – такі режими використовують з метою залякування суспільства, його упокорення. Цілеспрямоване руйнування цивільної інфраструктури російським агресором є таким же злочином проти мирного населення, як і дії нацистів у роки Другої світової війни.

#Корюківка

​​У Харкові школу № 11 таки назвали на честь Данила Дідіка✌️🇺🇦

Депутати Харківської міськради 28 лютого проголосували за перейменування Харківської спеціалізованої школи I-III ступенів № 11 із поглибленим вивченням окремих предметів на Харківський ліцей № 11 імені Данила Дідіка.

Данило народився 27 квітня 1999 року в Харкові. Якийсь час родина жила в Німеччині, потім повернулася до рідного міста. Хлопець навчався в бізнес-гімназії, а з третього класу перевівся до 11-ї школи. Займався спортом: плаванням, самбо, дзюдо, грав у дитячій команді при футбольному клубі «Металіст». Підтримував українські патріотичні сили.

У квітні 2014-го Данило брав участь у ході за єдину Україну, яку організували футбольні фанати клубів «Металіст» та «Дніпро».
22 лютого 2015 року Данило був на патріотичному Марші єдності в Харкові. Колона пройшла не більше 100 метрів, коли стався вибух.

Данило йшов попереду, був близько до його епіцентру, помер наступного дня. Від вибуху керованої протипіхотної міни загинули ще троє – студент-першокурсник Микола Мельничук, підполковник міліції Вадим Рибальченко та активіст харківського Майдану Ігор Толмачов. Ще дев’ятеро людей постраждали.

Організатори теракту – Сергій Башликов, Віктор Тетюцький та Володимир Дворніков – були членами «Оплоту», визнаного в Україні терористичною організацією. У грудні 2019-го їх засудили до довічного ув’язнення. Та майже одразу обміняли на українських полонених.

15-річний Данило Дідік став символом української молоді, яка хоче жити у вільній, незалежній Україні. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеню.

До перейменування школи на честь Данила доклала зусиль ініціатива #ТакПрацюєПамять. Детальніше про це за посиланням.

#ШколаіменіДаніДідіка

#світзнами 🇸🇰🇺🇦

До роковин російського широкомасштабного вторгнення Інститут памʼяті народу Словаччини оприлюднив звернення, в якому засудив агресію РФ та закликав підтримувати Україну.

Ділимося ключовими тезами зі звернення:

⏩ Агресія Росії проти України є злочином проти миру. Збройні сили Російської Федерації відповідальні за кричущі злочини проти людства та воєнні злочини, скоєні в Україні, чим повертають у Європу XXI століття методи Адольфа Гітлера та Йосипа Сталіна.

⏩ Російській агресії передувала – і досі супроводжує її – контрольована державою фальсифікація історії. Представники Російської Федерації заперечують причетність Радянського Союзу до розв'язання Другої світової війни, а також заперечують або приховують злочини, скоєні Радянським Союзом до, під час і після Другої світової війни, в тому числі злочини, вчинені на території України.

⏩ Російська дезінформація та пропаганда є загрозою. Вона маніпулює громадською думкою, підважує довіру суспільства до інституцій, руйнує демократію і верховенство права.

Інститут памʼяті народу Словаччини закликав не поширювати пропаганду режиму Путіна, а підтримувати допомогу Україні, яка «захищається від неспровокованої та несправедливої російської агресії».

🤝 Дякуємо колегам з Ústav pamäti národa за підтримку та позицію.

🔍Текст звернення англійською на сайті УІНП.