Steel Run. Кривий Ріг живе. І Кривий Ріг дивиться вперед.

Сьогодні близько 300 спортсменів вийшли на старт п’ятого, ювілейного напівмарафону Steel Run. Криворіжці та гості з інших міст. Дистанції 21, 10 і 5 км, скандинавська ходьба, дитячий забіг. А для наших ветеранів, учасників бойових дій та їхніх родин — особливий «Залізний кілометр».

Так, триває війна. Кривий Ріг — прифронтове місто. Через безпекові умови ми вимушені обмежувати кількість масових заходів. Але війна не повинна забрати у нас саме життя.

І можливість сьогодні працювати, навчати дітей, займатися спортом і проводити такі події ми маємо насамперед завдяки нашим воїнам. Дякую кожному Захиснику і кожній Захисниці України!

Steel Run — це не лише про кілометри та секунди. Це про характер нашого міста. Нас можна змусити спускатися в укриття, але неможливо змусити відмовитися від життя і майбутнього.

Ми вже сьогодні думаємо про Кривий Ріг після війни — місто, де залишатиметься молодь, зростатимуть діти, повертатимуться наші ветерани, розвиватимуться спорт, освіта, культура та створюватимуться нові можливості.

Тому життя не ставимо на паузу.

Ми — сталеве місто. Вистояли. Працюємо. Біжимо далі. І будуємо майбутнє Кривого Рогу.

МОТОРИ ГУЧНІШІ ЗА СТРАХ.
 
За роки війни звук мотора для багатьох із нас став тривожним. Почув - прислухаєшся: не «шахед»?
 
Але сьогодні у Кривому Розі мотори звучали інакше.
 
Це був звук швидкості. Адреналіну. Спорту. Життя. Впевненості.
 
На Кубок Криворізької асоціації ветеранів російсько-української війни з мотокросу приїхали спортсмени з 22 міст України.
 
Я підтримав проведення цього турніру, бо переконаний: такі події - це не про розваги, а про те, що місто живе, діти тренуються, люди ставлять цілі і дивляться вперед. Це і є все те, заради чого ми, власне, і боремося.
 
Сьогодні найбільше запам’яталося: 74-річний учасник жартує про наступний сезон поруч із чотирирічним хлопцем, який в своїй категорії так само вийшов на старт.
 
Між ними - 70 років. А в очах - один азарт. Оце і є життя.
Дякую нашим Захисникам і Захисницям за можливість усе це зберігати.
 
Я сам добре знаю цей звук двигуна, секунди перед стартом. Щоправда, сам більше змагався на кільці. Та емоції ті ж самі.
 
Дивився сьогодні на трасу, на спортсменів, на людей навколо і думав: ось в цьому і є наш Кривий Ріг - живий, сильний, з характером.
І ніяка війна нас не зламає!
 
P.S. Заради безпеки ми не анонсували захід і змагання проводили поруч з укриттям. То ж прошу вибачення у тих, хто хотів би подивитися перегони.
Прийде час і ми ще зробимо. Масштабно, яскраво, по-криворізькі.
 
Бо наші мотори - гучніші за страх.