Аж не віриться, що всі виїзні концерти туру позаду. Буду відверта, такого виснажливого туру не припомню на своєму віку. Винна у всьому, по класиці, їбана русня, яка перетворила логістику на повний хаос. А ще відсутність досвіду, як вести турну діяльність в «дивнім новім світі».

З іншого боку, було стійке розуміння нащо я приїхала. Ця відчайдушна потреба вирвати людей і себе з гнітючої реальності, якою ми ситі по горло. Великий привілей бути тут і зараз. При тому, що тут і зараз знаходиться у штормі абсолютного трешака, але це ніби наша камерна шлюбка.

Після одного з концертів, до мене підійшла пані і сказала, що так не сміялася за всі роки війни. І я зрозуміла, який це парадокс, що я сама недооцінила цінність сміху. А вона є, прикиньте.

Останні дні я провела в тюлєнячому режимі, акомулюю сили для великого концерту в Києві. Щиро хочу тільки одного, гарно провести вечір зі своїми глядачами. Просто посміятися, підбадьоритися, дві години не дивицця, що там за зрада в новинах. Хе-хе, чистий контрольований ескапізм. А потім, нот хе-хе, але що поробиш)